Визволення Києва

Київська наступальна операція здійснювалася силами І Українського фронту під командуванням Миколи Федоровича Ватутіна(1901-1944). Микола Ватутін народився в родині селянина-середняка. Відмінно закінчив школу, почав навчання у комерційному училищі, але був змушений залишити його з-за нестачі коштів. Його манила кар’єра військового. Найулюбленішим його романом усе життя залишався «Війна і мир»Л.М.Толстого, де його захоплювали описи битв з Наполеоном та образ князя Андрія Болконського.

З 1920 року - у Червоній Армії, брав участь у боях з Врангелем. Його військовий талант примітили, направили у Полтавське піхотне училище. Згодом завершив військову Академію ім. Фрунзе. За характером Микола Федорович був мовчазним, серйозним, по військовому – скупим і точним на слова. А очі були відкриті, чесні. Усі справи доводив до кінця. Добре показав себе у Сталінградській і Курській битвах, при визволенні України. І все життя у сумці возив книгу Л.М.Толстого - усе перечитував…

Й.Сталін віддав наказ визволити столицю України до Свята Великого Жовтня – 7 листопада. На допомогу І Українському фронту прийшов І Білоруський під командуванням Костянтина Костянтиновича Рокоссовського. Спочатку М.Ватутін пробував здійснити наступ на Київ з Букринського плацдарму на південному заході. Розгорнулися важкі бої. Але сили ворога тут були значні. Крім того, танки генерала Павла Рибалка не змогли розвинути наступ з району Букрина з-за складного рельєфу місцевості. Не вистачало й плавзасобів, авіації. Тоді М.Ватутін і К.Рокоссовський задумали унікальну операцію: війська(зокрема танкову армію П. Рибалка) таємно перекинули на Лютизький плацдарм (на північ від Києва). Щоб приховати від фашистів відхід основної частини військ – виробили і розставили велику кількість макетів. Це було зроблено настільки майстерно, що ні ворожа розвідка, ні авіація не помітили передислокації військ. Армії допомагали багато місцевих селян, жителів міст. Мати двох солдат Олена Тригуб ночами, під вогнем противника, переправляла бійців. Рибалка Д. Левковець і його дружина перевезли без сну десятки десантників.

Допомагали й юні герої-розвідники: В.Іванов, М.Пєтухов, І.Семенов, П.Іваненко (усі отримали надалі нагороди). 3 листопада відбувся раптовий рішучий наступ радянської армії з Лютизького плацдарму. Такого могутнього удару фашисти не очікували! Була використана й психологічна атака(спалах прожекторів в ночі, звуки сирени - це була ідея генерала Рибалка). Після запеклих боїв, в ніч на 6 листопада 1943 року танковий корпус генерала М.Шолуденка і батальйон Д.Чумаченка (з армії П. Рибалки) ввірвались в Київ. За ними - 38армія генерала К.Москаленка.

Так, о 4 годині ранку 6 листопада 1943 року столицю України було визволено. Розвідники капітана Андрєєва і лейтенанта Саморукова підняли червоні знамена в центрі Києва. В боях за Київ загинули близько 260 тисяч бійців. Визволення Києва мало міжнародне значення. Лондонське радіо на декількох мовах світу сповістило про велику перемогу Червоної Армії на Дніпрі. «Німеччина чує похоронні дзвони», - говорилося в сповіщенні.

За форсування Дніпра 2438 бійців отримали звання Героя Радянського Союзу.

11. Січнево-лютневий 1944 року наступ радянських військ