Мито: поняття, функції, види та наслідки використання

Лекція 4. Міжнародна торгова політика держави

Міжнародна торгова політика держави.

Фритредерство та протекціонізм

Міжнародна торгова політика держави (МТПД) – дії або бездіяльність держави у сфері торгівельних відносин з іншими країнами.

Якщо дії мають місце, то виникає державне регулювання зовнішньої торгівлі (ДРЗТ) – підтримуючий або корегуючий вплив держави на торгівельні відносини з іншими країнами.

Цілеспрямоване ДРЗТ – сукупність дій держави, метою яких було визначено підтримуючий або корегуючий вплив на торгівельні відносини з іншими країнами.

Непряме ДРЗТ – сукупність дій держави, метою яких не було визначено регулювання зовнішньої торгівлі, проте вони вчиняють підтримуючий або корегуючий вплив на торгівельні відносини.

Відповідно до кількості держав-регуляторів, ДРЗТ може бути: одностороннє, двостороннє, багатостороннє.

Основною метою ДРЗТ є створення сприятливих умов для стійкого економічного зростання та збільшення добробуту населення країни.

Найбільш розповсюджені цілі ДРЗТ:

- створення сприятливих умов для розвитку національного виробника;

- підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку;

- обмеження імпорту певних товарів;

- вирівнювання структури платіжного балансу;

- забезпечення стабільності національної валюти;

- реалізація вигідної стратегії і тактики включення країни у міжнародний поділ праці;

- гарантування економічної і політичної безпеки країни.

Існує дві основні форми МТПД:

1) Фритредерство – політика мінімального державного втручання в зовнішню торгівлю. Остання має розвиватися на основі вільних ринкових механізмів. Передбачає усунення будь-яких перешкод для ввезення-вивезення іноземних та вітчизняних товарів.

2) Протекціонізм – політика захисту вітчизняного виробника від іноземної конкуренції шляхом використання митно -т арифних і нетарифних інструментів торговельної політики.

Зазвичай країни використовують обидві форми МТПД у певному співвідношенні.

Мито: поняття, функції, види та наслідки використання

Мито – це обов’язковий платіж, який стягує держава через мережу митних закладів в зв’язку з перетином товарами митного кордону.

Митний тариф – це систематизований перелік товарів із зазначенням ставок мита, яким вони обкладаються.

В залежності від напряму пересування товарів виділяють:

- імпортне (ввізне) мито (використовується найчастіше);

- експортне (вивізне) мито (іноді застосовується до сировини);

- транзитне мито (майже не використовується).

За характером застосування мита бувають:

- стандартні;

- сезонні (діють протягом обмеженого періоду часу);

- антидемпінгові (стягуються у разі ввезення товарів за цінами нижчими, ніж їх нормальний рівень у країні-експортері);

- компенсаційні (накладаються на імпорт товарів, при виготовленні яких виробникам надавалися субсидії);

- преференційні (пільгові).

За способом розрахунку ставки мита можуть бути:

- адвалерні (розраховуються як певний відсоток від митної вартості товару);

- специфічні (нараховуються у встановленому розмірі на одиницю товару);

- комбіновані (поєднують специфічні та адвалерні).

За порядком визначення ставки мита бувають:

- постійні (не змінюються);

- перемінні (можуть змінюватися у встановлених випадках).

Основні функції мита:

- фіскальна (поповнення держбюджету);

- протекціоністська (захист національного виробника від іноземної конкуренції через подорожчання імпорту);

- балансуюча (якщо ціна товару нижче світової, виробнику вигідніше експортувати його, ніж продавати на внутрішньому ринку, тому використовується експортне мито, яке зменшує дохід від експорту);

- регулююча (регулювання обсягів експорту та імпорту, торгового та платіжного балансу країни).

Економічні наслідки встановлення мита:

1) Для споживачів – подорожчання товару, зниження життєвого рівня;

2) Для національних виробників – послаблення конкуренції, можливість збільшити обсяги виробництва та створити робочі місця;

3) Для державного бюджету – поява додаткового джерела надходжень.

Для того, щоб визначити вплив імпортного мита на добробут країни у цілому, необхідно порівняти втрати споживачів з виграшем виробників та держбюджету.