Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Класифікація монополій, їх позитивні і негативні риси






Монополія (з грецької «продаю один») – влада одного на ринку. Це ри­нок, на якому працює один продавець, який виробляє переважаючу кількість певної продукції, завдяки чому впливає на процес ціноутворення і привлас­нює високі (монопольні) прибутки.

Серед основних причин, що зумовлюють існування чистої монополії, можна виділити:

Володіння основними видами сировини. Одна фірма може цілком контролювати постачання основного виду сировини, необхідного для вироб­ництва продукту. Наприклад, надання послуг комунальними підприємства­ми, добування нафти, золота, алмазів.

Патентні права. Патент – це документ, який засвідчує авторство на ви­нахід та виняткове право на Його використання упродовж певного періоду. В Україні термін дії патенту на винахід – 20 років; на корисну модель – 5; на промисловий зразок – 10 років. Крім того, багато важливих винаходів часто не патентують, щоби не привертати до них уваги конкурентів. Це здебіль­шого стосується технологій, технічних процесів, які тяжко скопіювати, на відміну від створення нових товарів. Патенти застосовуються для охорони продукції фірми від підробок чи імітації якісних товарів.

Авторські права – це вид монополії, згідно з яким держава забезпечує авторам оригінальних творів виняткове право на їх продаж чи використання.

Товарні знаки – це спеціальні символи чи назви, які дають можливість пізнати (ідентифікувати) товар, послугу або фірму (забороняється використовувати конкурентам). Широке використання товарних знаків стало невід’ємною складовою частиною сучасного бізнесу.

Монополія може існувати в трьох формах, а саме в природній, адміні­стративній та економічній.

Природна монополія виникає коли власник або господарюючий суб’єкт має в своєму розпорядженні унікальні невідтворювані елементи виробництва (землю, рідкісні метали). Природними монополістами є газові і електроенергетичні компанії, підприємства телефонного зв’язку, метрополітен тощо.

Адміністративна монополія виникає внаслідок рішення державних (муніципальних) органів, як надають окремим фірмам виключні права на здійснення окремих видів діяльності. Прикладом може бути продаж зброї, виробництво окремих видів ліків, Украгротехсервіс.

Найбільш поширеною є економічна монополія, яка виникає тоді, коли окремі фірми завойовують собі виключне становище на ринку шляхом до­бровільного об’єднання або поглинання слабких суперників.

Основними організаційними формами економічної монополії є:

Картель – таємна змова кількох найбільших фірм галузі про рівень ціни, ринки збуту продукції тощо (угоди, що стосуються такої продукції, як кава, цу­кор, добування нафти країнами ОПЕК – організація країн-експортерів нафти). В основі змови встановлюються для усіх учасників об’єднання об’єми вироб­ництва, ціни, частка кожного на ринку, відбувається поділ ринку збуту.

Синдикат – об’єднання, в якому учасники втрачають комерційну самостійність, зберігаючи виробничу. Учасників позбавлені права безпосередньо вести боротьбу на ринку (продаж товарів здійснюється централізовано), синдикат спонукає підприємства до того, щоб перевищити один одного у виробництві.

Трест – об’єднання, в якому учасники втрачають як комерційну, юридичну, так і виробничу самостійність. Тут як правило ведеться боротьба за най­більш впливові місця в правлінні, за розподіл прибутку. Учасники об’єднання стають акціонерами тресту, і вони мають право продажу своїх акцій.

Концерн – об’єднання підприємств, які зберігають виробничу, комерцій­ну і юридичну самостійність, але знаходяться під фінансовим контролем головної компанії. Головною формою боротьби є володіння контрольним пакетом акцій, контроль над найбільш вигідними підприємствами, а також за сферою впливу в тих чи інших галузях.

Процес монополізації має позитивні і негативні наслідки.

Позитивним є те, що у великих підприємств більше можливостей розви­вати сучасне виробництво, фінансувати науково-дослідні лабораторії, отримувати нові наукові результати, впроваджувати новітні техно­логії, здійснювати перекваліфікацію працівників, пристосовуватися до рівня розвитку продуктивних сил, до структурних зрушень в економіці.

До негативних результатів чистої монополії можна віднести: монопольний (суб’єктивний) характер ціноутворення; стійке зростання цін (інфляція), викликане ціновою політикою монополій; гальмування науково-технічного прогресу (за умови монопольного ста­новища на ринку зникає потреба в удосконаленні техніки); деформація структури економіки (монополізовані галузі штучно підтримуються, а немонополізовані – стримуються); посилення тенденції до паразитизму (зростання прошарку людей, що жи­вуть за рахунок дивідендів і процентів, не беручи ніякої участі у виробництві), що є несправедливим і соціально небезпечним; обмеження й підрив об’єктивного ринкового механізму ціноутворення.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.