Психологічні особливості сприймання у підлітковому віці

Сприймання – це психічний процес відображення в свідомості людини предметів та явищ у цілому, із врахуванням всіх їх якостей та властивостей, шляхом дії на органи чуття певних подразників [19].

Проблемою сприймання у вітчизняній психології займалися Б.Ф.Ломов, О.В.Запорожець, В.П.Зінченко, Г.С.Костюк, Б.Г.Ананьєв, О.М.Леонтьєв……вкажіть прізвища тих, хто займався. Дослідники підкреслюють, що сприйняття являє собою сукупність процесів, які забезпечують суб'єктивне, упереджене і разом з тим адекватне відображення дійсності. Адекватність образу досягається лише в тому випадку, коли об’єкт впливає на суб’єкт відображення і при цьому існує " зустрічний" процес - діяльність суб'єкта стосовно відображеної реальності. В цьому активному процесі і відбувається формування відображення, його перевірка і корекція [4]. Представники даної теорії перцептивних дій говорили про те, що процеси сприйняття у структурі діяльності є діями. Справді, створення адекватного образу не являє собою самостійного мотиву, але в той же час воно є необхідною умовою успішності будь-якої діяльності. Вимоги, що пред'являються до сприйняття з боку практичної діяльності, називаються перцептивними завданнями. Сприймати - означає вирішувати ту чи іншу перцептивну задачу, створюючи адекватне відображення ситуації, тому сприймання являє собою систему перцептивних дій. Кожна перцептивна дія, у свою чергу, може здійснюватися за допомогою різних операцій [4].

Сприймання не може існувати без відчуттів, саме на їхній основі людина сприймає цілісні предмети та явища. У зв’язку з тим, що типів відчуттів є досить багато (зір, слух, нюх, дотик і т.д.), зарубіжні дослідники розробили велику кількість теорій, які стали свідченням загальних позицій цих авторів та того, на якому рівні розвитку перебувала психологія як наука на певний період часу. Представники асоціативної теорії - І. Мюллер, Е. Герінг, В. Вундт, Г. Е. Мюллер, Е. Б. Тітченер та інші, вважали, що образ, який сприймається нами – це складне об’єднання первинних елементів свідомості – відчуттів. При цьому сам процес сприймання розумівся як усвідомлений стан органів чуттів, який виникає внаслідок того, на них впливає певний зовнішній подразник [4]. Представники гештальтпсихології - М. Вертхаймер, В. Келлер, К. Коффка та інші, говорили про те, що всі процеси з самого початку є цілісними, тому сприймання не визначається поодинокими елементарними відчуттями, а всією сукупністю тих подразників, що впливають на організм. Досить цікавою є теорія Ж.Піаже, який за допомогою досліджень зміг виявити яким чином змінюється процес сприймання, виділити його основні психологічні особливості на кожному віковому етапі онтогенезу. Наприклад, якщо молодшого школяра приваблюють яскраві ознаки предметів і він не може зосередитися на сприйманні предмета в цілому, не помічаючи інших суттєвих ознак, то сприймання у підлітків значно відрізняється тим, що їхня пізнавальна сфера набуває ознак самодіяльності. Провідна діяльність підлітка, зокрема навчання, мотивує його до саморозвитку, до продуктивності та послідовності сприймання, до подолання дитячого синкретизму сприймання, тобто, до відсутності злитості сприймання, пов'язаною з фіксацією об'єкта на основі його певної деталі [20].

Систематизуйте свій текст. Спочатку напишіть про це по відношенню до вітчизняної психології, а потім – по відношенню до зарубіжної психології.

Позабирайте всі роки.

Оля, не можна писати підпараграф на основі 1 джерела!!! Ви вказуєте ряд прізвищ, а посилаєтеся на зовсім інших дослідників. Наприклад, якщо Ви аналізуєте дослідження Піаже, то саме на працю Піаже необхідно посилатися.

Тобто, процес сприймання вивчався крізь призму різних психологічних напрямів, і він досі є предметом вивчення багатьох дослідників. На даний момент, дуже цікавим та актуальним є дослідження та виявлення основних психологічних особливостей сприймання підлітків, так як ці дані можуть, по-перше, змінити деякі моменти навчального процесу, по-друге, краще зрозуміти психологію підлітків. Як зазначалося вище, вивченням сприймання на різних етапах онтогенезу людини займався Ж.Піаже, і саме йому вдалося окреслити ті моменти у сприйманні підлітків, на яких необхідно звернути увагу. Отже, сприймання підлітка набуває вже певного сенсу і стає змістовнішим, ніж було раніше. Це означає, що підліток вже повністю усвідомлює те, що він сприймає і, на відміну від молодшого школяра, бачить майже всі ознаки предметів та явищ, хоча існують і винятки, коли він просто не може зрозуміти, які саме ознаки предмета йому потрібно сприймати або ж йому складно розповісти іншим про результати власних спостережень за певним явищем. Сприймання підлітка є довільним, воно набуває активного характеру, на його процес впливає мотивація та емоційна сфера підлітка: він керується своїми вподобаннями, інтересами, емоціями.