Повітрянодесантний комплекс

1-парашутний клас; 2-стелажи; 3-стапелі керованих парашутних систем; 4-трампліни;

5-тренажер аеродинамічний; 6-парашутна вежа; 7-стапелі підвісних систем; 8-макет Ан-2; 9-тренажер Ил-76; 10-тренажер АН-2; 11-площадка швартови техніки; 12-комплексний тренажер літака; 13-тренажер Ан-12; 14-тренажер Ан-12; 15-мекет Ил-76; 16-гімнастичні колеса; 17-центріфуга; 18-лопінги; 19-стартова площадка; 20-тренажер для розвитку та укріплення гомілкових суглобів

178. Кожне навчальне місцеобладнується плакатами та стендами з заходами безпеки при проведенні занять, навчальними та наочними посібниками, методичними матеріалами, переліком команд що подаються, методикою виставлення оцінок, нормативами.

На кожному тренажері (снаряді) повинна бути табличка - паспорт, де вказується:

- назва тренажера;

- дата виготовлення;

- дата установки (вводу в експлуатацію);

- строк служби;

- дата проведення останнього технічного огляду;

- дата проведення чергового технічного огляду;

- відповідальний за експлуатацію.

179. Для розвитку фізичних та вольових якостей військовослужбовців на повітрянодесантних комплексах можуть обладнуватись спеціальні спортивні тренажери (снаряди) (лопінги, центрифуги, тощо).

180. Документація повітрянодесантного комплексу:

- формуляр повітрянодесантного комплексу;

- паспорт на кожен тренажер (снаряд);

- перелік робіт по технічному обслуговуванню;

- обов’язки начальника повітрянодесантного комплексу;

- плани технічного обслуговування снарядів повітрянодесантного комплексу;

- інструкція по заходам безпеки при проведенні технічного огляду;

- журнал обліку занять на повітрянодесантному комплексі;

- журнал обліку інструктажу випускаючих;

- журнал обліку передстрибкової підготовки на ПДК.

181. На повітрянодесантному комплексі обладнуються макети тих повітряних суден, з яких здійснюються стрибки з парашутом.

Макети повітряних суден виготовлюються з обов`язковим дотриманням габаритних розмірів та конструкційних особливостей вантажної кабіни. Ці макети повинні мати все обладнання, необхідне при здійсненні стрибків з парашутом: сидіння, троси примусового розкриття парашутів, подовжувачі, розподільники потоків, сигналізацію, двері, вантажні люки (рампи) повітряних суден, з яких здійснюються стрибки з парашутом.

Макети повітряних суден встановлюються в горизонтальному положенні таким чином, щоб їх висота від рівня землі до полу вантажної кабіни відповідала реальній (0, 5-1, 5 м). На землі під дверима, вантажним люком (рампою), низьких та висотного макетів повітряних суден, трамплінів повинна бути яма заповнена тирсою, яка забезпечує безпечне відпрацювання елементів стрибка з парашутом.

182. На низьких макетах повітряних суден (Ан-2, Мі-8, Іл-76 та інш.) відпрацьовуються: порядок завантаження парашутистів у повітряне судно, розміщення парашутистів у вантажній кабіні повітряного судна, зачеплення карабінів камер стабілізуючих парашутів випускаючим та порядок контролю їх зачеплення парашутистами, дії парашутистів за командами та сигналами які подаються у повітряному судні, порядок відділення парашутистів від повітряного судна та введення в дію основного парашута, дії випускаючого з моменту завантаження парашутистів у повітряне судно до моменту покидання ним повітряного судна.

Для цього макет повітряного судна встановлюється таким чином, щоб двері знаходились на висоті 0, 5-1, 5 м від землі.

183. Тренажер для відпрацювання відділення від повітряного судна, дій в повітрі при стабілізованому зниженні, введення в дію основного парашуту та приземлення при стрибках з парашутом із літака Ан-2 (Мі-8). Даний макет встановлюється на висоті 5-6 м від рівня землі. Сидіннями, макет в цілях збільшення пропускної можливості снаряду можна не обладнувати, направляючі, по яким рухаються каретки, в кінці повинні мати перепад не більше 1 м на відстані 1 м для забезпечення імітації приземлення парашутиста. Макети парашутів для цього тренажера повинні мати двоконусні замки та приєднуватись до кареток через спеціальні подовжувачі, на які нашиті силові шворки з пряжками-люверсами.

