Показання для застосування.

Порушення збоку ендокринної системи: первинна або вторинна (гіпофізарна) адренокортикальна недостатність, уроджена гіперплазія надниркових залоз, ендокринна офтальмопатія (хвороба Грейвза), під гострий тиреоїдит та тяжчі формицієї патології, спричинені радіо активним опроміненням.

Ревматоїднийартрит (як допоміжна терапія у початковому періоді лікування не стероїдними протизапальними препаратами), ювенільний ревматоїдний артрит та поза суглобні ускладнення (ревматична легеня, ураження серця, очей та шкіри), моно артрит, підошвовий фасцит та тендиніт ахілового сухожилля при хворобі Рейтера, ревматична поліміалгія, гігантоклітинний артеріїт, пост травматичнийостеоартрит, синовіїт. гострі та підгострі бурсити, епікондиліт, гострий неспецифічний тендосиновіїт, гострий подагричний артрит, псоріатичний артрит, анкілозивний спондиліт.

Системні захворювання сполучної тканини, симптомокомппекс васкуліту та амілоїдозу (допоміжне та симптоматичне лікування у період розвитку основного захворювання): полісерозит, ураження основних систем організму червоним вовчаком, ураження легенів, нирокта головного мозку при синдромі Шегрена; міозит, перикардит, альвеоліт при прогресуючому системному склерозі; легенева гіпертензія при системних захворюваннях сполучних тканин; системний васкуліт та васкуліт дрібних судин; адренокортикальна недостатність при амілоїдозі (як замісна терапія).

Захворювання шкіри: пухирчатка, бульозний герпетиформний дерматит, ексфоліативний дерматит, тяжкі форми ексудативної еритеми, нудозної еритеми, контактного дерматиту, алергічного дерматиту, ліхена, переметуюча кропив'янка, що не піддається стандартному лікуванню, грибкові мікози, дерматомікози, склеродермія та набряк Квінке.

Алергічні захворювання (які не піддаються традиційному лікуванню): бронхіальна астма, контактний дерматит, атонічний дерматит, сироваткова хвороба, алергічний риніт, алергічний кон'юнктивіт, інші прояви алергії на лікарські засоби.

Захворювання очей: гострий центральний хоріоретиніт, ретробульбарний неврит, алергічні захворювання (увеїт, склерит, кератит, ірит), системні імунодефіцит ністани (саркоїдоз, оборотний артеріїт), проліферативні зміни у (ендокриннаофтальмопатія, хибна пухлина), а також імунодепресивна терапія після трансплантації рогівки. Препарат застосовують системно, або локально -субкон'юнктивально, ретробульбарно або парабульбарно.

Захворювання органів шлунково-кишкового тракту: тяжкий перебіг загострення хронічного запального захворювання кишечнику (виразковий коліт, хвороба Крона), хронічнийауто імунний гепатит, реакція відторгнення після трансплантації печінки.

Захворювання дихальних шляхів: гострий токсичний бронхіт, хронічний бронхіт, бронхіальна астма (у разі тяжкого перебігу загострення), алергічний бронхолегеневийаспергільоз, екзогенний алергічний альвеоліт, ідіопатичний фіброзний альвеоліт, саркоїдоз, легеневий еозинофільний інфільтрат, туберкульоз легенів, туберкульозний плеврит, плеврит, спричинений системним захворюванням сполучної тканини, легеневий васкуліт, гранульоматозне запалення при бериліозі, об літеруючий бронхіоліт внаслідок отруєння токсичними газами, променевийпневмоніт, аспірацій ний пневмоніт.

Гематологічні захворювання: уроджена або набута хронічна есенціальна а пластична анемія, ауто імунна гемолітична анемія, анемія за типом холодових антитіл, ін'єкційнийметод лікування гострого лімфобластного лімфолейкозу, мієлодиспластичнийсиндром, ангіоімунобластна злоякісна лімфома Т-клітин) та плазмацитома (у комплексному застосуванні з цитостатиками), ідіопатична тромбоцит опенічнапурпура (рекомендується лише внутрішньо венне введення), тяжка форма анемії внаслідок міелофіброзу з мієлоїдною метаплазією або лімфоплазмацитоїдноюімуноцитомою, системне ураження при системному гістіоцитозі, гострий лейкоз удітей.

