Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Наочність в процесі навчання української літератури. Види наочності

Перед державно-професійними технічними навчальними закладами стоїть одне з першочергових завдань: забезпечити успішне вивчення української літератури, домогтися знання учнями відомих письменників, які своїми творами піднімали розвиток української культури. Вирішення цього відповідального і нелегкого завдання зобов’язало викладача постійно і всебічно підвищувати ефективність навчально-виховного процесу. Серед найважливіших чинників, сприяючих успіху, є використання наочності. Наочність – найважливіший принцип навчання в навчальних закладах, що давно одержав загальне визнання в педагогічній теорії і практиці. Він диктується як особливостями психології дітей шкільного віку, так і всім комплексом навчально-виховних задач на уроках. Ефективне використання наочності з метою кращого засвоєння матеріалу, що вивчається, забезпечується активізацією різних органів чуття. Отже, різною по характеру повинна бути і наочність. Проте нерідко під наочним навчанням розуміється тільки навчання за допомогою зорової наочності, забувається слухова наочність, спостерігається надмірне захоплення одними засобами і недооцінка інших.

Література – явище суспільне. В своїй суспільній функції вона є, з одного боку, «слухова» – усне мовлення; з іншою, – «зорова» – писемне мовлення. Удосконалення в учнів навичок усного і писемного мовлення - важке і багатогранне завдання, що стоїть перед викладачем. Головне в методиці уроку літератури полягає у використанні таких наочних дидактичних засобів, які на основі слухових, зорових і моторних (пов’язані з рухом пишучої руки) відчуттів викликали б у школярів яскраві слухові і зорові враження.

Чітке слухове сприйняття допомагає дітям в засвоєнні головних моментів у житті письменника, звернути увагу на особливості написання творів, настрою поезій тощо. З метою створення правильного слухового сприйняття в учнів на практиці використовується показ орфоепічного зразка (слухова наочність). У ряді випадків варто одночасно з’ясувати труднощі в артикуляції. Велика частина знань з літератури отримується через мовлення. Оскільки фонетичні, лексичні, граматичні мовні факти є абстрактним матеріалом, то для його засвоєння необхідне наочне і конкретне пояснення з урахуванням вікових особливостей учнів, рівня їх розумового розвитку. З цією метою використовується конкретний словниковий матеріал і відповідні засоби наочності. Термін «наочність» тому, окрім загального значення принципу навчання, вживається і у більш вузькому значенні, – для позначення конкретних засобів наочності, наочних предметів, посібників.

Методисти російської, української мови та літератури (Н. Канонікін, Н. Щербакова, І. Чередниченко, А. Текучев, В. Горецький, Л. Зельманова та ін.) виділяють такі види наочності, що застосовуються частіше за інші: безпосередньо мовну та образотворчу. Засобами образотворчої наочності є репродукції картин; ілюстрації з книг, журналів; діафільми і т. ін. Все це є неабиякими джерелами для осмислення і засвоєння навчального матеріалу, розвитку пізнавальних здібностей дітей, мовних умінь і навичок, здійснення виховання на уроках української мови та літератури.

Залежно від провідних аналізаторів, що лежать в основі сприйняття, безпосередньо мовна наочність може бути двох видів: слухова і зорова. Слухова мовна наочність здійснюється шляхом використання зразків усного зв’язного мовлення (комунікативне слухання) і її елементів (не комунікативне слухання): читання прозових уривків у виконанні майстрів художнього слова, демонстрація читання поезій напам'ять власне письменником(використання аудіозаписів) або учнями тощо. Основна задача використання слухової наочності - сприяти розвитку умінь правильно ставити наголоси, декламувати, усвідомлюючи звукові особливості тих чи інших поезій, удосконалювати навички усного мовлення. В процесі використання слухової наочності розвивається фонематичний слух (здатність розрізняти і правильно відображати звуки української мови в мовному потоці), необхідний для вивчення української літератури на подальших етапах навчання.

При використанні зорової наочності сприйняття матеріалу здійснюється через зорові канали. Засоби зорової наочності поділяються на зорово-предметні і зорово-мовленнєві. Зорово-предметна наочність – це предмети і явища навколишньої дійсності. Цей вид наочності пов’язаний з демонстрацією предметів, ознак і дій. Використовується він при вирішенні конкретних завдань – вивченні нових творів, активізації мовленнєвих дій. Така наочність особливо важлива при семантизації нових слів і мовної їх актуалізації. Чим вища якість відібраного наочно-предметного матеріалу, чим більше в ньому враховуються вікові особливості учнів, тим ефективніший процес семантизації нового матеріалу, продукування мовлення.

Зорово-мовленнєві засоби наочності – це спеціально підібрані зразки письмового мовлення з наочно виділеними явищами, що вивчаються, з графічними і умовними способами їх зображення (схеми, графіки, таблиці тощо). Матеріал зорової безпосередньо мовної наочності частіше за все оформляється в навчальній таблиці. Навчальна таблиця звичайно містить заголовний текст і ілюстративний матеріал, що належить до нього. Як ілюстративний матеріал можуть бути використані зв’язний текст, речення, словосполучення, слова.

Чим молодші учні, тим більше значення мають ілюстрації, малюнки на навчальних таблицях, що сприяють усвідомленню явища, яке вивчається, ілюструючи його суть. У практиці навчання нерідко використовуються навчальні таблиці, на яких розміщується правило як висновок з аналізу дидактичного матеріалу. В інших навчальних таблицях міститься керівництво (алгоритм). Навчальна таблиця може бути побудована як довідкова наочна допомога. У ряді випадків доцільно користуватися таблицями з накладною або відокремленою частинами. На уроках української літератури у старших класах використовуються також демонстраційні таблиці з умовними графічними позначеннями (різні способи наочного виділення літературних явищ).

Дидактичний матеріал таблиць повинен бути змістовним. Необхідно також, щоб мовні елементи, що виділяються (за допомогою підкреслень, особливим шрифтом або кольором), не були одиничними, щоб їх було достатньо для узагальнення, порівняння, зіставлення, висновків.

Таблиці можуть бути присвячені одній темі або бути узагальнюючими, змістом яких є не одна підтема, а декілька тем. Такі таблиці використовуються для повторення великих розділів програми. Відповідно до завдань програми існують таблиці і з розвитку мовлення, у тому числі з культури мовлення.

Правильне оформлення і використання класної дошки як засобу наочності значною мірою сприяє успіху у викладанні. Виконувані на дошці записи, схеми, таблиці, що розташовуються в певній послідовності, супроводжуються відповідним аналізом або повідомленнями. Іноді викладач заповнює потрібний дидактичний матеріал на дошці одночасно з поясненням, аналізом. Це підсилює активність навчання. Використання наочності на уроці повинне бути доцільним і методично виправданим. А це вимагає серйозного підходу до її вибору.

Найважливішою вимогою до наочної допомоги є виховуючий і розвивальний її характер. Наочність, яку використовує викладач, повинна:

– сприяти активізації пізнавальних здібностей дітей, розвитку їх мислення і мовлення, стійкої уваги, пам’яті, спостережливості;

– удосконалювати аналітико-синтетичні вміння порівнювати, узагальнювати, доводити, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, проводити аналогію;

– формувати творчі здібності, самостійність і навички самоконтролю тощо.

Знання всіх розглянутих вимог до наочності допоможе усунути недоліки, які часто зустрічаються при використанні її на уроках. Правильно підібрана наочність допоможе будь-якому учневі, мислення якого ще відрізняється конкретно-образним характером, засвоїти мовні явища і факти.

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
 | 




© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.