184. Макет літака Іл-76 для відпрацювання відділення парашутиста.

Макет встановлюється на висоті що забезпечує правильне відділення серії парашутистів, але не більше 0, 5 м. Макет обладнується направляючими, розподільниками потоків, сигналізацією. Каретки, до яких приєднуються вільні кінці підвісних систем макетів парашутів, повинні мати подовжувачі які дозволяють парашутистам точно імітувати всі елементи відділення.

185. Макет літака Іл-76 для тренування парашутистів у завантаженні зашвартованої техніки (вантажів) у літак та монтажу витяжних парашутних систем (далі – ВПС). Макет літака встановлюється в горизонтальному положенні. Висота пола вантажної кабіни літака повинна відповідати дійсній висоті літака. Обладнання макету літака повинно забезпечувати відпрацювання всіх елементів завантаження техніки (вантажів) у літак (за допомогою тельферів і лебідки) та монтажу ВПС. Довжину макету вантажної кабіни літака повинна відповідати дійсній довжині літака з розрахунку повного його завантаження.

186. Стапель підвісних системпризначений для відпрацювання усіх дій парашутиста в повітрі від моменту заправки підвісної системи, покидання повітряного судна, відліку часу стабілізованого падіння, порядка введення в дію основного парашута (запасного парашута) методом практичного висмикування витяжного кільця, огляду куполу у повітрі та підготовки до приземлення (приводнення). Відпрацювання дій парашутиста у повітрі в особливих випадках(повної або часткової відмови основного парашута, попадання стабілізуючої системи під руку та в ноги парашутиста після відділення від повітряного судна, сходження парашутистів у повітрі, приземлення парашутиста на перешкоди та інші).

Крім того, на стапелях підвісних систем відпрацьовуються дії парашутиста при здійсненні стрибків з парашутом зі зброєю на воду, перешкоди та ін.

Стапель підвісних систем має вид перекладини яка закріплена на стовпах висотою 5-6 м від землі. До перекладини закріплюються металеві кільця (корзини), що імітують купол парашуту зі стропами, до яких прикріплені карабіни для приєднання до них вільних кінців підвісної системи макетів парашутів. Парашутисти під час заняття, одягають на себе макети парашутів, приєднують вільні кінці підвісної системи парашутів до карабінів кілець (корзин) стапелів підвісних систем і зависають на вільних кінцях, імітуючи положення під час зниження з парашутом.

Під стапелем підвісних систем обладнують спеціальні лавки, які піднімаються для зачеплення парашутистами підвісних систем до карабінів кілець (корзин) і опускаються після їх зачеплення. Крім того, стапелі підвісних систем обладнуються засобами для навчання парашутистів орієнтуванню у повітрі і прийняття правильного положення для приземлення за напрямком вітру. Такими засобами можуть бути стріла, що обертається, рухомий екран з позначеними на ньому місцевими предметами тощо.

Для зручності перед стапелем обладнується спеціальне місце (пульт управління), з якого керівник занять за допомогою механічного пристрою може підіймати та опускати лавки, приводити в дію сигнали і подавати парашутистам необхідні команди.

187. Тренажер для розвитку та укріплення гомілкових суглобів.

Для тренування парашутистів в цілях укріплення гомілкових суглобів на повітрянодесантному комплексі обладнують спеціальні снаряди, що являють собою призми розташовані в певній послідовності.

При перебіганні по цьому тренажеру почергово навантажуються внутрішні і зовнішні м’язи стопи. Для досягнення позитивного ефекту такі тренування проводити на кожному занятті по наземному відпрацюванню елементів стрибка.

188. Парашутний трамплін призначений для відпрацювання навичок в правильному приземленні. Він складається із трьох площадок, розташованих на висоті 1, 1.5, 2 м від землі. Стрибки з верхньої площадки дають враження сили удару, приблизно рівного удару при реальному приземленні з парашутом.

