Висновки. На даний момент , в наших сучасних умовах юристи працюють в таких умовах, які можна віднести до небезпечних.Так як

На даний момент, в наших сучасних умовах юристи працюють в таких умовах, які можна віднести до небезпечних.Так як, в процесі своєї ділїності вони працюють з технікою, яка досить шкідливо впливає на їх здоров”я, також спілкуються і співпрацюють з великою кількістю людей, що призводить до емоційного напруження. Проаналізувавши діяльність підприємства „Київжитлоспецексплуатація”, враховуючи специфіку його діяльності можна зробити такі висновки: що на даному підприємстві застосовуються нормативно – правові акти з питань охорони праці, ЗУ „ Про охорону праці ”, КЗпП, ЗУ „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” та внутрішні акти, які відповідають нормам з охорони праці. Юридичний відділ, як і інші відділи даного підприємства забезпечені необхідними і безпечними умовами праці відповідно до чинного законодавства. Служба з охорони праці при здійсненні своєї діяльності юридичним відділом, забезпечує його та приміщення в якому воно знаходиться відповідними умовами та обладнанням, яке дає змогу працівникам юридичного відділу без шкоди для свого здоров”я здійснювати свої обов’язки. Працівники юридичного відділу, забезпечуються відповідними новоприйнятими нормативно – правовими актами, законами та всією необхідною інформацією з охорони праці. Працівники юридичного відділу відповідно до ЗУ „ Про охорону праці ” та нормативно – правовим актам проходять ввідний інструктаж та інструктажі щодо користування всією технікою в процесі своєї діяльності. Отже можна зробити висновок, що охорона праці на підприємстві адаптована до сучасних умов виробництва, не вбачаючи на це, на підприємстві трапляються нещасні випадки (як за недбалого ставлення до норм охорони праці на підприємстві з боку працівників, так і з боку керівництва).

Але нажаль не всі підприємства можуть адаптуватись в галузі охорони праці в сучасних умовах виробництва і далеко не на всіх виконуються норми щодо охорони праці працівників. На деяких підприємствах взагалі відсутня служба охорони праці, що суперечить нормам законодавства з охорони праці. Переважна кількість підприємств в нашій державі недотримуються чинного законодавства з питань охорони праці, причиною цьому є недостатнє фінансування та слабкий контроль за втіленням в життя своїх норм з охорони праці з боку держави. Виробництво повинно чітко дотримуватись цих норм, бо життя працівників – людей є самим цінним в нашому та в любому суспільстві.

ВИСНОВКИ

В сучасних умовах важливе значення набуває оптимальне наповнення та використання бюджетних коштів. Проте в процесі формування бюджетних коштів розподілу витрат виникаю правопорушення пов’язані з неправомірним використанням коштів, використання службоого становища для шахрайства з фінансовими ресурсами а також виористання бюдетних коштів не за призначенням, порушення бюджетного законодавства контролюючими органами. Проте проблема порушення бюджетного законодавства має менше значення ніж регулювання порядку притягнення до відповідальності забюджетні правопорушення.

Користуючись положеннями Бюджетного кодексу ми знаємо, що за правопорушення в бюджетній сфері застосовуються адміністративні, кримінальні та дисциплінароні стягнення. Проте в цьомуж кодексі не міститься детальної інформації про те як застосовуються санкції і виникає необхідність регулювання цього питання нормами інших інститутів права.

На підставі проведеня дослідження можна зробити наступні висновки:

По-перше, даючи визначення бюджетному правопорушенню в кодексі не визначаються його види. Детально не врегульоване питання суб’єктів бюджетних правопорушень, а порядок накладання санкцій та їх оскарження за правопорушення в бюджетній сфері регулюється не систематизованою кількістю нормативних актів, що ускладнює їх використання, тому визначення, що дається Бюджетним кодексом, про те, що бюджетним правопорушенням визнається недотримання учасником бюджетного процесу встановленого даним кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету.

Крім того бюджетне правопорушення характеризується низкою загально-обов’язкових ознак. Сюди відносяться наступні:

1. суспільна шкідливість проявляється в тому, що правопорушення завжди пов’язане з посяганнями на пріоритети і цінності людського суспільства, зачіпає особисті і суспільні інтереси;

2. правопорушення є винним діянням. Тобто, цепсихічне відношення особи до власного поводження і його результатів, у якому виражене негативне чи легковажне відношення до права, до інтересів суспільства і держави, до прав і свобод інших осіб;

3. наявність шкоди є необхідною соціальною ознакою всякого правопорушення, що обумовлює всі правопорушення як суспільно небезпечні діяння;

4. важливою юридичною ознакою бюджетного правопорушення є його протиправність.

