Структура характеру.

Кожній людині крім динамічного боку дій, що виявлясться в тем­пераменті, властиві істотні особливості, які познача.ються на її діяльності та поведінці. Про одних говорить, що вони працьовиті, дисципліновані, скромні, чесні, сміливі, колективісти, а про інших лінькуваті, хвалькуваті, неорганізовані, честолюбні самовпевнені, нечесні, егоїсти, боягузи. Ці й подібні до них риси виявляються наст ільки виразно и постійно, що становлять собою типовий вид осо-бистості, індивідуальний стиль її соціальної поведінки. Такі психологічні особливості особистості називаються рисами характеру. Ці риси характеризують і цілі, до яких прагне людина. і способи досягнення цілей. Знати це важливо, оскільки особистість харакгеризується не тільки тим, що вона робить, а й тим, як вона це робить. Сукупність таких рис становить характер особистості.

Отже, характер – це особливі прикмети, риси, котрих людина набувас в суспільстві. Таких рис психологи налічують декілька тисяч. Характер утворюється із сукутності стійких індивідуальних особливостей особистості, які складаються і виявляються у спілкуванні та спільній діяльності людей. Характер зумовлює типові для особистості засоби поведінки, вчинки у стосунках з іншими. Знаючи характер людини, можиа передбачити, як вона буде діяти за тих чи інших умов; харакгер – не певна програма поведінки. В ньому можна виділити провідніта другорядні риси.

Характер формується з перших днів життя людини до останніх його днів. У перші роки життя провідним факто­ром розвитку характеру стає наслідування дорослим; у молодшому віці поряд із наслідуванням на перше місце виступає виховання. А починаючи з підліткового віку важливу роль у формуванні характеру відіграє самовиховання. Ха­рактер може свідомо, цілеспрямовано вдосконалюватися самою людиною завдяки зміні соціальної поведінки, спільної діяльності, спілкування з іншими людьми. Треба знати, що характер можна змінювати протягом усього життя людини.

Характер як одна з істотних особливостей психічного складу особистості з цілісним утворенням. що характеризує людське " Я" як єдине ціле.) Розуміння характеру як єдності його рис не виключає виокремлення в ньому окремих ланок з метою глибшого пізнання його сутності. І. Павлов, не заперечуючи цілісності характеру, відстоював необхідність виокремлення його структурних компонентів. Якщо ви аналізуєте особистість, писав він, – ви повинні сказати, Іцо за такими ось рисами її можна характеризувати як тиху, спокійну, химерну, ніжну тоіцо. Але якщо окремі частини уявити відокремлено, без їх взаємозв'язку, то характеру людини, звичайно, визначити не можна. Потрібно брати систему рис і в цій системі аналізувати, які риси висуваються на перший план, а які – ледве виявляються, затираються.

Визначити структуру характеру означає виокремити в ньому провідні компонента, без яких цілісність характеру уявити не можна.

У структурі характеру необхідно розрізняти зміст і форму. Зміст ха­рактеру особистості визначається суспільмими умовами життя та ви­ховання. Вчинки людини завжди чимось мотивуються, на щось або на ког ось спрямовуються. Але за формою наміри, прагнення реалізуються по-різному. Це залежить і від обставин, ситуацій, у яких перебуває людина, і від особливостей її характеру, передусім від темпераменту.

У структурі характеру виокремлюють такі його компоненти

• спрямованість;

• переконання;

• розумові риси;

• емопії;

• волю;

• темперамент;

• повноту;

• цілісність;

• визначенність;

• силу.

Спрямованісгьє провідною в структурі характеру особистості. Вона виявляється у вибірковому позитивному або негативному оцінному ставленні до вчинків і діяльності людей і самої себе.

Переконання – знання, ідеї, погляди, цо є мотивами поведінки людини, стають рисами її характеру и визначають ставлення до дійсності, вчинкн, поведінку. Переконання виявляються в принциповості. непідкупносгі та правдивості, вимогливості до себе. Люднна з твердими переконаннями здатна докласти максимум зусиль для досягнення мети, віддати, коли потрібно, своє життя заради суспільпих справ. Безпринципним людям, кар'єристам ці риси характеру не властиві.

