Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Журналу обліку отруйних, сильнодіючих та комбінованих лікарських засобів, що підлягають предметно-кількісному обліку в закладах охорони здоров'я 1 страница
|
|
Найменування лікарського засобу ___________________________________
_________________________________________________________________
(повне найменування, форма випуску, одиниця виміру)
| Рік, місяць | Залишок на перше число місяця | Надходження | Надход- ження та залишок разом за місяць | Види видатку (за амбулаторною рецептурою, лікувальні установи, аптечні пункти тощо) | Видатки | Видатки за місяць за кожним з видів окремо | Усього за місяць за усіма видами видатків | Залишок на кінець місяця | Фактич-ний зали-шок | ||||||||||||
| номер документа і дата | кількість | номер документа і дата | кількість | 10* | |||||||||||||||||
____________
* З урахуванням кількості днів місяця.
Журнал обліку отруйних, сильнодіючих та комбінованих лікарських засобів, що підлягають предметно-кількісному обліку в закладах охорони здоров'я, повинен бути пронумерований, прошнурований і завірений підписом керівника та скріплений печаткою.
(Застосування Форми журналу призупинено до 1 жовтня 2006 року згідно з
наказом Міністерства охорони здоров'я України від 20 жовтня 2005 року N 539,
враховуючи зміни, внесені згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України
від 31 травня 2006 року N 348;
застосування Форми журналу відновлено з 1 жовтня 2006 року згідно з
наказом Міністерства охорони здоров'я України від 20 жовтня 2005 року N 539,
враховуючи зміни, внесені згідно з згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України
від 31 травня 2006 року N 348,
додаток у редакції наказу Міністерства
охорони здоров'я України від 11.11.2011 р. N 777)
| Додаток 2: Взаємодія медикаменту з іншими ЛЗ | |||
| Міжнародна непатентована назва ЛЗ | Коментарі | ||
| Абакавір | Під впливом етанолу збільшується площа під кривою AUC. Абакавір збільшує середній системний кліренс метадону на 22 %, що може потребувати зміни дози метадону. Оскільки абакавір та рибавірин мають однакові шляхи фосфориляції, вважається, що між цими препаратами можлива внутрішньоклітинна взаємодія, яка може спричинити зменшення внутрішньоклітинних фосфорильованих метаболітів рибавірину і як потенційний наслідок, зменшення шансів отримати стійку вірусологічну відповідь у хворих, інфікованих вірусом гепатиту С, при їх лікуванні пегільованим інтерфероном з рибавірином. Деякі дані дозволяють припустити, що пацієнти, ко-інфіковані ВІЛ та вірусом гепатиту С, які отримують антиретровірусну терапію, що містить абакавір, мають ризик отримати знижену відповідь на лікування пегільованим інтерфероном/рибавірином. При сумісному застосуванні цих двох препаратів слід дотримуватись обережності. | ||
| Агомелатин | Протипоказаний з високоактивними інгібіторами CYP1A2 – флувоксаміном та ципрофлоксацином; у комбінації з естрогенами (інгібітор CYP1A2 помірної сили) - підвищення концентрації агомелатину у декілька разів; з інгібіторами CYP1A2 помірної сили (пропранолол, грепафлоксацин, еноксацин) застосовувати з обережністю; відсутній досвід застосування з ЕСТ; не рекомендується застосування алкоголю. | ||
| Адалімумаб | Метотрексат при однократному і повторному використанні знижує кліренс адалімумабу, але у хворих РА, які отримують метотрексат, немає необхідності в корекції дози адалімумабу або метотрексату. | ||
| Адапален | З еритроміцином або агентами, які містять резорцин, саліцилову кислоту, сірку, в’яжучі засоби, креми чи лосьйони для або після гоління, вироби, які містять у великій кількості алкоголь, мило або миючі засоби - подразнення шкіри. | ||
| Адеметіонін | З обережністю з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну, трициклічними антидепресантами (такими як кломіпрамін), препаратами та рослинними засобами, що містять триптофан. | ||
| Азапентацен | Взаємодія не вивчалась. | ||
| Азатіоприн | Застосування алопуринолу, оксипуринолу та тіопуринолу з 6-меркаптопурином або азатіоприном - дози останніх зменшувати на ¼ від звичайних; потенціює дію деполяризуючих нейро-м’язових блокаторів, (сукцинілхолін), може зменшувати дію тубокурарину, варфарину; уникати застосування з цитостатиками та пеніциламіном; гематологічні зміни при застосуванні азатіоприну та ко-тримоксазолу, азатіоприну та каптоприлу, мієлосупресивний ефект циметидину та індометацину буде посилюватись одночасним застосуванням азатіоприну; обережно призначати разом з похідними аміносаліцилатів; застосування живих вакцин разом з азатіоприном, протипоказане, послаблена відповідь на неживі вакцини; швидке пригнічення кісткового мозку загострюються при одночасному призначенні олсалазину, месалазину та сульфасалазину | ||
| Азеластин | Взаємодія не виявлена. | ||
| Азитроміцин | З обережністю з іншими ЛЗ, що можуть подовжувати інтервал QT. З дигоксином: враховувати можливість підвищення концентрації дигоксину в сироватці крові. З похідними ріжків не рекомендується. Проводити частий моніторинг протромбінового часу пацієнтам, які отримують пероральні антикоагулянти типу кумарину. | ||
| Азоту закис | Засоби для інгаляційної анестезії, наркотичні аналгетики, транквілізатори, нейролептики, антигістамінні засоби посилюють дію препарату. Аміодарон підвищує ризик брадикардії (що не купірується атропіном) та артеріальної гіпотензії, ксантини – аритмій. Фентаніл і його похідні посилюють вплив на ССС (зниження ЧСС і хвилинного об'єму серця). Посилює ефекти гіпотензивних (особливо діазоксиду, гангліоблокаторів, хлорпромазину, діуретиків) та антикоагулянтів (похідних кумарину та індандіону) препаратів, а також засобів, що пригнічують ЦНС і дихання. | ||
| Акривастин | Не комбінувати з алкоголем та ЛЗ, що пригнічують ЦНС. | ||
| Албендазол | Циметидин, празиквантел, дексаметазон підвищують рівень метаболітів албендазолу у плазмі крові; ритонавір, фенітоїн, карбамазепін та фенобарбітал можуть зменшувати плазмову концентрацію активного метаболіту альбендазолу сульфоксиду. При одночасному застосуванні албендазолу з теофіліном слід контролювати рівень теофіліну в крові. | ||
| Алергени інсектні | Лікування алергенами недоцільно проводитиу період лікування антибіотиками, цитостатиками чи імунобіологічними засобами. Можна комбінувати з ЛЗ, що застосовуються для лікування алергічних захворювань (антигістамінні ЛЗ, кромони, бронхолітики, аерозолі). | ||
| Алергени побутові | Спеціальних рекомендацій немає | ||
| Аліскірен | Зміна пікових концентрацій (Сmax) або площі під фармакокінетичною кривою (AUC) аліскірену: з аторвастатином Сmax або AUC аліскірену зростають, кетоконазол призводить збільшує рівень у плазмі та збільшує гастроінтестинальну абсорбцію і зменшує виділення з жовчю; циклоспорин збільшує Сmax і AUC, сумісне застосування не рекомендовано; з фуросемідом AUC і Сmax фуросеміду знижуються; з калієм та калійзберігаючими діуретиками може призвести до зростання калію в сироватці крові. З БРА чи ІАПФ протипоказана пацієнтам з ЦД або порушенням функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1, 73м2) і не рекомендується іншим пацієнтам. З грейпфрутовим соком - зниження AUC та Cmax аліскірену. З калійзберігаючими діуретиками, дієтичними добавками калію, замінниками солі, що містять калій, або іншими сполук, що можуть вплинути на плазмові рівні калію (наприклад гепарину) - підвищення сироваткового рівня калію. НПЗП можуть знижувати антигіпертензивний ефект. З обережністю з кетоконазолом або іншими помірними інгібіторами Р-глікопротеїну (кларитроміцином, телітроміцином, еритроміцином, аміодароном). | ||
