Ринки споживчого кредиту;

За сферою поширення виділяють світові, національні, регіональні та місцеві ринки.

Ринки класифікують також на первинні тобто такі, на яких нові випуски зобов'язань (цінних паперів) продаються та купуються вперше; вторинні - такі, на яких відбуваються подальші продаж та купівля непогашених зобов'язань. Вторинні ринки існують також для заставних, деяких видів позик та інших фінансових активів.

Основними на міжнародному рівні вважаються два фінансові ринки - Євроринок та ринок облігацій (євробонд).

На Світовому – міжнародний ринок позичкових капіталів.

Євроринок - міжнародний ринок позичкових капіталів, на якому операції по кредитах і позиках здійснюються у євровалютах, - валютах відмінних від валюти країни, в якій знаходяться банки, що проводять ці розрахунки.

Ринок євровалют виник вкінці 50-тих років і першопочатково охоплював лише євродолари. Суть перетворення долара у євродолар полягає у тому, що кошти власника доларів надходять у вигляді депозиту в розпорядження іноземного банка, який використовує їх для кредитних операцій у будь-якій країні. Поступово поняття євровалюти розширилося і почало включати будь-яку конвертовану валюту, яка переведена на рахунки іноземних банків і використовується ними для операцій у всіх країнах, включаючи країну-емітента цієї валюти.

Незважаючи на те, що євровалюти функціонують на світовому ринку, вони зберігають форму національних грошових одиниць. Префікс “євро” означає, що національна валюта вийшла з-під контролю національних валютних органів.

Розвиток ринку євровалют обумовлюють такі фактори:

· об’єктивна потреба у гнучкому валютно-кредитному механізмі для обслуговування зовнішньоекономічної діяльності;

· введення конвертованості провідних валют в кінці 50-тих на початку 60-тих років;

· національне законодавство стимулює(вдало) розміщення коштів банків та фірм у закордонних банках з метою отримання прибутків;

Світовий фінансовий ринок та євроринок мають низку особливостей:

1. Величезні масштаби.

2. Відсутність чітких просторових і часових кордонів.

3. Інституційна особливість. З інституційної точки зору світовий фінансовий ринок – це сукупність кредитно-фінансових закладів (приватні фірми і банки, ТНК, ТНБ, фондові біржі, державні підприємства, державні та муніципальні органи, міжнародні фінансові інститути), через які здійснюється рух фінансових активів та позикового капіталу. Інституційна особливість євроринку – вичленення категорії євробанків та міжнародних банківських консорціумів.

4. Обмеження доступу позичальників на світовий ринок капіталів.

5. Використання конвертованих валют провідних країн та ЄВРО в якості валюти кредитних та фінансових угод (євродолар США (60 %), євроєни (6 %), та ін.).

6. Універсальність фінансового ринку. На ньому здійснюються усі світові валютні, кредитні, фінансові, розрахункові, гарантійні операції.

7. Спрощена стандартизована процедура здійснення угод з використанням найновіших комп’ютерних технологій.

8. Вартість кредиту на світовому фінансовому ринку. Вартість кредиту = % + різноманіт. комісії % ставки на євроринку відносно самостійні стосовно національних ставок.

9. Вища прибутковість операцій у євровалютах, ніж в національних валютах (ставки по євродепозитах вищі, ніж по єврокредитах).

На міжнародному ринку облігацій обертається два види цінних паперів: іноземні облігації і єврооблігації.

Іноземні облігації (іноземні бони) – це цінні папери, випущені нерезидентами у національному фінансовому центрі і виражені у національній валюті.

. Єврооблігації (євробонд) - боргові зобов'язання, що є одним із видів цінних паперів, котрі випускаються позичальниками при отриманні довготермінових кредитів на Євроринку.

Єврооблігаці ї мають всі ознаки облігацій, а також деякі особливості, а саме: а) розміщаються одночасно на ринках кількох країн, а не однієї; б)валюта єврооблігаційної позики для кредиторів є іноземною (за виключенням банків США, для них - національною); в)переважно єврооблігації розміщуються емісійним синдикатом, що створюється банками кількох країн, котрий виступає гарантом по позиції.

Основна відмінність між цими двома категоріями облігацій полягає у тому, що перші продаються на певній біржі, у той час, коли другі - не обов'язково котируються у певному географічному місці.

Міжнародний ринок позичкових капіталів - система економічних відносин, що забезпечує акумуляцію позичкового капіталу між країнами в залежності від економічних і політичних факторів.

З інституційної точки зору світовий ринок позичкових капіталів - це сукупність інститутів, через котрі здійснюється рух позичкових капіталів у сфері міжнародних економічних відносин.

З функціональної точки зору, світовий ринок капіталів - це система ринкового капіталу з метою забезпечення розширеного суспільного відтворення.

Світовий ринок позичкових капіталів (СРПК) поділяється на такі сектори:

а) світовий грошовий ринок (в основному, міжбанківські операції строком від одного дня до одного року);

б) ринок Євровалют (депозитно-позичкові операції в іноземних валютах за межами країн-емітентів цих валют); в) ринок єврокредитів (від 1 од 10 та більше років);

г) світовий фінансовий ринок (емісія та розміщення цінних " паперів терміном на 7 -15 р.).