Новий порядок, встановлений фашистами на захоплених територіях викликав лише ненависть народу. Ширився рух Опору, в якому брали участь сотні тисяч патріотів України.

29 червня 1941 року опублікована Директива ЦК ВКП(б) про утворення на захоплених ворогом територіях мережі партизанських загонів і підпільних організацій. Член ЦК КП(б)У, голова Верховної Ради М.Бурмистренко звернувся до партійного активу Києва з пропозицією організації Руху Опору в тилу ворога. Пропонувалося залучати до боротьби досвідчених ветеранів громадянської війни, передовиків виробництва, активну молодь. Вже у червні-липні 1941 року було організовано 23 підпільних обласних комітети(обкоми) партії, 685 міських і районних підпільних комітетів, 4316 підпільних організацій і бойових груп КП(б)У. 3500 спеціально навчених груп було залишено для організації партизанських загонів. Залишали сотні комуністів, для їх організації та керівництва. Першим підпільникам і партизанам було дуже важко. Зв’язку з командуванням Червоної Армії не було. Не було загального органу для керівництва, координації дій. Не вистачало гарної зброї, вибухівки, патронів, рації, медикаментів. А головне – був відсутній досвід боротьби в нових умовах. Населення, залякане німцями, було малоактивним, чекало скорого визволення Червоною Армією. Тому багато перших груп і загонів було розгромлено спецзагонами вермахту, заарештовано гестапо. Так з 3500 груп до кінця 1942 року «дожили» лише 25-30 груп. Їх боротьба була малоефективною. Лише у 1942 році, після перемоги у битві під Москвою, яка вселила надію у перемогу, Рух Опору став активнішим. Населення пізнало методи «фашистської демократії» і охочіше йшло до партизан, допомагало підпільникам.

Ставка Верховного Головнокомандування СРСР стала уважніше відноситися до партизан, допомагати їм. Під час зустрічі у Москві зникла недовіра до діячів партизанського руху. У травні 1942 року, з метою координації дій Руху, при Ставці було створено Центральний штаб партизанського Руху, під керівництвом ПантелеймонаПономаренка. Штаб укріпив дисципліну, відповідальність діячів, боровся з анархізмом і проявами авторитаризму серед командирів загонів. Було налагоджено зв’язок партизан з «Великою Землею». У партизанські загони, підпільні групи постачалися харчування, медикаменти, зброя, боєприпаси, агітаційна література, спецапаратура, засилалися воєнні та медичні спеціалісти, професійні розвідники.

У червні 1942 року було створено Український штаб партизанського Руху, під керівництвом Тимофія Строкача(1903-1963). Він народився на Далекому Сході у родині українських переселенців. Брав участь у громадянській війні. Згодом служив у прикордонних військах НКВС. Брав участь у обороні Києва. Очоливши партизанський рух, Т.Строкач реорганізував і зміцнив його. Завдяки його організаційним діям партизанський і підпільний Рухи в Україні стали одними з найдієвіших і найефективніших антифашистських Опорів у Європі.

6. Комуністичне та комсомольське підпілля