| Алое | Прийом з тіазидними діуретиками, петлевими діуретиками, препарами солодки, ГКС - ризик розвитку дефіциту калію; підсилює дію засобів стимулюючих гемопоез та препаратів заліза. | ||
| Алопуринол | Ефективність зменшується при застосуванні із препаратами з урикозуричною дією та саліцилатами у високих дозах; підсилює ефекти азатіоприну і меркаптопурину; у високих дозах уповільнює виведення пробенециду і гальмує метаболізм теофіліну; при застосуванні з антикоагулянтами кумаринового типу, хлорпропамідом їх доза повинна бути зменшена; прийом з цитостатиками – зміни показників крові; з ампіциліном та амоксициліном - виникнення АР частіше | ||
| Алпростадил | Посилює ефект гіпотензивних ЛЗ, вазодилататорів, антиангінальних ЛЗ; симпатоміметики, адреналін, норадреналін, цефамандол, цефаперазон, знижують вазодилатуючу дію; з антитромботичними ЛЗ (антикоагулянти, інгібітори агрегації тромбоцитів, тромболітичні ЛЗ) може збільшити схильність до кровотеч. З іншими ЛЗ для лікування порушень ерекції (силденафіл) чи ЛЗ, що спричиняють ерекцію (папаверин) - дослідження не проводилися. Оскільки одночасне застосування таких лікарських засобів може спричинити подовження ерекції, їх не слід застосовувати одночасно. Симпатоміметики: зниження ефектів. | ||
| Алтея лікарська | Не рекомендується з протикашлевими ЛЗ (кодеїн тощо). Абсорбція ЛЗ, які застосовуються одночасно, може знижуватися. Інші ЛЗ застосовувати за 1 год. до або через 1 год. після. | ||
| Альпразолам | Викликає потенціювання ефекту інших психотропних сполук, протисудомних й антигістамінних ЛЗ, алкоголю та інших ЛЗ, що чинять пригнічувальну дію на ЦНС; кліренс алпразоламу може бути уповільнений з циметидином або антибіотиками-макролідами, знизити дозу алпразоламу при прийоміз циметидином і макролідами, (еритроміцином, нефазодоном, флувоксаміном, флуоксетином, пропоксифеном, сертраліном, дилтіаземом та оральними контрацептивами); не призначати одночасно з кетоконазолом та іншими протигрибковими ЛЗ азольного типу; з препаратами опію, доза альпразоламу повинна зменшуватися щонайменше на третину, потім повільно збільшуватися; з іміпраміном або дезипраміном їхня концентрація в плазмі крові зростає в стаціонарному стані; може зменшувати виведення дигоксину, підвищуючи його рівень у плазмі крові; може підвищувати рівні одночасно застосовуваного літію в плазмі крові; етинілестрадіол також подовжує біологічний період напіввиведення алпразоламу. | ||
| Альтеплазе | ЛЗ, які впливають на коагуляцію або змінюють функцію тромбоцитів, можуть збільшити ризик кровотечі до, під час або після проведення терапії. Супутня терапія інгібіторами АПФ може збільшити ризик розвитку анафілактичної реакції. | ||
| Альфакальцидол | Може призначатися у комбінації з естрогенами та антирезорбтивними препаратами різних груп. З препаратами наперстянки підвищується ризик розвитку аритмії. При призначенні з барбітуратами, протисудомними засобами застосовувати більшу дозу альфакальцидолу. Всмоктування альфакальцидолу зменшується при застосуванні з мінеральним маслом, колестираміном, колестиполом, сукральфатом, антацидами, препаратами на основі альбуміну. При застосуванні з альфакальцидолом антацидів або лаксативодіалізу - ризик розвитку гіпермагніємії. Одночасне призначення препаратів кальцію, тіазидних діуретиків - ризик розвитку гіперкальціємії. З альфакальцидолом не призначати вітамін D та його похідні. | ||
| Альфузозин | Не рекомендується з блокаторами a1-адренорецепторів (празозин, урапідил і моноксидил) ч/з підсилення гіпотензивного ефекту (ризик розвитку тяжкої постуральної гіпотензії). Протипоказаний з ритонавіром - загроза підвищення концентрацій альфузозину в плазмі крові та посилення побічних ефектів. Комбінації з: кетоконазолом, ітраконазолом - загроза підвищення концентрацій альфузозину в плазмі крові та посилення побічних ефектів; кларитроміцином, еритроміцином - загроза підвищення концентрацій альфузозину в плазмі крові та посилення побічних ефектів; інгібіторами фосфодіестерази 5-го типу (сиїденафіл, тадалафіл, варденафіл) - ризик розвитку постуральної гіпотензії, особливо в осіб літнього віку; гіпотензивні засоби, крім блокаторів альфа-адренорецепторів - посилення гіпотензивної дії (підвищений ризик розвитку постуральної гіпотензії); нітрати, нітрити та споріднені ЛЗ (ізосорбід динітрат, ізосорбід, лінсидомін, молсидомін, нікорандил, нітрогліцерин) - підвищений ризик гіпотензії, особливо постуральної. | ||
| Алюмінію фосфат | Приймати за 2 год. до або після інших ЛЗ та за 4 год. (до або після) – з фторхінолонами. | ||
| Амантадин | Можливе застосування з іншими протипаркінсонічними засобами. Посилення побічних дій (сплутаність свідомості і галюцинації) антихолінергічних ЛЗ (тригексилфенідил, бензатропін, скополамін, біпериден, орфенадрин). Посилення основної дії амантадину. Зниження переносимості алкоголю. Леводопа: взаємне посилення терапевтичної дії. Мемантин може посилювати дію й побічні дії. З сечогінними засобами типу триамтерен/гідрохлоротіазид - зниження виведення амантадину із плазми, створення токсичної концентрації останнього в плазмі. Протипоказаний з іншими ЛЗ, які спричиняють подовження інтервалу QT: певні антиаритмічні засоби класу I A (квінідин, дизопірамід, прокаїнамід) і класу III (аміодарон, соталол); певні нейролептики (тіоридазин, хлорпромазин, галоперидол, пімозид); певні трициклічні й тетрациклічні антидепресанти (амітриптилін); певні антигістамінні ЛЗ (астемізол, терфенадин); певні макролідні а/б (еритроміцин, кларитроміцин); певні інгібітори гірази (спарфлоксацин); азолові протигрибкові й інші ЛЗ (будипін, галофантрин, котримоксазол, пентамідин, цизаприд і бепридил). | ||
| Амброксол | Разом з а/б (амоксицилін, цефуроксим, еритроміцин, доксициклін) - підвищення концентрацій а/б у тканинах легенів, у бронхолегеневому секреті та у мокроті. | ||
| Аміак | Не встановлена. | ||
| Амікацин | Синергізм з карбеніциліном, бензилпеніциліном, цефалоспоринами. Індометацин, фенілбутазон та інші НПЗС можуть сповільнювати швидкість виведення препарату. З ванкоміцином, метоксифлураном, енфлураном, НПЗЗ, рентгенконтрастними засобами, циклоспорином, цисплатином, амфотерицином В, цефалотином, поліміксином і фуросемідом підвищується ризик розвитку нефротоксичної дії. З ефіром етиловим і блокаторами нервово-м’язової передачі підвищується ризик пригнічення дихання. | ||
| Аміксин | Сумісний з а/б та засобами традиційного лікування вірусних та бактеріальних захворювань. | ||
| Аміодарон | Протипоказано з ЛЗ що можуть спричиняти пароксизмальну шлуночкову тахікардію: антиаритмічні ЛЗ Ia класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід), ІІІ класу (дофетилід, ібутилід, соталол); бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин (в/в), мізоластин, вінкамін (в/в) моксифлоксацин, спіраміцин (в/в); сультоприд. Підвищений ризик розвитку шлуночкових аритмій: не рекомендується з: циклоспорином ризик виникнення нефротоксичних ефектів. Ін’єкційна форма дилтіазему – ризик розвитку брадикардії та AV блокади. Галофантрин, пентамідин, люмефантрин – підвищений ризик розвитку шлуночкових аритмій. Нейролептики, які можуть спричиняти пароксизмальну тахікардію: фенотіазинові нейролептики (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин), бензаміди (амісульприд, сульпірид, тіаприд, вераліприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол) та інші (пімозид). З обережністю: пероральні антикоагулянти – посилення антикоагулянтного ефекту та підвищення ризику кровотечі. Бета-блокатори крім соталолу (протипоказана комбінація) та есмололу (комбінація потребує застережень при застосуванні) – ризик порушення скорочувальної здатності серця, автоматизму та провідності. Бета-блокатори при СН (бісопролол, карведилол, метопролол) – порушення автоматизму