Типологія образу «Я-фахівець» у ДСПА

Опис образу «Я-фахівець» здійснюється по найбільшій сумі покажчика однієї з інваріант правої сторони, з опорою на типологію його у дешифраторі та з врахуванням емоційного образу «Я».

1.Змістовна спрямованість діяльності:

а) «Я»-діловий: спрямованість на предметно–знаряддєво–результативне перетворення виробничого середовища, тобто на працю.В основі такої адаптивної стратегії лежить система вподобань до чітко регламентованої роботи, яка описана у посадових інструкціях. В професійній діяльності така людина, як правило, керується постулатом економії власних енергетичних витрат (фізичних, емоційних, інтелектуальних, тощо), проявляє акуратність, пунктуальність і практичність. При цьому часто вона використовує, в основному, вже вироблені раніш, алгоритми рішення професійних задач, проблем, ситуацій, які перетворені в шаблони, штампи, стереотипи.

б) «Я»-комунікатор: спрямованість на суб’єктно-знакове пізнання й

перетворення інших людей у виробничому середовищі, тобто на спілкування. Така адаптивна стратегія уявляє собою систему, яка пов’язана з мовленєвим розвитком, живою мімікою, інтересом до людей, що дозволяє суб’єкту діяльності засвоїти необхідний комунікативний супровід праці, яка визначається писаними і неписаними правилами, можливістю включатися у сталі інформаційні потоки, в систему ділових і міжособистісних стосунків членів колективу. Ця стратегія допомагає професійній соціалізації, яка пов’язана з присвоєнням накопиченого соціального і особистого комунікативного досвіду в колективі.

в) «Я»-екзістенціоналіст: спрямованість на перетворення самого себе у

внутрішньому плані, тобто на самодіяльність. Така адаптивна стратегія характеризується здатністю вийти за формальні межі, побачити власну працю в цілому і перетворити її в предмет професійного саморозвитку. Це дає можливість бути самоорганізатором, який конструює своє теперішнє і майбутнє, що дозволяє внутрішньо приймати, усвідомлювати і оцінювати складнощі і протиріччя різних сторін діяльності, самостійно і конструктивно їх вирішувати у відповідність з власними ціннісними орієнтаціями, розглядаючи певні труднощі як стимул для самодіяльності.

Указані спрямованості задаються вирішенням суперечності між предметним і ідеально-знаковим у діяльності. Це – розширення образу «Я-фахівець» у змістовній спрямованості.

2. Рівні опанування професійної діяльності:

а) «Я»-учень: рішення виробничих завдань за чиєюсь допомогою або по

зразку – через передачу досвіду від наставника до неофіта, тобто навчання. Ця адаптивна стратегія передбачає інтеріоризацію нормативної професійної моделі через навчання шляхом присвоєння сукупності знань, вмінь і навичок щодо умов, цілей, результатів і способів реалізації діяльності в рамках певної професії.

б) «Я»-виконавець: виконаннявиробничих задач, які мають готове рішення, тобто відтворення виробничої діяльності. Така адаптивна стратегія передбачає інтеріоризацію професійної моделі шляхом співвідношення концептуально-образної професійної ідентифікації з професійною «Я-концепцією». Виконавець часто «механічно» виконує діяльність по інструкції чи готовій методиці, через відтворення нормативних вимог до діяльності, спираючись на пам'ять і увагу; він любить встановлений порядок, рутинні справи, добре організовує свою діяльність і рідко відчуває натхнення. Репродуктивний характер діяльності виконує функцію збереження і накопичення професійного досвіду.

в) «Я»-творець: самостійне і нестандартне рішення виробничих задач нового класу, тобто творчість у професійній діяльності. Адаптивна стратегія особистості буде спрямована на нешаблонний аналіз проблеми, який пов’язаний із створенням і виконанням плану рішення складної творчої задачі, що проявляється у таких формах поведінки, як «корисна зміна вже відомого» (що не завжди усвідомлюється). Ця стратегія передбачає розвинуті аналітико-синтетичні здібності, інтелектуалізм, незалежність і оригінальність мислення, креативність, здатність генерувати нові ідеї.

Вказані рівні задаються вирішенням суперечності між інтеріоризацією (розпредмеченням) соціального та екстеріоризацією (опредмеченням) індивідуального досвіду у професійній діяльності. Це – розширення образу «Я-фахівець» у рівнях опанування діяльності.

3. Форми реалізації особистістю діяльності:

а) «Я»-перетворювач: дійове виконання виробничих операцій у моторній чи матеріальній формі. Адаптивна стратегія буде спрямована на використання суб’єктом діяльності певної безпосередньої форми взаємодії з фізичним (предметним) середовищем, яка вимагає силу, вправність, хорошу координацію рухів, добрі навички практичної роботи. Такі спеціалісти активні, практичні, надають перевагу діяльності яка пов’язана з енергійними діями.

