Визначення якості за зовнішніми ознаками

ПРАКТИЧНА РОБОТА № ВИЗНАЧЕННЯ ЯКОСТІ ПЛАСТИЧНИХ КОНСИСТЕНТНИХ МАСТИЛ

Мета роботи – навчитись визначати параметри пластичних консистентних мастил, що характеризують їх основні властивості.

Теоретичні відомості

Визначення якості за зовнішніми ознаками

Пластичні консистентні мастила за своїм призначенням діляться:

- на антифрикційні;

- захисні;

- ущільнювальні;

- канатні.

Вони використовуються для зменшення зносу деталей, зниження коефіцієнта тертя і захисту металів від корозії. Пластичні мастила являють собою суміш оливи (80-90%), загусника, що утворює каркас, всередині якого знаходиться масло, і іноді наповнювача. Їх застосовують в місцях, з яких рідкі масла витікають і до яких допуск обмежений або затруднений.

В процесі роботи мастили піддаються нагріву, забрудненню, старінню і т.д., в результаті чого вони частково або повністю втрачають свою працездатність. Мастила повинні задовольняти наступним вимогам:

- володіти необхідною теплостійкістю, яка оцінюється температурою краплепадіння;

- не повинні руйнуватися під дією вологи;

- повинні володіти необхідними механічними властивостями, які оцінюються межею міцності та ефективною в'язкістю;

- не повинні розпадатися при зберіганні і в вузлах тертя.

Виходячи з цих вимог виникає необхідність в оцінюванні якості пластичних мастил, що надходять в автотранспортне підприємство, а також оцінюванні їх якості після певного напрацювання в вузлах тертя.

Колір більшості мастил коливається від світло-жовтого до темно-коричневого, тому за кольором важко встановити вид мастила. Тільки окремі мастила мають характерний колір. Наприклад, графітне мастило має чорний і чорно-зелений колір, а технічний вазелін - специфічний світло-жовтий або темно-жовтий колір і прозорий у темному шарі.

Структура мастил буває зернистою (наприклад, консталін) або волокнистою (наприклад, солідол). Для визначення структури зразок мастила наносять за допомогою шпателя на скляну пластину шаром товщиною 0, 5 мм і розглядають в прохідному світлі, оцінюючи структуру мастила.

Однорідністьмастила свідчить про рівномірне перемішування загусника з оливою. Щоб визначити однорідність, для цього скляну пластину з шаром мастила переглядають в прохідному світлі. Мастило повинна бути однорідним, без грудок і оливи, що виділилась.

Наявність механічних домішок пов'язане з можливим потраплянням в мастило сторонніх речовин, наприклад домішок абразивного характеру (піску, окалини, іржі і т. д.). Наявність цих речовин в мастилі неприпустимо. Для визначення наявності домішок скляну пластину з шаром мастила переглядають в прохідному світлі. Абразивні домішки також легко виявити при розтиранні мастила на склі та перегляді її на яскравому світлі.

Водостійкість характерна для солідолів і вазеліну (на відміну від консталіну). Водостійкість мастил можна перевірити наступними способами:

1) скляну пластину з нанесеними мастилами потрібно помістити в стакан з водою на 20-30 хв і після закінчення цього часу видно, що консталін змиється водою, а солідол і вазелін залишаться без змін;

2) по черзі розтираючи окремо шматочки кожного мастила між пальцями в присутності води, можна помітити, що консталін, що має натрієву основу, намивається, а солідол і технічний вазелін ні, так як у них кальцієва основа.

Встановити склад мастила з великим ступенем достовірності дозволяє спосіб оцінки жирової плями. Основні сорти мастил дають характерні жирові плями. Щоб відрізнити солідол від консталіну і виявити механічний вазелін, потрібні зразки типових мастил: технічного вазеліну, солідолу, консталіну і графітного мастила у формі грудочок розміром 3-5 мм, які слід помістити на аркуші фільтрувального паперу, потім цей папір з грудочками мастил обережно підігріти на електроплиті і порівняти характер розплавлення типових мастил. При цьому частини мастил, що легко плавляться, всмотуються папером, а інша частина повинна залишитися у вигляді щільного залишку.

Зазвичай при проведенні такого досліду результати будуть наступні:

технічний вазелін розплавиться швидко, вбереться папером майже повністю, і залишить рівну світлу пляму;

солідол при розплавленні утворює жирову пляму з невеликим залишком посередині і виділенням бульбашок за рахунок випаровування води, що міститься в солідолі (до 30%);

консталін залишиться на папері у вигляді грудочки без бульбашок з невеликим масляним ореолом по краях і не розплавиться, навіть якщо при сильному нагріванні папір обвуглиться;

графітне мастило залишить темну жирову пляма з ясно помітними включеннями частинок графіту, і якщо в мастилі будуть механічні домішки, то вони будуть також помітні.

На підставі проведених спостережень за зовнішніми ознаками необхідно зробити попередній висновок про сорт та якість кожного випробуваного пластичного (консистентного) мастила.