та серцевої провідності (синергія ефектів) з ризиком надмірної брадикардії. Підвищений ризик розвитку шлуночкової аритмії. Препарати дигіталісу – пригнічення автоматизму (виражена брадикардія) та порушення AV провідності. З дигоксином збільшується його концентрація в плазмі ч/з зниження кліренсу дигоксину. Пероральна форма дилтіазему – ризик розвитку брадикардії та AV блокади серця. Есмолол – порушення скорочувальної здатності серця, автоматизму та провідності. ЛЗ, що викликають гіпокаліємію: діуретики, що сприяють виведенню калію, проносні ЛЗ, амфотерицин B (в/в), СКС, тетракосактид – підвищений ризик шлуночкової аритмії. Лідокаїн – ризик підвищення концентрації лідокаїну у плазмі з можливістю розвитку побічних неврологічних та серцевих ефектів. Орлістат – ризик зниження концентрації аміодарону в плазмі та його активного метаболізму. Фенітоїн – підвищення концентрації фенітоїну в плазмі з ознаками його передозування, особливо неврологічними (зниження метаболізму фенітоїну в печінці). Симвастатин – підвищення ризику розвитку побічних ефектів, таких як рабдоміоліз. Комбінації, які брати до уваги: засоби, що спричиняють брадикардію: блокатори кальцієвих каналів (верапаміл), бета-блокатори (крім соталолу), клонідин, гуанфацин, препарати дигіталісу, мефлохін, антихолінестеразні ЛЗ (донепезил, галантамін, ривастигмін, такрин, амбенонім, піридостигмін, неостигмін), пілокарпін – ризик надмірної брадикардії (кумулятивні ефекти). | ||
| Амісульприд | З седативними ЛЗ додаткові пригнічуючі ефекти на ЦНС і зниження уваги: похідні морфіну (анальгетики, протикашльові), нейролептики, барбітурати, бензодіазепіни, анксиолітики (мепробамат), снодійні, седативні антидепресанти (амітриптилін, доксепін, міансерин, міртазапін, триміпрамін), седативні Н1-антигістамінні засоби, антигіпертензивні ЛЗ центральної дії, баклофен і талідомід; протипоказані комбінації з ЛЗ, які здатні провокувати torsades de pointes: aнтиаримічні агенти класу Іa (хінідин, дизопірамід); антиаримічні агенти класу III (аміодарон, соталол); інші ЛЗ (бепридил, цисаприд, тіоридазин, метадон, еритроміцин в/в, вінкамін в/в, спіраміцин в/в, галофантрин, пентамідин, спарфлоксацин, люмефантрин); агоністи дофаміну не для застосування під час лікування хвороби Паркінсона (каберголін, квинаголід); взаємний антагонізм ефектів між агоністами дофаміну і нейролептиками; нерекомендовані комбінації з ЛЗ, які підвищують ризик розвитку torsades de pointes або можуть подовжувати інтервал QT: антипаразитарні ЛЗ (галофантрін, люмефантрін, пентамідин); дофамінергічні протипаркінсонічні ЛЗ (амантадин, апоморфін, бромокриптин, ентакапон, лізурид, перголід, пірибедил, праміпексол, ропінірол, селегілін) - взаємний антагонізм ефектів між агоністами дофаміну і нейролептиками; агоністи дофаміну - психотичні порушення; інші нейролептики, здатні викликати torsades de pointes (амісульприд, хлорпромазин, ціамемазин, дроперидол, галоперидол, левомепромазин, пімозид, піпотіазин, сертіндол, сульпірид, сультоприд, тіаприд, вераліприд); комбінації, що потребують застережних заходів ч/з підвищений ризик шлуночкових аритмій: бета-блокатори у хворих з СН (бізопролол, карведилол, метопролол, небіволол); засоби, що викликають брадикардію (антиаритмічні ЛЗ класу Iа, бета-блокатори, деякі антиаритмічні засоби класу III, деякі блокатори кальцієвих каналів, препарати наперстянки, пілокарпін, антихолінестеразні засоби); ЛЗ, що зменшують концентрацію калію (діуретики, стимулюючі проносні, ГК, тетракосактиди і в/в амфотерицин В); комбінації, які слід брати до уваги ч/з підвищений ризик гіпотензії: антигіпертензивні ЛЗ; бета-блокатори (крім есмололу, соталолу і бета-блокаторів, що використовуються при СН), нітратні похідні і споріднені сполуки. | ||
| Амітриптилін | Протипоказаний з інгібіторами МАО; небажано з симпатоміметичними ЛЗ: потенціює кардіоваскулярні ефекти адреналіну, ефедрину, ізопреналіну, норадреналіну, фенілефрину і фенілпропаноламіну; знижує антигіпертензивні ефекти гуанетидину, бетанідину, резерпіну, клонідину і метилдопи; протипоказаний з антихолінергічними ЛЗ ч/з підвищений ризик паралітичної кишкової непрохідності, гіперпірексії тощо; протипоказаний з ЛЗ, що спричиняють подовження інтервалу QT, протиаритмічними ЛЗ (хінідин), антигістамінними ЛЗ (астемізол та терфенадін), деякими антипсихотичними ЛЗ (зокрема, пімозид та сертиндол), з цизапридом, галофантрином та соталолом - збільшення ймовірності шлуночкових аритмій; небажано зз протигрибковимиЛЗ (флуконазол, тербінафін) ч/з підвищення рівню амітриптиліну у сироватці крові і вираженості супутньої токсичності; здатний посилювати ефекти алкоголю, барбітуратів та інших засобів пригнічення ЦНС. | ||
| Аміфостин | Протигіпертензивні препарати можуть потенціювати гіпотензію. Застосування інших р-нів для р-ння аміфостину окрім натрію хлориду 0, 9% не рекомендується. | ||
| Амлодипін | Безпечний з тіазидними діуретиками, α -адреноблокаторами, β -адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами тривалої дії, нітрогліцерином, що застосовувався сублінгвально, НПЗЗ та пероральними гіпоглікемічними ЛЗ. | ||
| Амоксицилін | Пробенецид, фенілбутазон, оксифенбутазон, меншою мірою - ацетилсаліцилова кислота та сульфінпіразон пригнічують тубулярну секрецію препаратів пеніцилінового ряду, що призводить до збільшення періоду напіввиведення та концентрації амоксициліну в плазмі крові. Може виникати перехресна гіперчутливість до препаратів пеніцилінового ряду, інших беталактамних антибіотиків і цефалоспоринів. з алопуринолом - шкірні висипи. Клавуланова кислота посилює ефект. Антибіотики з бактеріостатичною дією зменшують ефективність амоксициліну. Токсичність метотрексату підвищується. Дія антикоагулянтів посилюється, що може спричинювати кровотечу. | ||
| Ампіцилін | Пробеніцид підсилює токсичну дію. З алопуринолом - ризик виникнення шкірних висипань. Може зменшувати ефективність пероральних гормональних контрацептивів. Збільшує ефект антикоагулянтів, а/б аміноглікозидного ряду. Може знижувати ефект натрію бензоату. Знижується ефект обох препратів з макролідами, паромоміцином, тетрациклінами, хлорамфеніколом. З блокаторами β -адренорецепторів ймовірність виникнення анафілаксії. | ||
| Амфотерицин В | Цисплатин, пентамідин, аміноглікозиди і циклоспорин підвищують токсичну дію на нирки. КС та кортикотропін (АКТГ) - потенціюють гіпокаліємію. Препарати, дія яких може підсилюватися при гіпокалієміі (глікозиди наперстянки, міорелаксанти, антиаритмічні препарати) застосовувати з обережністю. Може підвищувати токсичність флуцитозину. Під час трансфузій лейкоцитів або після них - г. реакції з боку легенів. | ||
| Анагрелід | Сукральфат перешкоджає всмоктуванню його з ШКТ. Застосування анагреліду у пацієнтів разом з флеботомією було ефективно, як і у пацієнтів, які отримували паралельно іншу терапію, включаючи гідроксисечовину, аспірин, інтерферон, радіоактивний фосфор та алкіліруючі агенти. | ||
| Анастрозол | Естрогени не повинні призначатися одночасно | ||
| Антиінгібіторний коагулянтний комплекс | Не рекомендується з антифібринолітичними засобами типу епсілон-амінокапронової кислоти, за необхідності призначення інтервал між введенням препаратів повинний становити не менше 6 год. Не змішувати з іншими медичними препаратами. Рекомендується промивати загальний венозний доступ ізотонічним розчином натрію хлориду перед і після введення препарату. | ||
