Поняття та класифікація бюджетних правопорушень

ЗМІСТ

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Сучасне суспільство являє собою велику систему відносин, які взаємопов’язані між собою. Бюджетний процес це невід’мна складова, яка забезпечує функціонування держави. Тому дотримання законності в бюджетній сфері є головним завданням державної політики. На сьогоднішній день бюджетна система України, модернізуються і реформується, більш активно здійснюється законодавче регулювання бюджетних правовідносин.

Проблемним на сьогоднішній день на шляху реформування є питання про відповідлаьність за бюджетні правопорушення та порядок накладання стягнень за них.

Необхідно зауважити, що прийняття нового Бюджетного кодексу та Кримінального кодексу зумовило виникнення необхідності прийняття великої кількості підзаконних нормативних актів які вносили зміни до тих чи інших законів. Це в свою чергу підсилило ряд протиріч, що виникають в процеси притягнення до відповідальності.

Бюджетний кодекс в загальному дає характеристику бюджетному правопорушенню, видам стягеннь та порядку їх застосування та оскарження.

Але вважати положення бюжетного кодексу такими, що повністю регулюють питання порядку застосування стягеннь неможливо. Це пояснюється тим, що за бюджетні правопорушення передбачено настання кримінальної, адміністратинвої, дисциплінарної та цивільної відповідальності. А дані види діяьності регулюються Кримінальним кодексом, Кодексом про адміністративні правопорушення, Кодексом законів про працю та Цивільним кодексом України та іншими підзаконними актами. Тому важливим є питання дослідження всіх галузей законодавства та вивчення всіх нормативних актів, впритул аж до внесення пропозицій змін деяких норм.

Проте як сьогодні важливе питання регулювання порядку застосування стягнень свідчить те, що зміни були внесені в усі важливі галузеві нормативні акти.

Закон України про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за порушення законодавства про бюджетну систему України 15 листопада 2001 року N 2787-III, було прийнято на основі Бюджетного кодексу.

Кримінальний кодекс містить ст. 210 – 211, яка передбачає відповідальність за злочини в бюджетній сфері, а отже необхідним є вивчення порядку притягнення до кримінальної відповідальності, згідно з Кримінально-процесуальним кодексом.

Взагалі, на нашу думку розглядати порушення в бюджетному процесі необхідно по стадіям бюджетного процесу, і крім того доцільним вважаємо використання терміну бюджетне правопорушення, оскільки всі його ознаки ці поняття ідентичні за змістом і за всіма ознаками.

Актуальність магістерської роботи зумовлена відсутністю нових комплексних розробок у цьому напрямку й практичною значимістю питань, необхідність вирішення яких зумовлена потребою удосконалення системи регулювання порядку накладання та оскарження стягнень за бюджетні правопорушення взагалі. Все було сказано вище зумовило вибір теми дослідження.

Об’єкт дослідження. На нашу думку об’єктом дослідження можна визначити суспільні відносини, пов’язані з визначенням виду юридичної відповідальності та вибору стягнення, а також систематизація порядку накладання стягнень за бюджетні правопорушення, у відповідності з чинним законодавством.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є матеріальні й процесуально-правові властивості, правові основи застосування стягнень, нормативно-правова база кримінального, кримінально-процесуального, адміністративного, трудового та цивільного галузей права.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження євизначення сутності процесу притягнення до відповідальності за бюджетні правопорушення, зокрема за нецільове використання бюджетних коштів

Згідно з поставленою метою, завданнями дослідження є:

– визначення природи, сутності, властивостей різних процесуальних порядків притягнення до юридичної відповідальності за бюджетні правопорушення;

– аналіз статистичних даних по злочинам в бюджетній сфері;

– визначення і характеристика системи органів, що здійснюють контроль за дотриманням бюджетного законодавства та самі безпосередньо беруть участь у бюджетному процесі, правового статусу кожного з цих органів;

– комплексний аналіз провадження у справах про застосування стягнень за злочини та проступки;

Методологічна основа дослідження - система загально­наукових (діалектичний, історичний, системний аналіз тощо) і спе­ціальних методів (статистичний, порівняльно-правовий, докумен­тального аналізу, експертних досліджень).