Для більш повноцінного відпрацювання навичок у приземленні рекомендується додатковий пристрій до парашутного трампліну. Перед площадками трампліна встановлюється стапель висотою 4-5 м. Над кожною площадкою трампліну на стапелі прикріплюються по дві лямки, які призначені для вільних кінців підвісної системи парашута. Лямки прикріпляються до тросів з невеликими противагами, призначеними для утримування лямок в верхньому положенні. При стрибках з трампліна десантник береться руками за лямки і відділяється від площадки, імітуючи положення рук при приземленні з парашутом.

189. Парашутна вежа є снарядом, що дозволяє відпрацьовувати всі елементи стрибка з парашутом, починаючи з відокремлення десантника від літального апарату і завершуючи приземленням. Стрибки з вежі являються кінцевим етапом наземної підготовки, тренування і засобом перевірки сміливості і навичок десантника.

Десантник під час стрибка з вежі відчуває себе як і при практичному стрибку з повітряного судна. Це сприяє розвитку у десантника сміливості, рішучості та впевненості в діях.

Парашутна вежа складається з башти висотою 25 м, робочого майданчика, купола парашута з металевим кільцем, підвісної системи, несучого троса. На робочому майданчику є кілька дверей для відокремлення при вітрі різного напрямку. Консоль парашутної вежі має здатність обертатись на 360 градусів. Через блоки консолі пропускається несучий трос, закріплений одним кінцем за вершину купола парашута, а іншим – за противагу.

Перед виконанням стрибка з вежі військовослужбовець одягає підвісну систему купола парашуту. Відокремившись по команді керівника від робочого майданчика, десантник спускається на землю зі швидкістю 4-5 м/с.

190. Комплексний тренажер літака призначений для відпрацювання підготовки десантника до стрибка, відокремлення від літака, дії десантника під час падіння при стабілізації і відпрацювання навичок вводу в дію парашута за допомогою витяжного кільця, дії десантника в повітрі після розкриття основного парашута, підготовку до приземлення і приземлення. Відокремлення від літака може бути в один, два, три і чотири потоки.

Комплексний тренажер являє собою споруду із металевих конструкцій. У верхній частині тренажера обладнана вантажна кабіна для відпрацювання розташування, відділення десантників від літака Іл-76 та має відповідні десантне обладнання й сигналізацію. Тренажер обладнаний направляючими і каретками, що дозволяють десантникам стрибати один за одним як із вантажного люка, так і в двері одночасно. До кареток приєднуються вільні кінці підвісної системи макетів парашутів.

Десантники з надітими макетами парашутів підіймаються у вантажну кабіну і по команді керівника занять зачіпляють вільні кінці підвісної системи за каретки.

По команді керівника заняття “Приготуватися” парашутисти готуються до стрибка, узявшись правою рукою за витяжне кільце макета основного парашуту.

По команді “Пішов” парашутисти один за одним відділяються від макета літака і починають рух на каретках по направляючим. Відрахувавши заданий час стабілізації чи по окремій команді керівників заняття парашутисти висмикують витяжне кільце, відчувають провал і продовжують рух. Після ввідних на дії в повітрі парашутисти, прийнявши правильне положення, приземляються. Після приземлення вільні кінці підвісної системи макета парашута відстібуються від кареток, які, в свою чергу за допомогою спеціального пристрою повертаються в тренажер.

У нижньої частині розташовується вантажна кабіна для навчання завантаження в літак техніки, підготовленої до десантування та має все обладнання для завантаження, розташування парашутних платформ з бойовою технікою і монтажу витяжних парашутних систем. Комплексний тренажер літака повністю електрифікований, управління електропроводом виведене як у вантажну кабіну для особового складу, так і в кабіну для вантажів.

Г л а в а п’ я т а

ПІДГОТОВКА ТА ПРОВЕДЕННЯ СТРИБКIВ З ПАРАШУТОМ

191. Підготовка та проведення стрибків з парашутом включає:

- організацію стрибків з парашутом (взаємодія з авіацією та інше);

- вибір та підготовку площадки приземлення, узгодження документації площадки приземлення з авіаційною військовою частиною, яка забезпечує викид десанту з повітряного судна;

- укладку парашутів;

- передстрибкове тренування;

- підготовка посадових осіб наряду;

- зосередження особового складу та техніки на аеродромі (старті);

- підготовка і перевірка готовності особового складу на аеродромі (старті) до здійснення стрибків з парашутом.

