Види ринків цінних паперів, загальні засади та принципи їх функціонування

Торгівля цінними паперами може бути організована різними способами, а зустрічі продавців та покупців для укладення угод купівлі-продажу можуть проводитися на різних торгових площадках. Характеризуючи ринок цінних паперів слід зупинитися на питанні класифікації таких ринків. Ринок цінних паперівможна класифікувати за багатьма критеріями – за типами і видами цінних паперів, за економічними суб’єктами, ринковими технологіями та іншими атрибутами цього ринку.

За способом набуття цінних паперів, технологією їх обігу вказаний ринок поділяється на первинний та вторинний. Така класифікація знайшла відображення й у ст. 2 Закону „Про цінні папери та фондовий ринок”: первинний ринок цінних паперів – це сукупність правовідносин, пов’язаних з розміщенням цінних паперів, вторинний ринок цінних паперів – сукупність правовідносин, пов’язаних з обігом цінних паперів.

Первинний фондовий ринок являє собою такий, що складається в процесі емісії, тобто першого розміщення цінних паперів. Основними учасниками цього ринку виступають емітенти, які розміщують цінні папери, та інвестори, які їх купують, а також професійні учасники ринку – торговці цінними паперами, андеррайтери. На цьому ринку емітент передає майнові права на свою власність (чи частину власності) іншим особам, одержуючи натомість грошові кошти для інвестицій.

Цінні папери осідають у руках перших покупців (інвесторів), які мають право перепродати ці папери іншим особам, а ті у свою чергу – наступним. Наступний перепродаж цінних паперів утворює вторинний ринок, на якому вже не відбувається акумулювання нових фінансових коштів для емітента, а має місце тільки перерозподіл ресурсів серед наступних інвесторів. Проте без повноцінного вторинного ринку цінних паперівне можна говорити про ефективне функціонування первинного ринку. Створюючи механізм для термінового перепродажу цінних паперів, вторинний ринок посилює до них довіру зі сторони інвесторів, стимулює їх бажання купувати нові цінні папери, і тим самим сприяє більш повному акумулюванню ресурсів суспільства в інтересах виробництва.

Тобто, на вторинному фондовому ринку здійснюється подальший рух права власності на цінні папери. Тут здійснюється перехід випущених цінних паперів із власності одних інвесторів або дилерів, що придбали цінні папери у процесі їх емісії, у власність інших, тобто здійснюється обіг цінних паперів.

Між первинним і вторинним фондовими ринками є ряд відмінностей. Так, доход від продажу цінних паперів на вторинному ринку належить не емітенту, як це має місце на первинному ринку, а власникам таких паперів (інвесторам або дилерам), які виступають на вторинному ринку в ролі продавців. Якщо вперше випущенні акції продаються та купуються лише на первинному ринку, то всі їх подальші купівлі та продажі здійснюються на вторинному ринку.

Одне із найважливіших завдань первинного ринку цінних паперівполягає у тому, щоб звести до мінімуму ризик інвестора. На це спрямовані законодавчі та інші нормативні акти, що регулюють діяльність ринку, вимоги щодо опублікування інформації про емітента, підготовки проспекту емісії, реєстрації цінних паперів та відповідних даних у фінансових органах тощо. Головною метою вторинного ринку є забезпечення ліквідності цінних паперів, тобто створення умов для найширшої торгівлі ними. Це у свою чергу надає можливості власникові цінних паперів реалізувати їх у найкоротший строк при незначних варіаціях курсів та невисоких витратах на реалізацію. При відсутності вторинного ринку або його слабкій організації наступний перепродаж цінних паперів був би неможливим або громіздким, що відштовхнуло би інвесторів від купівлі усіх або частини цінних паперів. В результаті суспільство залишилося би у програші, тому що багато хто, особливо нові підприємства та починання, не отримали б необхідної підтримки.

Ще одна важлива класифікація ринків цінних паперів– за місцем проведення торгів. За цим критерієм розрізняють організаційно оформлені (організовані) та організаційно не оформлені (неорганізовані) ринки цінних паперів. Серед організованих ринків вирізняють біржові та позабіржові ринки цінних паперів. Організаційно не оформлені (неорганізовані) ринки можуть бути тільки позабіржовими.

