Поняття про кратність повітрообміну

Для сталого процесу загальнообмінної вентиляції та виділення у приміщення тих чи інших шкідливостей необхідна кількість вентиляційного повітря L, м³/год, обчислюється за формулами:

при поглинанні надлишкової теплоти

; (9.1)

при забиранні надлишкової пароподібної вологи

; (9.2)

при розбавленні свіжим повітрям шкідливих газів, парів та пилу

; (9.3)

де Q, W і G - відповідно кількість надлишкової теплоти, Вт, інтенсивність виділення пароподібної вологи, кг/год, газів, парів чи пилу, г/год; С - питома теплоємкість повітря, С = 1 кДж/(кг-К); ρ - густина повітря при даній температурі, при нормальних умовах ρ = 1, 2 кг/м³; Т₁ і Т₂ - відповідно температура повітря, що надходить і виходить, К; d ₁ і d ₂ - відповідно вологовміст повітря, що надходить і виходить, г/кг; С₁ і С₂ - концентрації шкідливих газів, парів чи пилу відповідно у повітрі, що надходить і виходить, мг/м³.

Надлишки теплоти Q (формула (9.1)) визначають як різницю між загальною кількістю теплоти, що виділяється у приміщенні (теплота від гарячих поверхонь технологічного обладнання і трубопроводів, холонення нагрітих виробів, працюючого електрообладнання та штучного освітлення, людських тіл та ін.), та втратами теплоти через будівельні конструкції приміщення.

Величина кожного із доданків загальної кількості тепловиділень наведені у довідковій літературі. Величина тепловитрат визначається за СНиП ІІ-А.7-71, СНиП II-33-75 залежно від кліматичних умов.

Кількість вологи W (формула (9.2)), що випаровується у повітря приміщень, знаходиться за довідковими даними.

Концентрації шкідливих речовин у припливному та витяжному повітрі С₁, С₂ (формула (9.3)) обчислюють таким чином. Концентрація шкідливих речовин у припливному повітрі повинна бути мінімальна і відповідно до СН 245-71 не перевищувати 30% від ГДК в повітрі робочої зони. Концентрація парів, газів та пилу у витяжному повітрі не повинна перевищувати ГДК в повітрі робочої зони.

Дані про концентрації шкідливих речовин, температур та вологості повітря визначають за санітарними нормами СН 245-71, з технічної літератури та довідників.

Найбільші труднощі звичайно викликає визначення кількості теплоти, вологи та шкідливих речовин, що виділяються від технологічних процесів та обладнання. Встановлюють ці дані одним із способів - за наявними нормами, розрахунками або натурними дослідженнями.

Після розрахунку витрати вентиляційного повітря L встановлюють кратність повітрообміну п у приміщенні, год^-1,

; (9.4)

де V - об'єм приміщення, м³

Кратність повітрообміну показує інтенсивність вентилювання даного приміщення, тобто кількість обмінів повітря у приміщенні, яке подається або витягується протягом однієї години. У разі, якщо повітря подається, перед значенням п ставлять знак плюс, якщо витягується - мінус; коли у приміщення одночасно подається та витягується повітря, ставлять знак плюс - мінус. Наприклад, n=- 3 означає, що із даного приміщення витягується повітря у кількості трьох його об'ємів за одну годину.

У тих випадках, коли кількість шкідливих виділень важко визначити, розрахунок повітрообміну можна провести за кратністю. Із довідників з проектування промислових будівель вибирають кратність повітрообміну, а потім з формули (9.4) визначають необхідну витрату повітря L на вентиляцію.

При відсутності надлишків теплоти, вологи, виділення парів, газів та пилу необхідна кількість вентиляційного повітря визначається санітарними нормами СН 245-71 в залежності від об'єму приміщення, що припадає на одного робітника, тобто під питомого об'єму приміщення. Якщо цей об'єм менше 20 м³, подачу зовнішнього повітря належить передбачати у кількості не менше 30 м³/год на кожного робітника, а при питомому об'ємі приміщення більше 20 м³ - не менше 20 м³ /год. на кожного робітника. У випадку відсутності у приміщенні чи на окремих його ділянках природної вентиляції механічна вентиляція повинна забезпечувати подачу зовнішнього повітря у кількості не менше 60 м³/год на одного робітника. При цьому мінімальна кратність повітрообміну по усьому об'єму приміщення - 1 раз за годину.

Кількість повітря L_м, що видаляється місцевою витяжною вентиляцією та залежить від характеру шкідливих виділень, швидкості і напрямку їх руху, можна обчислити з виразу

L_м = 3600 F V, (9.5)

де F - площа відкритого перерізу витяжного пристрою, м²; V -швидкість всмоктування повітря у цьому прорізі (приймається 0, 5...1, 7 м/с в залежності від токсичності і леткості газів і парів).