Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Адсорбція. ПЛАН Положення Карбону та Силіцію в періодичній системі, будова атомів, валентність і ступінь окиснення






ПЛАН

  1. Положення Карбону та Силіцію в періодичній системі, будова атомів, валентність і ступінь окиснення.
  2. Алотропні модифікації Карбону: алмаз, графіт, карбін, фулерени. самостійно
  3. Адсорбція.
  4. Силіцій, його властивості, поширення в природі, застосування. самостійно
  5. Хімічні властивості Карбону та Силіцію.
  6. Фізичні властивості та методи одержання карбон оксидів та силіцій оксиду. Застосування. Самостійно
  7. Хімічні властивості карбон оксидів та силіцій оксиду.

 

  1. Положення Карбону та Силіцію в періодичній системі, будова атомів, валентність і ступінь окиснення.

За вмістом у земній корі Карбон займає 17-е місце. Зна­чення Карбону надзвичайно велике, оскільки його сполуки є основою усіх живих організмів. В середньому живі організми, що складають біосферу, на 18% (ваг.) складаються з Карбону (в тілі людини — 19, 37%).

Велика частина Карбону зосереджена у природних карбонатах (СаСО3 — вапняк, мармур та крейда; СаСО3•МgСО3 — доломіт, МgСО3 — магнезит) та горю­чих копалинах (нафта, природні горючі гази, кам'яне та буре вугілля, торф, горючі сланці). До складу атмосфери Карбон входить у вигляді вуглекислого газу СО2 (0, 03 об. %). У розчиненому стані СО2 міститься у природних водах. У гідросфері його в 60 разів більше, ніж в атмосфері.

Фізичні властивості простих речовин вуглецю і силіцію

Властивості Графіт Алмаз Силіцій
Колір Темно-сірий Безбарвний Темно-сірий
Щільність, г/см3 2, 26 3, 5 2, 33
Температура займання, º С 600-700 850-1000 -
Твердість 2 (вздовж шарів) 5 (впоперек)    
Температура плавлення, º С 3700 (сублімація) Понад 3500 (у вакуумі)  
Температура алотропних переходів, º С При 1500-3000 перетворюється на алмаз Вище 1000 перетворюється на графіт -
Блиск Металоподібний Специфічний „алмазний” Тьмяний
Електропровідність Провідник Діелектрик (ізолятор) Напівпровідник

 

Адсорбція.

Вугілля (особливо деревне) має велику ад­сорбційну здатність.

Адсорбцією називається властивість вугілля та інших твердих або рідких речовин утримувати на своїй поверхні пари, гази і розчинені речовини.

Речовини, на поверхні яких відбувається адсорбція, нази­ваються адсорбентами. Речовини, що адсорбуються, назива­ють адсорбатами. Якщо, наприклад, розчин чорнила збовта­ти з дрібно розтертим вугіллям, а потім суміш профільтрувати, то у фільтраті буде безбарвна рідина — вода. У цьому ви­падку вся розчинена фарба адсорбується вугіллям. Вугілля — адсорбент, фарба — адсорбат.

У техніці як адсорбенти застосовують алюмосилікати, син­тетичні смоли та інші речовини.

Адсорбційна здатність вугілля зумовлюється його пору­ватістю. Чим більше пор, тим більша поверхня вугілля і тим більша адсорбційна здатність. Звичайно пори деревного вугілля частково заповнені різними речовинами, що знижує його адсорбційну здатність. Для підсилення адсорбції вугілля спеціально обробляють — нагрівають у струмені водяної пари, щоб звільнити його пори від забруднюючих речовин. Оброб­лене таким способом вугілля називають активним.

Активне вугілля широко застосовується для очищення цук­рового сиропу від домішок, які надають йому жовтого кольо­ру, для очищення рослинних олій та жирів. У медицині таб­летки з активного вугілля (" карболен") використовують для видалення шкідливих речовин з організму. Активне вугілля за­стосовується у протигазах для поглинання отруйних речовин. Фільтруючий протигаз, створений М.Д. Зелінським, застосовувався у світову війну 1914-1918 рр., що дало змогу вряту­вати життя багатьом десяткам тисяч людей.

 

  1. Силіцій, його властивості, поширення в природі, застосування.

