Поняття і основні риси держ. управ-ня.

Термін " управ-ня" походить від латинського слова " administratio" (грец. - " керівництво") і в буквальному розумінні означає діяльність по керівництву будь-чим.

Управ-ня, у широкому розумінні цього слова - функція організованих систем різного виду, яка забезпечує збереження їх певної структури, підтримує режим діяльності, забезпечує реалізацію програмної мети діяльності.

У найзагальнішому вигляді управ-ня можна визначити як комплекс необхідних засобів впливу на групу, суспільство або його окремі ланки з метою їх упорядкування, збереження якісної специфіки, вдосконалення і розвитку.

Розрізняють управ-ня в технічних сист.х (нежива природа, технічне управ-ня), управ-ня в біологічних сист.х (жива природа, біологічне управ-ня), управ-ня в соц. сист.х (управ-ня в суспільстві, соц. управ-ня). Всі три види управ-ня пов'язані між собою. У сфері соціального управ-ня можна розглядати управ-ня суспільством, держ. управ-ня, управ-ня в громадських організаціях, управ-ня виробництвом.

Для характеристики управ-ня необхідно визначитися в таких вихідних поняттях, як: " об'єкт управ-ня", " суб'єкт управ-ня", " управлінський процес", " Управлінська взаємодія", " управлінські відносини", " мета управ-ня", " функції управ-ня", " принципи управ-ня", " сист. управ-ня", " механізм управ-ня" тощо.

Об'єкт управ-ня - це те, нащо спрямований свідомий, планомірний, організований, сист.тичний вплив суб'єкта управ-ня. Метою такого впливу є спрямування об'єкта шляхом певного розвитку, надання йому стану впорядкованості, якісного визначення, відповідності певним вимогам чи ознакам. Об'єкт управ-ня можна розглядати в двох аспектах: елементно-структурному - як сукупність людей (персонально), виробничих, галузевих утворень і груп, а також функціональному - як діяльність, поведінку індивідів і конкретних груп людей.

Об'єкт управ-ня, тобто той, ким керують, - це, передусім, колектив працівників організації чи підприємства, а в органах внутрішніх справ об'єктом управ-ня є також матеріальні, фінансові та трудові ресурси.

Суб'єкт управ-ня - це структурно-організований колектив держ. службовців чи один держ службовець, або інший компетентний суб'єкт, сукупність характерних правомочностей котрого зумовлюють можливість (в деяких випадках обов'язок) останнього вчиняти владно-розпорядчу діяльність, спрямовану на організацію та дискурсування безпосереднього об'єкта управ-ня, в межах та порядку, передбачених чинним законодавством. Суб'єкт і об'єкт управ-ня, їх окремі компоненти вступають у взаємостосунки з питань організації, всіх сторін життєдіяльності установи чи підприємства. Ці взаємостосунки утворюють таким чином систему управ-ня. Між суб'єктом і об'єктом управ-ня встановлюється прямий (директива, наказ, розпорядження) і зворотний (доповідь, звіт, інформація про виконання) зв'язки.

Характеризуючи найзагальніші особливості процесу управ-ня, слід, по-перше, зазначити, що управ-ня в суспільстві - це управ-ня людьми за допомогою людей. Тому врахування потреб, інтересів, ідеалів людей в будь-якій галузі суспільного життя - економіці, політиці, соц. сфері, культурі - найважливіший критерій управ-ня, яке здійснюється державою.

На зрілість зв'язків і відносин організаційно оформлених груп впливають такі показники, як рівень взаємодії суб'єктів управ-ня, єдність і незалежність їх інтересів, соціальна спрямованість діяльності суб'єктів управ-ня.

Управ-ня є таким процесом взаємодії сторін, при якому одна з них чинить вплив на іншу, яка виявляється здатною сприйняти такий вплив і будувати свою поведінку відповідним чином. Управ-ня може вважатись успішним за умови, що суб'єкт (сторона, яка впливає) сформулював (визначив) мету взаємодії, а об'єкт (сторона, яка підлягає впливу) має засоби й можливості для її реалізації. Управлінська взаємодія може реально функціонувати тільки в тому випадку, якщо об'єкт управ-ня виконує команди суб'єкта управ-ня. Для проходження управлінського процесу необхідною є, з одного боку, наявність у суб'єкта управ-ня потреби й можливості керувати об'єктом, а з іншого, - наявність у об'єкта управ-ня бажання й здатності виконувати ці команди так, щоб у цій взаємодії був обопільний інтерес, відчувалась взаємозалежність.

Цілепокладання, тобто визначення мети, для досягнення якої здійснюється управ-ня, є вихідним пунктом всієї управлінської діяльності і необхідною передумовою ефективності системи управ-ня. Ніщо не може так негативно вплинути на всю діяльність системи, як невірне цілепокладання. Ціль, мета - це майбутній бажаний стан об'єкта впливу чи кінцевий бажаний результат процесу управ-ня. Інакше кажучи, метою управ-ня є заздалегідь визначений, запрограмований стан системи, досягнення якого в процесі управ-ня дозволяє вирішити проблему. Наприклад, посилення службової підготовки, підвищення професійного рівня співробітників, покращення матеріально-технічного забезпечення дозволяють вплинути на рівень відносин безпеки у сфері боротьби зі злочинністю в області, місті чи районі. Уточнюють ту чи іншу мету конкретні завдання. Під завданнями слід розуміти реальні, конкретні питання, які потрібно вирішувати для досягнення мети.