Германський епос.

Кельтський епос.

Острівні кельти (………………………………………………………………………………………………………)

…………………………………………………………………………………………………………………………………

Культура родового устрою……………………………………………………………………………………………

…………………………………………………………………………………………………………………………………

християнізація (V ст.) …………………………………………………………………………………………………

Ірландські саги (VII-VII ст.)

Сá га (давньосканд. saga: сказання) – ……………………………………………………………………………...

…………………………………………………………………………………………………………………………………

…………………………………………………………………………………………………………………………………

Ірландські міфи ……………………………………………………………………………………………………

……………………………………………………………………………………………………….……………………

Ірландські легенди ………………………………………………..………………………………………………

…………………………………………………………………………………………………..………………………...

Поділяються на цикли:

§ Уладський цикл ……………………………………………………………………………………………..;

§ Цикл про Фінна ………………………….………………………………………………………… ………..;

§ Королівські цикли ……………………….………………………………………………………...............

…………………………………………………………………………………………………………………………………

…………………………………………………………………………………………………………………………………

…………………………………………………………………………………………………………………………………

…………………………………………………………………………………………………………………………………

…………………………………………………………………………………………………………………………………

Германський епос.

…………………………………………………………………………………………………….…………………………

…………………………………………………………………………………………………………………………….…

“ Беовý льф ” – єдиний зразок давньогерманського епосу англосаксонською мовою:

події поеми відбуваються в Скандинавії;

розповідається про битви і подвиги, що відбувалися в легендарні часи;

згадки про християнські чесноти поєднуються з вірою в долю й уславленням військової доблесті;

описи поєдинків, дорогоцінної зброї, дарів і скарбів, ритуалів;

багато кé нінгів ………………………………………………………………………………………………

поема написана алітераційним віршем, де в кожному піввірші є співзвуччя.

4. Давньоскандинавська література.

É дди	Поезія скальдів	Саги:
–збірка пісень ………………………….………… ………………………………………………………. ……………………………………………………… ü Збірка міфологічних та героїчних пісень називається “Старша Едда”. ü книжка написана Сноррі Стурлуссоном називається “Молодша Едда”. Міфологічні “Едди” – “Волуспа”, “Пісня про мандрівника”; герої: Одін / Водан (верховний бог, творець,), Тор / Донар – бог грози, Локі – бог зла, вогню, Фріг – богиня кохання, дружина Одіна; Дидактичні “Едди” – “Вислови високого”; Героїчні “Едди” про Зігфрида, про Нібелунгів	(скальди– дружинні співаки скандинавських конунгів) – ………..……. ………………….……….. …………………..………. …………………………… …………………………… …………………………… …………………………..   бойові пісні; кенінгі...................... ………………………….. …………………………..	“Саги про королів” – про історію Норвегії; “Саги про єпископів”проісторію церкви в Ісландії; “Саги про стародавні часи”–немає нічого історично достовірного, ґрунтуються на стародавніх епічних оповідях та героїчних піснях; “Неправдиві саги” – побудовані на казкових мотивах: “Саги про Ісландію” або “Родові саги

Тема 3. КЛАСИЧНИЙ СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ ЕПОС

Пісня про Роланда

- основні характеристики ……………………………………………….……………………………………

……………………………………………………….…………………………………………………….……………

- історична основа ……………………………………………….……………………………………

……………………………………………………….…………………………………………………….……………

- герой ……………………………………………….……………………………………

- основні характеристики ……………………………………………….……………………………………

……………………………………………………….…………………………………………………….……………

- історична основа ……………………………………………….……………………………………

……………………………………………………….…………………………………………………….……………

- герой ……………………………………………….……………………………………

Пісня про нібелунгів

- основні характеристики ……………………………………………….……………………………………

……………………………………………………….…………………………………………………….……………

- історична основа ……………………………………………….……………………………………

……………………………………………………….…………………………………………………….……………

- герой ……………………………………………….……………………………………

Тема 4. РИЦАРСЬКА ПОЕЗІЯ. РИЦАРСЬКИЙ РОМАН

Література зрілого феодального суспільства

XII – XIII ст. – активне формування та розквіт рицарської літератури, представленої, по-перше, лірикою трубадурів, труверів і мінезангерів, а по-друге – куртуазним романом.

Рицарська література

1. Лірика трубадурів і труверів

Трубадý р – (від провансальського trobar – знаходити, створювати, винаходити) – …………………..………….

…………………………………………………………………………………………………………………………..…….