192. Організація стрибків з парашутом здійснюється командиром військової частини, особовий склад якої призначається для виконання стрибків. У разі одночасного проведення стрибків з парашутом або заходів щодо їх підготовки двох і більше військових частин організація стрибків з парашутом здійснюється старшим начальником.

193. Перед проведенням стрибків з парашутом у з’єднанні (військовій частині) видається письмовий наказ у якому вказуються:

- дата і час проведення стрибків з парашутом кожної військової частини (підрозділу);

- завдання стрибків з парашутом;

- тип повітряного судна, швидкість і висота його польоту під час десантування;

- аеродром зльоту (старт), кількість стартів на ньому і площадка приземлення (приводнення);

- посадові особи та наряд щодо керівництва та забезпечення стрибків з парашутом;

- організація зв’язку;

- медичне забезпечення стрибків з парашутом на аеродромі (старті) та площадці приземлення (приводнення);

- порядок доставки особового складу та парашутів на аеродром (старт) і з площадки приземлення (приводнення);

- забезпечення збору парашутів на площадці приземлення (приводнення);

- забезпечення рятувальних постів на водоймищах;

- матеріальне і технічне забезпечення стрибків з парашутом;

- час інструктажу посадових осіб визначених для проведення стрибків з парашутом.

194. На військовослужбовців, які призначені до здійснення стрибків з парашутом, у підрозділах складаються списки-відомості.

Увесь особовий склад, який допущений до здійснення стрибків з парашутом, розподіляється по повітряних суднах на окремі корабельні групи, кількість яких залежить від типу повітряного судна, після чого проводиться передстрибкове тренування.

Черговість виконання стрибків з парашутом у кожній корабельній групі встановлюється з урахуванням польотної ваги парашутиста.

Звільнення від стрибків з парашутом за станом здоров’я здійснюється командиром підрозділу на підставі висновку лікаря.

Перед здійсненням стрибка з парашутом особовому складу повинен бути наданий відпочинок (сон) не менше 7 годин.

195. Перед здійсненням кожного чергового стрибка з парашутом, але не пізніше, ніж за три доби до здійснення стрибків з усіма військовослужбовцями (незалежно від займаної посади, звання і рівня підготовки) проводяться двогодинні передстрибкові тренування на тренажерах повітрянодесантного комплексу. З випускаючими з повітряних суден заняття та інструктаж щодо виконання обов’язків випускаючих проводяться на тренажерах повітрянодесантного комплексу у дні проведення передстрибкового тренування. Особовий склад тренується в тім одязі і з тією зброєю і спорядженням, в якому буде здійснюватись стрибок з парашутом. В тренування включаються всі елементи майбутнього стрибка з парашутом, починаючи з одягання парашутів, підгонкою спорядження, кріплення зброї і закінчуючи приземленням (приводненням) і збиранням парашутів. Під час підготовки до нічних стрибків з парашутом передстрибкове тренування особового складу проводиться в темну пору доби в умовах виконання майбутнього стрибка з парашутом.

196. Перед тренуванням військовослужбовців на тренажерах повітрянодесантного комплексу командир підрозділу оголошує завдання майбутнього стрибка з парашутом і порядок десантування, вказує місце кожного парашутиста у повітряному судні і послідовність відділення від нього, сигнали забезпечення десантування, висоту і курс польоту, характерні орієнтири на площадці приземлення (приводнення), порядок збирання підрозділу після десантування, та інше. У дні передстрибкового тренування офіцери повітрянодесантної служби проводять інструктаж усіх випускаючих, призначених для випуску парашутистів на майбутніх стрибках з парашутом, на спеціально обладнаних площадках повітрянодесантного комплексу.

Під час проведення передстрибкового тренування випускаючий тренується зі своєю корабельною групою.

