Морфологiчна класифiкацiя дiєслiв. Граматичні категорії глагола

Лекція 9

Дієслово в давньогерманських мовах

План

1.Граматичні категорії глагола. Морфологiчна класифiкацiя дiєслiв.

2.Сильні дієслова

3. Слабкі дієслова

4. Претерито-презентні дієслова

5. Неправильні дієслова

6. Неособові форми дієслова (інфінітив, дієприкметник)

Морфологiчна класифiкацiя дiєслiв. Граматичні категорії глагола

Давньогерманська система дiєслова, засвiдчена в писемних пам’ятках з IV ст., вiдзначалася бiднiстю словозмiни порiвняно до санскриту, класичної грецької чи латинської мов.

У системi дiєслiвних форм iснували особовi форми i неособовi (iнфiнiтив, дiєприкметники I i II).

Основними граматичними категорiями особових форм дiєслова були категорiї:

· особи;

· числа - однина та множина (у готській ще й двоїна);

· часу - минулого та теперішнього;

· способу - iндикатив, оптатив, iмператив;

· стану - активний, пасивний (у готській - медiопасив).

Особовi закiнчення дiєслiв були одночасно показниками кiлькох граматичних категорiй, наприклад: гот. niman “ беремо ” закiнчення -am позначає I особу множини iндикативу, теперішнього часу, активного стану.

У давньогерманських мовах iснували два основнi типи дiєвiдмiни: сильна i слабка, якi розрiзнялися за способом утворення форм претериту (минулого часу). Дiєслова, що належали до сильної дiєвiдмiни, утворювали форми претериту за допомогою чергування голосного основи (аблауту): гот. giban “ давати ” - gaf (у готській дiє закон кiнця слова: дзвiнкий спiрант у цiй позицiї змiнюється на глухий, у данному випадку v> f), да. biefan - beaf, двн. geban -gab.

Слабкi дiєслова утворювали претерит додаванням до основи дентального суфiкса: гот., да. -d, двн. -t, д.iсл. -ð, напр.: гот. nasjan “ рятувати ” - nasi-d-a, да. nerian - nere-d-e, двн. nerian - neri-t-a. Крiм цих двох основних типiв дiєвiдмини, якi охоплюють переважну кiлькiсть дiєслiв, видiляються менш численнi групування - претерито-презентнi та неправильнi дiєслова, якi виявляють своєрiднiсть у твореннi форм.

Форми дiєслова утворювались додаванням показника словозмiни до основи або вживанням “чистої” основи, напр.: гот. nimi-s “ береш ” i nam “ взяв ”, nim “ бери ”. Показниками словозмiни в сферi дiєслова були особовi закiнчення, аблаут кореневого голосного, подвоєння основи (редуплiкацiя), мiсце наголосу.

Аблаут вiдзначається в германських мовах чiткою систематизацiєю, регулярнiстю вживання, широким охопленням дiєслiв. Проте в часи пiзнiшого розвитку германськi мови почали надавати перевагу iншому способу творення минулого часу i дiєприкметника II - додаванню дентального суфiкса до основи. До цього типу вiдмiни приєднувалися майже всi новi дiєслова, що виникали в германських мовах, - як запозиченi з iнших мов, так i тi, що утворювалися вiд германських iменних та дiєслiвних основ. Серед германських мов тiльки в готській редуплiкацiя (подвоєння основи) була регулярним способом утворення претериту для певної групи дiєслiв: haitan “ називатися ”- hаí hait.

Основними формами дiєслова в германських мовах були основа презенсу, основа претериту однини, основа претериту множини та основа дiєприкметника II.

Вiд них утворювалися:

Цi чотири основи чiтко видiляються для всiх морфологiчних типiв дiєслiв лише в готській мовi, в рештi ж германських мов 4 основи спостерігалися тiльки в сильних дiєсловах. Усi iншi типи дiєслiв мали лише три основи: презенс - претерит - дiєприкметник II.