Різновидності горіння

Розрізняють наступні різновидності горіння: вибух, детонація, спалах, займання, спалахування, самозаймання та самоспалахування, тління.

Вибух — надзвичайно швидке хімічне перетворення, що супроводжується виділенням енергії і утворенням стиснутих газів, здатних виконувати механічну роботу. В основному, ця механічна робота зводиться до руйнувань, які виникають при вибуху і обумовлені утворенням ударної хвилі — раптового скачкоподібного зростання тиску. При віддаленні від місця вибуху механічна дія ударної хвилі послаблюється.

Детонація — це горіння, яке поширюється зі швидкістю кілька тисяч метрів за секунду. Виникнення детонації пояснюється стисненням, нагріванням та переміщенням незгорівшої суміші перед фронтом полум'я, що призводить до прискорення поширення полум'я і виникнення в суміші ударної хвилі. Таким чином, наявність достатньо потужної ударної хвилі є необхідною умовою для виникнення детонації, оскільки в цьому випадку передача теплоти в суміші здійснюється не шляхом повільного процесу теплопровідності, а шляхом поширення ударної хвилі.

Спалах — швидке згоряння горючої суміші без утворення стиснутих газів, яке не переходить у стійке горіння.

ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА

Зайліання — виникнення горіння під впливом джерела запалювання. Спалахування — займання, що супроводжується появою полум'я. Са-мозай-моння — початок горіння без впливу джерела

запалювання.

Са-моспалахування — самозаймання, що супроводжується появою

полум'я.

Тління — горіння без випромінювання світла, що, як правило,

розпізнається з появою диму.

Залежно від внутрішнього імпульсу процеси самозаймання.

(самоспалахування) поділяються на теплові, мікробіологічні та хімічні.

Теплове самозаймання — виникає при зовнішньому нагріванні речовини на певній відстані (через повітря). При цьому речовина розкладається, адсорбує і в результаті дії процесів оксидування самонагрівається. При температурі близько 100 °С дерев'яна тирса, ДВП та деякі інші речовини схильні до самозаймання. Захист від теплового самозаймання — запобігання нагріву матеріалів від зовнішніх

джерел тепла.

Мікробіологічне саліозайліання відбувається в результаті

самонагрівання, що спричинене життєдіяльністю мікроорганізмів в масі речовини. До мікробіологічного самозаймання схильні речовини рослинного походження (в основному не висушені) — сіно, зерно,

тирса, торф.

Хіліічне саліозай-мання виникає внаслідок дії на речовину

повітря, води, а також при взаємодії речовин. Наприклад, самозаймаються промаслені матеріали (ганчір'я, дерев'яна тирса, навіть металеві ошурки). Внаслідок оксидування масел киснем повітря відбувається самонагрівання, що може призвести до самозаймання. До речовин, що здатні самозайматися при дії на них води відносяться калій, натрій, цезій, карбіди кальцію та лужних металів та інші. Ці речовини при взаємодії з водою виділяють горючі гази, які нагріваючись за рахунок теплоти реакції, самозаймаються. До речовин, що призводять до самозаймання при взаємодії з ними належать газоподібні, рідкі та тверді окислювачі. Наприклад, стиснутий кисень викликає самозаймання мінеральних мастил, які

не самозаймаються на повітрі. 306

Розділ 4

4.2.3. ПОКАЗНИКИ ПОЖЕЖОВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНОСТІ РЕЧОВИН ТА МАТЕРІАЛІВ

Відповідно до ГОСТ 12.1.044-84 оцінку пожежовибухо-небєзпечносгі усіх речовин та матеріалів проводять залежно від агрегатного стану: газ, рідина, тверда речовина (пил виділено в окрему групу). Тому і показники їхньої пожежовибухонебезпечності будуть дещо різні.

Перш за все визначають групу горючості, даної речовини. За цим показником всі речовини та матеріали поділяються на негорючі, важкогорючі та горючі.

Негорючі — речовини та матеріали не здатні до горіння на повітрі нормального складу. Це неорганічні матеріали, метали, гіпсові конструкції.

Важкогорючі — це речовини та матеріали, які здатні до займання в повітрі від джерела запалювання, однак після його вилучення не здатні до самостійного горіння. До них належать матеріали, які містять горючі та негорючі складові частини. Наприклад, асфальтобетон, фіброліт.

Горючі — речовини та матеріали, які здатні до самозаймання, а також займання від джерела запалювання і самостійного горіння після його вилучення. До них належать всі органічні матеріали. В свою чергу горючі матеріали поділяються на легкозаймисті, тобто такі, які займаються від джерела запалювання незначної енергії (сірник, іскра) без попереднього нагрівання та важкозаймисті, які займаються від порівняно потужного джерела запалювання.

Температура спалаху — найнижча температура горючої речовини, при якій над її поверхнею утворюються пари або гази, здатні спалахнути від джерела запалювання, але швидкість їх утворення ще недостатня для стійкого горіння.

За температурою спалаху розрізняють:

— легкозаймисті рідини (ЛЗР) — рідини, які мають температуру спалаху, що не перевищує 61 °С у закритому тиглі (бензин, ацетон, етиловий спирт).

— горючі рідини (ГР) — рідини, які мають температуру спалаху понад 61 °С у закритому тиглі або 66 °С у відкритому тиглі (мінеральні мастила, мазут, формалін).

ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА

Температура спалахування — найнижча температура речовини, при якій вона виділяє горючі пари і гази з такою швидкістю, що після їх

запалення виникає стійке горіння.

Температура самоспалахування — найнижча температура

речовини, при якій відбувається різке збільшення швидкості екзотермічних реакц'й, що призводить до виникнення полум'янистого горіння. Температури спалаху та спалахування належать до показників пожежовибухонебезпечності лише рідин та твердих речовин.

Важливими показниками, що характеризують пожежовибухо-неб& зпечні властивості газів, рідин та пилу є концентраційні межі поширення полум'я (запалення). Нижня (НКМ) та верхня (ВКМ) концентраційні межі поширення полум'я — це мінімальна та максимальна об'ємна (масова) доля горючої речовини у суміші з даним окислювачем, при яких можливе займання (спалахування) суміші від джерела запалювання з наступним поширенням полум'я по суміші на будь-яку відстань від джерела запалювання.

Суміші, що містять горючу речовину нижче НКМ чи вище ВКМ горіти не можуть. Наявність областей негорючих концентрацій речовин та матеріалів надає можливість вибрати такі умови їх зберігання, транспортування та використання, при яких виключається можливість

виникнення пожежі чи вибуху.

Значну вибухову та пожежну небезпеку становлять різноманітні

горючі пиловидні речовини в завислому стані. Залежно від значення нижньої концентраційної межі поширення полум'я пил поділяється на вибухо- та пожежонебезпечний. При значенні НКМ менше 65 г/м3 пил є вибухонебезпечним (пил сірки, муки, цукру), а при інших значеннях

НКМ — пожежонебезпечним (пил деревини, тютюну).

Розрізняють також нижню (НТМ) та верхню (ВТМ) температурні межі поширення полум'я газів та парів в повітрі. НТМ та ВТМ — це такі температури речовини, за яких їх насичені пари утворюють в даному окислювальному середовищі концентрації, рівні відповідно НКМ та ВКМ. Температурні межі поширення полум'я використовують зокрема для вибору температурних умов зберігання рідин у тарі, за яких концентрація насичених парів буде безпечною з точки зору пожежовибухонебезпеки. Існують і інші показники для оцінки пожежної та вибухової небезпеки речовин та матеріалів, які визначаються за стандартними методиками.

