Тема : Правова характеристика часу відпочинку

1 Опрацювати конспект лекцій по даній темі.

2. Опрацювати відповідну літературу

3. Відповісти на питання для самоперевірки і контролю по вказаній темі

При вивченні питань про час відпочинку необхідно передусім звернути увагу на його поняття і види, що передбачено чинним законодавством і розкривається в літературі. Час відпочинку — це частина календарного періоду, протягом якої працівник згідно із законом повинен бути звільне­ний від виконання трудових обов'язків і яку він може ви­користати на свій розсуд для задоволення своїх інтересів і відновлення працездатності. Законодавством встановлені наступні види часу відпочинку: перерви протягом робочого дня (зміни); щоденний відпочинок (міжзмінна перерва); вихідні дні (щотижневий відпочинок); святкові і неробочі дні; відпустки.

Студенти повинні детально зупинитися на кожному з видів часу відпочинку і підкріплювати свої відповіді поси­ланнями на відповідні статті КЗпП України.

При розгляді питання про відпустки студентам необхідно вивчити Закон України " Про відпустки" від 15 листопада 1996 р. Законом встановлені наступні види відпусток:

1) щорічні відпустки:

• основна відпустка (ст. 6 Закону);
• додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важ­кими умовами праці (ст. 7 Закону);

• додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 ^ Закону);

• інші додаткові відпустки, передбачені законодав­ством;

2)додаткові відпустки у зв'язку з навчанням(ст. 13, 14 і15 Закону);

3. творча відпустка (ст. 16 Закону);

4. соціальні відпустки:

• відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (ст. 17 За­кону);
• відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст. 18 Закону);
• додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (ст. 19 Закону);

5) відпустки без збереження заробітної плати (ст. 25, 26 Закону).

Законодавством, колективним договором, угодою і трудовим договором можуть встановлюватись інші види відпусток.

Студенти повинні розглянути вказані види відпусток, використовуючи Закон України " Про відпустки" і підзаконні нормативні акти, перелік яких вказаний нижче, прийняті після Закону.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Окремим категоріям працівників, вказаним у Законі, щорічна основна відпустка надається більшої тривалості.

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом орга­ном, і доводиться до відома всіх працівників.