Ознаками організаційно оформленого ринку цінних паперів є:

1) відносини на ньому складаються з приводу організації торгівлі на ринку цінних паперів. Власне і торгівлю цінними паперами було організовано (такі ринки з’явилися) для підвищення привабливості цінних паперів, щоб вони стали більш відомими та доступними для інвесторів. Організація ринку цінних паперів пройшла шлях від ринку, який називають “вуличний” (дикий) до фондової біржі і сучасних електронних систем торгівлі цінними паперами;

2) існують твердо встановлені правила, які є обов’язковими для всіх учасників, які здійснюють свою діяльність на цьому ринку;

3) існує певне визначене коло учасників ринку. Стосовно професійних учасників, вони повинні отримати в установленому порядку ліцензію на здійснення професійної діяльності на цьому ринку;

4) мета діяльності учасників ринку – задоволення відповідних потреб та інтересів, зокрема отримання прибутку, впорядкування і систематизація діяльності. Діяльність учасників ринку, насамперед професійних учасників, сприяє підвищенню відкритості, прозорості, ліквідності, інвестиційної ефективності ринку, збільшенню кількості укладених угод;

5) організатором торгів є визначена установа, яка отримала свідоцтво про реєстрацію та ліцензію на здійснення професійної діяльності з організації торгівлі на ринку цінних паперів, тобто фондова біржа або (до недавнього часу в Україні) торговельно-інформаційні системи.

Отож, організаційно оформлений ринок цінних паперів може бути визначений як відносини з приводу організації та здійснення торгівлі цінними паперами на основі твердо встановлених правил між його учасниками, для яких ці правила є обов’язковими, з метою задоволення їх потреб та інтересів, зокрема отримання прибутку, впорядкування і систематизації діяльності, а організатором торгівлі є визначена установа, яка отримала в установленому порядку свідоцтво про реєстрацію та ліцензію на здійснення професійної діяльності з організації торгівлі на ринку цінних паперів.

На організаційно оформленому біржовому ринку торгівля цінними паперами здійснюється на фондових біржах, порядок створення та діяльності яких встановлюється законодавством та внутрішніми документами самих бірж. Позабіржовий ринок, у тому числі організаційно оформлений, оперує з цінними паперами, що, як правило, не допущені до торгів на фондовій біржі.

Річ у тому, що на біржу допускаються не всі компанії, а тільки ті, що відповідають встановленим на біржі правилам. Той факт, що цінні папери якої-небудь фірми котируються (тобто продаються та купуються) на біржі, є для неї (фірми) престижним. Одночасно біржа слідкує за своєю репутацією і не допускає до біржового обігу папери другорозрядних компаній. Кожна біржа встанавлює свої вимоги стосовно прийому цінних паперів (так звана процедура лістингу). Тому папери деяких компаній можуть котируватися на одній і не котируватися на іншій біржі.

Отже, основним є поділ організаційно оформленого ринку на біржовий та позабіржовий. Біржовий ринок представлений фондовою біржею, яка є однією з найбільш розвинутих форм організації торгівлі цінними паперами. Біржовий ринок являє собою особливий інституційно розвинутий ринок, на якому в обігу знаходяться цінні папери найбільш високої якості і операції на якому здійснюють професійні учасники ринку цінних паперів.

Відмінними ознаками біржового ринку є: визначений час та місце проведення торгів; визначене коло учасників (професіоналів ринку цінних паперів); визначені правила торгівлі і підкорення учасників цим правилам; організатором торгів є фондова біржа, яка має відповідну ліцензію.

У позабіржовому обігу котируються цінні папери як правило другорозрядних компаній; однак цінні папери деяких фірм можуть одночасно обертатися як у біржовому, так і у позабіржовому обігу. Позабіржовий ринок діє на основі телефону, телекса, комп’ютерної мережі, об’єднаних у єдиний організм проводами зв’язку тисячі інвестиційних фірм. Якщо біржовий ринок доступний тільки для солідних корпорацій, то позабіржовий – практично будь-якій компанії. Для цього необхідно тільки, щоб знайшлася брокерськая фірма, яка погодилася б підтримувати вторинний ринок щодо певних видів цінних паперів.

