Прийоми пайки. 7.Необхідний інструмент і устаткування

7.Необхідний інструмент і устаткування

8.Правила техніки безпеки при проведенні ремонтних та профілактичних робіт

Література

1. Валецька Т. М. Апаратні засоби персональних комп’ютерів: навчальний посібник / Т. М. Валецька. – К.: Центр навчальної літератури, 2002. – 208 с.

2. Мюллер С. Модернизация и ремонт ноутбуков: Пер. с англ. / С. Мюллер. – М.: Вильямс, 2006. – 688 с.

3. Мюллер С. Модернизация и ремонт ПК, 19-е издание.: Пер. с англ. / С. Мюллер. – М.: Вильямс, 2011. – 1276 с.

4. Сандлер К. Ремонт персонального компьютера, 7-е узд.: Пер. с англ. / К. Сандлер. – М.: Вильямс, 2004. – 656 с.

5. Степаненко О. С. Сборка, модернизация и ремонт ПК / О. С. Степаненко. – М.: Вильямс, 2003. – 672 с.

Монітори з апертурною решіткою

Нову технологію виготовлення CRT-дисплеїв – з апертурною решіткою замість традиційної крапкової маски – вперше запропонувала фірма Sony, випустивши монітори з трубкою Trinitron. В електронних гарматах цих трубок використовуються динамічні квадрупольні магнітні лінзи, що дозволяють формувати дуже тонкий і точно направлений пучок електронів. Завдяки такому рішенню значно знижується астигматизм – розсіювання електронного пучка, яке призводить до недостатньої різкості і контрастності зображення (особливо по горизонталі). Але головна відміність технології з тіньовою маскою тут полягає в тому, що замість металевої пластини з круглими отворами, яка виконує функції маски, тут використовується вертикальна проволочна сітка (апертурна решітка) і люмінофор наноситься не у вигляді крапок, а у вигляді вертикальних смуг.

Монітори з апертурною решіткою мають ряд переваг:

в тонкій сітці менше металу, що дозволяє використовувати більше енергії електронів на реакцію з люмінофором, а значить, менше розсіюється на решітці і виходить в тепло;

збільшена площа покриття люмінофором дозволяє підвищити яскравість випромінювання при тій же інтенсивності пучка електронів;

в зв’язку зі значним загальним підвищенням яскравості можна використовувати більш темне скло і отримувати на екрані більш контрастне зображення; v

екран монітора з апертурною решіткою більш плоский, ніж у дисплеїв з тіньовою маскою, а в останніх моделях навіть не циліндричний, як раніше, а абсолютно рівний, що значно зручніше при роботі і зменшує кількість бліків і відбиттів.v

З недоліків можна відзначити тільки " неприємні" горизонтальні нитки-обмежувачі, що використовуються в таких моніторах для надання проволочній сітці додаткової жорсткості. Хоча проволочки в апертурній решітці туго натягнуті, в процесі роботи вони можуть вібрувати під дією пучків електронів. Демпферна нитка (а в екранах великих розмірів – дві нитки) служить для послаблення коливань і гасіння вібрацій. По цих нитках монітори з трубкою Trinitron можна відрізнити від інших моделей. Крім того, якщо в процесі роботи такого монітора його злегка гойднути, коливання зображення буде видно навіть неозброєним оком. Саме тому монітори з такими трубками не рекомендується ставити на системні блоки типу desktop.

Залишається додати, що в електронно-променевих трубках SonyTrinitron використовується система трьох пучків електронів, які випромінюються одніє гарматою, а в трубках з подібно апертурною решіткою компанії Mitsubishi – Diamondtron – система з трьох променів з трьома гарматами.

ЕПТ-монітори з гніздовою маскою

Комбінований тип електронно-променевої трубки, так званий CromaClear/OptiClear (вперше запропонований фірмою NEC) – це варіант тіньової маски, в якій використовуються не круглі отвори, а щілини, як в апертурній решітці, тільки короткі – " пунктиром", і люмінофор наноситься у вигляді таких же еліптичних смуг, а отримані таким чином гнізда для більшої рівномірності розташовані в " шахматному" порядку.

Така гібридна технологія дозволяє поєднувати всі переваги вищеописаних типів при відсутності їх недоліків. Чіткий і ясний текст, натуральні, але достатньо яскраві кольори і висока контрастність зображення притягують до себе всі групи користувачів.