| Апрепітант | Протипоказаний одночасний прийом з пімозидом, терфенадином, астемізолом або цизапридом. З обережністю одночасно приймати з циклоспоринами, такролімусом, сіролімусом, еверолімусом, алфентанілом, діерготаміном, ерготаміном, фентанілом та квінідином. При сумісному застосуванні з апрепітантом у дозах 125 мг/80 мг звичайну пероральну дозу дексаметазону слід знизити приблизно на 50 %. При сумісному прийомі з апрепітантом у дозах 125 мг/80 мг звичайну в/в дозу метилпреднізолону слід знизити на 25 % та звичайну пероральну дозу метилпреднізолону слід знизити на 50 %. З етопозидом, вінорельбіном, доцетакселом і паклітакселом - з обережністю, проводити додатковий моніторинг. Слід враховувати потенційні ефекти підвищених плазмових концентрацій мідазоламу або інших бензодіазепінів, які метаболізуються CYP3A4 (алпразолам, тріазолам), при сумісному прийомі цих препаратів з апрепітантом (125 мг/80 мг). З обережністю застосовувати варфарин, аценокумарол, толбутамід, фенітоїн або інші активні речовини, про які відомо, що вони метаболізуються CYP2С9, слід проводити пильний моніторинг протромбінового часу. Під час та протягом 28 днів після застосування апрепітанту ефективність гормональних контрацептивів може знижуватись. Під час лікування апрепітантом та впродовж 2 міс. після останньої дози апрепітанту слід застосовувати альтернативні або дублюючі методи контрацепції. З обережністю застосовувати апрепітант паралельно з активними речовинами, які пригнічують активність CYP3A4 (ітраконазолом, вориконазолом, позаконазолом, кларитроміцином, телітроміцином, нефазодоном та інгібіторами протеаз), оскільки така комбінація може призвести до підвищення плазмових концентрацій апрепітанту. Уникати супутнього застосування апрепітанту з активними речовинами, які інтенсивно індукують активність CYP3A4 (рифампіцином, фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом), оскільки така комбінація призводить до зниження плазмових концентрацій апрепітанту, що може спричиняти зниження ефективності іапрепітанту. Супутнє застосування з рослинними препаратами, що містять звіробій (Hypericum perforatum) не рекомендоване. Кетоконазол підвищує AUC і кінцевий період напіввиведення апрепітанту з плазми; з пароксетином призводить до зниження AUC та Сmax обох ЛЗ. | ||
| Апротинін | Інгібує дію тромболітичних ЛЗ, у т. ч. стрептокінази, урокінази і альтеплази; не застосовувати разом з р-нами, які містять декстрани (підвищується ризик виникнення АР). | ||
| Арбідол | Взаємодія не виявлена. | ||
| Арипіпразол | Хінідин і кетоконазол зменшували кліренс арипіпразолу при прийомі на 52% і 38%, тому слід зменшувати дозу арипіпразолу при використанні його в сполученні з інгібіторами CYP3A4 і CYP2D6 відповідно; прийом арипіпразолу разом з карбамазепіном, потужним індуктором CYP3A4, супроводжувався зниженням на 68% і 73% Cmax і AUC арипіпразолу, відповідно. | ||
| Аспарагіназа | Вінкристин - підвищення токсичності і підвищення ризику анафілактичних реакцій. Супутнє застосування преднізону може підвищувати ризик зміни параметрів коагуляції (наприклад, зменшення рівнів фібриногену та ATIII). Метотрексат і цитарабін можуть в синергетично підсилювати ефект L-аспарагінази або антагоністично зменшувати її вплив. Може підвищувати токсичність інших ЛЗ унаслідок її впливу на функцію печінки. Супутня вакцинація живими вакцинами підвищує ризик серйозної інфекції, імунізацію живими вакцинами проводити як мінімум через 3 місяці після закінчення курсу антилейкемічної терапії. | ||
| Атенолол | З протидіабетичними ЛЗ для внутрішнього застосування - посилення або пролонгування їх дії; з трициклічними антидепресантами, барбітуратами, фенотіазинами, нітрогліцерином, діуретиками, вазодилататорами та ін. антигіпертензивними ЛЗ (празозин) - підсилення гіпотензивного ефекту; блокатои кальцієвих каналів (типу ніфедипін) - підсилення гіпотензивного ефекту, СН; блокатори кальцієвих каналів (типу верапаміл та дилтіазем) або антиаритміки (дизопірамід) - артеріальна гіпотензія, брадикардія, інші порушення серцевого ритму, СН; серцеві глікозиди, резерпін, альфа-метилдопа, гуанфацин та клонідин - значне уповільнення ЧСС; індометацин - знижується антигіпертинзивний вплив; наркотичні ЛЗ та анестетики - підсилюється антигіпертинзивний ефект; периферичні міорелаксанти (суксаметоній, тубокурарин) - посилення нервово-м’язової блокади, еуфіліну і теофіліну - взаємне пригнічення терапевтичних ефектів; лідокаїну - зменшення його виведення і підвищення ризику токсичної дії лідокаїну. З клонідином, останній може бути відмінений тільки ч/з декілька днів після припинення лікування атенололом. | ||
| Аторвастатин | З циклоспорином, фібратами, нікотиновою кислотою, еритроміцином, азольними протигрибковими ЛЗ - ризик виникнення міопатії; циклоспорин може підвищувати біодоступність аторвастатину; з еритроміцином, кларитроміцином, інгібіторами протеази, дилтіаземом підвищується концентрація аторвастатину в плазмі крові; з ітраконазолом підвищення показника AUC аторвастатину; з ефавірензем, рифампіном - зменшення концентрації аторвастатину в плазмі крові, рекомендовано призначати аторвастатин одночасно з рифампіном; з колестиполом концентрація аторвастатину в плазмі крові нижча, при цьому гіполіпідемічна перевищує ефект, який дає прийом з цих препаратів окремо; з пероральними контрацептивами, до складу яких входить норетіндрон та етинілестрадіол - підвищення показників AUC для цих компонентів, що необхідно враховувати при виборі перорального контрацептиву. | ||
| Атосибан | Дослідження лікарських взаємодій з а/б, алкалоїдами ріжків та антигіпертензивними препаратами, за винятком лабеталолу, не проводилися; лабеталол не впливає на фармакокінетику атосибану. З огляду на відсутність досліджень, що стосуються сумісності препаратів, цей препарат не слід змішувати з будь-якими іншими препаратами. | ||
| Атракуріум | Посилення нервово-м’язової блокади при застосуванні з: інгаляційними анастетиками (галотан, ізофлуран, енфлуран), а/б аміноглікозиди, поліміксини, спектиноміцини, тетрацикліни, лінкоміцин і кліндаміцин; антиаритмічними ЛЗ: пропранолол, блокатори кальцієвих канальців, лідокаїн, прокаінамід, хінідин; діуретики: фуросемід, манітол, тіазидові діуретики, ацетазоламін; магнію сульфат; кетамін; солі літію; гангліоблокатори (триметорфан, гексаметоній). Зрідка можуть підсилювати прояви міастенії (у т.ч. при латентному перебігу) і провокувати розвиток міастенічного с-му, підвищення чутливості до атракуріуму: а/б, бета-блокатори (пропранолол, окспренолол), антиаритмічні ЛЗ (прокаінамід, хінідин), антиревматичні ЛЗ (хлорохін, D-пеніциламін), триметафан, хлорпромазин, стероїди, фенітоїн, літій. При тривалому лікуванні протисудомними препаратами можливі більш пізній початок та менша тривалість нервово-м’язової блокади атракуріумом. З іншими недеполяризуючими міорелаксантами - інтенсивніша нервово-м’язова блокада. Деполяризуючі міорелаксанти - розвиток тривалої та глибокої релаксації, яку важко усунути антихолінестеразними засобами. Антихолінестеразні ЛЗ, які широко застосовують для лікування хвороби Альцгеймера, наприклад, донепрезил, можуть зменшувати триваліть та вираженість нервово-м’язової блокади, спричиненої атракуріумом. | ||
| Атропін | З інгібіторами МАО - аритмії серця; з хінідином, новокаїнамідом – сумація холінолітичного ефекту. Внутрішньо з препаратами конвалії, таніном - фізико-хімічна взаємодія, що призводить до взаємного ослаблення ефектів. Дія р-ну може бути підсилена при застосуванні з ЛЗ з антимускариновим ефектом (амантадин, окремі антигістамінні ЛЗ, бутирофенони, фенотіазини, трициклічні антидепресанти). | ||
| Ацеклофенак | Може збільшувати концентрацію літію та дигоксину у плазмі; може вплинути на натрійуретичну дію діуретинів; збільшує активність антикоагулянтів завдяки можливій гальмівній дії на агрегацію тромбоцитів; при призначенні ацеклофенаку потрібно враховувати дозу гіпоглікемічних препаратів. Збільшує рівень метотрексату у плазмі, в результаті чого збільшується його токсичність; супутня терапія з ацетилсаліциловою кислотою та іншими НПЗЗ може збільшити частоту побічних ефектів; може бути збільшена нефротоксичність циклоспорину. Кортикостероїди - підвищується ризик кровотечі; з такролімусом може зростати ризик нефротоксичності. | ||