4.3. ПОЖЕЖОВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНІСТЬ ОБ'ЄКТА

4.3.1. КАТЕГОРІЇ ПРИМІЩЕНЬ ТА БУДІВЕЛЬ ЗА ВИБУХОПОЖЕЖНОЮ ТА ПОЖЕЖНОЮ НЕБЕЗПЕКОЮ

Вимоги щодо конструктивних та планувальних рішень промислових об'єктів, а також інших питань забезпечення їхньої пожежо- та вибухобезпеки значною мірою визначаються категорією приміщень та будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою. Визначення категорії приміщення проводиться з урахуванням показників пожежовибухонебезпечності речовин та матеріалів, що там знаходяться (використовуються) та їх кількості. Відповідно до ОНТП 24-86

приміщення за вибухопожежною та пожежною небезпекою поділяються на п'ять категорій (А. Б В, Г, Д).

Категорія А. Горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше 28 °С в такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні парогазоповітряні суміші, при спалахуванні котрих розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа. Речовини та матеріали, здатні вибухати та горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним в такій кількості, що розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа.

Категорія Б. Горючий пил або волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше 28 °С та горючі рідини в такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні пилоповітряні або пароповітряні суміші, при спалахуванні котрих розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа.

Категорія В. Горючі та важкогорючі рідини, тверді горючі та важкогорючі речовини і матеріали, речовини та матеріали, здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним лише горіти за

умови, що приміщення, в яких вони знаходяться, або використовуються, не відносяться до категорій А та Б.

Категорія Г. Негорючі речовини та матеріали в гарячому, розжареному або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор, полум'я; горючі гази, рідини, тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо.

ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА

Категорія Д. Негорючі речовини та матеріали в холодному стані. В основу розрахункового методу визначення категорій вибухопожежної та пожежної небезпеки виробничих приміщень покладено енергетичний підхід, що полягає в оцінці розрахункового надлишкового тиску вибуху в порівнянні з допустимим. Розрахунковий максимально можливий надмірний тиск, що виникає при згоранні вибухонебезпечного

середовища в приміщенні, визначається за формулою:

Н^Рргт 1

°У, С„р1< Т„К, ' ^ де Н^ — теплота згорання горючої речовини, Дж/кг (для

нафтопродуктів, розчинників Н^- = 40 х 103 Дж/кг);

Рд— початковий тиск, кПа (приймається рівним 101 кПа);

2 — коефіцієнт, що характеризує ступінь участі горючої речовини в утворенні вибухонебезпечної суміші (для горючих газів та пилу г=0, 5, для ЛЗР і ГР, нагрітих вище температури спалаху, 2=0, 3);

т — маса горючої речовини, кг;

V — вільний об'єм приміщення, м3 (береться рівним 0, 8

геометричного об'єму);

Ср — питома теплоємність газової суміші в приміщенні,

кДжДкгК) береться рівною теплоємності повітря 1 кДжДкгК);

р — густина газового середовища в приміщенні, кг/м3 (дорівнює

густині повітря при заданій температурі; р=1, 2 кг/м3);

1< — коефіцієнт, що враховує роботу аварійної вентиляції,

(|(„дх(+і, дєа — кратність аварійної вентиляції); 1 — тривалість

надходження горючих газів і парів;

К^ — коефіцієнт негерметичності приміщення (К„=3);

Тд—температура в приміщенні (Тд=300 К). При використанні в приміщенні горючих газів, легкозаймистих або

горючих рідин для визначення маси, що входить в формулу (4.2), допускається враховувати роботу аварійної вентиляції, якщо забезпечений її автоматичний пуск при перевищенні гранично допустимої вибухонебезпечної концентрації та електропостачання за першою категорією надійності. Дія вентиляції враховується згідно

з ОНТП 24-86.

Розділ 4

Об'єм приміщення, в якому вибухонебезпечна суміш буде утворювати концентрацію на межі нижньої межі поширення полум'я, м3:

Е

а=і^й7.——, (4.3)

•^нкм

де 1, 5 — коефіцієнт запасу;

Е — кількість вибухонебезпечної речовини, котра надійшла у приміщення, г;

^нкм — нижня концентраційна межа запалення речовини, г/м3. Згідно з категоріями приміщень визначають вимоги до конструктивних та планувальних рішень будівель, споруд, приміщень та до їх вогнестійкості. Категорії приміщень та будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою на стадії проектування визначають розробники технологічного процесу згідно з нормами технологічного проектування ОН 111-24-86 та відомчими нормами технологічного проектування. Для діючих підприємств категорії за вибухопожежною та пожежною небезпекою можуть визначатися технологами самих підприємств, організаціями, що мають відповідних фахівців та дозвіл (ліцензію) органів державного пожежного нагляду. Категорія щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки, а також клас зони за правилами улаштування електроустановок, в тому числі для зовнішніх виробничих і складських дільниць, повинні бути позначені на вхідних дверях до приміщення, а також на межах зон всередині приміщення та назовні.

4.3.2. КЛАСИФІКАЦІЯ ВИБУХО- ТА ПОЖЕЖОНЕБЕЗПЕЧНИХ ПРИМІЩЕНЬ (ЗОН) ВІДПОВІДНО ДО ПРАВИЛ УЛАШТУВАННЯ ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК (ПУЕ)

Головним заходом запобігання пожеж і вибухів від електрообладнанняє правильний вибір і експлуатація обладнання у вибухо- і пожежонебезпечних приміщеннях. Згідно з ПУЕ, приміщення поділяються на вибухонебезпечні (В-І, В-Іа, В-Іб, В-Іг, В-П, В-Па) і пожежонебезпечні (П-І, П-П, П-Па, П-Ш) зони.

Вибухонебезпечна зона — це простір, в якому є або можуть з'явитися вибухонебезпечні суміші.

Пожежонебезпечна зона — це простір, де можуть знаходитися горючі речовини як при нормальному технологічному процесі, так і при можливих його порушеннях.

І Л^»ііі—... - -.

Клас В-1 — зони приміщень, в котрих виділяються горючі гази і пари в такій кількості і з такими властивостями, що можуть створювати з повітрям або іншими окислювачами вибухонебезпечні суміші при

нормальних нетривалих режимах роботи.

Клас В-іа — зони приміщень, в котрих вибухонебезпечна концентрація

газів і пари можлива лише внаслідок авари або несправності.

КласВ-Іб—ті ж самі зони, що й класу В-Іа, але мають наступні особливості:

— горючі гази мають високу нижню концентраційну межу

поширення полум'я (15% і більше) та різкий запах;

— при аварії в цих зонах можливе утворення лише місцевої

вибухонебезпечної концентрації, яка поширюється на об'єм, не більший

5% загального об'єму приміщення (зони);

— горючі гази і рідини використовуються у невеликих кількостях

без застосування відкритого полум'я, у витяжних шафах або під

витяжними зонтами.

Згідно з ПУЕ, якщо об'єм вибухонебезпечної суміші перевищує 5%

вільного об'єму приміщення, то все приміщення належить до відповідного класу вибухонебезпєки. Якщо об'єм вибухонебезпечної суміші дорівнює або менший 5% вільного об'єму приміщення, то вибухонебезпечною вважається зона приміщення в межах до 5 м по горизонталі і вертикалі від технологічного апарата, від якого можливе виділення горючих газів або пари ЛЗР. Приміщення за межами вибухонебезпечної зони вважається вибухобезпечним, якщо немає інших

факторів, які утворюють вибухонебезпечність.

Клас В-Іг — зовнішні установки, які містять вибухонебезпечні гази,

пари, рідини, при цьому вибухонебезпечна концентрація може

утворюватися лише внаслідок аварії або несправності.

Клас В-ІІ — зони приміщень, де можливе утворення

вибухонебезпечних концентрацій пилу або волокон з повітрям або іншим

окислювачем при нормальних, нетривалих режимах роботи.

Клас В-ІІа — зони, аналогічні зонам класу В-ІІ, де вибухонебезпечна

концентрація пилу і волокон може утворюватися лише внаслідок аварії

або несправності.

