Звіт про прибутки та збитки А.Б. Схід, на 01.10.2005р.

Тепер розглянемо основні аспекти торгового капіталу та сфе­ру його функціонування. Ринок — це перш за все торгівля това­рами і послугами. Вона відіграє функцію життєзабезпечення су­спільства через надання певних послуг споживчого і виробничо­го характеру, що потребує певних ресурсів. Це формує торгівлю _як самостійну сферу підприємницької діяльності.

У цій галузі діяльності капітал як ресурс набуває форми тор­гового капіталу, який забезпечує рух товарів від виробника до споживача. Функцією торгового капіталу є обслуговування про­цесу купівлі і продажу товарів.

Функціонування торгових підприємств вимагає залучення ви­робничих ресурсів у формі капіталу, найманої праці, торговель­ного підприємництва, тому витрати у сфері торгівлі не мають принципових відмінностей від сфери матеріального виробництва.

Витрати підприємства сфери обігу, пов'язані з реалізацією продукції, називаються витратами обігу. Витрати обігу поділяю­ться на зовнішні і внутрішні, постійні і змінні, економічні і бух­галтерські.

Підприємницька діяльність передбачає одержання прибутку, який виступає у формі торгового прибутку. Торговий прибу­ток — це дохід, який одержують підприємства оптової і роздріб­ної торгівлі. Він розглядається як різниця між загальним витор­гом від продажу товарів і бухгалтерськими витратами обігу. В цьому разі торгове підприємство одержує бухгалтерський прибу­ток. Крім того, торговий прибуток являє собою різницю між загаль­ним виторгом і економічними витратами обігу. При цьому торговель­не підприємство може одержати економічний (чистий) прибуток і такі складові доходу підприємства, як нормальний прибуток, умов­ний відсоток на власний капітал, умовну ренту від власної земель­ної ділянки, умовну заробітну плату торгового підприємця.

Торгівля поділяється на два види: оптову і роздрібну. Оптова торгівля здійснює посередницькі функції між промисловими і роздрібними торговцями. Роздрібна торгівля являє собою реалі­зацію товарів безпосередньо споживачам.

Більш детально про значення і особливості оптової та роздріб­ної торгівлі див. у навчальній літературі [1, тема 10].

Одним із сегментів ринку, який в останні 120—130 років віді­грає важливу роль в економічному відтворенні, є фіктивний капі­тал. Що він собою являє? Фіктивний капітал — це акції, облі­гації та інші цінні папери, які обертаються на фондовій біржі, тобто у сфері обміну. Цінні папери є капіталом, тому що дають можливість своїм власникам мати певний дохід, а також можуть бути продані. У той самий час цінні папери — це фіктивний капітал, тому що вони не мають вартості, хоч продаються і купуються на біржах. Ринкова вартість фіктивного капіталу, як правило, набагато перевищує за величиною дійсний або реальний капітал.!

Вивчаючи цю частину теми, слід також звернути увагу на що цінні папери — це грошові документи, що засвідчують права володіння або відносини позичання, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також забезпечують інші права, що випливають з цих документів іншим особам.

Цінними паперами є акції, облігації, векселі тощо. Найбільш важливим цінним папером є акція. Акція — це цінний папір установленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, та право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна в разі ліквідації акціонерного товариства. Акції можуть бути іменними та на представника, привілейованими та простими. Громадяни мають право бути власниками, як правило, іменних акцій.

Привілейовані акції дають власникові переважне право одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства в разі його ліквідації. Власник привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачене його статутом.

Ціна, за якою продаються і купуються акції, називається курсом акцій. Курс звичайних акцій безпосередньо залежить від дивіденду, який формується при розподілі прибутку акціонерного товариства: чим дивіденд більший, тим вищий курс акцій. Другим чинником, що впливає на курс акцій, є норма позичкового відсотка: якщо він більший, то нижчий курс акцій, і навпаки. Тобто курс акцій прямо пропорційний доходу, який вони дають, обернено пропорційний нормі позичкового відсотка, тобто

Крім того, на курс акцій впливає також співвідношення, ще складається між попитом на акції і їх пропонуванням, та зале­жить від стану справ у відповідному товаристві, наприклад рен­табельності виробництва. Якщо воно розвивається стабільно, якщо прибуток і рентабельність його високі, то це веде за інших рівних умов до підвищення курсу акцій.

Розрізняють номінальну ціну акцій і ринкову, або курсову ці­ну. Номінальна ціна записується на акції під час її випуску, курс акцій і є ринковою ціною, за якою вони продаються і купуються в даний момент.

Облігація — це цінний папір, що засвідчує внесення її влас­ником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодува­ти йому номінальну вартість цього цінного папера в передбаче­ний строк з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачене умовами випуску).

Наступним кроком є вивчення необхідності і сутності фондо­вого ринку. Необхідність торгівлі цінними паперами породила механізм, що називається фондовим ринком. Важливим його еле­ментом є фондова біржа, що являє собою основну і найбільш ефективну організаційну форму ринку цінних паперів. Згідно з чинним законодавством України фондова біржа є акціонерним товариством, яке зосереджує попит і пропонування цінних папе­рів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою ді­яльність відповідно до законів України, статуту і правил фондо­вої біржі.

Нарешті, сферою обігового капіталу є валютний ринок і валют­ні біржі. Що стосується валютної біржі, то це — організаційно оформлений регулярний ринок, на якому відбувається торгівля валютою на основі попиту і пропонування. Як самостійна струк­тура валютна біржа широко функціонувала в період домонополі­стичного капіталізму. У сучасний період операції з іноземною валютою зосереджені переважно у великих банках. Лише в де­яких країнах збереглися валютні біржі як самостійні структури (наприклад, у ФРН, Франції). В Україні статус валютної біржі надано Українській фондовій біржі (м. Київ).