Економіка України як єдиний народногосподарський комплекс.

Народногосподарський комплекс України виник на основі соціального та економічного розвитку, міжнародного поділу праці та внутрішньодержавних інтеграційних процесів. До основних з них необхідно віднести територіальне кооперування, технологічне та інфраструктурне інтегрування.

Народногосподарський комплекс – це сукупність декількох галузей, які виробляють взаємозамінну продукцію (паливно-енергетичний) або послідовно переробляють певну вихідну сировину, включаючи її видобування чи виготовлення (лісовиробничий, агропромисловий), або розв’язують важливу загальнодержавну економічну, соціальну чи іншу проблему (військово-промисловий, продовольчий комплекси).

В основі народногосподарського комплексу лежить єдиний економічний простір країни.

Економічний простір – це економічно насичена територія, яка поєднує в собі різноманітні об’єкти і зв’язки між ними: населені пункти, промислові підприємства, господарсько-опановані і рекреаційні площі, транспортні, інженерні та комунальні мережі тощо.

Кожен регіон має свій внутрішній простір та зв’язки із зовнішнім простором. Економічний простір характеризується рядом параметрів:

1) густота на одиницю площі простору (чисельність населення, обсяг валового регіонального продукту, запаси природних ресурсів, основний капітал тощо);

2) просторове розміщення (показники рівномірності, диференціації, концентрації, розподілу населення і економічної діяльності, у тому числі наявність господарських освоєних і неосвоєних територій);

3) зовнішня і внутрішня зв’язаність (інтенсивність економічних зв’язків між частинами і елементами простору, умови мобільності товарів, послуг, капіталу і людей, що визначаються розвитком транспортних і комунікаційних мереж).

До основних факторів формування народногосподарського комплексу України слід віднести:

- високу господарську освоєнність території;

- різноманітний природо-ресурсний потенціал;

- значний трудоресурсний потенціал;

- сприятливе геополітичне та транспортно-географічне положення;

- давню історію розвитку.

Господарство України характеризується такими основними рисами:

- наявність потужної промислової та агропромислової ланки;

- активна участь у міжнародному територіальному поділі праці;

- високий рівень територіального зосередження господарства більш ніж у 60 великих економічних вузлах;

- надмірно високий рівень зосередження промисловості у промислових агломераціях;

- консервативна галузева структура промисловості з переважанням у ній виробництва засобів виробництва;

- паритетність (рівність) промислового та агропромислового виробництв у багатьох областях;

- екстенсивний розвиток сільськогосподарського виробництва з недосконалими системами землеробства;

- недостатній розвиток рекреаційного комплексу, що не відповідає значному рекреаційному потенціалу країни;

- наявність розгалуженої транспортної системи, що має міжнародне значення;

- недостатній розвиток ринкової, виробничої, соціальної та екологічної інфраструктури;

- слабкий розвиток інноваційного комплексу;

- низька забезпеченість паливно-енергетичними, водними та лісовими ресурсами;

- застарілість технологій та зношеність основних виробничих фондів;

- недостатнє використання потужностей сировинної бази (у т.ч. відходів), зокрема, у будівництві.