Клас П-1 — зони приміщень, в котрих застосовуються або

зберігаються горючі рідини з температурою спалаху вище 61 °С.

Розділ 4

Клас П-П — зони приміщень, де виділяється горючий пил або волокна з нижньою концентраційною межею поширення полум'я понад 65 г/м3 об'єму пог-ітря, або вибухонебезпечного пилу, вміст котрого в повітрі приміщень не досягає вибухонебезпечних концентрацій.

Клас П-ІІа — зони приміщень, в котрих є тверді або волокнисті горючі речовини. Горючий пил і волокна не виділяються.

Клас П-ІІІ — зовнішні установки, де застосовуються або зберігаються горючі рідини з температурою спалаху пари понад 61 °С, а також тверді горючі речовини.

Клас зони визначають технологи спільно з електриками проектної або експлуатаційної організації, виходячи з характеристики навколишнього середовища.

Згідно з ПУЕ, в пожежонебезпечних зонах використовується електрообладнання закритого типу, внутрішній простір котрого відділений від зовнішнього середовища оболонкою. Апаратуру управління і захисту, світильники рекомендується застосовувати в пилонепроникному виконанні. Вся електропроводка повинна мати надійну ізоляцію. У вибухонебезпечних зонах та в зовнішніх установках слід використовувати вибухозахищене обладнання, виготовлене згідно з ГОСТ 12.2.020-76. Пускову апаратуру, магнітні пускачі для класів В-І та В-ІІ необхідно виносити за межі вибухонебезпечних приміщень з дистанційним керуванням. Проводи у вибухонебезпечних приміщеннях мають прокладатися у металевих трубах. Може використовуватися броньований кабель. Світильники для класів В-І, В-ІІ, В-ІІа також повинні мати вибухозахищене виконання.

4.4. СИСТЕМА ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПОЖЕЖ

Одним із основних принципів у системі попередження пожеж є положення про те, що горіння (пожежа) можливе лише за певних умов. Такою умовою є наявність трьох факторів: горючої речовини, окислювача та джерела запалювання. Крім того, необхідно, щоб горюча речовина була нагріта до необхідної температури і знаходилась у відповідному кількісному співвідношенні з окислювачем, а джерело запалювання мало необхідну енергію для пс іаткового імпульсу

ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА

(запалювання). Так сірником не можливо запалити дерев'яну колоду,

в той же час аркуш паперу легко загориться.

До окислювачів належать хлор, фтор, оксиди азоту та інші

речовини, однак з практичної точки зору найбільш важливе значення має горіння, яке виникає при оксидуванні горючої речовини киснем повітря. Зі зменшенням вмісту кисню в повітрі уповільнюється швидкість горіння, а при вмісті кисню менше 14%.(норма 21%) горіння більшості речовин стає неможливим. Окислювач разом з горючою речовиною

утворює так зване горюче середовище.

Система попередження пожеж виключає два основних напрямки:

запобігання формуванню горючого середовища і виникненню в цьому середовищі (чи внесенню в нього) джерела запалювання.

Запобігання формуванню горючого середовища

досягається: застосуванням герметичного виробничого устаткування;

максимально можливою заміною в технологічних процесах горючих речовин та матеріалів негорючими; обмеженням кількості пожежо- та вибухонебезпечних речовин при використанні та зберіганні, а також правильним їх розміщенням; ізоляцією горючого та вибухо­небезпечного середовища; організацією контролю за складом повітря в приміщенні та контролю за станом середовища в апаратах;

застосуванням робочої та аварійної вентиляції; відведенням горючого середовища в спеціальні пристрої та безпечні місця; використанням інгібуючих (хімічно активні компоненти, що сприяють припиненню пожежі) та флегматизуючих (інертні компоненти, що роблять

середовище негорючим) добавок.

Запобігання виникненню в горючому середовищі джерела

запалювання досягається: використанням устаткування та пристроїв, при роботі котрих не виникає джерел запалювання; використання електроустаткування, що відповідає за виконанням класу пожежо- та вибухонебезпеки приміщень та зон, групі і категорії вибухонебезпечної суміші; обмеження щодо сумісного зберігання речовин та матеріалів;

використання устаткування, що задовільняє вимогам електростатичної іскробезпеки; улаштуванням блискавкозахисту; організацією автоматичного контролю параметрів, що визначають джерела запалювання; заземленням устаткування, видовжених мета-

Розділ 4

І локонструкцій; використання при роботі з ЛЗР інструментів, що

? виключають іскроутворення; ліквідацією умов для самоспалахування? речовин і матеріалів.

••

4.4.1. ПОРЯДОК СУМІСНОГО ЗБЕРІГАННЯ РЕЧОВИН ТА МАТЕРІАЛІВ

ГОСТ 12.1.004-91 встановлює порядок сумісного зберігання речовин та матеріалів. Вимоги щодо їх сумісного зберігання сформульовані на підставі кількісного врахування показників пожежної ', небезпеки, токсичності, а також однорідності засобів пожежогасіння.

Згідно з ГОСТ 12.1.004-91 за потенційною небезпекою викликати пожежу, підсилювати небезпечні фактори пожежі, отруювати навколишнє середовище (повітря, воду, грунт, флору, фауну), впливати на людину через шкіру, слизові оболонки дихальних органів шляхом

безпосередньої дії або на відстані, речовини та матеріали поділяються на розряди:

— безпечні;

— малонебезпечні;

— небезпечні;

— особливо небезпечні.

В залежності від того, до якого розряду відносяться речовини та матеріали, визначаються умови їх зберігання.

До безпечних відносяться негорючі речовини та матеріали в негорючій упаковці, які в умовах пожежі не виділяють небезпечних (горючих, отруйних, їдких) продуктів розкладу або окислення, не утворюють вибухових або пожежонебезпечних, отруйних, щких, екзотермічних сумішей з іншими речовинами. Безпечні речовини та матеріали зберігаються в приміщеннях або на майданчиках будь-якого типу.

До малонебезпечних відносять такі горючі й важкогорючі речовини та матеріали, які не відносяться до безпечних і на які не поширюються вимоги ГОСТ 19433-88. До малонебезпечних відносяться також негорючі речовини та матеріали у горючій упаковці. Малонебезпечні речовини та матеріали дозволяється зберігати в приміщеннях усіх ступенів вогнестійкості (крім V).

ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА

До небезпечних відносять горючі та негорючі речовини і матеріали, що мають властивості, прояв яких може призвести до вибуху, пожежі, загибелі, травмування, отруєння, опромінення, захворювання людей та тварин, пошкодження споруд, транспортних засобів. Небезпечні властивості можуть проявлятися як за нормальних умов, так і за аварійних, як у речовин у чистому вигляді, так і в разі їх взаємодії з речовинами та матеріалами інших категорій, визначених у ГОСТ 19433-88. Небезпечні речовини та матеріали слід зберігати у складах

1 і II ступенів вогнестійкості.

До особливо небезпечних відносяться такі небезпечні речовини та

матеріали, які не сумісні з речовинами та матеріалами однієї з ними категорії за ГОСТ 19433-88. Особливо небезпечні речовини та матеріали необхідно зберігати у складах І та II ступенів вогнестійкості,

розташованих переважно в окремих будівлях.

Небезпечні матеріали та речовини згідно з вимогами ГОСТ 19433-88 класифіковані в залежності від виду та ступеня небезпеки на класи, підкласи та категорії.

4.5. СИСТЕМА ПРОТИПОЖЕЖНОГО ЗАХИСТУ

Система протипожежного захисту — Це сукупність організаційних заходів, а також технічних засобів, спрямованих на запобігання впливу на людей небезпечних факторів пожежі та обмеження матеріальних збитків від неї (ДСТУ 2272-93).

