Засоби індивідуалізації юридичних осіб

Юридичні особи можуть розмежовуватися за профілем діяльнос­ті, складом керівних органів, майновим станом, високим чи низьким рівнем ділової репутації. Усі ці ознаки, безперечно, є важливими, однак засобами юридичної індивідуалізації юридичної особи не є.

У статті 27 ЦК 1963 р. було записано: «Юри­дична особа має своє найменування». А у статті 9 Закону України «Про підприєм­ства» зазначалося, що «у найменуванні підприємства визначається його назва (завод, фабрика, майстерня)». На підставі цієї статті був зроблений висновок, наче «найменування» та «назва» - це різні речі. У статті 90 ЦК йдеться виключно про «найменування», яке має містити інформацію про організаційно-правову форму юридичної особи, а також відомості про характер діяльності. Ця вимога щодо змісту найменування стосується усіх юридичних осіб.

Особливі, додаткові вимоги встановлені щодо господарських товариств. Найменування повного товариства має містити імена (найменування) усіх його засновників або одного чи кількох з них

¹ Грешников И. П. Субьектьі гражданского права.- СПб., 2002.-
С. 169.

² Цивільний кодекс України. Науково-практичний коментар / За ред-
розробників проекту.- К., 2004- С. 68, 115-116.

з додаванням слів «і компанія», а також слів «повне товариство» (стаття 119 ЦК). Такі ж вимоги встановлені щодо найменування командитного товариства (стаття 133 ЦК).У найменування товари­ства з обмеженою відповідальністю мають бути включені слова «товариство з обмеженою відповідальністю», а акціонерного това­риства - слова «акціонерне товариство».

Юридична особа може мати, крім повного, скорочене наймену­вання. За частиною 2 статті 90 ЦК, підприємницьке товариство може мати комерційне (фірмове) найменування.

Але вже сьогодні своє власне найменування мають і інші юри­дичні особи: дитячий садок «Сонечко», Фонд «Надія». Така мож­ливість не може виключатися на майбутнє.

Найменування установи, як записано у частині 1 ст. 90 ЦК, має містити інфор­мацію про її організаційно-правову форму. Отже, зміст цієї норми дає підставу для ствердної відповіді на поставлене запитан­ня, оскільки включення до найменування юридичної особи інфор­мації про її організаційно-правову форму є обов'язковим.

Проте для виконання цієї формальності слід би спершу визна­чити, у якій організаційно-правовій формі діє Львівський універ­ситет. Він - і не товариство, і не установа. Тоді - хто?

«Університет» - це організаційно-правова форма чи профіль діяльності? Очевидно, - друге, а не перше. Таким чином, виходить, що вимогу статті 90 ЦК стосовно Львівського університету вико­нати неможливо. Воно і добре.

А як записати організаційно-правову форму у назві, наприклад,
обласної організації політичної партії? Оскільки про них мусимо го­
ворити, певно, як про непідприємницькі товариства, то у їх наймену­
ваннях мало би бути зазначено щось на зразок: «Львівська обласна
організації Народної партії (непідприємницьке товариство)».
Готель «Дністер», Найменування потрібне юридичній особі
ансамбль «Дністер» - Для її індивідуалізації, зокрема на ринку
чи це можливо? товарів та послуг. Це потрібно не лише

самій юридичній особі, це потрібно пе­ресічному споживачеві, а також відповідним органам для фі­нансового та іншого контролю за діяльністю кожної юридичної особи.

У Львові віддавна діє готель, ресторан, страхова компанія, ма­газин, до найменування котрих входить географічна назва «Дніс­тер». Це нікого особливо не бентежило, адже кожна з цих юридич-

Розділ IV. Учасники цивільних правовідносин

них осіб займається нетотожним, неконкурентним видом діяльно­сті. Однак частина 5 статті 90 ЦК містить вимогу: «Юридична особа не має права використовувати найменування іншої особи». То ж чи мають настати для декого з цих юридичних осіб негативні правові наслідки? Ні, адже характер їхньої діяльності, а отже і повна назва, не збігаються.

Така особлива увага до Дністра, з одного боку, зрозуміла, вона нікого не вводить в оману, проте, з другого боку, слід би, озирнув­шись довкола, побачити й інші, не менш красиві слова, котрими можна було б скористатися для найменування юридичної особи.