У процесі виконання дисертаційного дослідження використано чинне та раніше діюче законодавство України.

Емпіричну базу склали статистичні дані про застосування стягнень органами внутрішніх справ.

Практичне значення одержаних результатів дослідження. Магістерська робота поглиблює існуючі уявлення про юридичну відповідальність, сутність, призначення, властивості стягеннь, порядок їх застосування, а також систему органів, що наділені певними поноваженнями у бюджетному процесі, здатні контролювати дану сферу та притягати до відповідальності правопорушників.

Результати роботи можуть бути використані при підготовці методичних розробок, підручників, навчальних посібників для студентів та слухачів юридичних закладів освіти.

Розділ 1

Бюджетні правопорушення та органи, що здійснюють контроль за дотриманням бюджетного законодавства

Поняття та класифікація бюджетних правопорушень

На сьогоднішній день, дуже гостро постало питання застосування санкцій за бюджетні правопорушення. Це питання ми можемо віднести до проблемних. Це пояснюється тим, що мережа нормативних актів, що регулюють питання юридичної відповідальності дуже розгалужена. Майже кожен день змінюються правовідносини та порядок їх регулювання. Саме такі зміни можна спостерігати і в бюджетному процесі.

Прийняття у 2001 році бюджетного кодексу додало роздумів вченим юристам і практикам. Оскільки, даючи визначення бюджетному правопорушенню в кодексі не визначаються його види. Детально не врегульоване питання суб’єктів бюджетних правопорушень, а порядок накладання санкцій та їх оскарження за правопорушення в бюджетній сфері регулюється не систематизованою кількістю нормативних актів, що ускладнює їх використання.

Спробуємо узагальнити правову інформацію стосовно бюджетних правопорушень та відповідальності за них.

Взагалі правопорушенням, є порушення права, акт, що противний праву, його нормам, закону. Вчинити правопорушення – значить “переступити” право. Правопорушення – це свідомий, вольовий акт суспільно небезпечного протиправної поведінки.

Бюджетний кодекс України дає визначення бюджетному правопорушенню.

Бюджетним правопорушенням визнається недотримання учасником бюджетного процесу встановленого цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету (ст.116 Бюджетного кодексу України)[2].

Бюджетне правопорушення, як і будь-який інший вид правопорушення характеризується низкою ознак та особливостей.

Суспільна шкідливість, небезпечність – основна об’єктивна ознака, визначальна риса правопорушення і його основоположна об’єктивна основа, що відмежовує правомірне від протиправного. Суспільна шкідливість проявляється в тому, що правопорушення завжди пов’язане з посяганнями на пріоритети і цінності людського суспільства, зачіпає особисті і суспільні інтереси. Акт правопорушення завжди є виклик суспільству, знехтування тим, що суттєве, цінне для нього. Суспільна шкідливість чи небезпечність правопорушення полягає в тому, що воно посягає на важливі цінності суспільства, на умови його існування.

Правопорушення є винним діянням. Тобто, цепсихічне відношення особи до власного поводження і його результатів, у якому виражене негативне чи легковажне відношення до права, до інтересів суспільства і держави, до прав і свобод інших осіб. Оскільки право регулює вольове поводження людей, про правопорушення можна говорити тільки тоді, коли від волі людини залежить вчинити чи правомірно, чи неправомірно, і обраний другий варіант на шкоду першому. Відповідно не є правопорушеннями, хоча б і суперечні праву, діяння малолітніх, а також осіб, визнаних несамовитими (тих, хто під час здійснення діяння не могли усвідомлювати свої дії чи керувати ними внаслідок душевної хвороби чи іншого хворобливого стану). Не є правопорушенням і так званий нещасний випадок, що заподіяв шкоду, яка стала результатом збігу об'єктивних обставин, що виключають провину.