Попередження розповсюдження пожеж, в основному визначається пожежною безпекою будівель та споруд і забезпечується: правильним вибором необхідного ступеня вогнестійкості будівельних конструкцій;

правильними об'ємно-планувальними рішеннями будівель та споруд;

розташуванням приміщень та виробництв з урахуванням вимог пожежної безпеки; встановленням протипожежних перешкод в будівлях, системах вентиляції, паливних та кабельних комунікаціях;

обмеженням витікання та розтікання горючих рідин при пожежі;

улаштуванням протидимного захисту; проектуванням шляхів евакуації;

заходами щодо успішного розгортання тактичних дій по

гасінню пожежі.

Розділ 4

4.5.1. ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА БУДІВЕЛЬ ТА СПОРУД

На розвиток пожежі у будівлях та спорудах значно впливе здатність окремих будівельних елементів чинити опір впливу теплоти, тобто їх вогнестійкість.

Вогнестійкість — здатність будівельних елементів та конструкцій зберігати свою несучу здатність, а також чинити опір нагріванню до критичної температури, утворенню наскрізних тріщин та поширенню вогню. Вогнестійкість конструкцій та елементів будівель характеризується межею вогнестійкості.

Межа вогнестійкості — це час (у годинах) від початку вогневого стандартного випробування зразків до виникнення одного з граничних станів елементів та конструкцій (втрата несучої та теплоізолюючої здатності, щільності). Межі вогнестійкості та максимальні межі розповсюдження вогню визначаються шляхом дослідження у спеціальних печах під відповідним навантаженням.

Межа розповсюдження вогню — максимальний розмір пошкоджень, см, яким вважається обвуглення або вигорання матеріалу, що визначається візуально, а також оплавлюванням термопластичних матеріалів.

Будівля може належати до того чи іншого ступеня вогнестійкості, якщо значення меж вогнестійкості і меж розповсюдження вогню усіх конструкцій не перевищує значень вимог СНиП 2.01.02-85 (табл. 4.1).

Протипожежні перешкоди. При проектуванні і будівництві промислових підприємств передбачаються заходи, які запобігають поширенню вогню шляхом:

— поділу будівлі протипожежними перекриттями на пожежні відсіки;

— поділу будівлі протипожежними перегородками на секції;

— влаштування протипожежних перешкод для обмеження поширення вогню по конструкціях, по горючих матеріалах (гребені, бортики, козирки, пояси);

— влаштування протипожежних дверей і воріт;

— влаштування протипожежних розривів між будівлями. Протипожежна перешкода — конструкція у вигляді стіни, перегородки, перекриття або об'ємний елемент будівлі, призначені для запобігання поширенню пожежі у прилеглих до них приміщеннях протягом нормованого часу. До протипожежних перешкод ставиться ряд

Протипожежні стіни мають спиратися на фундаменти, фундаментні балки, встановлюватися на всю висоту будинку, перетинати всі поверхи і конструкції. Вони мають бути вище даху не менше як на 60 см, якщо хоч один з елементів горища виконаний з горючих матеріалів і на 30см — якщо елементи горища виготовлені з важкогорючих матеріалів (крім даху). Протипожежні стіни можуть не підніматися над дахом, якщо всі елементи горища, за винятком даху, виконані з негорючих матеріалів. У протипожежних стінах дозволяється прокладати вентиляційні і димові канали так, щоб у місцях їх розміщення межа вогнестійкості протипожежної стіни з кожного боку каналу була не менше 2, 5 год.

Для розподілу будівлі на пожежні відсіки замість протипожежних стін допускаються протипожежні зони. які виконуються у вигляді вставки по всій ширині і висоті будинку. Вставка — це частина об'єму будівлі, яка утворюється протипожежними стінами (мінімальна межа вогнестійкості — 0, 75 год). Ширина зони — не менше 12 м. У межах зони не дозволяється зберігати горючі речовини. На межах зони з пожежними відсіками передбачаються вертикальні діафрагми і дренчерні водяні завіси відповідно до СНиП 2.04.09-84. У межах

зони ставлять пожежні сходи на дах, а в зовнішніх стінах зони — двері або ворота.

Отвори у протипожежних стінах, перегородках та перекриттях повинні бути обладнані захисними пристроями (протипожежні двері, вогнезахисні двері, вогнезахисні клапани, водяні завіси) проти поширення вогню та продуктів горіння. Не допускається встановлювати будь-які пристрої, які перешкоджають нормальному закриванню протипожежних та протидимових дверей, а також знімати пристрої для їх самозакривання. У разі перетинання протипожежних перешкод (стін, перегородок, перекриттів, загороджувальних конструкцій) різними комунікаціями зазори (отвори), що утворилися між цими конструкціями та комунікаціями, повинні бути наглухо зашпаровані негорючим матеріалом, який забезпечує межу вогнестійкості та димо-

газонепроникнення, що вимагається будівельними нормами для цих перешкод.

При складанні генеральних планів підприємств з точки зору пожежної безпеки важливо забезпечувати відповідні відстані від меж підприємств до інших підприємств і будівель. Протипожежні відстані між будівлями мають виключати загорання сусідньої будівлі протягом часу, який необхідний для приведення у дію засобів пожежогасіння. Норми протипожежних відстаней між будівлями і спорудами наведені в табл. 4.2. Ці відстані залежать від ступеня вогнестійкості будівель і споруд, а також пожежної небезпеки виробництв, які в них розташовані.

ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА

Таблиця 4.2. Протипожежні відстані між будівлями і спорудами, м

Сгупиь вогнестійкості

Для захисту конструкцій із металу, дерева, полімерів застосовують відповідні речовини (штукатурка, спеціальні фарби, лаки, обмазки). Зниження горючості полімерних матеріалів досягається введенням в них наповнювачів, антипіренів, нанесенням вогнезахисних покриттів. Як наповнювачі застосовуються крейда, каолін, графіт, вермикуліт, перліт, керамзит. Антипірени захищають деревину і полімери. При нагріванні вони виділяють негорючі речовини, перешкоджають розкладу деревини і виділенню

горючих газів.

Змішуючись з полімерами, вони утворюють однорідну суміш. Після

просочування антипіренами дерев'яних конструкцій, тканин та інших горючих матеріалів повинен бути складений акт про проведення роботи підрядною організацією. Після закінчення термінів дії просочування та у разі втрати або погіршення вогнезахисних властивостей обробку (просочування) треба повторити. Перевірку стану вогнезахисної обробки слід проводити не менше одного разу на рік зі складанням акту перевірки.

Розділ 4

4.5.2. ЕВАКУАЦІЯ ЛЮДЕЙ ІЗ БУДІВЕЛЬ ТА ПРИМІЩЕНЬ

При виникненні пожежі на початковій стадії виділяється тепло, токсичні продукти згорання, можливі обвалення конструкцій. Тому слід враховувати необхідність евакуації людей у визначені терміни. Показником ефективності евакуації є час, протягом котрого люди можуть при необхідності залишити окремі приміщення і будівлі загалом. Безпека евакуації досягається тоді, коли тривалість евакуації людей в окремих приміщеннях і будівлях загалом не перевищує критичної тривалості пожежі, яка становить небезпеку для людей.

Критичною тривалістю пожежі є час досягнення при пожежі небезпечних для людини температур і зменшення вмісту кисню у повітрі.

Виходи вважаються евакуаційними, якщо вони ведуть:

— з приміщень першого поверху назовні безпосередньо або через коридор, вестибюль, сходову клітку;

— з приміщень будь-якого поверху, крім першого, в коридори, що ведуть на сходову клітку (в тому числі через хол); при цьому сходові клітки повинні мати вихід назовні безпосередньо або через вестибюль, відділений від прилеглих коридорів перегородками з дверима;

— з приміщень в сусіднє приміщення на цьому ж поверсі, забезпечене виходами, вказаними вище.

Евакуаційні виходи повинні розташовуватися розосереджено. Максимальна віддаль 1 між найбільш віддаленими один від одного евакуаційними виходами з приміщення визначається за формулою

/=1; 5хР, (4.4) де Р — периметр приміщення, м.