| Аценокумарол | Посилюють дію: алопуринол, аміодарон, похідні аніліну (фенацетин та ін.), андрогенні та анаболічні стероїди, азапропазон, а/б (пеніцилін G, еритроміцин, хлорамфенікол, цефамандол), трициклічні антидепресанти, безафібрат, хлорохін, хлорпромазин, циметидин, колхіцин, даназол, декстран, дисульфірам, похідні етакринової кислоти, глюкагон, великі дози вітаміну Е, індометацин, ізоніазид, кетоконазол, метронідазол, міконазол, напроксен, налідиксова кислота, великі дози парацетамолу, похідні піразолону (фенілбутазон та ін.), піроксикам, хінін, хінідин, резерпін, саліцилати, сульфонаміди, сульфоперазон, тироксин, тамоксифен. Понижують дію: барбітурати, дихлоралфеназон, фенитоїн, ГК, похідні глютетиміду, галоперидол, карбамазепін, холестирамін, меркаптопурин, оральні контрацептиви, рифампіцин, спіронолактон, вітамін К. Посилює дію пероральних сульфаніл-карбамідних антидіабетичних ЛЗ (глібенкламід, гліквідон, гліклазид, хлорпропазид), тому може знадобитись зниження дози антидіабетичних засобів. | ||
| Ацетазоламід | Сечогінний ефект підсилюється теофіліном, послаблюється кислотоутворюючими діуретиками. Може підсилювати дію антагоністів фолієвої кислоти, гіпоглікемічних ЛЗ і пероральних антикоагулянтів. Підвищує ризик токсичних ефектів саліцилатів, препаратів наперстянки, карбамазепіну, ефедрину, недеполяризуючих міорелаксантів. З ацетилсаліциловою кислотою може призвести до тяжкого ацидозу і токсичного впливу на ЦНС з ризиком розвитку анорексії, тахіпное, летаргічного стану, коми з можливим летальним наслідком. Корекція дози при застосуванні з серцевими глікозидами або засобами, що підвищують АТ. Порушує метаболізм фенітоїну, підвищуючи його концентрацію у сироватці крові. З деякими протисудомними ЛЗ (фенітоїном, примідоном) - тяжка форма остеомаляції. З амфетамінами, атропіном або хінідином може посилювати їхню побічну дію. Може підвищувати або знижувати концентрацію глюкози у крові, що слід врахувати при лікуванні ЦД. Може знадобитися зміна дози інсуліну або пероральних гіпоглікемізуючих ЛЗ. Посилює виведення літію та може послабити його дію. | ||
| Ацетилцистеїн | З протикашльовими препаратами - зменшує кашльовий рефлекс. Фармакологічно несумісний з а/б і протеолітичними ферментами. Зменшує всмоктування пеніцілінів, цефалоспоринів, тетрациклінів, інтервал між їх прийомами має становити щонайменше 2 год; зменшує токсичні ефекти парацетамолу. Відзначається синергізм з бронхолітиками. Під час контакту з металами або гумою утворюються сульфіди з характерним запахом. Посилення судинорозширювального та дезагрегантної дії нітрогліцерину при застосуванні з ним. Активоване вугілля знижує ефективність ацетилцистеїну. Не розчиняти в одній склянці з іншими препаратами. | ||
| Ацикловір | Пробеніцид та циметидин подовжують період напіввиведення ацикловіру та AUC. З імуносупресантами у хворих після трансплантації органів підвищується в плазмі рівень ацикловіру та неактивного метаболіту імуносупресивного препарату. Обережність з препаратами, що впливають на функцію нирок (циклоспорин, такролімус). | ||
| Базіліксимаб | Не слід очікувати метаболічних реакцій взаємодії за схемою препарат - препарат. Додавання циклоспорину у вигляді мікроемульсії, стероїдів, азатіоприну і мікофенолату, інших ЛЗ, які рутинно призначають при трансплантації органів, не збільшують проявів побічних реакцій. Ці засоби супутньої терапії включають системні антивірусні, антибактеріальні та протигрибкові агенти, анальгетики, антигіпертензивні ЛЗ, такі як блокатори β -адренорецепторів, блокатори кальцієвих каналів і діуретики. Досвід використання з імуносупресивними препаратами, крім циклоспорину і кортикостероїдів, обмежений. | ||
| Баклофен | Обережно з: ЛЗ, які впливають на ЦНС - посилення седативної дії; солі літію - можливість посилення гіперкінетичних симптомів; трициклічні антидепресанти - можливість посилення дії баклофену, значного зниження тонусу м’язів; антигіпертензивні ЛЗ - можливість посилення гіпотензивної дії; ЛЗ, застосування яких може призвести до ниркової недостатності (ібупрофен) - уповільнення виділення баклофену, посилення токсичних ефектів; леводопа, карбідопа - у пацієнтів з хворобою Паркінсона можливі прояви сплутаності свідомості, галюцинації і збудливість; фентаніл - подовження знеболювальної дії фентанілу. | ||
| Бевацизумаб | При застосуванні в комбінації з сунітінібом у пацієнтів з метастатичним нирково-клітинним раком зареєстровані випадки розвитку мікроангіопатичною гемолітичної анемії (МАГА). МАГА відноситься до підгрупи гемолітичних анемій, яка може проявлятися фрагментацією еритроцитів, анемією і тромбоцитопенією. У деяких пацієнтів додатково відзначаються неврологічні порушення, підвищений рівень креатиніну, АГ, включаючи гіпертонічний криз. Ці симптоми були оборотні після припинення терапії бевацизумабом і сунітінібом. Безпека та ефективнiсть одночасного застосування променевої терапiТ i бевацизумабу не встановленi. Препарат не можна змiшувати з iншими ЛЗ, за винятком 0, 9% р-ну натрiю хлориду д/iн’єк. При розведеннi бевацизумабу 5% р-м глюкози спостерiгався профiль деградацiї препарату, залежний вiд концентрацiї. Не спостерiгалося несумiсностi мiж бевацизумабом i пакетами з полiвiнiлхлориду або полiолефiну, а також системами для iнфузiї. | ||
| Беклометазон | Одночасне застосування барбітуратів, фенітоїну або рифампіцину може збільшувати метаболізм та зменшувати ефективність пероральних кортикостероїдів. Реакція на антикоагулянти може бути зменшеною і у деяких випадках – збільшеною, у зв’язку з дією пероральних кортикостероїдів. Одночасне застосування пероральних кортикостероїдів або сечогінних засобів, які не затримують калій, таких як тіазиди або фуросемід, може спричинити надмірні втрати калію. Дія беклометазону може посилюватися при застосуванні разом з іншими глюкокортикоїдами або бета-адреностимуляторами. | ||
| Беміпарин | Не рекомендується одночасне застосування беміпарину з: антагоністами вітаміну К та іншими антикоагулянтами, ацетилсаліциловою к-тою та іншими саліцилатами, НПЗЗ, тиклопедином, клопідогрелем та іншими інгібіторами агрегації тромбоцитів, системними ГКС і декстраном, які підсилюють фармакологічний ефект беміпарину на коагуляцію та функцію тромбоцитів. | ||
| Бендазол | Виключає обумовлене анаприліном збільшення периферійного опору при тривалому застосуванні. З фентоламіном - підсилюється гіпотензивна дія бендазолу. Підсилює гіпотензивну дію клофеліну, резерпіну і салуретиків. | ||
| Бендамустин | При призначенні з мієлосупресивними засобами, дія рбендамустину та/або одночасно призначуваних препаратів, що діють на кістковий мозок, може потенціюватися. Будь яке лікування, що послаблює загальний стан пацієнта або пригнічує функцію кісткового мозку, здатне підсилювати токсичні ефекти бендамустину. Цитостатики здатні зменшувати вироблення антитіл після вакцинації проти грипу; цитостатики можуть підвищувати ризик виникнення інфекції після вакцинації живими вірусними вакцинами. | ||
| Бензалконію хлорид | Застосування крему вагінального, тампонів і капсул з іншими внутрішньовагінальними засобами не рекомендується. | ||
