Керівництво та лідерство у спортивній команді.

Спортивна команда представляє собою різновид малої соціальної групи. Малої вона називається через свою малу чисельність, а соціальної тому, що об'єднує людей, що мають загальний соціальний ознака (відношення до спорту) і виконують суспільно важливі функції в загальній структурі суспільного розподілу праці, а саме - оздоровчі, виховні, підготовчу до інших видів діяльності, естетичні, сфери спілкування та ін Перш за все для малих груп характерна нечисленність їх складу. Мінімальний складу такої групи 2-3 людини, максимальний - 20-30 чоловік. Головним психологічним ефектом нечисленності складу групи є те, що її члени можуть безпосередньо спілкуватися один з одним, вступати в особисті контакти. У результаті цього в групі крім функціональних, діяльнісних, громадських відносин, обумовлених соціальними умовами та видом діяльності, виникає мережа емоційно-психологічних відносин, які тісно переплітаються з діяльнісних і надають групі нові соціально-психологічні якості.

Спортивна команда виступає не тільки як об'єкт управління, а й як суб'єкт діяльності. У цій якості команда може виступати, якщо вона буде внутрішньо організована і мати певний ступенем інтеграції. Тому цікаво, як група організується, хто бере на себе функції керівництва, наскільки вони ефективні. В результаті самоорганізації в групі встановлюються відносини домінування і підпорядкування, впливу і слідування. Ці відносини і характеризують лідерство. Саме явище полягає в те, що в системі міжособистісних відносин висувається один з її членів, який бере на себе функції неформального керівництва групою.

Команда, як система, завжди діє в навколишньому її середовищі. У свою чергу, середа постійно впливає на діючий об'єкт певним набором збивають факторів, який відхиляє поведінку системи від обраної траєкторії поведінки. Для досягнення поставлених цілей в таких умовах команді необхідно управління діями всіх гравців по ходу ведення ігрового процесу. У команді, як замкнутій системі, таке управління можливо тільки в формі самоврядування, тобто система є самокерованою. Відомо, що самоврядування в малій групі реалізується лідерами. Лідер - це член малої групи, що висувається в результаті взаємодії її членів у певній ситуації, що сприяє організації групи та управління нею при досягненні поставленої мети. Соціальна психологія досить докладно розглядає каталог якостей і властивостей лідера: високий рівень компетентності, статус в групі, здатність до керівництва і т.д. Використовуючи ці відомості, були проведені дослідження лідерства в ряді видів спорту. Тут використовувалися звичайні соціометричні процедури та розрахунки, прийняті в сучасних дослідженнях. У результаті досліджень виявлено, що деякі члени команд мали високий рівнем необхідних лідеру показників, але не були лідерами групи. З іншої сторони, деякі члени команди мали низькі показники, але висувалися на роль лідерів.

Лідерство в спортивних групах і колективах слід розглядати як соціально необхідний, природний процес самоврядування та координації взаємодій та взаємовідносин між спортсменами у зв'язку з цілями і завданнями діяльності. Лідер як суб'єкт лідерського процесу впливає на ведених, ведені ж приймають чи відкидають ці впливи. Прийняття лідерського впливу виявляється в підпорядкуванні, проходженні вказівок, порад, прохання лідера і, навпаки, відмова проявляється в непокорі, незгоду з лідером, ухиленні від виконання його розпоряджень. Вплив лідерства і лідера в спорті може бути безпосереднім (навіть фізично), зовні легко фіксуються, але може мати і приховану форму, бути опосередкованим багато разів через будь-які чинники, наприклад через етичні або моральні норми, що існують у даній спортивній команді.

У ролі лідера спортивної команди, як свідчить практика, зазвичай виступає найбільш авторитетний, досвідчений спортсмен. Трапляються, проте, команди, які мають у ролі лідерів не найавторитетніших і досвідчених членів колективу. У спорті вищих досягнень лідером є майже завжди одна з найсильніших спортсменів команди. Можливість брати участь у управлінні спортивної командою у лідерів досить широка. Причому якщо лідер діє відповідно до плану та завданнями тренера, то досягається, як правило, максимальний позитивний ефект в організації і координації спільних зусиль членів команди. Іноді між офіційним керівником (тренером) і лідером не виникає повної згоди, не встановлюється взаєморозуміння. Це може призвести до певної дезорганізації, до порушення процесів управління в команді. У такій ситуації тренеру не завжди вдається відразу знайти оптимальний спосіб керування командою.

Аналіз керівних дій лідера дозволяє виділити три найбільш важливі узагальнені функції лідерства: організаційну, інформаційну та виховну.

Організаційна функція полягає у виробленні загальнокомандний цілей, розробці планів реалізації зусиль всіх членів команди для досягнення поставлених цілей. В ігровій ситуації ця функція проявляється головним чином у вказівках, що направляють, що прискорюють або закріплюють певні дії товаришів по команді: «Кидок», «Блок», «Стояти!», «Швидше!», «На мене!» І т. п. Часто лідер свідомо тимчасово поступається своїми функцій одному зі спортсменів, що знаходиться в більш сприятливих умовах, або примушує, нав'язує своїм партнерам певні дії. Цими способами лідер організує і спрямовує зусилля членів команди на здійснення тактичної комбінації.

Інформаційна функція припускає, що лідер є центром обміну інформацією в команді. Він повідомляє спортсменам інформацію про поточні завдання команди, способи їх вирішення, розподіл функцій, очікувані результати, суперників і т. п.