Число евакуаційних виходів повинно бути не менше двох. Двері на шляхах евакуації повинні відчинятися в напрямку виходу з будівель (приміщень). Допускається влаштування дверей з відчинянням усередину приміщення в разі одночасного перебування в ньому не більше 15 чоловік. При наявності людей у приміщені двері евакуаційних виходів можуть замикатись лише на внутрішні запори, котрі легко відмикаються. Мінімальна ширина шляхів евакуації — не менше 1 м, дверей — 0, 8 м. Віддаль від найвіддаленішої точки цеху або приміщення до, евакуаційного виходу визначається згідно зі СНиП 2.09.02-85 залежно

321ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА

ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА

ність і придатна для гасіння більшості горючих речовин. Вода застосовується у вигляді компактних і розпилених струменів і як пара. Вогнегасний ебект компактних струменів води полягає у змочуванні поверхні, зволоженні та охолодженні твердих горючих матеріалів. Подача води до місця пожежі здійснюється пожежними рукавами. Відкидний рукав від пожежного крана або насоса закінчується металевим соплом, обладнаним розбризкувачем. Розбризкувач дозволяє отримувати компактний або розсіяний струмінь води. Струменем води гасять тверді горючі речовини; дощем і водяним пилом — тверді,. волокнисті сипучі речовини, а також спирти, трансформаторне

і солярове мастила.

Водою не можна гасити легкозаймисті рідини (бензин, гас),

оскільки, маючи велику питому вагу, вода накопичується внизу цих речовин і збільшує площу горючої поверхні. Не можна гасити водою такі речовини, як карбіди та селітру, які виділяють при контакті з водою горючі речовини, а також металевий калій, натрій, магній та його сплави, електрообладнання, що знаходиться під напругою, цінні папери та

< /статкування.

Водяна пара застосовується для гасіння пожеж у приміщеннях

об'ємом до 500 м3 і невеликих загорань на відкритих установках.

Вогнегасна концентрація пари у повітрі становить 35%.

Водні розчини солей застосовуються для гасіння речовин, які

погано змочуються водою (бавовна, деревина, торф). У воду додають поверхнево-активні речовини: піноутворювач ПО-1, сульфаноли

НП-16, сульфонати, змочу вач ДП.

Промислові приміщення мають зовнішнє і внутрішнє

протипожежне водопостачання, запроектоване згідно з вимогами СНиП 2.04.02-84 та СНиП 2.04.01-85. Необхідний тиск води створюється стаціонарними пожежними насосами, котрі забезпечують подавання компактних струменів на висоту не менше 10 м або рухомими пожежними автонасосами і мотопомпами, що забирають воду із

гідрантів (рис. 4.4).

Гідранти (зовнішнє протипожежне водопостачання) розташовуються

на території підприємств на віддалі не більше 100 м по периметру будівель вздовж доріг і не ближче 5 м від стін.

Розділ 4

Рис. 4.4. Мотопомпи

о — переносна мотопомпа МП-800: 1 — бензобак; 2 — маховик для відкривання викидного патрубка насоса; 3 — карбюратор; 4 — педаль для запуску двигуна; 5 — основа; 6 — насос; 7 — всмоктувальний патрубок; 8 — викидний патрубок; 9 — ручка ввімкнення насоса; б — причіпна мотопомпа МП-1200: 1 — насос ПН-1200; 2 — всмоктувальний патрубок; 3 — всмоктувальні рукави; 4 — викидні патрубки; 5 — щиток приладів та керування; 6 — двигун; 7 — викидні рукави.

Внутрішнє протипожежне водопостачання здійснюється пожежними кранами, які встановлюються на висоті 1, 35 м від підлоги всередині приміщень біля виходів, у коридорах, на сходових клітках. Кожний пожежний кран споряджається прогумованим рукавом та пожежним стволом. Довжина рукава — 10 або 20 м. Продуктивність кожного крана повинна бути не меншою, ніж 2, 5 л/с. Витрати води на зовнішнє пожежогасіння беруться в залежності від ступеня вогнестійкості будівель, їх об'єму, категорії пожежо- і вибухонебезпеки виробництва у межах від 10 до 40 л/с.

ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА

В будівлях і спорудах з пожежонебезпечним виробництвом встановлюються автоматично діючі спринклерні або дренчерні системи

для гасіння пожеж.

Спринклерні установки можуть бути водяні, повітряні і змішані.

Це система труб, прокладених по стелі (рис. 4.5). Вода в труби потрапляє із водогінної мережі. Спринклерні головки закриті легкоплавкими замками, що розраховані на спрацювання при температурі 72, 93, 141 та 182 °С. Площа змочування одним спринклером становить від 9 до 12 м2, а інтенсивність подачі води — 0, 1 л/с м2. Важлива частина установки — контрольно-сигнальний клапан, котрий пропускає воду в спринклерну мережу, при цьому одночасно подає звуковий сигнал, контролює тиск води до і після клапана.

Спрінклерна го/ивка

Рис. 4.5. Схема спринклерної водяної установки 1 — автоматичний водоживильник (пневматичний бак); 2 — водонапірний бак;

З — другорядна магістраль; 4 — розподільний ряд; 5 — головна живильна магістраль;

6 — сигнальна турбіна; 7 — резервуар: 8 — основний водоживильник (насос).

Повітряна система спринклерної установки застосовується в неопалюваних приміщеннях. Трубопроводи в таких системах заповнені не водою, а стисненим повітрям. Вода в них лише досягає клапана, а у випадку зривання головки спочатку виходить повітря, а потім вода. Змішані системи влітку заповнюються водою, а взимку — повітрям.

Розділ 4

Дренчерні установки обладнуються розбризкувальними головками, які постійно відкриті (рис. 4.6). Вода подається в дренчерну систему вручну або автоматично при спрацюванні пожежних датчиків, котрі відкривають клапан групової дії.

Рис. 4.6. Дренчерна установка групової дії 1 — натяжна пружина; 2 — легкоплавкі замки; 3 — трос з легкоплавким замком;

4 — збуджувальний кран; 5 — збуджувальний трубопровід; 6 — дренчерна мережа;

7 — дренчерні головки; 8 — кран ручного ввімкнення; 9 — пускова мережа;

10— електролінії; 11 — автомат пуску та ввімкнення електродвигунів; 12 — камера групової дії; 13—надклапанна камера; 14—з'єднувальна труба; 15—діафрагма з малим отвором; 16 — гайка з діафрагмою; 17 — труба від водоживильника;

18 — диференціальний двотарілчастий клапан; 19, 20 — дренчерні головки

розеткового та лопаткового типів.

Вогнегасники вуглекислотні. Ручні вуглекислотні вогнегасники призначені для гасіння невеликих пожеж, всіх видів загорання (рис. 4.7). Вони приводяться в дію вручну. Через вентиль стиснена рідка вуглекислота прямує у патрубок, де вона розширюється і за рахунок цього її температура знижується до — 70 °С. При переході рідкої вуглекислоти в газ її об'єм збільшується в 500 разів. Утворюється снігоподібна вуглекислота, котра при випаровуванні охолоджує горючу речовину та ізолює її від кисню повітря. Корисна довжина струменя вогнегасника приблизно 4 м,

327ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА

час дії — ЗО—60 с. Вогнегасник слід тримати за ручку, для уникнення обмороження рук; зберігати подалі від тепла, для запобігання саморозряджання. Вуглекислотою можна гасити електрообладнання, що знаходиться під напругою, а також горючі рідини і тверді речовини. Не можна гасити спирт і ацетон, котрі розчиняють вуглекислоту, а також терміт, фотоплівку, целулоїд, котрі горять без

доступу повітря.