Бюджетне правопорушення має свій склад, а саме суб’єкт правопорушення, об’єкт правопорушення, суб’єктивна сторона, об’єктивна сторона.

По-друге, щодо видів стягнень за бюджетні правопорушення в роботі було запропоновано поділ їх за декількома критеріями. Одним з таких критеріїв є поділ їх в залежності від стадії бюджетного процесу: правопорушення, що вчиняються на стадії складання проекту бюджету; правопорушення, що вчиняються на стадії прийняття закону про державний бюджет; правопорушення, що вчиняються на стадії виконання бюджету; правопорушення, що вчиняються на стадії складання звіту про виконання бюджету.

Крім того, як показали дослідження стягення, що застосовуються за бюджетні правопорушення мають різну природу. А саме правопорушники можуть бути притягнуті до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної та цивільно - правової відповідальності. А отже, процес застосування стягнень відрізняється один від одного.

По-третє, в результаті дослідження автор вивчив положення кримінального та кримінально-процесуального кодексу які регулюють порядок притягнення правопорушників до кримінальної відповідальності, а також порядок застосовання стягнень до осіб які вчинили злочин у сфері бюджетних правовідносин; переглянув статті кодексу про адміністративні правопорушення стосовно порядку накладання стягнень та деякі інші нормативні акти, змістом яких є порядок застосування санкцій за бюджетні правопорушення і даний порядок має адміністративний характер; опрацювано трудове законодавство і сформувати єдиний порядок накладання дисциплінарних стягнень за правопорушення в бюджетній сфері, якщо наявні приводи та підстави. При чому необхідно звернути увагу на положення бюджетного кодексу України. І знову ж таки необхідно наголосити, що викладене в роботі, було зробленро на підставі чинного процесуального законодавства яка регулює відповідальність за правопорушення в різних сферах, і тому порядок притягнення має вигляд загального характеру.

У разі втановлення фактів, що свідчать про те, що особа вчинила діяння перебачене ст.210 або ст.211 КК України, то досудове слідство у таких справах у відповідності до ст.112 КПК (підслідність) України проводиться слідчими підрозділами прокуратури. Після тьогояк особу було прид’явлено обвинувачення то справа направляється до суду. Судове засідання проводиться відкрито та гласно. Результатом судового засіданя є вирок суду. Це означає, що у особи виникне особливий статус – судимість.

Якщо в діях особи не має ознак злочину то особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальноситі.

Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол складається в чотирьох примірниках - один оригінал і три копії.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито за місцем його вчинення.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Якщо при вчинені бюджетного правопорушення особа Дисциплінарні проступки – це суспільно небезпечні вчинки, які заподіюють шкоду внутрішньому порядку діяльності підприємств, установ, організацій і тягнуть за собою дисциплінарну відповідальність. Накладання дисциплінарних стягнень регламентоване трудовим законодавством. Відповідно межі дисциплінарних покарань не виходять за межі чинного трудового права.

Щодо оскарження стягнень рішень про застосування стягнень, то порядок оскарження цих рішень передбачений тимиж нормативними актами, що і регулюють порядок накладання. Сюди ми відносимо Кримінально-процесуальний кодекс, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Цивільний та Цивільно-процесуальний кодекси.

Якщо судом винесено вирок за вчинення злочину в бюджетній сфері його може бути оскаржено засудженою особою в апеляційному або касаційному порядку.Під апеляцією прийнято розуміти подання прокурора і скарга учасника процесу про скасування або зміну судового рішення в апеляційному порядку. Касаційна скарга – це скарга учасника процесу про скасування або зміну судового рішення в касаційному порядку.

В свою чергу, постанова про накладення адмiнiстративного стягнення, iнша постанова органу (крiм суду) чи службової особи у справi про адмiнiстративне правопорушення у випадках, передбачених законодавством про адмiнiстративнi правопорушення, може бути оскаржена до суду особою, щодо якої винесено постанову, або потерпiлим. При цьому, скарга подається до районного (мiського) суду за мiсцезнаходженням органу чи мiсцем роботи службової особи.