Захворювання нирок: первинний та вторинний гломерулонефрит (синдром Гудпасчера), ниркова недостатність при системних захворюваннях сполучних тканин (червоний вовчак, синдром Шегрена), гломерулонефрит при нодозному полі артеріїті, синдромХурга- Штрауса, гранульо-матоз Вегенера (у комбінації з циклофосфамідом), пурпура Геноха- Шенлейна на фоні кріо-глобулінемії, ниркова недостатність при хворобі Такаясу та інтерстиціальному нефриті, гіперкальціємія при злоякісних хворобах та спричинена імунодепресивною терапією (після трансплантації нирок).

Злоякісні захворювання: дексаметазон застосовують як паліативний засіб при лейкозіта лімфомі у дорослих пацієнтів, гіперкальціємії у хворих на злоякісні захворювання.

Набряк головного мозку, спричинений первинною пухлиною або метастазами, а також краніотомією та травматичними ураженнями голови.

Шок у пацієнтів задренокортикальною недостатністю, якщо специфічна протишокова терапія неефективна. У разі виникнення анафілактичного шоку препарат вводять внутрішньо венне, протелише після введення адреналіну; перед хірургічним втручанням, якщо існує ризик розвитку або

спостерігаєтьсяадренокортикальна недостатність.

Інші захворювання: туберкульозний менінгіт, який супроводжуєтьсясубарахноїдальним блоком (у комбінації з відповідною протитуберкульозною терапією), трихінельоз з неврологічними симптомами або трихінельоз міокарда.

Діагностичне тестування гіперфункції надниркових залоз.

Місцеве застосування розчину дексаметазону (ін'єкція в ділянку ураження) показане у разісклерозованого фолікуліту, кільцеподібної гранульоми та саркоїдозу шкіри.

Спосіб застосування та дози. Дозу Дексаметазону визначає лікар індивідуально для кожного пацієнта залежно від характеру, ступеня тяжкості захворювання та реакції хворого на терапію.

Лікування починають з призначення підвищених доз Дексаметазону, після досягнення клінічного ефекту дози зменшують до підтримання терапевтичного рівня. Максимальна добова дозаДексаметазону для дорослих становить 80 мг. Завершення курсу лікування супроводжується поступовим зниженням доз препарату.

Парентеральневведення

Розчин дексаметазонувводять шляхом внутрішньо венної або внутрішньом'язової ін'єкції (інфузії) одночасно з розчином глюкози або фізіологічним сольовим розчином. Неприпустимо змішування Дексаметазону з іншими розчинами у шприці або флаконі для інфузій. Рекомендована середня початкова доза для парентерального введення - від 0, 5 до 9 мг- на добу або більше (у разі необхідності).

Локальне введення.

Стандартні дози коливаються в межах від 0, 4 мг до 4 мг при внутрішньо суглобовому введенні. Інтервали між ін'єкціями становлять 3 - 4 місяці, кратність введення в один суглоб не повинна перевищувати 3 - 4 рази протягом життя хворого. Препарат можна вводити одночасно у 2 суглоби. Частіше застосування Дексаметазону може спричинити ушкодження суглобового хряща. Доза залежить від величини суглоба: зазвичай у великі суглоби вводять 2 - 4 мг Дексаметазону, у невеликі - 0, 8 - 1мг. Дози препарату, що вводять у синовіальну сумку, дорівнюють 2-3 мг, у сухожилкові футляри вводять по 0, 4 - 1 мг, у сухожилля - по 1 - 2 мг. ДозаДексаметазону, яку вводять у ділянку ураження, дорівнює внутрішньо суглобовій. Одночасно препарат можна вводити не більше, як у 2 осередки ураження. Дляв ведення у м'які тканини навколо суглобів рекомендуються дози від 2 до 6 мг.

Дози для дітей.

При проведенні замісної терапії внутрішньом'язові дози становлять 0, 0233 мг/кг маси тіла або 0, 67 мг/м²поверхні тіла, розподілені на 3 введення (інтервали між ін'єкціями тривають 3доби). При щоденному введенні застосовують інші дози: 0, 00776 - 0, 01165 мг/кгмаси тіла або 0, 233 - 0, 335 мг/м²поверхні тіла. При лікуванні захворювань за іншими показаннями рекомендовані дози дорівнюють 0, 02776 -0, 16665 мг/кг маси тіла або 0, 833 - 5 мг/м²поверхні тіла з інтервалами 12- 24 години.