Необхідно згадати ще одну неодмінну ознаку кожного правопорушення – шкоду. Характер шкоди може розрізнятися по об’єкту, розміру й іншим ознакам, але правопорушенню завжди характерна соціальна шкода. Вона може мати матеріальний чи моральний характер, бути вимірною чи ні, більш-менш значною, що відчувається окремою людиною, колективом і суспільством у цілому. Та чи інша характеристика шкоди залежить від видів порушених інтересів, суб'єктивних прав, об'єкта правопорушення.

Наявність шкоди є необхідною соціальною ознакою всякого правопорушення, що обумовлює всі правопорушення як суспільно небезпечні діяння.

Важливою юридичною ознакою бюджетного правопорушення є його протиправність. Це означає, що відповідна діяльність або бездіяльність суб’єкта не відповідає вимогам, сформульованим у конкретній правовій нормі. Наприклад, повноваження Верховної Ради України на стадії прийняття Закону про державний бюджет виходять за рамки визначені законодавством і вона може порушити строки прийняття Закону тощо. З формально-юридичного аспекту протиправність – це порушення вимог норм права, невиконання юридичних обов’язків, закріплених у нормативно-правових документах. Сутністю правопорушення є свавілля суб’єкта, тобто таке зовнішнє виявлення його волі, що не відповідає закономірностям розвитку суспільства, зазіхає на свободу інших суб’єктів. Правопорушення характеризується невиконанням забороняючих норм у формі дій чи бездіяльності. Не вважається правопорушенням невикористання суб’єктивного права, тому що можливість його реалізації залежить від власного розсуду суб’єкта.

Отримавши визначення ми не маємо конкретного переліку бюджетних правопорушень. Знання класифікації правопорушення є важливою обставиною при кваліфікації правопорушення тобто вибору виду санкції та правової норми, якою будуть керуватися при застосуванні стягнення.

Вивчивши положення бюджетного кодексу та деяких інших нормативних актів, ми можемо зробити спробу класифікації бюджетних правопорушень.

На нашу думку види бюджетних правопорушень розрізняються за наступними критеріями:

· Правопорушення, що вчиняються на стадії складання проекту бюджету:

1. Порушення Кабінетом Міністрів України порядку розробки Закону України про Державний бюджет;

2. Порушення Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та виконавчими органами відповідних рад порядку підготовки проектів рішень про відповідні місцеві бюджети;

3. Порушення Кабінетом Міністрів України порядку схвалення проекту закону про Державний бюджет України;

· Правопорушення, що вчиняються на стадії прийняття закону про державний бюджет:

1. Порушення: строків подання закону про державний бюджет до Верховної Ради, строків розгляду проекту закону в комітетах та депутатських фракціях, термінів перебування закону України про Державний бюджет України на розгляді у Верховній раді;

2. Порушення порядку розгляду проекту закону про Державний бюджет України в читаннях Верховної Ради;

3. Порушення порядку прийняття рішення уповноваженими органами рішення про затвердження бюджету відповідного рівня;

· Правопорушення, що вчиняються на стадії виконання бюджету:

1. Порушення порядку проведення операцій з коштами державного бюджету;

2. Порушення розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів;

3. невиконання вимог щодо бухгалтерського обліку, складання звітності та внутрішнього фінансового контролю за бюджетними коштами і недотримання порядку перерахування цих коштів;

4. контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів;

5. порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог щодо прийняття ними бюджетних зобов'язань;

6. нецільового використання бюджетних коштів.