Як відзначалося, за організаційними формами функціонування позабіржові ринки цінних паперів можуть бути організовані (офіційно зареєстровані торговельно-інформаційні системи) або неорганізовані, так звані „вуличні”. Але позабіржовий та вуличний ринок – це не тотожні поняття, оскільки позабіржовий ринок можна бути й організованим. „Вуличний” (дикий) ринок може бути охарактеризований, як позабіржовий неорганізований ринок. Головною особливістю позабіржового організованого ринку цінних паперів є обставина, що цінні папери на ньому знаходяться в обігу з дотримання єдиних для всіх учасників ринку правил та вимог. В Україні позабіржовий організований ринок до недавнього часу був представлений торговельно-інформаційними системами. Зараз їх немає.

Схожою є класифікація фондового ринку за так званою системою „чотирьох ринків”. Перший ринок – фондова біржа. Другий – позабіржовий ринок, на якому відбувається обіг цінних паперів, не зареєстрованих на біржі. Третій ринок – позабіржовий з реєстрацією цінних паперів через посередників. Четвертий – також позабіржовий, на якому операції здійснюються через комп’ютерну мережу.

За територіальної сферою дії фондові ринки поділяються на міжнародні, національні, регіональні і місцеві. Функціонування національного фондового ринку в цілому охоплює всю державу. Регіональні та місцеві фондові ринки в основному мають на меті створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками цих ринів фінансових ресурсів з метою вирішення проблем регіонального та місцевого розвитку, інвестування залучених коштів у фінансування регіональних та місцевих програм і проектів. Зокрема, становлення і розвиток відповідного регіонального ринку може сприяти фінансуванню заходів подолання наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Крім наведених класифікацій, ринок цінних паперів можна диференціювати ще за такими ознаками (при чому, за кожною ознакою ринок розподіляється на сегменти):

- за категоріями емітентів (ринок цінних паперів корпорацій, ринок державних цінних паперів тощо);

- за строками випуску (ринок цінних паперів без встановленого строку обігу, ринок цінних паперів із встановленим строком обігу, ринок безстрокових цінних паперів тощо);

- за видами (категоріями) цінних паперів (ринок акцій, у тому числі за їх видами, облігацій, інших цінних паперів).

Створення ринку цінних паперів України вимагає врахування відомих загальносвітових принципів та стандартів функціонування цього ринку. Для того, щоб фондовий ринок був ефективним механізмом обігу цінних паперів, сприяв розвитку економіки, забезпечував необхідні умови для інвестицій, його функціонування повинно базуватися на таких принципах:

- соціальна справедливість – забезпечення створення рівних можливостей та спрощення умов доступу на ринок інвесторів та позичальників фінансових ресурсів, недопущення монопольних проявів дискримінації прав і свобод суб’єктів ринку;

- надійність захисту інвесторів – створення соціально-політичних, економічних, правових умов для реалізації інтересів суб’єктів фондового ринку та забезпечення захисту їх майнових прав;

- регульованість – створення гнучкої та ефективної системи регулювання фондового ринку;

- контрольованість – створення надійно діючого механізму обліку і контролю, запобігання і профілактики зловживань та злочинності на ринку цінних паперів;

- ефективність – максимальна реалізація потенційних можливостей фондового ринку щодо мобілізації та розміщення фінансових ресурсів у перспективні сфери та галузі економіки, що сприятиме її розвитку та задоволенню потреб населення;

- правова упорядкованість – створення розвиненої правової інфраструктури для забезпечення функціонування фондового ринку, яка чітко регламентує правила поведінки і взаємовідносин його суб’єктів;

- прозорість, відкритість – забезпечення надання інвесторам повної і доступної інформації, що стосується умов випуску та обігу цінних паперів, гласності фінансово-господарської діяльності емітентів, недопущення проявів дискримінації суб’єктів фондового ринку;

- конкурентність – забезпечення необхідної свободи підприємницької діяльності інвесторів, емітентів, ринкових посередників, створення умов для змагання за вигідне залучення вільних фінансових ресурсів та встановлення немонопольних цін на послуги фінансових посередників, контроль за дотриманням правил добросовісної конкуренції учасниками фондового ринку.

