Поняття цивільного процесу (цивільного судочинства). Стадії цивільного процесу

Цивільний процес (цивільне судочинство) – це врегульований нормами цивільного процесуального права порядок провадження в цивільних справах, що визначається системою взаємопов’язаних цивільних процесуальних прав і обов’язків учасників процесу, які реалізуються у відповідних цивільних процесуальних діях, що спрямовані на здійснення правосуддя по цивільним справам.

До структури цивільного процесу включається три види проваджень: позовне, наказне та окреме. В загальному вигляді провадження можна визначити як процесуальний порядок розгляду та вирішення окремих категорій справ, об’єднаних за визначеними законодавством ознаками, що обумовлюють процесуальні особливості розгляду та вирішення цих справ.

В позовному провадженні розглядаються справи, віднесені до цивільної юрисдикції, якщо цивільним процесуальним законом їх розгляд не передбачено в порядку наказного або окремого провадження. Основною ознакою позовного провадження є наявність спору про суб’єктивне цивільне, сімейне, трудове, житлове, земельне право. Наявність спору обумовлює наявність сторін з протилежними інтересами та змагальності між ними.

В Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 23.12.11 р. № 14 наказне провадження визначено як самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ст. 234 ЦПК).

Розгляд та вирішення цивільних справ відбувається стадійно. Стадія цивільного процесу - сукупність процесуальних правовідносин і дій, об'єднаних найближчою процесуальною метою.

Виділяють такі стадії цивільного процесу:

1) відкриття провадження у справі;

2) провадження у справі до судового розгляду;

3) судовий розгляд;

4) апеляційне провадження;

5) касаційне провадження;

6) перегляд судових рішень Верховним Судом України;

7) провадження за нововиявленими обставинами;

8) виконавче провадження.

Цивільна справа може пройти всі стадії або лише окремі з них. Так, особи, які беруть участь у справі мають право апеляційного оскарження рішення, однак вони можуть не реалізовувати це право і справа пройде лише три стадії.

6. Поняття цивільної процесуальної форми (суть, основні риси та значення)

Цивільна процесуальна форма – це встановлений цивільним процесуальним законодавством порядок розгляду і вирішення цивільних справ судами загальної юрисдикції.

Ознаки цивільної процесуальної форми:

1) нормативність: порядок розгляду та вирішення цивільних справ визначений в нормах ЦПК;

2) системність;

3) єдність;

4) формалізація процесуальної діяльності та процесуально-документальне оформлення результатів процесуальної діяльності.

Значення цивільної процесуальної форми полягає у встановленні певних правових гарантій особам, які беруть участь у справі, щодо правильності вирішення спору, а також у зобов’язанні суду розглядати та вирішувати спори про право та факти в чітко визначеному нормами цивільного процесуального права порядку, ухвалювати законні та обґрунтовані рішення, дотримуючись приписів норм як матеріального, так і процесуального права. Недотримання процесуальної форми тягне за собою скасування незаконного (ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права) рішення в апеляційному або касаційному порядку.