Контракт. У контракті передбачаються: обсяги пропонованої роботи й вимоги до якості і термінів її виконання; права

У контракті передбачаються: обсяги пропонованої роботи й вимоги до якості і термінів її виконання; права, обов'язки та взаємна відповідальність сторін; умови оплати й організації праці; підстави для його припинення або розірвання; соціально-побутові й Інші умови, необхідні для виконання зобо­
в'язань, узятих на себе сторонами, з урахуванням специфіки роботи,
фахових особливостей і фінансових можливостей підприємства, уста­
нови, організації або роботодавця. Розміри виплат, передбачені конт­
рактом, не можуть установлюватися менше, ніж це визначено чинним
законодавством, угодами й колективним договором.

У контракті можуть також визначатися умови підвищення або зниження обумовленого сторонами розміру оплати праці, встановлення доплат і надбавок, премій, винагород за підсумками роботи за рік і бо інший період, участі в прибутку підприємства.

Також може бути передбачено додаткові пільги, гарантії та компенсації, не встановлені чинним законодавством, за рахунок коштів робото­давця. У контракті визначаються.ежими робочого часу і часу відпочинку працівника.

Контрактом не можна: змінювати порядок розгляду індивідуальних трудових спорів; вводити щодо працівника повну матеріальну відповідальність крім випадків, передбачених ст. 134 КЗпП України).

Трудова угода - одна з основ виникнення цивільних прав і обов'язків. Це вольовий акт, дозволений законом, спрямований на досягнення бажаних для його учасників юридичних результатів.

Така угода укладається на двосторонній основі між власником або уповноваженим ним органом (замовником) і громадянином (підрядчи­ком) обов'язково в письмовій формі. Вона регулюється положеннями Цивільного кодексу України.

Однією з форм трудової угоди є договір підряду. Він є правовою формою відносин, пов'язаних із виконанням різноманітних робіт.

Предметом договору підряду (трудової угоди) є результат, якого має бути досягнуто шляхом виконання завдання замовника.

Договори підряду (трудової угоди) схожі на трудові договори в тому, що вони теж пов'язані трудовими відносинами з однією зі сторін.

Разом із тим підрядчик на відміну від працівника не підпорядко­вується правилам внутрішнього трудового розпорядку, що діє на під­приємстві, з яким він уклав угоду.

Однією з характерних особливостей договору підряду (трудової угоди) є те, що відповідно до цього договору підрядчик виконує робо­ти на свій ризик. Він не має права вимагати винагороди, якщо з пред­метом підряду (комплекс робіт, продукція, виріб та ін.) що-небудь сталося або якщо з огляду на деякі обставини неможливо закінчити почату роботу. Негативні наслідки для підрядчика можуть настати в разі несподіваної затримки виконання робіт, випадкового їхнього по­гіршення або подорожчання.

Характеристика — офіційний документ, що видає адміністрація підприємства, установи, організації своєму співробітникові при рішенні ряду питань (таких як надходження в навчальний заклад, відряджання на роботу в іншу країну, атестація на посаду і т.п.). У характеристиці даються відгук про службову діяльність співробітника, оцінка його ділових і особистих якостей. Реквізити характеристики: назва виду документа (характеристика); указівка посади особи, якому в'їдається характеристика; найменування організації, що видає характеристику; ім'я, по батькові і прізвищі співробітника; текст; підпису; печатка. У тексті характеристики можна виділити логічно зв'язані між собою складові частини: анкетні дані, що випливають за назвою документа; дані про трудову діяльність (спеціальність, тривалість роботи на даному підприємстві або в організації, зведення про просування по службі, рівень професійної майстерності і т.п.); власне характеристика, тобто оцінка особовісних і деловых якостей (відношення до роботи, підвищення професійного і культурного рівня, поводження в побуті, відношення до колег); наявність у сотрудниканаград і інших службових заохочень; висновок, у якому вказується призначення характеристики. Характеристику видають працівникові на руки або з його відома пересилають установі, організації, підприємству, що її запросили.

Працівник обов'язково ознайомлюється з виданою на нього харак­теристикою, про що робиться відповідний запис. Характеристика, як правило, видається на руки або, з відома працівника, посилаєть­ся в установу (організацію), яка прислала запит на неї.