Силіцій займає місце в IV підгрупі періодичної таблиці Д.І. Менделєєва безпосередньо перед Карбоном та є повним аналогом останнього. Подібно до Карбону,
Силіцій може як віддавати, так і приєднувати електрони, але його здатність до приєднання електронів виражена де­кілька слабкіше, ніж у Карбону. Найбільш типові для Силіцію, ті сполуки, в яких він виявляє ступінь окиснення +4,

Природний Силіцій зустрічається у вигляді силікатів — похідних кремнієвої кислоти:

польовий шпат (альбіт) NaAlSi3O8;

польовий шпат (ортоклаз) КА1Sі3О8;

глина (каолін) А12О3 • 2SіO2 • 2Н2О;

азбест 3МgO • 2SіО2 • 2Н2О;

слюда КА13[Sі3О10] (ОН, F)2;

тальк ЗМgО • 4SіО2 • Н2О;

нефелін Меt(А1SіО4) (Меі —Na, К) та ін.

Сліди силіцію знайдені в організмах рослин та тварин.

Добування. У промисловості силіцій добувають відновленням дво­окису силіцію вугіллям в електричних печах:

SіО2 + 2С = Sі + 2СО

Здобутий таким чином силіцій завжди містить домішки. Більш чистий силіцій добувають відновленням двоокису силіцію алюмінієм або відновленням 4-хлористого силіцію SіСl4 цинком:

3SiO2 + 4Al = 3Si + 2Al2O3

SiCl4 + 2Zn = Si + ZnCl2

Карбон, Алюміній та Цинк є відновниками, Силі­цій — окисником. В лабораторії як відновник використо­вують Магній.

 

  1. Хімічні властивості Карбону та Силіцію.

Вуглець у вільному стані є типовим відновником. За нормальних умов вуглець хімічно інертний, але за високих температур дуже активний. Графіт більш здатний до реакцій, ніж інші модифікації.

1. Вуглець та силіцій взаємодіють з киснем:

2С + О2 → 2СО

C + O2 → CO2

Si + O2 → SiO2

2. Карбон реагує з воднем:

С + 2Н2 → СН4

3. Карбон взаємодіє з вуглекислим газом:

С + СО2 → 2СО – Q

4. Реагує з водою:

C + H2O → CO + H2

5. Карбон реагує з концентрованими Н24 та НNО3:

С + 2Н24(конц.) = СО2↑ + 2SО2↑ + 2Н2О

С + 4НNO3(конц.) = СО2↑ + 4NO2↑ + 2Н2О

6. Реагує з активними металами, утворюючи карбіди:

Ca + 2C → CaC2

7. Силіцій реагує з хлором:

Si + 2Cl2 → SiCl4

8. Силіцій взаємодіє з сіркою:

Si + 2S → SiS2

9. Силіцій реагує з лугами:

Si + 2NaOH → Na2SiO3 + 2H2

 

  1. Фізичні властивості та методи одержання карбон оксидів та силіцій оксиду. Застосування.

Оксид карбону (II) СО — чадний газ.

Добування. В лабораторних умовах оксид карбону (II) добувають, додаючи потрохи мурашину кислоту до нагрітої сірчаної кислоти. Остання віднімає від мурашиної кислоти воду, виділяючи оксид карбону:

HCOOH = СO + H2O

У промисловості CO добувають, про­пускаючи кисень крізь розжарене вугілля. При цьому відбу­вається спочатку окиснення вугілля до оксиду карбону (IV), який, взаємодіючи з вугіллям, відновлюється до оксиду карбону (II).

С + О2 = СО2

СО2 + С = СО

CO може утворюватися в печах при не­стачі повітря.

Оксид карбону (IV) СО2 (вуглекислий газ) — за н.у. безбарвний газ із трохи кислуватим запахом та смаком, що застигає в білу снігоподібну масу при сильному охолодженні (сухий лід). Твердий СО2 має молекулярну кристалічну решітку. Не підтримує горіння та дихання (вміст СО2 у повітрі більше 10% призводить до смерті).

Добування СО2. У природі СО2 утворюється при гнитті різних органічних речовин, а також при диханні тварин та рослин, Хімічні рівняння реакцій, що протікають, співпа­дають із рівняннями горіння. Наприклад, процес окиснення глюкози в організмі:

С6Н12О6 + 6О2 = 6СО2 + 6Н2О

В лабораторіях оксид карбону (IV) звичайно добувають, діючи на мармур СаСО3 соляною кислотою:

СаСО3 + 2НС1 = СаС12 + Н2О + СО2

У побуті СО2 виділяється при згорянні різних видів палива, наприклад вугілля в печах або при­родного газу в газових плитах.

С + О2 = СО2

СН4 + 2О2 = СО2 + 2Н2О

У промисловості велику кількість СО2 отримують як бічний продукт при випалюванні вапна:

СаСО3 = СаО + СО2

або при відновленні вугіллям металів із їх оксидів:

2СuО + С = 2Сu + СO2

2Fе2О3 + ЗС = 4Fе + 3СО2

  1. Хімічні властивості карбон оксидів та силіцій оксиду.





© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.