| Бензатину бензилпеніцилін | Пеніцилінові препарати, які мають бактерицидну дію, не слід застосовувати у поєднанні з бактеріостатичними антибіотиками. Комбінація з іншими антибіотиками можлива лише тоді, коли можна очікувати синергічної дії або будь-якого додаткового ефекту. Є можливість конкурентного інгібування процесу виведення з організму при одночасному застосуванні бензатину бензилпеніциліну з протизапальними, протиревматичними і жарознижувальними засобами (індометацином, фенілбутазоном, саліцилатами у високих дозах) або пробенецидом.При одночасному застосуванні підвищується ефективність непрямих антикоагулянтів.З обережністю слід призначати пацієнтам, які отримують дигоксин, оскільки при одночасному застосуванні існує ризик виникнення брадикардії. Алопуринол підвищує ризик розвитку алергічних реакцій (шкірні висипання). | ||
| Бензидамін | Взаємодія не виявлена. | ||
| Бензилбензоат | Взаємодія не виявлена, проте не рекомендований одночасно з іншими ЛЗ для зовнішнього застосування. Уникати застосування кортикостероїдів як для місцевого, так і системного призначення. Уникати застосування з іншими протикоростяними ЛЗ, що містять бензилбензоат. Не застосовувати з аніонними поверхнево-активними речовинами, зокрема з милами - втрата бактеріостатичних властивостей препарату і його коагуляція. | ||
| Бензилпеніцилін | Не застосовувати з бактеріостатичними а/б. З іншими антибіотиками доцільно лише тоді, коли можна очікувати синергічної дії або додаткового ефекту. При застосуванні протизапальних, антиревматичних та жарознижувальних препаратів (індометацину, фенілбутазону та саліцилатів у високих дозах) або пробенециду - пригнічення виведення препарату за конкурентним механізмом. Може зменшувати ефективність пероральних контрацептивів. Не змішувати в одній ємкості два препарати для ін’єкції або інфузії, також р-нів, які містять глюкозу. Не сумісний з іонами металів: міді, цинку, ртуті та цинкових сполук, які можуть входити до складу резинових пробок інфузійних фл. Окислюючі речовини, спирт, гліцерин, макроголи можуть інактивувати його. В слабо лужних р-нах інактивується цистеїном та іншими амінотіоловими сполуками. Уникати одночасного застосування з хлорамфеніколом, еритроміцином, тетрацикліном, сульфаніламідами. | ||
| Бензобарбітал | Посилює ефект наркотичних аналгетиків, засобів загальної анестезії, нейролептиків, транквілізаторів, трициклічних антидепресантів, етанолу, снодійних засобів, знижує ефект парацетамолу, антикоагулянтів, тетрациклінів, гризеофульвіну, ГКС, мінералокортикоїдів, серцевих глікозидів, хінідину, вітаміну D, ксантинів. Здатний посилювати активність монооксигеназної ферментної системи печінки, що слід враховувати при одночасному застосуванні з іншими препаратами через можливе зменшення ефективності останніх. | ||
| Бензоїл пероксид | Взаємодія не виявлена | ||
| Берактант | Не встановлена | ||
| Бета-аланін | Не взаємодіє з будь-якими гормонами. Можливе застосування у комплексі з нейролептиками або слабкими барбітуратами. | ||
| Бетагістин | З протигістамінними засобами ефективність бетагістину знижується | ||
| Бетаксолол | Резерпін - можливі синергічні ефекти та розвиток гіпотензії і брадикардії. Пероральні бета-адреноблокатори зменшують серцевий викид у здорових пацієнтів та у пацієнтів із хворобами серця; з обережністю пацієнтам, які паралельно застосовують адренергічні психотропні ЛЗ, ч/з ризик посилення їхньої дії. Брадикардія може бути обумовлена цілим рядом ЛЗ: бета-адреноблокаторами, антиаритмічними ЛЗ класу Іа (хінідин, дизопірамід), класу ІІІ (аміодарон і соталол), класу IV (дилтіазем і верапаміл), а також глікозидами наперстянки, клонідином, гуафанцином, мефлохіном і інгібіторами холінестерази, які застосовуються для лікування хвороби Альцгеймера. | ||
| Бетаметазон | Системне застосування: одночасне застосування фенобарбіталу, фенітоїну, рифампіцину або ефедрину може прискорити метаболізм КС, що призведе до послаблення терапевтичного ефекту останніх; надмірний ефект від застосування КС може спостерігатися у пацієнтів, які отримують КС та естрогени; з діуретиками, що виводять іони калію, може викликати гіпокаліємію; з серцевими глікозидами може збільшити ймовірність аритмій або посилити токсичність глікозидів, асоційовану з гіпокаліємією; КС можуть посилювати виведення іонів калію, спричинене амфотерицином Б; з антикоагулянтами непрямої дії може призвести до посилення або послаблення дії антикоагулянта, що потребуватиме коригування дози; сумісна дія НПЗП або етанолу з ГКС - збільшення частоти проявів або тяжкості перебігу виразок ШКТ; може знижуватися концентрація саліцилатів у крові, застосовувати ацетилсаліцилову кислоту з обережністю при гіпопротромбінемії; хворим на ЦД може бути потрібне коригування доз протидіабетичних ЛЗ; лікування ГКС може знизити реакцію на соматотропін, у період призначення соматотропіну слід уникати доз бетаметазону більш ніж 300-450 мкг (0, 3-0, 45 мг) на м2 поверхні тіла на добу. Не слід проводити імунізацію хворих, які отримують КС (особливо у високих дозах). Місцеве застосування - взаємодія невідома. | ||
| Бікалутамід | З терфенадином, астемізолом та цизапридом протипоказано. Обережно з циклоспорином, блокаторами кальцієвих каналів. З циметидином, кетоконазолом - підвищення концентрації бікалутаміду, збільшення виникнення небажаних явищ. Антикоагулянти кумаринового ряду - регулярно контролювати протромбіновий час. | ||
| Бісакодил | Спричинює недостатність калію, обрежно з сечогінними та b-адреноміметичними засобами і засобами, токсичність яких зростає при недостатності калію (серцеві глікозиди). Підсилює недостатніть води та електролітів. Молоко та антацидні засоби послаблюють його дію. | ||
| Бісопролол | Посилює дію антигіпертензивних ЛЗ; з резерпіном, альфа-метилдопою, клонідином, гуанфацином - різке зниження ЧСС. З клонідином, препаратами наперстянки, гуанфацином - порушення провідності. З симпатоміметиками (містяться в засобах від кашлю, в краплях у ніс і очних) дія бісопрололу знижується. Ніфедипін, інші блокатори кальцієвих каналів - посилюють гіпотензивну дію. З верапамілом, дилтіаземом іншими антиаритмічними ЛЗ - зниження АТ, зменшення ЧСС, розвиток аритмій і СН. З клонідином, останній відміняється тільки, якщо за декілька днів до цього закінчився прийом бісопрололу - значне підвищення АТ. З похідними ерготаміну - посилення симптомів порушення периферичного кровообігу. З рифампіцином - зменшення періоду напіввиведення бісопрололу. З інсуліном, пероральними гіпоглікемічними засобами - симптоми гіпоглікемії маскуються. | ||
| Біфідумбактерин | не описана. | ||
| Біфіформ | Приймати не раніше, ніж за 3 год після прийому а/б. | ||
| Біфоназол | Взаємодія не проводилась. | ||
| Блеоміцин | Впливає на клітинне сприйняття метотрексату. Не змішувати з розчинниками, які містять амінокислоти, рибофлавін, аскорбінову кислоту, дексаметазон, фуросемід. При одночасному застосуванні з цисплатином можливе уповільнення кліренсу блеоміцину з наступною олігурією і підвищення його токсичної дії. | ||
| Бортезоміб | Оцінка впливу кетоконазолу показала приріст AUC бортезамібу; пацієнти мають бути під наглядом під час прийому бортезомібу у комбінації з кетоконазолом, ритонавіром; пацієнтів слід ретельно контролювати при застосуванні ними бортезомібу у комбінації з флуоксетином; з мелфалан-преднізоном - збільшення AUC бортезамібу. У хворих на ЦД, які застосовували перероральні гіпоглікемічні засоби, зареєстровані випадки гіпо- та гіперглікемії. | ||
| Ботулотоксин | Теоретично дія токсину ботуліну може бути посилена аміноглікозидними а/б або спектиноміцином та іншими ЛЗ, що перешкоджають нервово-м'язовій передачі (м'язовими релаксантами типу тубокурарину). Надмірна нервово-м'язова слабкість може бути посилена застосуванням іншого токсину ботуліну до аналізу дії попередньо застосованого ботулотоксину. Вивчення взаємодії не проводилося | ||
