Рlusquamperfectum coniunctīvi passīvi

Plusquamperfectum coniunctī vi passī vi складається з двох частин: дієприкметника минулого часу доконаного виду пасивного стану (рarticipium perfecti passī vi) основного дієслова і допоміжного дієслова sum, fui, esse – «бути» в минулому часі недоконаного виду умовного способу.

Зразок відмінювання дієслів І-ІV дієвідмін у plusquamperfectum coniunctī vi passī vi:

Допоміжне дієслово sum, fui, esse (бути):

Вживання кон’юнктива у незалежних реченнях

У незалежних реченнях кон’юнктив вживається у двох смислових значеннях: 1) для вираження волі і бажання – умовний побажальний (coniunctī vus optatī vus); 2) для вираження припущення і можливості – умовний можливий (coniunctī vus potentiā lis).

До coniunctī vus optatī vus належать такі види кон’юнктива:

1) coniunctī vus hortatī vus (adhortatī vus); 2) coniunctī vus imperatī vus (iussī vus); 3) coniunctī vus prohibitī vus; 4) coniunctī vus optatī vus;

5) coniunctī vus concessī vus.

Запереченням до цих видів виступає частка ne.

До coniunctī vus potentiā lis належать: 1) coniunctī vus potentiā lis;

2) coniunctī vus dubitatī vus. Запереченням виступає частка non.

Кон’юнктив головних часів (praesens) і у більшості випадків (perfec-tum praesens) означає здебільшого дію, що відноситься до теперіш-нього або майбутнього часу. Кон’юнктив історичних часів (imperfec-tum і plusquamperfectum) означає дію, що відноситься до минулого часу.

Умовний побажальний(coniunctī vus optatī vus)

1. Сoniunctī vus hortatī vus (adhortatī vus)

Сoniunctī vus hortatī vus (adhortatī vus) – умовний заохочення, що виражає заохочення, заклик, спонукання до дії, які звернені до першої особи множини. Вживається тільки у praesens coniunctī vi. Запереченням виступає частка ne. Перекладається формами майбутнього часу і з певною спонукальною інтонацією:

1. Amē mus patriam, pareā mus legĭ bus! – Любімо батьківщину, підко-ряймось законам!

2. Ne difficilia optē mus! – Не бажаймо важкого!

2. Coniunctī vus imperatī vus (iussī vus)

Coniunctī vus imperatī vus (iussī vus) – умовний наказу, що виражає наказ, вимогу або категоричне прохання. Вказує на дію, яка має бути виконана у майбутньому. Він вживається тільки у praesens coniunctī vi. Запереченням виступає частка ne. Виступає у другій та третій особах однини і множини та у вимогах і настановах, які відносяться до майбутнього (крім другої особи множини). Перекладається умовним і наказовим способами. Наказова форма третьої особи перекладається словами „хай”, „нехай” і третьою особою теперішнього або майбутнього часу:

1. Isto bono utā re, dum absit; cum absit, ne requī ras. – Цим благом користуйся, поки воно є; коли його нема, не шукай.

2. Videant consŭ les, ne quid res publĭ ca detrimenti capiat. – Нехай консули потурбуються, щоб держава не понесла будь-якої шкоди. (Формула надзвичайної сенатської постанови senā tus consultum ultĭ mum, яка означала введення надзвичайного стану і надання консулам диктаторських повноважень).