У радянський період нашої історії назва колгоспу, готелю, магазину чи іншої юри­дичної особи «Україна» була своєрідним ствердженням наявності України та українців, не даючи забути чужим та собі, хто ми та чиї ми діти.

У сучасних умовах, коли існування України як держави уже ні у кого не може викликати сумніву, київський універмаг «Україна» чи львівський стадіон «Україна» можна сприймати як пострадян­ський унікум. Держава в особі Верховної Ради України, Президен­та України мали би заявити протест проти такого невідповідно­го використання своєї назви.

У контексті українізації нашого суспіль­ного життя неабияке значення набуває політика щодо назв юридичних осіб. На­ші вулиці зарясніли вивісками із словами іноземного походження, вичурними буквосполученнями, утворе­ними з окремих літер чи частинок прізвищ засновників.

Конче необхідна українізація власних найменувань юридичних осіб, яка мала би здійснюватися у загальному контексті вимог За­кону «Про мови».

Стаття 23 Закону України «Про державну реєстрацію юридич­них осіб та фізичних осіб-підприємців» зобов'язує засновника юридичної особи подати заяву про резервування найменування юридичної особи строком на два роки, а для відкритих акціонерних товариств - строком на дев'ять років.

Якщо у Єдиному державному реєстрі відсутнє тотожне на­йменування, реєстратор вносить до нього заяву про резервування найменування. Якщо протягом строку резервування до Єдиного державного реєстру не буде внесено запис про державну реєстра­цію юридичної особи, запис про реєстрування найменування ви­ключається з реєстру.

V цьому Законі немає жодних особливих вимог до найменуван-юоидичної особи. Отже, виходить, що його вибір є виключним правом засновника юридичної особи. Так не повинно би бути.

Юридична особа мусить мати територі-

Місце знаходження _{ше місце свого} знаходження, тобто, так
юридичної особи звану «юридичну адресу»: місто, вулиця,

номер будинку, де розміщуються її органи управління. Місцем знаходження юридичної особи може визначатися власне чи орен­доване приміщення або навіть помешкання когось із засновників. Місце знаходження юридичної особи заноситься у її статут.

Юридична особа має печатку зі своїм на­йменуванням. Печатки є з державним гербом України (гербові) та звичайні. Гербові печатки мають державні некомерційні та комерційні ор­ганізації. Печатка з державним гербом має бути круглою. Зви­чайну печатку мають недержавні організації. Звичайна печатка виготовляється за довільним зразком, може бути круглою або трикутною.

Юридична особа може мати свій штамп. На печатках і штам­пах суб'єктів підприємницької діяльності повинен вказуватися номер свідоцтва їх державної реєстрації.

Символіка юридичної Юридична особа може мати свою сим-
особи воліку.

Символіка - це спосіб вираження певної ідеї за допомогою умовних знаків або предметів (символів).

Закон України «Про об'єднання громадян» дозволяв цим об'єд­нанням мати і використовувати власну символіку, однак не конк­ретизував, про що, власне, іде мова.

Слово «символіка» походить від грецького symbolon - умовний речовий знак, який використовується для розпізнання певної особи чи певного товариства. Законодавчі акти, які регулюють діяльність інших юридичних осіб: підприємств, господарських товариств, споживчих кооперативів тощо, - питання символіки оминають. Та­ка прогалина у законодавстві може бути заповнена ініціативою засновників юридичної особи або самою юридичною особою, оскільки все те, що не заборонено законом, має вважатися таким, Що Дозволено.

Символіка юридичної особи може складатися з прапора, емб­леми і навіть гімну (урочистої пісні). Проте у символіці юридичної особи не можуть бути відтворені державні чи релігійні символи.

Своїми прапорами нині користуються політичні партії, релігій­ні організації, спортивні товариства, професійні спілки, інші юри­дичні особи.

Своєрідним символом юридичної особи, яка займається підпри­ємництвом, є торговельна марка.

Символи організації можуть використовуватися у діловій ко­респонденції, під час вчинення різноманітних акцій тощо.

Символіка юридичної особи зазначається у її статуті та затвер­джується у порядку, встановленому законом. Юридична особа має виключні права на свою символіку, які охороняються законом.