існували на півдні Франції, у Провансі, з кінця XI до початку XIII ст.

лірика трубадурів – класичне втілення рицарського світобачення;

лірика трубадурів здійснила радикальний вплив на мовну ситуацію в Західній Європі;

трý верів – (від франц. Trouver – знаходити, творити) –

…………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………

Джерела лірики трубадурів і труверів:

фольклорні пісні й обряди (перш за все – весняні);

“Мистецтво любові” Овідія;

неоплатонізм (вчення про достеменну єдину й ієрархічну будову буття);

релігійна містика;

розвинена арабо-мусульманська поезія з її синтезом земної і небесної любові й ідеалом цнотливого поклоніння жінці.

“Культурний код” рицарської поезії:

опис солодких і болісних страждань поета через заміжню Пані, що стоїть вище його за статусом;

Пані сувора і неприступна;

поет зважується розраховувати лише на привітний погляд; вища нагорода – безневинний поцілунок;

оспівування не чуттєвості, а любові людини до Благоденства, Краси і Досконалості як до начал, що мають абсолютну владу в світі й наповнюють його значенням і етичною теплотою;

ототожнення благоденства не з богом і Дівою Марією, а з жіночністю, яка ідеалізувалася й утілювала вищі духовні цінності, персоніфіковані в образі Пані (вперше в європейській словесності);

любов до Пані осмислюється в термінах феодальних відносин: поет був “вірний” їй і “служив” як васал, а Пані “протегувала” трубадуру, “захищала” його і нагороджувала традиційними дарами (кільцем, шнурком) або ритуальним поцілунком

умовність і канонічність.

створили новий феномен “куртуазна поезія”

Жанри лірики трубадурів:	канцона/кансона – пісня про лицарську любов; сирвé нта – строфічна полемічна пісня, присвячена громадській і політичній тематиці; плач – пісні, присвячені жалібній події; дебати – діалогічні жанри: тенцó на/тенсó на – поетичний ділог декількох поетів, коли чергуються строфи певного розміру та римуваня; джокпартит/ пар тімена – словесний поєдинок кількох трубадурів за сформульованую темою; пасторé ла/пастурé ла – у фабулі поезії описували побачення рицаря та пастушки на тлі ідилічного пейзажу. á льба – моноримна, строфічна, з ямбічними стопами та обов’язковим рефреном ранкова пісня трубадурів, в якій поряд з монологами були діалоги, присвячені таємному нічному побаченню лицаря з дамою серця.
Жанри лірики трувірів:	рондо – жанрово-строфічна організація вірша з 11, 13, та 15 віршованих рядків на дві рими aabba, abbr, aabbar, де r – неримований рефрен; балада – жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового типу з драматичним сюжетом); ле – оповідні віршовані твори, написані восьми складником, що мають парне римування; мотет – вірші, що римувались за схемою abababa, шостий верс є найкоротшим).

2. Мінезанг

Мінезанг – “любовна пісня” (від слова Minne – “любов”) – ……………………………...…………………………….

……………………………………………………………………………………………………………………………..…..

розвивалася під впливом Франції;

мала перекладний або наслідувальний характер, але підноситься до справжньої творчої самостійності;

існувало два напрями рицарської любовної пісні: архаїчний напрям

(примикає до народної пісні)

“Куртуазний напрям”

Концепція любові:

пісня нерідко звернена до дівчини, а не до заміжньої жінки; любов не обмежується піднесеним томлінням, а прагне плотської втіхи; томління, любовна туга є приреченням жінки; чоловік-поет часто залишається переможцем в любовній боротьбі.

Роман

Середньовічний роман у віршах склався й набув класичної форми в XII ст.

Романи на античні сюжети: творам властиво: а) героїзація головного персонажа, що втілює ідеальні риси колективу, вказує на близькість “античного роману” до міфу та до епосу; б) автори та їх аудиторія вірять в історичну достовірність подій, які сталися у достопам'ятні, нечувані часи, коли з людьми ще могли траплятися неймовірні пригоди, нині вже неможливі.

Романи бретонського циклу джерело – сюжети і мотиви кельтських епіко-міфологічних оповідей та їх казкових варіантів, переосмислених і оброблених у феодально-рицарському середовищі; виділяються два стадіально різні типи романів: 1) ранній, докуртуазний (різні версії роману про Трістана і Ізольду) 2) більш пізній, куртуазний, класичний (романи середньовічного поета Кретьєна де Труа).

Новації Кретьєна де Труа:

…………………….……………………………………………………………………………………………..…………

…………………………………………………………………………………………………………………..………….