· Правопорушення, що вчиняються на стадії складання звіту про виконання бюджету:

1. Порушення порядку подання детальних звітів про виконання бюджету розпорядниками бюджетних коштів;

2. Подання недостовірних звітів та інформації про виконання бюджету;

3. Несвоєчасного і неповного подання звітності про виконання бюджету;

Даний перелік правопорушень не є вичерпним, оскільки критерії поділу бюджетних правопорушень дуже різноманітні. Даний перелік бюджетних правопорушень нами було сформульовано на основі Бюджетного кодексу України. Хотілось би відзначити, що Кримінальним кодексом України, набравшим чинності 01.09.2001 року на відміну від попереднього кримінального Закону, передбачено ряд спеціальних статей за порушення бюджетного законодавства, а саме: порушення законодавства про бюджетну систему України (стаття 210) [4]та видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку (стаття 211)[4]. Дані статті передбачають притягнення винних осіб до відповідальності на різних стадіях формування та виконання бюджету України. Крім того слід відзначити, що сттаття 211 «видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку» на нашу думку передбачає собою профілактику бюджетного правопорушення на початковому етапі бюджетних правовідносин, що є досить прогресивним.

Будь-які правопорушення, включаючи і бюджетні, характеризуються наявністю складу правопорушення. Використовуючи загально прийняте поняття складу правопорушення можна сформувати склад бюджетного правопорушення. Він має наступний вигляд: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона.

Розглянемо склад бюджетних правопорушення детально.

1. Об'єкт бюджетного правопорушення – коло суспільних відносин (бюджетних правовідносин), регульованих і охоронюваних правом, у якому відбулося діяння, що завдало цим відносинам шкода. Будь-яке правопорушення, навіть якщо воно і не набуло шкідливих наслідків, наносить шкоду правопорядку, заподіваючи шкоду суспільній правосвідомості вносячи безладдя в урегульовані правові відношення. Особливо шкідливі правопорушення, що залишилися безкарними.

2. Об'єктивна сторона бюджетного правопорушення – характеристикадіяння, способу його здійснення (групою, систематично, повторно, із застосуванням зброї, спеціальних технічних засобів), обставин (під час епідемії, у воєнний час, під час стихійних лих). Для ряду складів правопорушень досить тільки здійснення діяння, хоча б воно і не спричинило наслідків. Якщо це діяння призвело до шкідливих наслідків, то відповідальність за нього або посилюється, або здійснюється по іншому складі, що передбачає більш сувору відповідальність.

Інші склади правопорушення включають визначення наслідку діяння і, відповідно, припускають установлення причинного зв'язку діяння і наслідків, що наступили.

3. Суб'єктом правопорушення вважається особа винна у вчиненні бюджетного правопорушення. При здійсненні штрафної, каральної відповідальності якості особи, що вчинила правопорушення, враховуються як обставини, що впливають на ступінь строгості покарання – зм'якшуючі чи обтяжуючі. При вчиненні бюджетних правопорушень передбачений спеціальний суб'єкт – посадова особа, при чому, мається на увазі керівники та службовці, що наділені рядом повноважень у бюджетному процесі.

За майнові правопорушення відповідають фізичні і юридичні особи. Суб'єктами правопорушень можуть бути органи друку й інші засоби масової інформації, що поширили про кого-небудь неправильні чи компрометуючі відомості.

4. Суб'єктивна сторона – форми провини. У відношенні складів, де діяння кваліфікується без зв'язку з його наслідками, діє загальний принцип: «Незнання офіційне опублікованого закону не звільняє від відповідальності за його недотримання».

У складних складах, що містять опис діяння і його наслідків, поверх того важлива диференціація форм провини. Розрізняються намір і необережність. Правопорушення визнається зробленим навмисне, якщо особа, що його вчинила, передбачала його шкідливі чи небезпечні наслідки і бажала їхнього настання (прямої намір) чи свідомо допускала настання цих наслідків (непрямий намір) (ст.24 КК України)[4]. Правопорушення визнається вчиненим по необережності, якщо особа передбачала можливість настання шкідливих чи небезпечних наслідків свого діяння, але без достатніх на те основ самовпевнено розраховувала на їхнє запобігання (легкодумство) або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачати (недбалість).