Типи відеомоніторів для комп'ютерів

Переважна більшість обчислювальних систем, що знаходяться сьогодні в користуванні, відноситься до сімейства персональних комп'ютерів типу IBM PC, тому основним предметом даної роботи є питання пристрою і ремонту відеомоніторів саме для цього сімейства. Для інших типів комп'ютерів, таких як " Macintosh" чи більш потужних класу " Workstation" застосовуються ВМ із високою роздільною здатністю і великим розміром екрана (19 — 20"). Їх схемотехніка і пристрій мають свої особливості, але принципово вони виконані не складніше, чим ВМ для комп'ютерів типу IBM PC.

Існують також окремі ВМ для застосування разом з ігровими приставками, комп'ютерами, однак їхній склад і характеристики принципово не відрізняються від згадуваних вище, а схемотехніка часто використовує аналогічний набір мікросхем, тому їхній ремонт буде полегшений інформацією, приведеної надалі.

ВМ вітчизняного виробництва, на жаль, не одержали такого розповсюдження в даний час, як імпортні. Раніше розроблені для застосування з обчислювальними системами серії ЕЛЕКТРОНІКА-60 монохромний ВМ типу " МС 6105" і з комп'ютерами АГАТ і КОРВЕТ кольоровий ВМ типу " ЕЛЕКТРОНІКА 32 ВТЦ-202" мають характеристики і схемотехніку, близькі до звичайних телевізорів, ремонт яких досить докладно описаний в існуючій літературі.

Основна відмінна риса ВМ для систем IBM PC — це розмаїтість їхніх типів, що є наслідком історичного розвитку цієї серії комп'ютерів. Кожен такий комп'ютер має окрему відеокарту, що містить пам'ять (відеобуфер), схеми, що перетворюють її вміст у відеосигнал, а також схеми, що виробляють необхідні для роботи ВМ синхросигнали.

У перших комп'ютерах цієї серії (PC XT) уже була закладена можливість використання різних типів ВМ (CGA — кольоровий і MDA — монохромний, підвищеного здатності), для чого досить було поміняти відеокарту.

Була поширена також відеокарта HGC виробництва фірми " GERCULES", що по своїх параметрах відповідала системі MDA. Пізніше були створені відеокарти і відповідні їм ВМ, що працюють у режимі EGA (Extendet Graphic Adapter), що забезпечували більш високу якість зображення. Вищезгадані режими роботи відеосистем мали один загальний недолік — вони використовували " цифрові" відеосигнали, тобто на виходах відеокарти сигнали були у виді TTL-рівнів, що не дозволяло одержати на екрані ВМ достатню кількість колірних відтінків.

Згодом для подальшого підвищення дозволу на екрані і кращої передачі кольору був прийнятий новий, більш універсальний стандарт для відеосистем комп'ютерів (VGA і SVGA), у якому відеокарта виробляла аналогові відеосигнали для ВМ, що давало можливість підвищити якість передачі кольору чи одержати монохромне зображення, що перевершує по якості телевізійне. Даний стандарт зберіг передачу імпульсів синхронізації у ВМ сигналами з рівнями TTL і можливість кодування деяких режимів їхньою полярністю.

Додаткові вимоги до сумісності знову створюваних відеосистем по відношенню до попередніх (включаючи вимоги програмної сумісності), а також надлишок можливих режимів їхньої роботи наклали специфічний відбиток на конструкцію ВМ у вигляді сильного ускладнення їх схемотехніки.

Для прикладу в таблиці.1 приводяться параметри можливих режимів роботи відеокарти " PEGA 11s" виробництва фірми PRISMA. Режими в перших п'ятьох позиціях у таблиці.1 допускають роботу звичайних CGA/EGA ВМ, а інші вимагають використання спеціальних ВМ типу " Multisync". Символи " +" і " -" у стовпцях значень рядкової і кадрової частот позначають полярність синхроімпульсів, якими передається у ВМ інформація про включений режим. Так як синхроимпульси, також як і відеосигнали передаються у ВМ цього типу TTL-рівнями (" -" — низький, " +" — високий), позначення полярності в таблиці відноситься тільки до рівня активної частини синхроімпульса.

Звичайно, ВМ для роботи з такою відеокартою не обов'язково повинний працювати у всіх наведених у таблиці 1 режимах, скоріше, карта була створена для можливості роботи з кожним, що є в наявності ВМ.

Тут слід зазначити, що якщо для ВМ типу VGA використовуються тільки режими 31.5 кГц рядкової частоти і 60/70 Гц кадрової, то для SVGA діапазон робочих частот рядкової розгортки може змінюватися від 30 кГц до 48 кГц, а кадрової — від 50 Гц до 90 Гц, причому режими SVGA (mode 05Bh, 05Fh, 06Ah, 0102h, 0104h) є режимами NІ (Non Interlaced), у яких не використовуються черезстрочкові розгортки, коли зображення на екрані формується з двох напівкадрів.

