Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Тема 7. Держава в системі макроекономічного регулювання
|
|
Питання лекції:
1. Кейнсіанська теорія як теоретична база державного регулювання економіки.
2. Альтернативні макроекономічні теорії
3. Функції і роль держави в економіці
Питання для самостійного вивчення:
1. Вплив держави на економічний кругообіг. Модель економічної рівноваги за методом „вилучення-ін'єкції”.
Література:
1. 2 с. 56-73
2. 4 с. 121-124
Питання 1.Кейнсіанська теорія як теоретична база державного регулювання економіки.
Історичний досвід показує, що держава таки змушена за об’єктивних обставин втручатися в економічні процеси. Переконаність цьому зросла в 30-ті роки в період так званої Великої депресії на заході. Вирішальну роль в перегляді економічних поглядів про економічний механізм відіграв відомий англійський економіст Джон Мейнард Кейнс.
Прихильники кейнсіанської теорії висловлюють думку, що ринковий механізм самостійно не може гарантувати досягнення в економіці повної зайнятості, а періодичні повторення спадів і депресій, які супроводжуються значним безробіттям, є не випадковістю, а закономірною рисою ринку в умовах вільної конкуренції..
Повна зайнятість за рахунок лише ринкових регуляторів — це не закономірність, а випадковість. Для підтвердження цього положення кейнсіанці надають кілька аргументів, які заперечують здатність ринкового механізму забезпечувати повну зайнятість:
1. Інвестиції та заощадження в економіці не співпадають, тому що власники заощаджень та інвестори — це різні економічні групи, яки в процесі прийняття рішень про заощадження та їх перетворення в інвестиції керуються неоднаковими мотивами.
2. Кейнсіанською теорією відкидається положення про те, що відсоткова ставка гарантує забезпечення рівноваги між заощадженнями та інвестиціями. Крім неї на рівень заощаджень та інвестицій впливають багато інших факторів, тому відсоткова ставка не відіграє ролі єдиного чинника. Досить часто заощадження здійснюються не тільки з метою одержання прибутку, а й для вирішення інших проблем.
Відсоткова ставка не є єдиним чинником і при вирішенні питання про необхідність інвестування. На думку кейнсіанців, важливим фактором є також норма чистого прибутку, очікуваного від інвестування.
Кейнсіанці вважають уявлення класиків про роль поточних заощаджень, як джерела інвестицій, спрощеними, оскільки вони не враховують інші джерела: 1) готівкові заощадження населення, які населення зберігає на руках; 2) кредитні установи, які здатні мультиплікативно примножувати заощадження, внаслідок чого величина інвестицій може перевищити заощадження.
3. Ціни і заробітна плата не є гнучкими в короткостроковому періоді, особливо в бік зниження останньої при зменшенні сукупного попиту. Це пояснюється існуванням колективних угод між профспілками і підприємцями, а також небажанням підприємців зменшувати заробітну плату, щоб уникнути соціальних конфліктів.
4. Нестабільність сукупного попиту. Відставання сукупного попиту від сукупної пропозиції пояснюється наступними факторами:
· Психологія споживачів. Зі збільшенням їхнього доходу зменшується та його частка, яка йде на споживання, і збільшуються заощадження. Така тенденція в розподілі доходу отримала назву „основний психологічний закон” Кейнса, згідно з яким із збільшенням доходу домогосподарств їх гранична схильність до споживання зменшується, внаслідок цього споживання відстає від виробництва, що викликає його падіння.
· Зниження ефективності капіталу. В результаті зменшення граничної схильності до споживання і падіння виробництва виникають песимістичні очікування, що зменшує схильність до інвестування.
Спираючись на перелічені аргументи, кейнсіанці доходять висновку, що ринковий механізм не здатний самостійно відновлювати повну зайнятість і тому повинен доповнюватися державними методами регулювання економіки.
Згідно з кейнсіанською концепцією не пропозиція створює попит, а попит – пропозицію. Тому, спираючись на концепцію “ефективного попиту” кейнсіанці пропонують наступний метод активізації та стимулювання активного попиту:
Ø Фіскальна політика на основі збільшення державних закупок, трансфертів та зниження податків.
Оскільки стимулювальна фіскальна політика може викликати бюджетний дефіцит, то для його фінансування пропонується використовувати державні позики та в певних межах грошову ємісію.
Важливу роль у кейнсіанській теорії відіграє мультиплікатор. В умовах неповної зайнятості, коли потужності економіки використовуються неповністю, збільшення бюджетних видатків забезпечує значний мультиплікативний ефект.
Питання 2. Альтернативні макроекономічні теорії.
Кейнсіанські рекомендації, в основі яких лежить збільшення бюджетних витрат і застосування при цьому дефіцитного фінансування, в нових умовах показали свою неефективність. Це викликало значну недовіру до кейнсіанської теорії і призвело до виникнення альтернативних теорій.
Монетаристська теорія є найрішучішим виступом проти кейнсіанської теорії. Засновником теорії став Мілтон Фрідмен. В основі монетаристської теорії лежить рівняння обміну: M*V=P*О. Де М - грошова маса; V — швидкість обертання грошей; Р — рівень цін; О — фізичний обсяг вироблених товарів та послуг.
Згідно з монетаристською теорією головну роль у регулюванні економіки виконує грошово-кредитна, а не фіскальна політика. При цьому головним інструментом регулювання економіки є гроші. Збільшуючи, або зменшуючи грошову масу, держава може здійснювати регулюючий вплив на економічну активність. Завдяки цьому держава, здійснюючи цілеспрямовану грошову емісію, може впливати на грошову масу і в такий спосіб регулювати номінальний ВВП, дотримуючись положення про стабільність швидкості обертання грошей. Монетаристи вивели монетарне привило,: згідно з яким грошова маса має збільшуватися щорічно тими самими темпами, що й щорічний темп зростання реального ВВП.
