Процес контролю

Процес контролю — це діяльність об'єднаних у визначену структуру об'єктів контролю (органів контролю, керівників, контро­лерів, аудиторів, організацій державного регулювання), спрямована на гарантію досягнення поставлених цілей управління. Найбільш ефек­тивно та продуктивно це досягається через реалізацію визначених зав­дань контролю і застосування відповідних принципів, типів, методів і техніки контролю.

Суть процесу визначають такі характеристики: змістова, ор­ганізаційна і технологічна.

Змістова характеристика дає відповідь на питання: що робиться в межах процесу контролю? Організаційна — ким робиться й у якому порядку це відбувається? Технологічна — як робиться?

Процес контролю поділяється на кілька послідовних етапів:

q визначення бажаного результату (стандарту);

q вимірювання фактичного результату виконання;

q оцінка результатів виконання;

q коригуючі дії.

А) Встановлення бажаного результату (стандарту)

Контрольна діяльність, як і вся управлінська праця, розпочи­нається з встановлення мети. Коли мета відома, необхідно відобразити. бажаний результат у вимірюваних величинах, якщо це можливо.

Під час здійснення процесу контролю мета конкретизується, уточнюється, перетворюючись т норми функціонування - критерії, за якими оцінюється дія системи управління або хід виконання вироб­ничого процесу.

Існує три форми норм функціонування: числова, шкальна і дескриптивна. При числовій формі контрольовані параметри ви­мірюються за повними числовими значеннями. Параметри (кількість продукції), періоди часу, як правило, подаються у числовій формі. Але крім кількісних параметрів, досить часто зустрічаються якісні - ди­зайн, зручність в експлуатації тощо. Вони рангуються за допомогою бальної оцінки порівнянням аналогічних параметрів різних виробів чи моделей між собою.

Норми функціонування, які не можуть бути визначені першим і другим способом, формулюються описово. Норми час­то встановлюються графічно.

До основних вимог, які ставляться до норм функціонування, на­лежать: обґрунтованість, зручність, можливість порівняння та ін.

Основні види норм і нормативів:

· норми витрат живої праці;

· норми витрат предметів праці (витрати сировини і матеріалів, пального, енергії);

· нормативи використання засобів праці (виробничих потужно­стей, машин, обладнання та устаткування);

· норми і нормативи функціонування організації, виробництва (тривалість виробничого циклу, обсяг незавершеного виробництва).

Під нормами розуміють максимально допустиму величину аб­солютних витрат сировини, матеріалів, пального, енергії для виготов­лення одиниці продукції (або виконання роботи встановленої якості при умовах виробництва планового періоду).

Нормативами називаються показники, що характеризують відносні величини (ступінь) використання засобів і предметів праці, їх розхід на одиницю площі, ваги та ін.

Окремо виділимо такий елемент норм функціонування, як нор­ма керованості. Це та кількість працівників, яка перебуває у безпосе­редній підлеглості одного функціонального керівника. Її ще називають сферою, масштабом чи діапазоном контролю, зоною управління.

Параметри контролю — це рівні досягнення норм функ­ціонування, відображені у величинах, що підлягають виміру.

Параметри контролю виконують дві функції: вони є мотива­ційною метою, яку виконавець прагне досягти, та використовуються у плануванні та контролі, як очікуваний результат.