Ці режими забезпечують високоякісне немерехтливе зображення на екрані ВМ завдяки підвищеній частоті зміни кадрів, у той час як формування зображення з двох напівкадрів у режимі Interlaced реально знижує частоту зміни кадрів вдвоє при тій же кадровій частоті.

Якщо ВМ, призначені для застосування в інших сімействах комп'ютерів, можуть завжди працювати в одному режимі, наприклад, 1280 х 1024 крапки, то ВМ типу SVGA комп'ютера IBM PC повинний обов'язково працювати і у текстовому режимі з дозволом 640 х 480 (рядкова частота — 31.5 кГц), тому що з вимог сумісності програмного забезпечення при старті комп'ютера включається саме цей режим. З вищесказаного можна зрозуміти, наскільки складним повинен бути пристрій ВМ, щоб забезпечити його роботу при таких різницях рядкових і кадрових частот.

Основні принципи побудови сучасних ВМ

Сучасні растрові ВМ для комп'ютерів використовують принципи побудови подібні з застосовуваними в телевізійній техніці, але відрізняються від останніх відсутністю радіотракту і схем для обробки відеосигналів (блоку кольоровості), а також специфічним набором органів керування, необхідним тільки для корекції кондиції зображення на екрані, тому що основні режими роботи встановлюються програмно через комп'ютер. Нижче на мал.1 приводиться узагальнена блок-схема ВМ, на якій показані всі необхідні для забезпечення його роботи функціональні вузли й елементи керування. На мал.1 показані основні з'єднання між вузлами, деякі, потребуючі пояснення підписані додатково. Елемент, чи вузол з'єднання, відзначений пунктиром, може бути відсутнім у монохромних чи інших моделях ВМ.

Головним елементом ВМ є ЕПТ із системою відхилення, (кадровими котушками, що відхиляють — КК і рядковими — СК). Всі інші елементи, показані на блок-схемі, служать для забезпечення режиму роботи ЕПТ і узгодження сигналів від комп'ютера.

Так як в кольорових ВМ повинне бути передбачене періодичне розмагнічування маски ЕПТ для підтримки " чистоти кольору", вони обладнаються петлею розмагнічування, що працює автоматично кожен раз при включенні ВМ. У високоякісних ВМ передбачається додаткова можливість включити розмагнічування в будь-який момент роботи, для чого на передню панель установлюється кнопка " DEGAUSS".

Як і в звичайному телевізорі для одержання растра на екрані ВМ необхідні вузли рядкової і кадрової розгортань. Генератори, що задають сигнали для цих вузлів, як правило, сильно зв'язані з блоком керування, тому на блок-схемі вони показані разом. Інформація від комп'ютера надходить на вхідний роз’єм ВМ і далі на вузол обробки відеосигналів для перетворення в сигнали з рівнями напруг керування модуляторами ЕПТ. Для ВМ типу CGA, MDA, MCGA, HGC і EGA у функції цього вузла входить додатково перетворення вхідних відеосигналів з рівнями TTL у сигнали RGB для декодування інформації кольору та яскравості, що надходить від комп'ютера. До складу вузла обробки відеосигналів входить також плата ЕПТ, що служить для підключення безпосередньо до цоколя ЕПТ. Кінцеві підсилювачі, як правило, розташовуються на цій платі, а інші схеми вузла обробки відеосигналів можуть знаходитися на ній чи на основній платі ВМ.

Блок живлення ВМ виробляє всі необхідні напруги для живлення вузлів показаних на блок-схемі, крім прискорюючої напруги HV для ЕПТ, що для забезпечення більшої стабільності традиційно виконується у високовольтному блоці вузла рядкової розгортки В блоці живлення кольорового ВМ звичайно інтегруються і схеми живлення петлі розмагнічування.

Вузол керування служить для контролю вхідних сигналів від комп'ютера (синхроімпульсів) і установки режимів роботи вузлів розгорнень, обробки відеосигналів, блоку живлення для підтримки і корекції встановленого режиму зображення. Так як інформація про відеорежими від комп'ютера надходить у ВМ у виді комбінації полярностей синхроімпульсів (для простих режимів) і їхніх частот (режими SVGA), вузол керування виконує досить складну задачу по визначенню параметрів розгортки і керуванню іншими вузлами. У функції вузла керування входить також забезпечення захисту ЕПТ від аварійних ситуацій і забезпечення чергового режиму для економії потужності (режим GREEN) коли ВМ не використовується оператором. У сучасних моделях ВМ у вузлі керування все частіше застосовують мікропроцесори з набором спеціалізованих мікросхем, що забезпечують збереження всіх установок і простої керування для користувача.