197. Передстрибкове тренування проводиться у складі підрозділів під керівництвом їх командирів. Особовий склад ділиться на корабельні групи. У кожній групі для встановлення черговості стрибка з парашутом враховується індивідуальна вага парашутиста і його бойового спорядження; першими покидають повітряне судно парашутисти з більшою польотною вагою. Під час проведення передстрибкового тренування особлива увага приділяється зачепленню карабіну камери стабілізуючого парашуту за трос примусового розкриття парашута (подовжувача), діям парашутистів після відділення від повітряного судна, розкриттю основного парашута, правилам застосування запасного парашуту, приземленню на перешкоди та воду.

198. Для проведення стрибків з парашутом та забезпечення заходів безпеки наказом командира з’єднання (військової частини) призначаються посадові особи і наряд обслуговування:

- керівник стрибків з парашутом;

- помічник керівника стрибків з парашутом;

- чергові офіцери повітрянодесантної служби та приладисти на старті (за кількістю стартів). При здійсненні стрибків з парашутом на воду у водолазному спорядженні (дихальних апаратах) призначається черговий офіцер водолаз;

- черговий офіцер повітрянодесантної служби на площадці приземлення;

- черговий по площадці приземлення (району приводнення) з черговою командою для надання допомоги парашутистам під час приземлення (приводнення) та збору повітрянодесантної техніки і майна;

- чергові лікарі на аеродромі (старті) та площадці приземлення (у районі приводнення) з санітарними автомобілями та необхідними засобами медичного забезпечення;

- команди на аеродромі для збору частин парашутів, що залишаються у повітряних суднах;

- черговий пункту збору повітрянодесантної техніки;

- відповідальний за облік особового складу, який здійснює стрибки з парашутом.

199. Для забезпечення керівництва викидом десанту на задану площадку приземлення від авіаційної військової частини призначається група забезпечення десантування на чолі з керівником викиду. У складі групи забезпечення десантування повинні бути засоби зв’язку та засоби метеорологічного спостереження.

200. Для проведення навчально-тренувальних стрибків з парашутом встановлюється зв’язок:

- керівника стрибків з парашутом з аеродромом зльоту, стартом (помічником керівника стрибків), з пунктом розташування з’єднання (військової частини), з керівником викиду та черговим по площадці приземлення;

- пункту розташування з’єднання (військової частини) з аеродромом зльоту, стартом (помічником керівника стрибків з парашутом);

Крім того, під час проведення стрибків з військово-транспортних літаків забезпечується зв’язок чергового по площадці приземлення зі старшими секторів площадки. Під час проведення стрибків з парашутом на тактичних навчаннях зв’язок організовується згідно з особливою вказівкою керівника навчань.

201. Під час проведення стрибків з парашутом ведеться облік кількості особового складу, який здійснює стрибок з парашутом:

- на аеродромі (старті) – відповідальним за облік парашутистів у стартовому журналі;

- на площадці приземлення (приводнення) - черговим по площадці приземлення (приводнення) у журналі обліку десантування особового складу, техніки, вантажів і роботи матеріальної частини повітрянодесантної техніки на площадці приземлення (приводнення).

Журнали обліку зберігаються у повітрянодесантної службі військової частини.

202. Після закінчення стрибків з парашутом командир військової частини проводить розбір проведених стрибків з парашутом з посадовими особами, на якому

- дає оцінку підготовці і проведенню стрибків з парашутом;

- розглядає випадки ненормальної роботи матеріальної частини парашутів та парашутних приладів, у разі необхідності дає вказівку на проведення службового розслідування;

- вказує та аналізує всі помилки парашутистів, що були допущені під час стрибків з парашутом, та дає вказівки щодо їх усунення;

- відмічає кращих парашутистів і гідні наслідування приклади під час виконання стрибків з парашутом.

Командири підрозділів проводять розбір з усім особовим складом своїх підрозділів і заносять відомості про проведені стрибки з парашутом в журнал обліку стрибків з парашутом.

Облік стрибків з парашутом офіцерів і прапорщиків веде начальник відділення повітрянодесантної підготовки військової частини.

Розбір проведених стрибків з парашутом проводиться у день стрибків з парашутом або не пізніше наступного дня.