Звітні документи — це різні державні статистичні звіти про роботу з кадрами, результати аналізу якісного складу кадрів, плинності кадрів і ін.

За походженням документи бувають службові й особові. Службовими називають документи, що відбивають діяльність підприємств, організацій і їхніх окремих підрозділів; особистими — листа, заяви, складені окремими особами (заяви про прийом на роботу, про надання відпустки без змісту і т.д.).

За місцем виникнення документи поділяються на зовнішні і внутрішні. До внутрішнього належать документи, що створюються і застосовуються усередині даної установи, до зовнішніх — документи, що надходять з інших організацій, підприємств, установ.

За терміновістю розрізняють документи досить термінові, термінові та нетермінові. Досить термінові і термінові вимагають виконання раніше загального терміну, установленого нормативними актами для виконання такого роду документів. Терміновість, як правило, вказується в резолюції керівника або на документі проставляється гриф, що означає позачерговість і незамедлительность виконання. З нетерміновими документами працюють за загальними правилами і ніяким грифом на них не ставлять.

За гласністю розрізняють документи секретні, несекретні і для службового користування. Із секретними документами працюють співробітники, що мають до них доступ. Несекретні документи можуть публікуватися у відкритій печатці.

За формою документи поділяються на індивідуальні і типові. Індивідуальними називають документи, текст яких характерний для кожного створюваного заново документа і не повторюється в інші. Типові документи відбивають однотипні управлінські ситуації і складаються на основі тексту, узятого як зразок (особовий листок по обліку кадрів, особиста картка, прийомна записка й ін.).

За термінами збереження документи бувають постійного, довгострокового (більш 10 років) і тимчасового (до 10 років) збереження.

Підготовка документів до подальшого збереження і використання включає експертизу їхньої практичної цінності, формування справ, їхній опис, забезпечення схоронності документів у відділі кадрів, передачу справ в архів підприємства, організації.

Експертиза документів — це визначення їх соціального й іншого значення з метою добору на збереження і встановлення термінів збереження. Експертиза цінності документів здійснюється в три етапи.

Перший етап експертизи проводиться на стадії поточної роботи з документами: при розробці номенклатури справ відділу кадрів, коли визначають цінність майбутнього справи на підставі переліків документів і досвіду роботи; при реєстрації у відділі кадрів, коли визначається їхня приналежність до конкретної справи з позначеним на його обкладинці терміном збереження.

Другий етап експертизи здійснюється на стадії підготовки справ для передачі в архів підприємства після завершення роботи з ними.

Третій етап експертизи проводиться на стадії підготовки справ для передачі на державне збереження.

Для оцінки застосовуються наступні критерії цінності документів: значимість змісту; час і місце створення; дійсність і копійність; юридична чинність; фізичний стан. Критерій значимості змісту — найважливіший.

Юридичною чинністю володіють тільки правильно оформлені документи.

При експертизі цінності документів важливим довідковим посібником є різні види переліків документів. На підприємствах, в організаціях розробляються переліки типових документів із вказівкою термінів їх збереження, а також перелік документів з термінами збереження до п'яти років, що підлягають знищенню без твердження архівною установою, і перелік документів, що підлягають прийому до державного архіву.

Основним завданням експертних комісій є забезпечення регулярного збору, добору і підготовки документів до архівного збереження після завершення їхнім діловодством. Експертні комісії керуються діючими правилами, інструкціями, переліками і номенклатурами справ.

Експертна комісія підприємства виконує наступні функції: розглядає проекти номенклатур справ підприємства (організації) і структурних підрозділів; організує щорічний добір документів на збереження і знищення; розглядає опис справ постійного збереження, що підлягають передачі в державний архів, і опис справ по особовому складу постійного і тимчасового збереження; розглядає акти про виділення до знищення справ; розглядає пропозиції про зміні термінів збереження окремих категорій документів; здійснює контроль за діяльністю експертних комісій структурних підрозділів.

Засідання експертної комісії оформляються протоколами, а добір документів і справ на знищення — актом, що затверджується керівництвом підприємства.