Латинська мова у Львові

Латинська мова почала функціонувати на українських землях у часи Галицько-Волинської держави. Уже під час правління Данила Галицького (1201 – 1264), зокрема після того, коли він став королем, латинська мова була однією з офіційних канцелярських мов Галицько-Волинської держави. Актова латина, представлена у XІV–XVIII ст., збереглася у майже семи тисячах томів рукописних судово-адміністративних книг Львова, Галича, Жидачева, Белза, Перемишля та інших міст.

У XIV–XV ст. політичний устрій Львова здобув елементи не тільки латинізації, а й навіть романізації: існували посадові особи, які називалися консулами, книги міського самоврядування вели латинською мовою і називались вони «Acta consularia», офіційні постанови видавались від імені сенату і львів’ян (Senā tus populusque Leopoliensis пряма паралель до Senā tus populusque Romā nus), а львівська міська знать іменувала себе патриціями. Львів перетворився у великий культурний центр Європи. У ньому з’явилося багато шкіл, друкарень, бібліотек, навіть університет.

У документах XVI ст. Львів називають прикрасою держави, оберегом впливової Руси, подругою Атени-Паллади – покровительки мистецтв, матір’ю талантів (ornamentum regni, munimentum primariae Russiae, Leopŏ lis аmī ca-Pallă di, mater ingeniō rum).

Львівські патриції поступово ставали багатими купцями і піклувалися про красу свого міста. На їхнє запрошення до Львова з’їжджалися іноземні майстри, переважно італійські: Павло Римлянин, Петро Барбон, Петро Красовський та інші. Багатий львівський купець Костянтин Корнякт, родом із Кріту, у 1570–1578 рр. спорудив дзвіницю Успенської церкви в стилі Ренесансу, яка належить до найкращих архітектурних споруд Львова. Родини Боїмів і Камп’янів особливо прославилися спорудженням каплиць. Боїми переселилися до Львова з Угорщини в XVI ст., і були здебільшого купцями або ж медиками. У 1609–1617 рр. поблизу Катедрального собору вони збудували розкішну каплицю у стилі пізнього Ренесансу. На задній стіні каплиці розміщені портрети її засновників з латинськими написами: Georgius Boim, consul Leopoliensis, сapellae istī us fundā tor an. 1617. – Георгій Боїм, консул львівський, цієї каплиці засновник, рік 1617. Весь фасад каплиці оздоблений різьбою, в овалах над вікнами вирізьблено латинські цитати із Святого Письма. Усередині каплиці є цікавий напис на гробниці Павла Георгія Боїма, сина засновника каплиці: Hic Paulus Georgius Boim, multā rum litterā rum virtutumque vir, consul, iudex, medĭ cus, phisĭ cus; eheu quondam morbō rum terror nunc pulvis et umbra. – Тут похований Павло Георгій Боїм, видатний у багатьох науках і чеснотах муж, консул, суддя, лікар, фізик. Гай-гай! Хто був острахом хвороб, тепер – порох і тінь.

Каплицю Камп’янів Катедрального собору побудував Павло Римлянин наприкінці XVI ст. Фасад каплиці прикрашений скульптурними рельєфами, у верхніх медальйонах – латинські написи духовного змісту.

У дворику Вірменського собору збереглись надмогильні написи XVIІ ст., зокрема така цікава епітафія: Domĭ no Omnipotenti Maxĭ mo (DOM). Terram terrae, anĭ mam Deo reddĭ dit, anno 1679. – Богу Всемогутньому Найвищому. Повернув землю землі, душу – Богові року 1679.

Поширений у Європі звичай – оздоблювати житлові будинки латинськими афоризмами – був властивий і Львову.

Дуже цікавий триповерховий будинок з трьома вікнами, побудований у стилі Ренесансу 1570 року для лікаря Д. Гепнера. Цей будинок отримав назву «Докторський дім» (площа Ринок, 28). Два його портали і вікна прикрашені латинськими сентенціями.

На головному порталі під трикутником фронтону вирізьблено: Deus meus et omnia. – Бог мій і все. На сусідньому порталі, у верхній частині: Quí s divé s? Qui ní l cupiá t. Quis paú per? Avá rus. – Хто багатий? Той, хто нічого не бажає. Хто бідний? Той, хто жадібний.

Нижче, над самими дверима, читаємо:

Nunquam discrĕ pat utĭ le a decō ro. – Ніколи корисне не розбігається з прекрасним.

Над вікнами третього поверху (зліва направо):

Probus invī det nemĭ ni. – Чесний не заздрить нікому.

Domat omnia virtus. – Усе підкоряє чеснота.

Virtū tis praemium – honor. – Повага – нагорода за мужність.

Над вікнами другого поверху вирізьблені слова:

Ubi charĭ tas, ibi deus. – Де милосердя, там і Бог.

Ubi uber, ibi tuber. – Де достаток, там нещастя (Немає троянди без колючок).

Ubi opes, ibi amī ci. – Де багатство, там друзі.

Три останні сентенції прикрашають вікна другого поверху будинку Вольфа Шольца, збудований 1630 р. на площі Ринок, 23. На площу виходить тільки фасад з трьома вікнами, решта будинку звернена до Катедрального собору. Тут, під вікнами другого поверху, написано:

Turris fortissĭ ma – nomen domĭ ni. – Наймогутніша вежа – ім’я Господа.

Time domĭ num et recē de a malo. – Бійся Бога і відійди від зла.

Подібні написи збереглись над вікнами Жовківського замку:

Nunquam temerĭ tas sapientiae commiscē tur. – Ніколи легкодухість не поєднується з мудрістю.

Victoria consilio et virtū te proficisc ĭ tur. – Перемога супроводжується мудрим рішенням і мужністю.

Ducis in consilio posĭ ta est virtus milĭ tum. – Мужність воїнів – у рішенні полководця.

Quid cupĭ mus, facĭ le credĭ mus. – Легко віримо в те, чого прагнемо.

Будинок 14 на площі Ринок – кам’яниця Массарівська або Венеційська. Назва походить від далматинця Антоніо Массарі, якому цей будинок належав наприкінці XVI ст. Антоніо Массарі приїхав до Львова, прийняв міське громадянство, торгував і виконував обо­в’язки консула Венеції. Ось чому над входом розміщено герб Вене­ції – крилатий лев св. Марка із розгорнутою книгою, в якій зберігся латинський напис: Pax tibi, Marce, evangelista meus dixit, 1600. – Мир тобі, Марку, сказав мій євангелист, 1600 р. Дата побудови цього будинку – 1600 – із латинською сиґнатурою A.D. (Anno Domĭ ni) – Року Божого, зображена на правій стіні вхідного коридору.

Традиція прикрашати будинки латинськими висловами була і в XVIІІ–XIХ ст. До таких споруд належить Домініканський собор (1745–1764), побудований за проєктом військового інженера Яна де Вітте. Цікавий інтер’єр собору, в якому збереглися численні пам’ятки скульптури, серед інших – мармуровий надгробок. Над головним входом собору, вгорі на фронтоні, написано: Soli Deo honor et gloria. – Єдиному Богу – честь і хвала.

Дуже ориґінальним є й «будинок Календаря» на вул. Вірменській, 23. На центральному барельєфі – Сатурн у вигляді напівлежачого сивого діда з крилами, лівою рукою він спирається на пісочні ваги, а на долоні правої руки тримає велику кулю.

Над цим барельєфом чорною фарбою написано:

Aú reus há nc vit(am) í n terrí s Satú rnus agé bat. – Золотий Сатурн проводив це життя на землі.