Рис. 4.7-Вуглекислотні вогнегасники - ОУ-2; 2 — ОУ-5; 3 — СУ-8; б — пересувні: 1 —УП-1М; 2 —УП-2М

Вогнегасники пінні. Ручні хімічні пінні вогнегасники (рис. 4.8) використовуються для гасіння твердих речовин, що горять, та горючих легкозаймистих рідин з відкритою поверхнею, що горить. Слід мати на увазі, що піна електропровідна — нею не можна гасити електрообладнання, що знаходиться під напругою, вона псує цінне обладнання та папери. Нею не можна також гасити калій, натрій, магній та його сплави, оскільки внаслідок Їх взаємодії з водою, наявною в піні, виділяється водень, котрий посилює горіння.

В промислових приміщеннях засоби пожежогасіння розташовують згідно з вимогами „Правил пожежної безпеки в Україні". В коридорах, проходах, проїздах або інших місцях, крім вогнегасників, розташовують пожежні щити з набором засобів

пожежогасіння. 328Розділ 4

Рис. 4.8. Ручні пінні вогнегасники о — вогнегасник хімічний пінний ОХП-10; 1 — корпус; 2 — стакан; 3 — ручка;

4 — шток пробки; б — вогнегасник повітряно-пінний ОВП-10; 1 — корпус;

2 — сифонна трубка; 3 — балон; 4 — ручка; 5 — розпилювач;

б — дифузор з сіткою.

4.5.4. ПОЖЕЖНА СИГНАЛІЗАЦІЯ

Надійним і швидким засобом повідомлення про пожежу є електрична пожежна сигналізація автоматичної або ручної дії. Ручні сповісники встановлюються поза межами приміщень на відстані 150 м, всередині приміщень — на відстані 50 м один від одного.

В плавких автоматичних сповісниках пружини спаяні легкоплавким сплавом; при підвищенні температури сплав розплавляється, пружини розходяться і замикають сигнальне коло. До аналогічного результату призводить викривлення пластинок біметалевого сповісника при підвищенні температури. Біметалевий сповісник забезпечує плавне регулювання пристрою спрацювання, який відновлюється після припинення пожежі.

В термісторному сповіснику при підвищенні температури знижується опір напівпровідникового шару, через який замикається коло електромагніту, що вмикає пожежну сигналізацію.

Фотоелектричні сповісники (фотореле) спрацьовують внаслідок затемнення димом світлового променя, спрямованого на

ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА

ф„.оел^н. Д,, ^~^^Г^°^ іонізаційному сповіснику КИ. дим р „, 3^-,. потенціал сітки

^Г^^Гл'Г6^^; ^^^^^

сигналізації (рис. 4.9, 4.10).

Рис. 4.9. Схеми сповісників котрі Р^" ть на тепло ^

. - сповісник ГТТИМ-1: 1 - о^^^о-оп^^ ^

4 — тиратрон; б— сповісник 11тI^'1•ь• „інваровий стрижень;

2 - кришка; 3 ^ основа; ——^^.^р^ пластини;

З^Г^^-п^^^^^

Рис. 4.10. Димовий ДИ-Ка), світловий СИ-1(б) та комбінований КИ-1(в)

сповісники 1- лічильник фотонів СТУ-2; 2- кришка; 3- основа.

Розділ 4

4.6. СИСТЕМА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНІЧНИХ ЗАХОДІВ 4.6.1.ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ

Забезпечення пожежної безпеки — невід'ємна частина державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства та навколишнього середовища. Відповідно до статті 4 Закону України „Про пожежну безпеку" державні органи виконавчої влади та органи самоврядування усіх рівнів в межах своєї компетенції організовують розроблення та впровадження у відповідних галузях і регіонах організаційних і науково-технічних заходів щодо запобігання пожежам та їх гасіння, забезпечення пожежної безпеки населених пунктів і об'єктів.

Згідно діючого законодавства відповідальність за утримання промислового підприємства у належному протипожежному стані покладається безпосередньо на керівника (власника).

Власники підприємств, установ та організацій, а також орендарі зобов'язані:

— розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки;

— відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші нормативні акти, що діють в межах підприємства, здійснювати постійний контроль за їх додержанням;

— забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду;

— організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення;

— утримувати в справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати к використання не за призначенням;

— створювати у разі потреби відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони та необхідну для їх функціонування матеріально-технічну базу;

331ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА

— подавати на вимогу державної пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об'єктів і продукті, що ними

виробляється;

— здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів

виявлення та гасіння пожеж;

— своєчасно інформувати пожежну охорону про несправність

пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання тощо;

— проводити службові розслідування випадків пожеж. Відповідно до статті 6 Закону громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які перебувають на території

України зобов'язані:

— виконувати правила пожежної безпеки, забезпечувати будівлі,

які їм належать на праві особистої власності, первинними засобами гасіння пожеж і протипожежним інвентарем, виховувати у дітей

обережність у поводженні з вогнем;

— повідомляти пожежну охорону про виникнення пожежі та вжити

заходів до її ліквідації, рятування людей і майна.

4.6.2. ДЕРЖАВНИЙ ПОЖЕЖНИЙ НАГЛЯД

В населених пунктах та на об'єктах незалежно від форм власності здійснюється державний пожежний нагляд. Органи державного пожежного нагляду відповідно до покладених на них

завдань:

— розробляють з участю зацікавлених організацій та органів

і затверджують загальнодержавні правила пожежної безпеки;

— погоджують проекти державних і галузевих стандартів, норм, правил та інших нормативно-технічних документів, що стосуються забезпечення пожежної безпеки, а також проектні рішення, на які не

встановлено норми і правила;

— встановлюють порядок опрацювання і затвердження

нормативних актів з питань пожежної безпеки, що діють на підприємстві,

в установі та організації;

— здійснюють контроль за додержанням вимог актів законодавства

з питань пожежної безпеки;

332Розділ 4

— проводять згідно з чинним законодавством перевірки і дізнання за повідомленнями та заявами про злочини, пов'язані з пожежами та порушеннями правил пожежної безпеки.

Посадовими особами органів державного пожежного нагляду є державні інспектори з пожежного нагляду, які мають право:

— проводити в будь-який час у присутності власника чи його представника пожежно-технічні обстеження і перевірки підконтрольних об'єктів незалежно від форм власності, одержувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію;

— давати (надсилати) керівникам органів виконавчої влади та самоврядування різних рівнів, керівникам та іншим посадовим особам підприємств, установ та організацій, а також громадянам обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків з питань пожежної безпеки. У разі порушення правил пожежної безпеки, або з інших причин, що створюють загрозу виникнення пожежі, або перешкоджають її гасінню та евакуації людей

припиняти чи забороняти роботу підприємств, окремих виробництв, дільниць, агрегатів;

— здійснювати контроль за виконанням протипожежних вимог, передбачених нормативно-технічними документами, під час проектування, будівництва, реконструкції, технічного переоснащення чи розширення, капітального ремонту підприємств, будівель, споруд та інших об'єктів. У разі виявлення порушень забороняти до їх усунення випуск і застосування проектів, зупиняти проведення будівельно-монтажних робіт;

— притягати до адміністративної відповідальності посадових осіб, інших працівників підприємств, установ, організацій та громадян, винних у порушенні встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконанні приписів, постанов органів державного пожежного нагляду,

використанні пожежної техніки та засобів пожежогасіння не за призначенням;

— застосовувати штрафні санкції до підприємств, установ та організацій за порушення встановлених законодавством вимог пожежної

безпеки, невиконання розпоряджень (приписів) посадових осіб органів державного пожежного нагляду.

333ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА

4.6.3. ЗАВДАННЯ ТА ВИДИ ПОЖЕЖНОЇ ОХОРОНИ

Основними завданнями пожежної охорони є:

— здійснення контролю за дотриманням протипожежних вимог;

— запобігання пожежам і нещасним випадкам на них;

— гасіння пожеж, рятування людей та надання допомоги у ліквідації

наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха.

