Організація життєзабезпечення населення в надзвичайних ситуаціях.

Згідно із Законом „Про цивільну оборону України – громадяни України мають право на захист свого життя від наслідків аварій, катастроф, значних пожеж, стихійного лиха і вимагати від Уряду України, органів державної виконавчої влади, адміністрацій установ, підприємств, незалежно від форм власності гарантій щодо його реалізації.

Держава – як гарант цього права створює систему цивільної оборони, яка має своєю метою захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного, воєнного характеру.

Заходи щодо захисту населення плануються та проводяться по всіх районах, населених пунктах, охоплюють усе населення. Характер та зміст захисних засобів встановлюється залежно від ступеня загрози, місцевих умов з урахуванням важливості виробництва для безпеки населення, інших економічних та соціальних чинників.

Основні заходи щодо захисту населення плануються та здійснюються завчасно і мають випереджувальний характер. Це стосується насамперед підготовки, підтримання у постійній готовності індивідуальних та колективних засобів захисту, їх накопичення, а також під8готовка до проведення евакуації населення із зон підвищеного ризику.

Для організації життєзабезпечення населення в умовах надзвичайних ситуацій та організація робіт по ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійних лих створюються – Державні комісії з надзвичайних ситуацій.

Організація життєзабезпечення населення в умовах НС – це комплекс заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров’я і працездатності людей.

Цей комплекс включає:

1. Управління діяльністю робітників та службовців, всього населення при загрозі та виникненні надзвичайної ситуації.

2. Захист населення та територій від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха.

3. Забезпечення населення питною водою, продовольчими товарами і предметами першої необхідності.

4. Захист продовольства, харчової сировини, вододжерел від радіаційного, хімічного, біологічного зараження.

5. Медичне обслуговування.

6. Навчання населення способами захисту і діям в умовах надзвичайних ситуацій.

7. Санітарна оборона.

8. Знезаражування території, споруд, транспортних засобів, обладнання, матеріалів і готової продукції.

9. Ведення рятувальних та невідкладних робіт в районах лиха та осередках ураження.

10. Забезпечення населення інформацією про характер і рівень небезпеки, правила поведінки, морально-психологічна підготовка, заходи щодо підтримання високої психологічної стійкості людей в екстремальних умовах.

Усі ці заходи організовують державна виконавча влада, органи управління цивільною обороною при чіткому погодженні між собою цих заходів. Керівники установ є безпосередніми виконавцями цих заходів. Заходи розробляються завчасно, відображаються у планах цивільної оборони і виконуються в період загрози або виникнення надзвичайної ситуації. З метою недопущення загибелі людей, забезпечення їх нормальної життєдіяльності повинно бути проведення сповіщання населення про можливу загрозу, а якщо необхідно організовано евакуацію.

Сповіщання населення здійснюється усіма доступними способами: через телебачення, радіомережу, радіотрансляційну провідну мережу, спеціальними сигналами (гудки, сирени). Передбачається спеціальна схема повідомлення посадових осіб та осіб, задіяних у системі цивільної оборони.

Евакуація – це організоване вивезення чи виведення населення з небезпечних зон.

Безпосередньо евакуацією займається штаб цивільної оборони, усі організаційні питання вирішують евакуаційні комісії. Евакуація розпочинається після прийняття рішення начальником цивільної оборони, надзвичайною комісією або органами влади.

Для проведення евакуації використовуються всі види транспорту: залізничний, автомобільний, водний. В деяких випадках частина населення може виводитися пішки колонами по шляхах, які не зайняті перевезеннями. Евакуація населення здійснюється через збірні евакуаційні пункти. Отримавши повідомлення про початок евакуації необхідно взяти документи, гроші, речі та продукти і у визначений час прибути на збірний евакуаційний пункт, де населення реєструють, групують та ведуть до пункту посадки.

Тимчасове розселення громадян у безпечних районах передбачає максимальний захист людей від радіоактивного забруднення, хімічного ураження при аваріях на радіаційно або хімічно небезпечних об’єктах, а також запобігає загибелі людей у випадках катастрофічного затоплення районів проживання.

Виключно велике значення має забезпечення в місцях розселення евакуйованого населення продуктами харчування, наданням їм побутових послуг і медичног8о обслуговування. Перші дві доби люди повинні харчуватися запасами продуктів, привезеними з собою, у разі відсутності харчування здійснюється через мережу громадського харчування.