……………………………………………………………………………………………………………………………...

…………………….……………………………………………………………………………………………..…………

…………………………………………………………………………………………………………………..………….

Тема 5. МІСЬКА ЛІТЕРАТУРА СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

ХІІ-ХІІІ ст. бурхливий розвиток міст і зростання їх ролі у культурному розвитку.

Міська література

Джерела ої літератури:

Фольклор

Лицарська словесність

Християнсько-церковне письменство

Система цінностей міської літератури містить не “нелицарські” та “недуховні” якості:

……………………...; ……………………...;

……………………...; ……………………...;

……………………...; ……………………...

Поетика міської літератури:

специфічне словесне, мімічне, поведінкове представлення культури, яке полягає у подоланні заборон, страху, серйозності, виражає життєрадісний настрій, здоров’я, веселості; засіб неприйняття абсурду дійсності; пародійно-травестійний культ (перевдягання, маски, непристойні жарти і танці, переміщення ієрархічного верху униз, логіка амбівалентно-тілесного низу).

2. Предновелістика.

Сукупність малих прозових і віршованих творів (наративів), котрі передували створенню ренесансної новели.

Основні жанри середньовічних малих наративів – фабльó / фаблі ó – лаконічна віршована оповідь комічного або рідше сатиричного змісту, шванки – повчально-сатиричне оповідання анекдотичного характеру з парадоксальним фіналом, “приклади” – твори релігійно-моралізаторського жанру, написані латиною, які неграмотним слухачам переповідалися рідною мовою, ле.

3. “Роман про Лиса”

сатирична пам’ятка міської писемності середньовіччя. Сформована на основі народного епосу про тварин, об’єднаного в циклічну поему;

записаний мандрівним поетом з Ельзасу Генріхом Гліхезером (Лицеміром), який назвав спритного Лиса християнським ім’ям Райнгард (у франц. Транскрипції – Ренар);

твір переписувався в різні часи, не цілісний, обсяг до чотирьох томів (≈ 50000 віршованих рядків);

містить 27 розділів (гілок), об’єднаних темою змагань мудрого, хитрого Лиса-Ренара з глупуватою вовком-Ізенгріном.

4. “Роман про Троянду”

алегорична поема про куртуазні та філософські погляди того часу;

першу частину (4058 версів) написав Гільом де Лорріс (1230):

дотримувався традицій лицарського роману Кретьєна де Труа та Марії Французької;

другу частину роману (18000) написав Жан де Мен (1277):

менше цікавився лицарськими мотивами, виявляв схильність до сатири.

5. Поезія вагá нтів і голіá рдів

§ мандрівні поети ХІІ-ХІІІ ст.

§ соціальний стан: студенти, бідні клірики, міські декласовані елементи

§ мова – латина

§ теми та мотиви: студентське життя, плотські радощі, кабацький розгул, зіпсованість світу, мінливість долі.

§ дуалістичність світобачення (уславлення радощів життяÛ іронічне ставлення до життя)

пародійність

Тема 6. ВІДРОДЖЕННЯ В ІТАЛІЇ І ТВОРЧІСТЬ ДАНТЕ. ТВОРЧІСТЬ ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКИ.

Історична характеристика XIV ст.

невдача Хрестових походів;

падіння влади імператора «Священної Римської імперії»;

падіння могутності церкви

ріст капіталістичного виробництва;

феодальна роздробленість, відсутності єдиного державного центру, піднесення значення італійських вільних міст, які перетворилися на велику економічну, та політичну силу;

розвиток міської культури;

поява нового соціального прошарку – інтелігенції

широкий культурний рух ВІДРОДЖЕННЯ або РЕНЕСАНС

(термін Дж. Вазарі). Культурні діячі цієї епохи називали себе гуманістами (від латинського слова humanus – «людський»)

Основні риси Відродження:

· …………………………………………………………………………………………………………………..………………………………………………………………………………………………………………………

· …………………………………………………………………………………………………………………..………………………………………………………………………………………………………………………

· …………………………………………………………………………………………………………………..………………………………………………………………………………………………………………………

· …………………………………………………………………………………………………………………..………………………………………………………………………………………………………………………

· …………………………………………………………………………………………………………………..………………………………………………………………………………………………………………………

· …………………………………………………………………………………………………………………..………………………………………………………………………………………………………………………

· …………………………………………………………………………………………………………………..…

Джерела літератури Відродження:

Ознаки літератури Ренесансу

· Поцінування авторського начала і новаторства; · переведення релігійних сюжетів у земний план, опанування мистецтва портрета і психологічної характеристики героїв; · оновлення всіх засобів поетичної виразності, створення нової поетики: поворот до реалізму, який пов'язаний з поступовим відходом від властивого середньовічній літературі алегорії; · прагнення до передачі типових рис і характерних деталей навколишньої реальної дійсності; · зацікавленість матеріальною, плотською стороною людей і предметів; · зміна відношення між розважальним і дидактичним елементами в літературних творах; · основний предмет зображення в літературі – людина в усій його життєвій рухливості і мінливості; · широта показу дійсності і сміливе відтворення її суперечностей при одночасному її лаконічному центрованому обхваті; · зображення природи, яка не символізує душевні переживання поета, не повинна свідчити про добрість божої, а стає любою поету своєю реальною красою; · введення в зображення дійсності елементи фантастичного “домислу” і користується надзвичайною фабулою, що малює чудові капризи фортуни, несподівані і надзвичайні обставини; · позитивнийпафос; · культ особистості (не тільки образи благородних героїв, але й супротилежні їм образи хижих індивідуалістів).

Періодизація Відродження

Раннє Відродження (14-15 століття), Середнє ( або Високе) і Пізнє Відродження.

Творчість Франчé ско Петрá рки

(………………………..) ………………………………………………… …………………………………………………. …………………………………………………. ………………………………………………….

місце для портрету

Світоглядні засади:

схилявся перед двома мислителями: Аврелієм Августином (поч. V ст.) і Данте Аліґ’єрі;

драматична суперечка двох поглядів: теоцентричного й антропоцентричного.

Збірка “ Пісні” (“Canzoniere”):

360 поезій;

основна тема – оспівування прекрасної дами та її краси;

сформував поетику нового, ренесансного кохання й етику кохання як цінностієвропейської культури;

споглядання природи втрачає риси трансцендентального акту і перетворилося на споглядання краси земної жінки – Лаури;

відмовився від алегорії;

у центр сприйняття світу ставив уяву і цим підносить значення суб'єктивності;

узаконив і удосконалив у ренесансній літературі жанр сонета. (Сонет складається з 14 рядків, які розбиті на два катрени і два терцети і щодо змісту побудовані як силогізм. У сонеті катрен – строфа з чотирьох рядків, терцет – строфа з трьох рядків; трирядкова строфа з самостійною функцією називається терцина);

суттєвий елемент поезії – не переживання чи споглядання, а аргументація, доказ.

Творчість Джованні Боккá ччо

(………………………..) ………………………………………………… …………………………………………………. …………………………………………………. ………………………………………………….

“Декамерон”:

збірка новел (поч. 1350-х p.) складається зі 100 новел, об'єднаних між собою сюжетною рамою;

переосмислено Дантову ідею “нового життя” у сенсуалістському дусі;

історії про реальнихлюдей;

Боккаччо перший акцентує увагу на стосунках людей по горизонталі, а нена основі соціальної вертикалі;

основна творча парадигма Боккаччо – переосмислення психологічно-поведінкового стереотипу;

емансипований гумор і десакралізація;

пародійне руйнування канону “високого” та “низького”, піднесення анекдоту до ідеалізованих висот

доба розквіту авторської літератури й утвердження індивідуальної точки зору на світ і красу;

письменник утверджує свій мікрокосм (певну світоглядна і есте­тичну широту, вміння серцем відгукуватися на почуття інших)

Тема 7. ГУМАНІЗМ У НІМЕЧЧИНІ ТА НІДЕРЛАНДАХ. ФРАНЦУЗЬКИЙ РЕНЕСАНС.

Відродження в Німеччині та Нідерландах

Кінець XV – початок XVI ст.

Історичні передумови:

v роздробленість німецької держави;

v імператор – справжній ренесансний володар: завойовник земель і покровитель мистецтв;

реформація;

акцент на відродженні справжніх християнських цінностей;

провідну роль відігравали вчені-гуманісти;

література доби мала характер релігійної сатиричної полеміки.

гробіанський і блазнівський гумор.

Ерá зм Роттердá мський (1466-1536).

v Нідерландський учений, один із духовних наставників усього німецького гуманізму; v прагнув до синтезу християнської духовності та ренесансного життєлюбства; v захищав свободу людини; гловний літературний твір – “ Похвала глупоті ” (1509), написаний у традиціях ренесансного сміху.

⇐ Предыдущая123456Следующая ⇒