Розумові риснхарактеру виявляюються в розсудлипості, спостережливості, поміркованосгі. Спостережливісь. і розсудливість сприять швидкій орієнтації в обставинах. Нерозсудливі люди легко хапаються за будь-яку справу, діють під впливом першого імпульсу. Розумова ж інертність, навпаки, виявляється в пасивності, байдужості, повільності у прийнятті рішень або у поверховому підході до справ без урахування їх важливості.

Емоції стають підгрунтям таких рис характеру, як гарячковість, запальність, надмірна або вдавана співчутливість, всепрощення або брутальність, грубість, " товстошкірість", нечутливість до страждань інших, нездатність співпереживати. Моральні, естетичні, пізнавальні, практичні почуття завдяки мірі вираженості в них емоцій можуть виявлятись або в екзальтації, або в спокійному, поміркованому став­ленні до явищ природи. мистецтва, вчинків людей.

Воляв структурі характеру зумовлює його силу, твердість. Отже воля, як вважаюгь, є стрижневим компонентом сформованогохарак­теру. Сильна воля робить характер самостійним, стійким. непохитним. мужнім, здатним досягати поставленої мети. Безвільні ж люди – слабохарактерні. Навіть при багатстві знань і досвіду вони нездатні наполягати на справедливості, виявляють нерішучість, боязливість.

Темпераменту структурі характеру є динамічною формою його прояву. Характер – це єдність типологічного і набутого за життя досвіду. Особливості умов життя, навча, ння та виховання формують різноманітнеза змістоміндивідуальне ставлення до явищ навколишньої дійсності, але форма прояву цього ставлення, динаміка реакцій особистості визначаються її темпераментам. Одні і ті самі пере-конання, погляди, знания люди з різним темпераментом виявляють своєрідно щодо сили, врівноваженості та рухливості дій.

Виокремлюючи в характері його структурні компоненти, треба мати на увазі, що характер – це сукупність усіх його структурних компонентів. Кожний структурний компонент характеру – спрямованість, інтелект, емоції, воля, темперамент – інтегративно вияв­ляється певною мірою в кожній рисі характеру, як і в характері загалом. Тому не можна говорити про світоглядні, інтелектуальні, емоційні, вольові риси характеру. Характер як своєрідне стійке, цілісне ставлення особистості до різних аспектів дійсності може бути стійким або нестійким, повним, цілісним, визначеним або невиразним.

Повнота характеру – це всебічний розвиток основних його струк­турних компонентів – розумових, моральних, емоційно-вольових. Розсудливість вчинків такої людини завжди узгоджена з емоційною врівноваженістю та самовладанням.

Внутрішня єдність рис характеру визначає його цілісність.Вона виявляється в єдності слова та діла або в її відсутності у вчинках. У безхарактерних людей помітно виявляються розбіжність у поглядах, відсутність цілеспрямованості рис характеру, випадковість їх виявлення, залежність їх проявів від ситуацій, а не від внутрішніх устано­вок особистості.

Особливо важливою в характері є його визначеність.Твердість і незалежність особистості в її прагненнях і переконаннях, у боротьбі за досягнення окреслених цілей свідчать про визначеніств її характеру. Визначеність характеру у людини як суб'єкта діяльності позначається на принциповості та сумлінності дій незалежно від важливості доручення. На людину з визначеним характером можна покладатися, доручаючи їй важливі справи – вона виконає доручення відповідно до його мети, змісту справи та способів виконання. Про людей з невизначеним характером важко сказати, добрі вони чи погані. Це люди безпринципні, без чітких позицій у політичному, трудовому житті, у побуті.

Силахарактеру виявляється в енергійних діях, завзятті та активності в діяльності, боротьбі за доведения справи до кінця, незважаючи на жодні перешкоди. Такі люди не бояться труднощів, уміють їх долати. Це новатори в праці, ентузіасти, ініціатори.

Справжню людину – активного діяча, колективіста, патріота. інтернаціоналіста, гуманіста – характеризус єдність усіх компонентів її характеру. Проте єдність характеруне виключає того, що в різних ситуаціях у однієї и тієїсамої людини по-різпому виявляються зазначені компоненти та риси характеру. Одночасно людина може бути поблажливою та надмірно вимогливою, негпохитною та поступливою, щедрою та скупою. При цьому єдність компонентів характеру залишається і саме у цьому виявляється.