Теорія економіки пропозиції виникла у зв'язку з нездатністю кейнсіанської теорії запропонувати ефективні заходи проти стагфляції, одночасного падіння виробництва та інфляції. Суть теорії пропозиції полягає в тому, щоб перенести акценти з управління попитом на стимулювання пропозиції, зростання виробництва і зайнятості. Вони пропонують знизити податки, що в свою чергу збільшить безподатковий доход і заощадження, знизить рівень відсоткової ставки, внаслідок чого зростуть нагромадження та інвестиції. Крім того, для найманих працівників зниження податків на заробітну платню підвищить стимули до праці, що викличе збільшення пропозиції робочої сили на ринку праці.
Теорія раціональних очікувань стала досить поширеною в середині 70х років за умови виникнення стагфляції, коли в економіці деяких країн спостерігалася одночасно інфляція та безробіття. Теорія адаптивних очікувань знаходиться в контексті з кейнсіанською теорією, і виходить із необхідності розрізняти сукупну пропозицію в короткостроковому та довгостроковому періодах. Теорія раціональних очікувань спирається на іншу точку зору, яка співпадає з положеннями класичної теорії. Її прихильники виходять з того. що економічні суб'єкти спроможні діяти раціонально. Аналізуючи економічну інформацію, вони здатні визначити майбутні зміни. Або, економічні суб'єкти настільки раціональні, що можуть у своїх прогнозах враховувати не лише попередній досвід, а й майбутні зміни в економічній кон'юнктурі і в тому числі в економічній політиці держави. Володіючи здатністю передбачати майбутні зміни, вони спроможні приймати рішення, які найбільшою мірою відповідають їхнім інтересам.
Світова практика засвідчує, що в процесі державного регулювання економіки найбільш ефективно досягається тоді, коли раціонально поєднуються фіскальна та грошово-кредитна політика.
Питання 3. Функції та роль держави в економіці.
Ринковий механізм об’єднує виробників і споживачів в єдину економічну систему, підпорядковує виробництво суспільним потребам у формі платоспроможного попиту. Ринок сприяє ефективному розподілу ресурсів. Це означає, що він спрямовує ресурси на виробництво тих товарів. які потрібні суспільству, примушує підприємців вишукувати найбільш ефективні комбінації використання обмежених ресурсів.
Проте, ринок не є ідеальною формою організації суспільного виробництва, він має наступні обмеження:
· Ринок не володіє досконалим механізмом, здатним протистояти економічній нестабільності, яка проявляється через затяжний спад виробництва, надмірне безробіття, високий рівень інфляції тощо.
· Ринок не має механізмів, які здатні забезпечувати людей суспільними благами, тобто товарами та послугами колективного споживання, потреба в яких не залежить віл індивідуальної платоспроможності До них належать послуга державного управління, національної армії, міліції, охорони, освіти, науки, культури тощо.
· Сучасний ринок не є досконало конкурентним
· Взаємодія людей через ринковий механізм породжує негативні побічні наслідки, до яких належать надмірна нерівність в доходах, нерівномірний розвиток окремих регіонів, порушення екологічної рівноваги тощо.
Перечисленні обмеження ринку можуть бути компенсовані лише за допомогою державного втручання в економіку. Тому на сучасному етапі розвитку держава об’єктивно змушена виконувати ряд функцій, спрямованих на регулювання економіки:
1. Розробка політики соціально-економічного розвитку країни за допомогою якої визначаються головні цілі, пріоритети та засоби розвитку економіки.
2. Формування правових засад функціонування економіки. Держава визначає правовий статус окремих форм власності, узаконює існування різних видів господарської діяльності, регулює відносини між окремими суб’єктами ринку.
3. Захист конкуренції як головного «мотора» ринкового механізму. 3 цією метою держава здійснює антимонопольну політику.
4. Перерозподіл доходів та ресурсів. Необхідність цього перерозподілу доходів обумовлюється природою ринку, згідно з якою первинні доходи окремих домогосподарств жорстко пов'язані з результатами їхньої підприємницької діяльності. Це породжує надмірні коливання в особистих доходах. Для зменшення нерівності держава надає трансферти, встановлює мінімальну заробітну плату, регулює ціни на товари першої необхідності.
За цих умов держава може коригувати розподіл ресурсів двома шляхами: застосування спеціального екологічного законодавства, яке забороняє або обмежує рівень забруднення довкілля і примушує підприємства здійснювати додаткові витрати, що піднімає ціну до оптимального рівня; введення спеціальних податків із підприємств, які забруднюють довкілля з метою відшкодування втрат суспільства, пов’язаних із забрудненням.
Державне регулювання економіки — це цілеспрямована діяльність держави щодо створення правових, економічних і соціальних передумов, необхідних для найбільш ефективного функціонування ринкового механізму і ліквідації його негативних наслідків. Раціональне державне регулювання економіки не протистоїть механізму її ринкового регулювання й не заміняє його, а свідомо використовує його регулюючий потенціал і надає ринковим регуляторам здатність більш цілеспрямовано і ефективно впливати на економічний розвиток. Ефективність державного регулювання економіки зв’язана з такими показниками, як частка державного сектора в економіці, структура економіки, технічний рівень виробництва, місце національної економіки в світовому розподілі праці, природні, демографічні, національні та політичні умови.
|
|