| Боцепривір | У комбінації з пегільованим інтерфероном альфа та рибавірином протипоказаний при сумісному прийомі з лікарськими засобами з підвищеною концентрацією в плазмі крові яких пов’язують тяжкі та/або небезпечні для життя стани (пероральні мідазолам, аміодарон, астемізол, бепридил, пімозид, пропафенон, хінідин) та похідні ріжків (дигідроерготамін, ергоновін, ерготамін, метилергоновін). Призначають комбінацію боцепревіру та кетоконазолу (або інших протигрибкових азолів) дуже обережно; слід бути обережними хворим з такими станами, які можуть призвести до гіперкаліємії або хворим, які приймають калійзберігаючі діуретики. З мідазоламом сумісне застосування протипоказане. | ||
| Бринзоламід | Порушення кислотно-лужного балансу з пероральними інгібіторами карбоангідрази. Кетоконазол, ітраконазол, клотримазол, ритонавір, троліндоміцин - пригнічують метаболізм бринзоламіду. | ||
| Бромгексин | З препаратами, що подразнюють травний тракт - взаємне підсилення ефектів подразнення слизової оболонки. З протикашльовими засобами - небезпечний застій секрету. Поліпшує проникнення в легені еритроміцину, цефалексину, окситетрацикліну, ампіциліну, амоксициліну. | ||
| Бромокриптин | Еритроміцин, джозаміцин інші макролідні а/б, октреотид - підвищують концентрацію бромокриптину в плазмі. Сприйнятливість погіршується при прийомі алкоголю. Особливу увагу треба приділити одночасному застосуванню бромокриптину з антигіпертензивними засобами. Препарати, антагоністи дофаміну (бутирофенони, фенотіазини) знижують ефективність бромокриптину. Симпатоміметичні засоби (фенілпропаноламін, ізометептен) підвищують токсичність бромокриптину. Не приймати одночасно з іншими засобами, що містять алкалоїди ріжків. З обережністю з інгібіторами CYP3A4 (протигрибкові азоли, інгібітори протеази ВІЛ). | ||
| Будесонід | Дія глікозидів може потенціюватися дефіцитом калію. Екскреція калію може посилюватись. Інгібітори CYP3A (кетоконазол, ритонавір, тролеандоміцин, еритроміцин, циклоспорин, грейпфрутовий сік). Дія кортикостероїду може посилюватись. Індуктори CYP3A, такі як карбамазепін і римфапіцин, можуть знижувати як системну, так і місцеву дію на слизову оболонку кишечнику. Субстрати CYP3A (етинілестрадіол) конкурують за метаболізм. Якщо спорідненість конкуруючої за CYP3A сполуки вища, це може спричинити підвищення концентрації будесоніду у плазмі крові. У жінок, які приймали естрогени або пероральні контрацептиви, повідомлялося про підвищення концентрацій у плазмі та посилення дії кортикостероїдів. З циметидином - підвищення рівня будесоніду у плазмі. Застосування омепразолу не впливає на фармакокінетику. Не можна виключити потенційні взаємодії зі стероїд-зв’язуючими смолами, такими як колестирамін та антациди - можуть призвести до зменшення ефекту будесоніду. Ці ЛЗ приймати окремо з інтервалом не менше 2 год. | ||
| Бупівакаїн | З антиаритмічними препаратами, які виявляють місцеву анестезуючу активність - ризик адитивної токсичної дії. Барбітурати зменшують концентрацію бупівакаїну в крові. | ||
| Бупренорфін | Алкоголь підсилює седативну дію. З бензодіазепінами - ризик смерті внаслідок дихальної недостатності, асоційованої з порушеннями функціонування ЦНС. Інші похідні опіатів (аналгетики, протикашльові ЛЗ), деякі антидепресанти, протигістамінні засоби (блокатори Н1-рецепторів), барбітурати, транквілізатори, клонідин спричиняють посилення депресії ЦНС. З інгібіторами МАО можливе посилення дії опіоїдів. За пацієнтами, які застосовують бупренорфін, потрібно встановити постійний контроль, якщо вони паралельно приймають такі інгібітори СУРЗА4, як інгібітори протеази (ритонавір, нелфінавір, індинавір), азольні протигрибкові засоби (кетоконазол, ітраконазол). Інші інгібітори CYP3A4 (гестоден, тролеандоміцин, інгібітори ВІЛ-протеази, ритонавір, індинавір і саквінавір) можуть підвищувати концентрацію бупренорфіну, на початку лікування ними розглянути пропорційне зниження дози бупренорфіну. Їх застосування може посилити метаболізм бупренорфіну, тому пацієнтам, які скаржаться на зменшення ефективності бупренорфіну або збільшення потягу до наркотиків, дозу бупренорфіну підвищити. | ||
| Бупропіону гідрохлорид | З обережністю призначати одночасно з препаратами, які впливають на ізофермент CYP2B6 (наприклад, орфенадрин, циклофосфамід, іфосфамід, тиклопідин, клопідогрел). Одночасне застосування з препаратами, що метаболізуються цим ізоферментом (такими як окремі бета-блокатори, антиаритміки, СІЗЗС, трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби), має починатися з мінімальних доз супутнього препарату. Якщо бупропіон включають до плану лікування хворого, що вже отримує препарат, який метаболізується CYP2D6, слід оцінити необхідність зменшення дози цього препарату. При одночасному застосуванні з тамоксифеном знижується ефективність останнього. Одночасне призначення ліків, що посилюють метаболізм (наприклад, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, ритонавір, лопінавір, ефавіренц) або пригнічують метаболізм, може змінювати клінічну активністьбупропіону. Прийом алкоголю під час лікування слід мінімізувати або уникати прийому повністю. При одночасному прийомі з леводопою або амантадином підвищується частота побічних ефектів з боку ЦНС. Одночасне застосування з нікотиновою трансдермальною системою (НТС) може спричинити підвищення рівня АТ. Рівень бупропіону підвищується при його застосуванні разом з їжею. Бупропіон може взаємодіяти з тестами, що застосовують для швидкого визначення наявності ЛЗ у сечі, як наслідок можуть бути отримані хибно позитивні результати, особливо при визначенні амфетамінів. | ||
| Бусерелін | Одночасне застосування бусереліну з препаратами статевих гормонів (наприклад, у режимі індукції овуляції) може сприяти виникненню гіперстимуляції яєчників. При одночасному застосуванні бусереліну з гіпоглікемічними засобами, активність останніх може знижуватись. | ||
| Буспірон | З антигіпертензивними, нейролептичними ЛЗ, антидепресантами, протидіабетичними ЛЗ, антикоагулянтами, пероральними контрацептивними та серцевими глікозидами можливе тільки в умовах ретельного медичного спостереження; не застосовувати з бензодіазепінами та іншими седативними ЛЗ; з інгібіторами МАО не рекомендується через ризик виникнення гіпертонічного кризу; кетоконазол або ритонавір інгібують метаболізм буспірону і збільшують його плазмові рівні; з інгібітором CYР3A4, дозу буспірону зменшити; індуктори CYР3A4 (дексаметазон, фенітоїн, фенобарбітал або карбамазепін) можуть збільшити швидкість метаболізму буспірону; з галоперидолом - підвищення концентрації галоперидолу у сироватці крові; рівень діазепаму у плазмі крові дещо підвищується, можуть виникнути побічні ефекти: запаморочення, головний біль, нудота. | ||
| Бутамірат | Потрібно уникати одночасного застосування відхаркувальних засобів. | ||
| Бутилскополамін | Посилення антихолінергічного ефекту трициклічних антидепресантів, антигістамінних ЛЗ, хінідину, амантадину, дизопіраміду. З дофаміном (метоклопрамідом) - зниження дії обох препаратів на ШКТ. Може посилювати тахікардію, викликану бета-адренергічними ЛЗ. | ||
| Бутоконазол | Мінеральна олія ушкоджує вироби з латексу або гуми (презервативи, внутришньопіхвові діафрагми) - застосування зазначених засобів контрацепції протягом 72 год після введення бутоконазолу не рекомендується. | ||
| Буторфанол | При застосуванні буторфанолу з чистими агоністами (наприклад, з морфіном) можливе зменшення ступеня аналгезії або виникнення стану абстиненції. Буторфанол посилює дію препаратів, що пригнічують ЦНС (барбітурати, транквілізатори, блокатори гістамінових Н1-рецепторів, етанол і етанолвміщуючі препарати). Одночасний прийом з антипсихотичними засобами спричиняє посилення седативної дії та серцево-судинних ефектів. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні препарату та інгібіторів моноамінооксидази (МАО) через високу частоту гіперпірексичної коми та артеріальної гіпертензії. | ||