б)«Я»-атрібуціоналіст: схематично-образне відтворення виробничих ситуацій у перцептивній формі. Адаптивна стратегія буде спрямована на використання суб’єктом діяльності чітких і конкретних вказівок через образне, синтетичне, інтуїтивне прийняття рішення на основі загальних вражень, а не окремих фактів; увага, як правило, обмежена значимими об’єктами, а сприймання інших об’єктів відрізняється підвищеним порогом чутливості.

в)«Я»-перфекціоніст: теоретико-рефлексивне обмірковування професійної діяльності у мовленнєво-розумовій формі. Така адаптивна стратегія буде спрямована на намагання, непомірно витрачаючи час, виконати діяльність найкращим чином, фіксуючись на змісті і результаті діяльності; вони надмірно прагнуть виконувати професійні функції самим детальним образом, ідеально, досконало, точно; скурпульозно зосереджуються на дрібних, не важливих деталях, що часто призводить до перенапруження. Ця стратегія передбачає залежність від зовнішніх факторів: чим вище похвала чи визнання значимими людьми результатів власної професійної діяльності, тим вища самооцінка і рівень задоволеністю працею.

Ці форми задаються вирішенням суперечності між підсвідомістю і свідомістю стосовно власних переваг і наявних релевантних стимулів середовища. Це – розширення образу «Я-фахівець» у формах реалізації діяльності.

4. Просторово-часові орієнтації особистості:

а)«Я»-досвічений: орієнтація на раніш виконувану діяльність, тобто на минуле. Ця адаптивна стратегія незмінна тільки до моменту усвідомлення особистісних новоутворень, які модифікують пам'ять про минуле новими відношеннями. Такий образ «Я-фахівець» намагається розробити траєкторію свого професійного розвитку повертаючись до минулого досвіду, який дає емоційну свободу і базується на ідеї про багатоетапність життєвого шляху людини.

б)«Я»-кон’юктурник: орієнтація на «тут» і «зараз» при виконанні діяльності, тобто на сучасне. Людина відчуває унікальність свого «Я», яке сформувалось під впливом всього минулого досвіду по відношенню до всіх елементів реальної дійсності і це усвідомлення поглиблює уявлення про реальну виробничу ситуацію. Таке «Я» є рефлексивний проект, за який відповідає сам суб’єкт діяльності, намагаючись контролювати і керувати власним часом і ситуацією в цілому.

в)«Я»-прогнозист: орієнтація на перспективні шляхи професійного росту, тобто на майбутнє. Система індикації професійних орієнтацій і адаптивна стратегія особистості буде уявляти собою «злет на хвилі сьогодення», коли змінюється власне ставлення до дійсності. Самоактуалізація вимагає рівноваги можливостей і ризику, яке досягається завдяки осмисленого прогнозування майбутнього.

Указані орієнтації задаються вирішенням суперечності між буттям і локалізацією особистості у часі. Це - розширення образу «Я-фахівець» у просторово-часових орієнтаціях.

5. Емоційне ставлення до діяльності:

а)«Я»-песиміст: постійне почуття незадоволеністю виконанням професійної діяльності, тобто стале негативне ставлення. У песимістів адаптаційна стратегія є наслідком емоційного реагування на ситуацію, яка не супроводжується певними діями, що проявляється у вигляді скованості, загальмованості і напруженості при виконанні роботи; вони прагнуть звільнити себе від відповідальності за наслідки виконання діяльності через негативні і критичні оціночні судження, що часто виступає захисною реакцією на особистісну незадоволеність працею.

б)«Я»-поміркований: почуття невизначеного ставлення до діяльності, тобто стале амбівалентне. Адаптивна стратегія такого смислоутворення визначає особистісні інваріанти можливої поведінки в залежності від ситуації, коли відбувається їх перевірка і відсів того, що визиває негативне переживання та наближення того, що визиває позитивні емоції.

в)«Я»-оптиміст: почуття задоволеністю працею від того, що обрана діяльність виконується якісно і результативно, тобто стале позитивне ставлення. У оптимістів адаптивна стратегія є наслідком розуміння того, що здатність наповнювати професійну діяльність смислом основується на «Я»-базовому відношенні до дійсності і до самого себе, яке пізнається тільки у вигляді позитивного ставлення до ситуації та її наслідків, до вибору якоїсь поведінки чи способу міркувань, що зумовлює зростання власної індивідуалізації і особистісно-професійної позиції.

Це – розширенняобразу «Я-фахівець» у потребнісно-вольових переживаннях.

Тема «Властивості інтелекту»

Практикум по спортивной психологии / Под ред. И.П. Волкова - Санкт-Петербург, Питер, 2002. – С. 78-81