Основні положення. У процесі відновлення траси закріплюють початкові, кінцеві і проміжні точки траси, усі її кути й точки початку та кінця кривих з установленням закріпних

У процесі відновлення траси закріплюють початкові, кінцеві і проміжні точки траси, усі її кути й точки початку та кінця кривих з установленням закріпних знаків, а також відновлюють і закріплюють смугу відводу дороги, осі штучних споруд, площі кар'єрів, будівельні майданчики, відновлюють тимчасові репери і встановлюють додаткові (біля штучних споруд, поблизу глибоких виїмок і насипів та на трасі не рідше ніж через 2 км).

Відновлення і закріплення траси дороги і головних осей окремих споруджень звичайно виконує проектна організація і здає за актом будівельній організації.

Оскільки розбивні кілки часто збиваються, основні розбивні знаки, що закріплюють вісь дороги, необхідно виносити за межі робіт. При використанні машин, що рухаються вздовж насипу (скреперів, грейдерів), установлювати розбивні знаки в підошви укосів насипу недоцільно, тому що вони порушуються. У цьому випадку вздовж лінії перетинання укосів насипу з поверхнею землі плугом проорюють борозни, а крутість укосів контролюють переносним шаблоном. При розбивці невисоких насипів кілки з висотними оцінками повинні знаходитися на осі насипу, крім того, їх установлюють за межами резервів на обрізах (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Схема установки кілків на обрізах с нанесе­нням висотних відміток:

Н — робоча відмітка насипу по бровки; Н_ф — розбивочна робоча відмітка корита по осі насипу; Н_о — проектна робо­ча відмітка дна корита по осі насипу

Перед будівництвом дороги відновлюють та закріплюють на місцевості (рис. 2, 3) початок (ПТ) і кінець (КТ) траси, вершини кутів повороту (ВКП), початок (ПЗ) і кінець (КЗ) закруглення, початок (ПКК), середину (СКК) і кінець (ККК) кругової кривої, початок (ППК) та кінець (КПК) перехідних кривих, пікети (ПК), характерні проміжні (плюсові) точки (ПК+), нульові місця (НМ), тобто точки з нульовими земляними роботами, стоянки теодоліта, осі водоперепускних труб та мостів.

Рис. 1.2. Схема закріплення ділянки траси з круговою кривою:

1 — кілки, металеві стержні або труби; 2 — дерев'яні стовпи; 3 — тимчасовий репер

Рис. 1.3. Схема закріплення ділянки траси з перехідною кривою, малим мостом і водоперепускними трубами:

1 – кілки зі сторожками, металеві стержні або труби; 2–кілок; 3–дерев'яні стовпи; 4– тимчасові репери; 5 – постійний репер

Пікетаж відновлюють подвійним замірюванням мірною стрічкою і закріплюють дерев'яними кілками. Висотне положення траси закріплюють тимчасовими реперами, в'язаним подвійним нівелюванням з постійними реперами. Закріплення в плані та по висоті виносять за межі зони земляних робіт, і в журналі зазначають відстані, на які вони винесені. Виноски роблять за допомогою теодоліта перпендикулярно до осі у вигляді створів із двох стовпів або кілків, які виставляють по можливості постійними на відстані від осі до ближчого стовпа або кілка 30...50 м. Кілки, стовпи та репери обкопують неглибокими рівчаками, щоб їх можна було швидко відшукати на місцевості.

Рис. 1.4. Закріплення точок:

а – дерев’яним кілком; б –металевим стержнем; в – дерев’яним стовпом; е –мета­левою трубою; д –ґрунтовим репером (залізною трубою, замурованою в бетон); е, є, ж – тимчасовими реперами – відповідно дерев’яним стовпом, реперами-пнями, йоржем