Позитивна напруга

Роль блоку живлення

Комп'ютерний блок живлення (англ. power supply unit, PSU) - вторинне джерело електроживлення, призначене для постачання вузлів комп'ютера електричною енергією постійного струму, шляхом перетворення мережевої напруги до необхідних значень.

Блок живлення – це не тільки один з найважливіших компонентів ПК, але, на жаль, на який найменше звертають увагу. Покупці комп'ютерів багато годин обговорюють частоту процесорів, ємність модулів пам'яті, обсяг і швидкість жорстких дисків, продуктивність відеоадаптерів, розмір екрана монітора й т.д., однак вкрай рідко згадують про блоки живлення. Коли система збирається з найдешевших компонентів, на який елемент виробник звертає найменше уваги? Правильно, на блок живлення. Для багатьох це просто непоказна сіра металева коробка, розташована всередині комп'ютера та покрита шаром пилу. Іноді користувачі все-таки замислюються про блок живлення, цікавлячись винятково потужністю у ватах (незважаючи на те, що не існує практичних методів перевірки цієї потужності) і випустити з уваги найважливіші моменти, а саме: чи стабільна подача енергії або напруга відрізняється шумом, стрибкоподібним викидом і перебоями. Блок живлення вкрай важливий, тому що подає електроенергію кожному компоненту системи. Крім того, він же є одним із самих ненадійних комп'ютерних пристроїв, тому що по статистиці саме блоки живлення найчастіше виходять із ладу. Не в останню чергу це пов'язане з тим, що багато виробників встановлюють найдешевші блоки живлення, які тільки можна знайти. Несправний блок живлення може не тільки перешкодити стабільній роботі системи, але й фізично ушкодити її компоненти нестійкою електричною напругою. У цій роботі мова йде про блоки живлення, їх влаштування та функціонування, а також про способи усунення несправностей.

Призначення й принципи роботи блоків живлення

Головне призначення блоків живлення – перетворення електричної енергії, що надходить із мережі змінного струму, в енергію, придатну для живлення вузлів комп'ютера. Блок живлення перетворить мережеву змінну напругу 220 В, 50 Гц (120 В, 60 Гц) у постійні напруги +3, 3, +5 і +12 В. Зазвичай, для живлення цифрових схем (системної плати, плат адаптерів і дискових накопичувачів) використовується напруга +3, 3 або +5 В, а для двигунів (дисководів і різних вентиляторів) - +12 В. Комп’ютер працює надійно тільки в тому випадку, якщо значення напруги в цих ланцюгах не виходять за встановлені межі.

Позитивна напруга

Зазвичай, цифрові електронні компоненти та інтегральні схеми комп'ютера (системні плати, плати розширення, логічні схеми дисководів) використовують напруги +3, 3 і +5 В, у той час як двигуни (дисководів і вентиляторів) звичайно працюють із напругою +12 В. Для того щоб система нормально працювала, джерело живлення повинно забезпечувати безперервну подачу постійного струму. Пристрої, робоча напруга яких відрізняється від поданої, повинні живитися від вбудованих регуляторів напруги. Наприклад, робочі напруги 2, 5 В для модулів пам'яті RIMM/DDR DIMM і 1, 5 В для AGP 4x і більше швидких адаптерів забезпечуються простими вбудованими регуляторами струму; процесори підключаються до модуля стабілізатора напруги (VRM), що звичайно вбудовується в системну плату. Сучасна системна плата містить три (або більше) модулів стабілізатора напруги.

Зауваження. Коли Intel став випускати процесори, для яких була потрібно напруга 3, 3 В, джерел живлення з такою вихідною напругою ще не було. Тому виготовлювачі системних плат почали вбудовувати трансформатори, що перетворять напругу +5 в +3, 3 В. Такі перетворювачі генерують велику кількість теплоти, що небажано для комп'ютера. Існує думка, що при наявності напруги живлення 3, 3 В, що забезпечується блоком живлення, зникне необхідність у цих вбудованих трансформаторах. Однак у цей час з'явилися процесори, що мають більш низьку робочу напругу. Для того щоб пристосуватися до вимог, що змінюються, енергозабезпечення процесорів, у системні плати включаються адаптивні схеми регулятора струму, що одержали назву модулів стабілізатора напруги (Voltage Regulator Modules – VRM). Інші регулятори також застосовуються для забезпечення живлення пристроїв, що не використовують напругу +3, 3, +5 або +12 В.