| БЦЖ-вакцина | Бактерії БЦЖ чутливі до протитуберкульозних засобів (етамбутолу, стрептоміцину, n-аміносаліцилової кислоти (ПАК), ізоніазиду та рифампіцину), антибіотиків, антисептиків і лубрикантів. Описано резистентність до піразинаміду та циклосерину. Під час лікування інстилюванням БЦЖ у сечовий міхур слід уникати прийому протитуберкульозних препаратів, антибіотиків, таких як фторхінолони, доксициклін або гентаміцин та антикоагулянтів ч/з чутливість БЦЖ до цих препаратів. Препарати не сумісні із гіпотонічними та гіпертонічними розчинами. УРО-БЦЖ, Онко БЦЖ 50, 100 та Онко Тайс змішувати лише з фізіологічним р-ном. Імуносупресанти та /або депресанти кісткового мозку та опромінення можуть перешкоджати розвитку імунної відповіді та знизити пухлинну активність УРО-БЦЖ, Онко БЦЖ 50, 100 та Онко Тайс. | ||
| Вазелін | Як індиферентна речовина, вазелін не взаємодіє з іншими лікарськими засобами. При застосуванні внутрішньо - посилює побічні ефекти жиророзчинних антигельмінтних засобів. | ||
| Вакцина антирабічна інактивована | При лікувально- профілактичній вакцинації за показаннями допускається одночасне введення АП-анатоксину та протиправцевої сироватки | ||
| Вакцина для профілактики вітряної віспи, жива атенуйована | У осіб, які отримували імуноглобуліни чи переливання крові, вакцинація повинна бути відкладена не менш, ніж на 3 місяці у звя'зку з наявністю пасивних антитіл до вірусу вітряної віспи. Протягом 6 тижнів після вакцинації проти вітряної віспи слід уникати застосування салицилатів, оскільки повідомлялося про синдром Рейя, що виникає після застосування салицилатів під час природної інфекції, викликаної вірусом вітряної віспи. | ||
| Вакцина для профілактики гемофільної інфекції типу b | У випадку підвищення температури тіла або інших г. захворювань щеплення слід відкласти. | ||
| Вакцина для профілактики гепатиту А, інактивована | З іншими інактивованими вакцинами не повинна впливати на ефективність імунізації за умови введення вакцин в різні частини тіла. | ||
| Вакцина для профілактики грипу інактивована | На імунізацію може вплинути одночасне проведення імуносупресивної терапії або наявність у пацієнта імунодефіциту. | ||
| Вакцина для профілактики жовтої лихоманки | Для осіб старше 15 років є припустимим проведення вакцинації проти жовтої лихоманки одночасно (в один день) з іншими календарними щепленнями за умови введення препаратів в різні частини тіла. Для дітей до 15 років інтервал між попереднім щепленням проти іншої інфекції і вакцинацією проти жовтої лихоманки повинен бути не менше 2-х місяців. Протипоказано використання вакцини проти жовтої лихоманки одночасно з вакцинами, призначеними для профілактики холери і паратифів А і В. У цьому випадку між обома вакцинаціями потрібно дотримуватись інтервалу в З місяці. | ||
| Вакцина для профілактики захворювань, що викликаються папіломовірусною інфекцією (тип 16, 18) | може одночасно застосовуватись з будь-якою з нижченаведених вакцин: для профілактики дифтерії, правцю та кашлюку (ацелюлярний компонент) зі зменшеним вмістом антигенів (dTpa), інактивованою поліовірусною вакциною (IPV) та комбінованою вакциною dTpa-IPV, вакциною (інактивованою) для профілактики гепатиту А (НерА), вакциною (рекомбінантною) для профілактики гепатиту В (НерВ) та комбінованою вакциною для профілактики гепатитів А та В (НерА-НерВ). Застосування одночасно із вакциною ТВІНРИКС™ (комбінованою вакциною для профілактики гепатитів А та В) не виявило клінічно значущого взаємовпливу на вироблення антитіл до антигенів папіломавірусу людини та гепатиту А. Кількісне відношення вакцинованих, у яких рівень антитіл до гепатиту В > 10мМО/мл, становило 98, 3 % при одночасній вакцинації, та 100 % при вакцинації виключно вакциною ТВІНРИКС™. Якщо ЦЕРВАРИКС™ вводиться одночасно з іншими вакцинами для ін'єкцій, препарати обов'язково потрібно вводити в різні ін'єкційні ділянки. Свідчень того, що гормональні контрацептиви можуть впливати на ефективність вакцини, немає. Як і при застосуванні інших вакцин, може очікуватися, що у хворих, які лікуються імуносупресивними препаратами, адекватна реакція на вакцину може бути не отримана. | ||
| Вакцина для профілактики захворювань, що викликаються папіломовірусною інфекцією (тип 6, 11, 16, 18) | Може очікуватися, що у осіб, які лікуються імуносупресивними препаратами, може не розвинутись оптимальна відповідь на імунізацію. | ||
| Вакцина для профілактики кліщового енцефаліту | Вакцинацію проти кліщового енцефаліту проводять не раніше, ніж через 1 місяць після вакцинації проти іншого інфекційного захворювання. Допускається проводити вакцинацію проти кліщового енцефаліту одночасно (в один день) з іншими щепленнями інактивованими вакцинами, які проводяться на ендемічних і ензоотичних територіях та за епідемічними показами відповідно до Календаря профілактичних щеплень за винятком щеплення антирабічною вакциною. | ||
| Вакцина для профілактики кору | З метою уникнення інактивації вірусів, що містяться у вакцині: материнськими антитілами, що передаються дитині трансплацентарно, вакцинацію не можна проводити до досягнення дитиною першого дня 15- місячного віку; специфічними антитілами, вакцинацію не можна проводити протягом З місяців після переливання крові, введення плазми або людського імуноглобуліну. Якщо доза імуноглобуліну становила більше 10 мг/кг маси тіла, рекомендується відкласти вакцинацію на 5 місяців. Зважаючи на можливу інтерференцію вірусів, не рекомендується проводити вакцинацію якнайменше протягом 4 тижнів до та після імунізації іншими живими вірусними вакцинами, окрім поліомієлітної, вакцинація якою може бути проведена одночасно з вакциною проти кору у здорових дітей. Діюча речовина вакцини може тимчасово послабити реакцію шкіри на туберкулін, тому туберкулінову пробу доцільно проводити або перед вакцинацією проти кору, або не раніше, ніж через 6 тижнів після неї. | ||
| Вакцина для профілактики краснухи | При проведенні імунізації на території України щодо взаємодії з іншими медичними препаратами слід керуватися діючими наказами МОЗ України. Вакцину для профілактики краснухи можна вводити одночасно з іншими вакцинами, призначеними для дітей, у різні ділянки тіла. При одночасному введенні декількох вакцин не можна змішувати інші вакцини в одному шприці разом з вакциною для профілактики краснухи. | ||
| Вакцина для профілактики менінгококової інфекції серогруп А і С | Для запобігання не бажаної взаємодії з іншими лікарськими засобами необхідно інформувати лікаря про будь-який прийом ліків до або під час вакцинації. Необхідна консультація з лікарем перед застосуванням будь-якого лікарського препарату. При проведенні імунізації дітей на території України щодо взаємодії з іншими лікарськими засобами слід керуватися діючими наказами МОЗ України. | ||
| Вакцина для профілактики пневмококової інфекції | Повідомити лікаря про прийом будь-якого іншого лікарського засобу (у тому числі без рецептурного). | ||
| Вакцина для профілактики поліомієліту інактивована | При проведенні імунізації дітей на території України щодо взаємодії з іншими медичними препаратами слід керуватися діючими наказами МОЗ України. | ||
| Вакцина для профілактики поліомієліту оральна | Щеплення проти поліомієліту дозволяється проводити в один день з щепленнями проти дифтерії, правцю, кашлюку, гепатиту В та гемофільної інфекції. Що стосується інших щеплень, то при їх одночасному застосуванні з поліомієлітною вакциною слід керуватися д
|
© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.