Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Тема 4. Влада як соціальний феномен.






План теми:

1.Влада як соціальне явище.

2.Політична влада.

3.Функціонування політичної влади.

4.Легітимність політичної влади.

5. Влада в Україні.

 

Влада є складним за сутністю й багатоманітним за формами вияву явищем суспільного життя.

Основною особливістю владного відношення є переважний, визначальний вплив однієї його сторони на іншу. Тому сторону з переважним впливом доцільно називати суб'єктом, а сторону, яка цього впливу зазнає, — об'єктом владного відношення. Суб'єктами влади можуть бути індивіди, соціальні групи, організації тощо.

Крім легітимістського бачення влади, існує низка концепцій, які належать до двох напрямів - нормативного та емпіричного. Нормативний напрям виходить із зовнішньої заданості влади, раціонально підготовленої діяльності, наслідком якої є формулювання принципу чи норми. Емпіричний напрям як ключовий використовує індуктивний принцип установлення першоджерела влади.

Тип влади визначається пануючим у країні соціально-політичним устроєм. Тип влади складається з родів влади: політичного, економічного, духовного. Типи й роди влади відрізняються засобами, за допомогою яких здійснюється влада. Це владне явище можна класифікувати за видами (державна -влада, суспільна, сімейна). У сфері політики існують державна влада, влада суспільних об'єднань, внутрішньопартійна влада.

Політична влада є найважливішим видом влади в суспільстві. Оскільки основні види влади — економічна, соціальна, духовно-інформаційна, сімейна — розрізняються залежно від засобів їх здійснення і мають специфічні особливості, то й політична влада мусить мати притаманні лише їй особливості й засоби здійснення.

Джерела політичної влади: сила; багатство; становище в суспільстві; організація; знання та інформація.

Політична влада здійснюється не тільки державою, а й іншими політичними інститутами — політичними партіями, громадсько-політичними організаціями, органами місцевого самоврядування. Відповідно можна виокремити владу політичних партій, громадських організацій, органів місцевого самоврядування як форми політичної влади. На відміну від державної влади, яка має загальний характер і поширюється на всю територію країни й суспільство в цілому, влада політичних партій і громадських організацій здійснюється лише в межах цих партій та організацій.

Засоби здійснення: право, авторитет, переконання, традиції, маніпулювання, насильство.

Державна влада поділяється на законодавчу, виконавчу й судову і здійснюється за допомогою спеціального апарату на всій території, на яку поширюється державний суверенітет. На відміну від влади держави влада органів місцевого самоврядування поширюється лише на певну частину території держави і значною мірою здійснюється на громадських засадах. Влада органів місцевого самоврядування грунтується як на загальнодержавних правових нормах, так і на нормативних актах самих цих органів, дія яких поширюється лише на підпорядковану їм територію.

Багатоманітними є функції політичної влади. Вони збігаються з функціями політики, найважливішим засобом здійснення якої є влада, а в кінцевому підсумку — з функціями різних політичних інститутів. Найважливішою функцією політичної влади, як і політики, є керівництво та управління суспільством у цілому та його складовими.

Під ресурсами влади нерідко розуміють засоби її здійснення. Однак цей термін дещо ширший — ним позначаються не стільки задіяні, скільки потенціальні засоби здійснення влади, тобто такі, які можуть бути використані, але ще не використовуються або ж використовуються недостатньо. Сукупність усіх можливих і фактично використовуваних ресурсів владарювання є потенціалом влади. Врахування ресурсів владарювання і ресурсів супротиву владній волі дає можливість визначити силу влади.

Термін «легітимний». Однак значення цього терміна є дещо іншим. Поняття легітимності й легітимізму у цьому значенні виникли на початку XIX ст. у Франції, де вони виражали прагнення відновити владу короля як єдино законну, на відміну від влади узурпатора Наполеона. «Легітимістами» називали після Французької буржуазної революції 1830 р. прихильників королівської династії Бурбонів. Відповідно, легітимістами стали називати монархістів, прибічників легітимної (законної) династії монархів, поваленої революцією. Тоді ж легітимізм набув також іншого значення — визнання даної державної влади і певної території держави на міжнародному рівні.

Знання про легітимність політичної влади істотно поглиблює її типологія, котра передбачає виокремлення і з'ясування особливостей різних типів легітимності. Найвідомішою в політології є типологія легітимності М. Вебера, який виокремив три основних типи легітимності політичного панування: традиційний, харизматичний і раціонально-легальний

Контрольні питання і завдання:

1. Політичне життя і владні відносини.

2. Легітимність влади як соціальна проблема.

3. Проблеми влади і владних відносин у сучасному українському суспільстві.

4. Реалізації влади у демократичному суспільстві.

5. Дайте розгорнуте визначення поняття «влада».

6. Покажіть специфічні риси політичної влади.

7. Розкрийте зміст поняття «легітимність політичної влади».

8. З'ясуйте структурні елементи політичної влади.

9. Схарактеризуйте основні види і ресурси політичної влади.

10. Назвіть сучасні тенденції в розвитку політичної влади.

11. Розкрийте основні концепції політичної влади.

Література до теми:

1. Вебер М. Избранные произведения: Пер. с нем./ М.: Прогресс, 1990. –808 с.

2. Конституція України: [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254

3. 3 Кухта Б. Політична влада та її рішення / Б. Кухта. – Львів: Центр політичних досліджень, 2006. – 237 с.

4. Політологічний енциклопедичний словник / за ред. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкіна. – К.: Генеза, 2004. – 736с.

5. Політологія: навч. посібн / О. М. Кузь, П. В. Брунько, І. М. Дубровська та ін. – Х.: Вид. ХНЕУ, 2008. – 348 с.

6. Політологія: підручн. для студентів вищ. навч. закладів / за ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенка; В.Г. Антоненко, В.Д. Бабкін, О.В. Бабкіна та ін.. - 3-є вид., перероб., доп.. - К.: Академія, 2010. - 567 с.

7. Політологія [Текст]: курс лекцій / [уклад. Ю. Г. Осадчий]; Державний вищий навчальний заклад “Українська академія банківської справи Національного банку України”. – Суми: ДВНЗ “УАБС НБУ”, 2011. – 214 с.

8. Політологія: історія та методологія: підручн. для студ. вищ. навч. закладів / за заг. ред. Ф.М. Кирилюка; В.П. Андрущенко, В.Г. Антоненко, Л.О. Ануфрієв та ін.. - К.: Здоров'я, 2000. - 629 с.

9. Політологія: підручн. для студ. вищих навчальних закладів / за заг. ред. І.С. Дзюбка, К.М. Левківського; І.С.Дзюбко, К.М. Левківський, В.П. Андрущенко та ін.. 2-е вид., виправ. і доп.. - К.: Вища школа, 2001. - 415 с.

10. Халипов В. Ф. Энциклопедия власти / В. Ф. Халипов. – М.: Академический проэкт, культура, 2005. – 1055 с.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.