Пожежна охорона поділяється на державну, відомчу, сільську та

добровільну. Державна пожежна охорона формується на базі існуючих воєнізованої та професійної пожежної охорони органів внутрішніх справ України, входить до системи Міністерства внутрішніх справ України

і здійснює державний нагляд.

Підрозділи відомчої пожежної (пожежно-сторожової) охорони створюються на об'єктах міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

У сільських населених пунктах, де немає підрозділів Державної пожежної охорони, органами місцевої державної адміністрації

створюються сільські пожежні команди.

На промислових підприємствах, в установах та організаціях з метою проведення заходів щодо запобігання пожежам та організації їх гасіння створюються добровільні пожежні дружини (команди). На підприємствах з кількістю працюючих 50 і більше чоловік за рішенням трудового колективу створюються пожежно-технічні комісії. Схема організації протипожежного захисту в Україні представлена на рис. 4.15.

4.6.4. ВИВЧЕННЯ ПИТАНЬ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ

Усі працівники при прийнятті на роботу і щорічно за місцем роботи проходять інструктажі з питань пожежної безпеки. Особи, яких приймають на роботу, пов'язану з підвищеною пожежною небезпекою, повинні попередньо пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум). Працівники, зайняті на роботах з підвищеною пожежною небезпекою, один раз на рік проходять перевірку знань відповідних нормативних актів з пожежної безпеки, а посадові особи до початку виконання своїх обов'язків і періодично (один раз на три роки) проходять навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки.

334ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктажу і перевірки знань з питань пожежної безпеки, забороняється.

Місцеві органи державної виконавчої влади та самоврядування, житлові установи та організації зобов'язані за місцем проживання організувати навчання населення правилам пожежної безпеки в побуті

та громадських місцях.

У дитячих дошкільних закладах проводиться виховна робота,

спрямована на запобігання пожежам від дитячих пустощів з вогнем і виховання у дітей бережливого ставлення до національного багатства. У закладах освіти усіх рівнів (від загальноосвітніх до закладів післядипломної освіти) організовується вивчення правил пожежної безпеки на виробництві та в побуті, а також діям у разі пожежі.

4.6.5. ПОРЯДОК ДІЙ У РАЗІ ПОЖЕЖІ

У разі виявлення пожежі (ознак горіння) кожний громадянин

зобов'язаний:

— негайно повідомити про це телефоном пожежну охорону. При

цьому необхідно назвати адресу об'єкта, вказати кількість поверхів будівлі, місце виникнення пожежі, обстановку на пожежі, наявність

людей, а також повідомити своє прізвище;

— вжити (по можливості) заходів до евакуації людей, гасіння

(локалізації) пожежі та збереження матеріальних цінностей;

— якщо пожежа виникне на підприємстві, повідомити про неї керівника чи відповідну компетентну посадову особу та (або) чергового

по об'єкту;

— у разі необхідності викликати інші аварійно-рятувальні служби

(медичну, газоряту вальну).

ПЕРЕЛІК ОСНОВНИХ ЗАКОНОДАВЧИХ ТА НОРМАТИВНИХ АКТІВ 3 ОХОРОНИ ПРАЦІ. РЕКОМЕНДОВАНИХ ПРИ ВИВЧЕННІ КУРСУ

І. ЗАКОНИ УКРАЇНИ

„Про охорону праці" від 14. 10. 1992 р. „Про пожежну безпеку" від 17. 12. 1993 р.

„Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" від 24. 02. 1994 II. ДЕРЖАВНІ НОРМАТИВНІ АКТИ ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ (ДНАОП)

Правила будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском. Правила будови і безпечної експлуатації парових і водогрійних котлів. Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів. Правила будови і безпечної експлуатації парових котлів з тиском пари не більше 0, 07 МПа (0, 7 кГс/см2), водогрійних котлів іводопідігрівачів з температурою нагріву води не вище 115 °С Правила захисту від статичної електрики. Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях. Типове положення про комісію з питань охорони праці підприємства.

Типове положення про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці. Типове положення про навчання з питань охорони праці. Типове положення про службу охорони праці.

ЗАКОНОДАВЧІ ТА НОРМАТИВНІ АКТИ

0.00-4.24-94 Положення про навчання неповнолітніх

професіям, пов'язаних з важкими роботами і роботами з шкідливими або небезпечними умовами праці.

0.00-4.26-96 Положення про порядок забезпечення

працівників спеціальним одягом, спеціальним взут­тям та іншими засобами індивідуального захисту.

0.00-8.01-93 Перелік посад посадових осіб, які зобов'язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці.

0.00-8.02-93 Перелік робіт з підвищеною небезпекою.

0.00-8.05-94 Єдина державна система показників обліку умов та безпеки праці.

0.01-1.01-95 Правила пожежної безпеки в Україні.

0.03-3.28-93 Граничні норми підіймання і переміщення важких

речей жінками.

. 0.03-3.29-96 Граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми.

0.03-4.02-94 Положення про медичний огляд працівників певних категорій.

0.03-8.06-94 Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі.

0.03-8.07-94 Перелік важких робіт і робіт з шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці

неповнолітніх.

0.03-8.08-93 Перелік важких робіт і робіт з шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок.

ПІ. ДЕРЖАВНІ СТАНДАРТИ УКРАЇНИ (ДСТУ)

2272-93 Пожежна безпека. Терміни та визначення.

2293-93 Охорона праці. Терміни та визначення.

2300-93 Вібрація. Терміни та визначення.

2325-93 Шум. Терміни та визначення.

3038-95 Гігієна. Терміни та визначення основних понять.

ЗАЮНОДАВЧІ ТА НОРМАТИВНІ АКТИ

IV. МІЖДЕРЖАВНІ СТАНДАРТИ СТАНДАРТІВ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ (ТОСТ ССБТ)

Опасньїе й вредньїе производственньїе факторьі. Классификация.

Ультразвук. Общие требования безопасности. Злектрические поля промьішленной частотьі. Допустимьіе уровни напряженности й требова-ния к проведению контроля на рабочих местах. Шум. Общие требования безопасности. Пожарная безопасность. Общие требования. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоньї. Злектромагнитньїе поля радиочастот. Допустимьіе уровни на рабочих местах й требования к проведенню контроля. Вредньїе вещества. Классификация й обшиє требования безопасности. Взрьівобезопасность. Общие требования. Смеси взрьівоопасньїе. Классификация й методьі испьітаний.

Вибрационная безопасность. Общие требования. Злектробезопасность. Общие требования й номенклатура видов защитьі.

Злектробезопасность. Защитное заземлений, зануление.

Пожаробезопасность веществ й материалов. Номенклатура показатеяей й методьі их определения. Злектростатические поля. Допустимьіе уровни на рабочих местах й требования к проведению контроля.

Оборудувание производственное. Общие требования безопасности. Рабочєе место при вьіполнении работ сидя. Общие зргономические требования. Рабочєе место при вьіполнении работ стоя. Общие зргономические требования. Оборудование производственное. Общие зргономические безопасности.

ЗАКОНОДАВЧІ ТА НОРМАТИВНІ АКТИ

Процессьі производственньїе. Общие

требования безопасности.

Средства защитьі работающих. Общие

требования й классификация.

Цвета сигнальньїе й знаки безопасности.

Одежда специапьная защитная. средства

индивидуальной защитьі нот й рук.

Классификация.

V. САНІТАРНІ НОРМИ І ПРАВИЛА (САННиП)

Санитарньїе нормьі й правила устройства й

зксплуатации лазеров.

Санитарньїе нормьі вибрации рабочих мест.

Санитарньїе нормьі допустиммх уровней шума

на рабочих местах. Санитарньїе нормьі микроклимата

производственньїх помещений. Временньїе санитарньїе нормьі й правила для

работников вьічислительньїх центров. Указания по проектированию цветовой отделки интерьеров производственньїх зданий промьішленньїх предприятий. Санитарньїе нормьі проектирования промьішленньїх предприятий.

БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ І ПРАВИЛА (СНиП)

Противопожарньїе нормьі проектирования

зданий й сооружений. Отопление, вентиляция й кондиционирование

воздуха. Пожарная автоматика зданий й сооружений.

Производственньїе здания. Административньїе й бьітовьіе здания. Естественное й искусственное освещение.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Баратов А. Н., Иванов Е. Н., Корольченко А. Я. й др. Пожарная безопасность. Взрьівобезопасность: Спр. изд. — М.: Химия, 1987. — 272 с.

2. Бедрій Я. І., Джигирей В. С., Кидасюк А. І. та ін. Охорона праці: Навчальний посібник.—Львів. ПТВФ „Афіша", 1997.—258с

3. Безопасность производственньїх процессов: Справочник / Под общей ред. Белова С. В. — М.: Машиностроение, 1985. — 448 с.

4. Гігієнічна класифікація умов праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу. МОЗ України. — К., 1998. — 34 с.

5. Гогіташвілі Г. Г. Охорона праці на підприємствах промисловості будівельних матеріалів: Навч. посібник. — К.: ІСДО, 1993. — 252 с.

6. Даценко І. І., Габович Р. Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. — К.: Здоров'я, 1999. — 694 с.

7. Денисенко Г. Ф. Охрана труда: Учебное пособие. — М.: Вьісш. шк., 1985. — 319с.

8. Державний реєстр міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці. — К.: Основа, 1998. — 240 с.

9. Долин П. А. Основи техники безопасности в злектроустановках. — М.:

Знергоатомиздат, 1985. — 376 с.

10. Жидецкий В. Ц. Охорона праці користувачів комп'ютерів. —Львів: Афіша, 2000.—176с.

11. Жидецький В. Ц., Джигирей В. С., Мельников О. В. Основи охорони праці. — Вид. 3-є, доп. — Львів: Афіша, 2000. — 350 с.

12. Законодавство України про охорону праці У 4-х томах. — К.: Основа, 1995.

13.Юіил< овЯА.Введениевпсихологиютруда: Учебникдлявузов.—М.: Культурам спорт, ЮНИТИ, 1998. — 350 с.

14. Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами / За ред. Вакуленка В. М., Тоестенка О. П.—К.: Юрінком Інтер, 1998.—1040с.

15. Козьяков А. Ф., Морозова Л. Л. Охрана труда в маши-ностроении: Учеб. для учащихся сред. спец. учеб. заведений. — М.: Машиностроение, 1990. — 256 с.

16. Купчик М. П., ГандзюкМ.П., Степанець І. Ф. та ін. Основи охорони пращ.— К.: Основа, 2000. —416с.

СПИСОК ЛІ ТЕРАГУРИ

17. Людина і праця. Довідник з правових питань / Укл.: Козінцев 1. П.,

Савені.р Л. А. — К.: Юріиком Інтер, 1997. — 336 с.

18. Міжнародне законодавство про охорону праці. У 3-х томах. — К.: Основа,

1997.

19. Новак С. М, Логвчнец А. С. Защита от вибрации й шума в строительстве:

Справочник. — К.: Будівельник, 1990. — 184 с.

20. Науково-практичний коментар до Закону України „Про охорону праці". — К.:

Основа, 1997.—328с.

21. Охрана труда в маиінностроении / Под ред. Юдина Е. А., Белова С. В. — М.:

Машиностроение, 1983.—432с.

22. Охрана труда в злектроустановках / Под ред. Б. А. Князевского. — М.:

Знергоатомиздат, 1985. — 376 с.

23. Пожежна безпека. Нормативні акти та інші документи. У 4-х томах. — К.:

Основа, 1997—1998.

24. Правила пожежної безпеки в Україні. — К.: Укрархбудінформ,

1995.—-195с.

25. Прокофьев Ф. Й. Охрана труда в геодезии й картографии. — М.: Недра, 1987. —

292с. •

26. Рожков А. П. Пожежна безпека на виробництві. — К., 1997. — 448 с.

27. Сабарно Р. В., Степанов А. Г. й др, Злектробезопасность на проммшленннх

предприятиях—К.: Техника, 1985.—288с.

28. Справочная книга по охране труда в машиностроении/ Под общ. ред.

Русака О. Н. — Л.: Машиностроение, 1989. — 541 с.

29. Справочная книга по светотехнике / Под ред. Айзенберга Ю. Б. — М.:

Знергоатомиздат, 1983. — 472 с.

30. Сулейманов М. М., Вечхайзер Л. Й. Шум й вибрация в нефтяной

промьішленности: Справочное пособие. — М.: Недра, 1990. —160 с.

31. Сулла М. Б. Охрана труда: Пособие для студентов. — М.: Просвещение, 1989. —

272с.

32. Ткачук К. Н., Иванчук Д. Ф. й др. Справочник по охране труда на

промьішленном предприятии — К.: Техника, 1991. — 285 с.

33. Трахтенберг І. М., Коршун М. М., Чебанова О. В. Гігієна праці та виробнича

санітарія.—К., 1997.—464с.

34. Ччжевский Й. М., Куликов Г. Б., Сидорин Ю. А. Охрана труда

в полиграфии. — М.: Книга, 1988. — 320 с.

35. Щербаков А. С., Никитин Л. Й., Бобков Н. Г. Охрана труда в лесной

й деревообрабатьівающей промьішленности: — 2-е изд., перераб. й доп. — М.: Лесн.

про-сть, 1990.—432с.

36. Знциклопедия по безопасности й гигиене труда: Пер. с англ. / Под ред.

Бирюкова А. П. — М.: Профиздат, 1985. —Т. 1. — 694 с. 36. Журнали „Охорона праці", 1997—2000 (№ 1—3).

КОРОТКІ ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ

Жидецький Валерій Цезарійавич (1958) — кандидат технічних наук, доцент. Автор більше 60 наукових та навчально-методичних публікацій, серед яких учбові посібники: «Екологія з елементами біології" (1995, у співавторстві), «Безпека життєдіяльності» (1999. у співавторстві). «Охорона праці користувачів комп'ютерів» (2000). 11 авторських свідоцтв на винаходи та одного патенту. Приймав участь у розробці низки нормативних документів з охорони праці для підприємств та організацій видавничо'-поліграфічного комплексу України, серед яких «Правила охорони праці для підприємств і організацій'поліграфічної промисловості» (ДНАОП 1.9.40-1.01.-96), «Типові інструкції з охорони праці для видавництв і редакцій» (ВДОП 2.00-5.00-96). «Правила пожежної безпеки на підприємствах та в організаціях поліграфічної промисловості» (ВДОП 1.10-4.01-96). Займається питаннями охорони праці на комп'ютеризованих робочих місцях та дослідженнями вібраційного способу обрізання книжкових блоків.

У 1980 р. закінчив з відзнакою механічний факультет Українського поліграфічного інституту (УПІ) ім. Івана Федорова. Спеціальність — інженер з автоматизації процесів поліграфічної промисловості. В 1980—1982 рр. працював викладачем СПТУ № 58 (поліграфістів) м. Львова. У 1982—1985 рр. навчався в аспірантурі УПІ ім. Івана Федорова. З 1985 р. працював на посаді асистента кафедри друкарсько-обробних процесів та поліграфічних матеріалів УПІ ім. Івана Федорова. У 1990 р. захистив дисертацію на тему «Розробка технологічного процесу вібраційної обрізки книжкових блоків». З 1991 по 1995 рр. працював на посаді старшого викладача кафедри охорони праці та екології У ПІ ім. Івана Федорова (з 1994 р. — Українська академія друкарства (УАД). З 1995 р. по сьогоднішній день — доцент кафедри охорони праці та екології УАД.

Дж