Держава здійснює регулювання фондового ринку України, для цього створений спеціальний державний орган, підпорядкований Президенту України та підзвітний Верховній Раді України – Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Найбільш простою формою організації торгівлі цінними паперами був і є стихійний ринок. Він подібний до звичайного ринкового місця, на якому продаються і купуються товари. Там продавці та покупці, спілкуючись між собою, визначають рівень пропозиції і попиту на ті чи інші цінні папери і укладають угоди один з одним. Укладення угоди на цьому ринку залежить від того, наскільки вдало випадок зводить покупця та продавця, але умови різних торгових операцій можуть відрізнятися, навіть тоді, коли вони відбуваються в один і той же час. Тобто, для стихійного ринку характерна відсутність єдиного курсу цінних паперів і великий обсяг інформації. З плином часу стихійні ринки організовуються, створюються умови для появи перших фондових бірж.

Тобто головне місце набувають організовані ринки декількох форм. Однією із форм є прості аукціонні ринки. Вони можуть функціонувати тим успішніше, чим більше покупців, які мають високу платіжоспроможність. В нашій країні відродження торгівлі цінними паперами також починалося з організації простих аукціонних ринків, які в більшості копіювали механізм укладення угод на товарних біржах.

Проте, прості аукціонні ринки ефективні не завжди. Крім таких ринків застосовується і системи подвійної аукціонної торгівлі, де є не тільки змагання між покупцями за право купити фондові інструменти, але й між продавцями за право реалізувати їх.

У свою чергу подвійні аукціонні ринки можуть функціонувати або в формі онкольних ринків, або в формі беззупиних аукціонів. Онкольні ринки ефективні у випадках, якщо концентрація попиту і пропозиції на фондові інструменти не досягає рівня, при якому забезпечується висока ліквідність цінних паперів. В рамках онкольної системи торгівлі на протязі певного часу відбувається збирання заявок (доручень) на купівлю чи продаж цінних паперів. В доручені вказується ціна, а також обсяг цінних паперів, які б хотіли придбати. Далі зі сторони продавців пріоритет отримують доручення з найменшими цінами, а зі сторони покупців – доручення з найбільшими цінами.

У випадку коли цінні папери постійно користуються попитом і постійно пропонуються, вдалою є організація безперервних аукціонних ринків. В рамках таких ринків доручення на купівлю-продаж фондових цінностей виконуються негайно після їх надходження. При цьому пріоритетність виконання доручень визначається не тільки за вказаними в них цінами, але й за чергою їх надходження.

Безперервний подвійний аукціонний ринок використовується на фондових біржах, де продаються та купуються цінні папери, які постійно пропонуються та користуються постійним попитом, і де концентрується велика кількість пропозицій на купівлю-продаж цінних паперів. Ціни на безперервному подвійному аукціонному ринку повинні визначатися спеціально уповноваженими на те особами або комп’ютерними торговими системами.

На жаль, не всі фондові цінності користуються таким високим попитом, який би дозволяв вести безперервну подвійну торгівлю ними. При цьому сукупність професійних учасників ринку цінних паперів, які мають можливість купувати фондові цінності на свій власний рахунок і продавати їх зі свого власного рахунку, формує ринок, який називається дилерський. Дилери, які роблять ринок по тим чи іншим фондовим цінностям, публічно об’являють про ціни, за які вони згідні придбати цінні папери, та ціни, за які вони згідні їх продати.

Зосередження обігу цінних паперів на організаторах торгівлі має суттєве значення для функціонування ринку цінних паперів, зокрема, для підвищення його відкритості, прозорості, ліквідності, інвестиційної ефективності, збільшення кількості укладених угод, визначення справедливої ціни на цінні папери.

Щодо перспектив розвитку організованого ринку цінних паперів, то чимало вчених зауважують, що ефективність сучасного ринку багато в чому залежить від ступеня його комп’ютеризації на основі широкого використання новітніх технологій та лінії комунікації – саме вони створюють технічні передумови для формування єдиного ліквідного національного ринку й активного його включення в роботу міжнародного ринку цінних паперів.