Розробка заходів щодо комплектування, підготовки до роботи й організації роботи МТА для внесення добрив

Ціль роботи: придбати навички по комплектуванню агрегатів для внесення добрив, визначенню місць заправлення розкидачів, їхньому технологічному настроюванню, підготовці поля й організації роботи на поле.

Зміст роботи: розробити послідовний перелік необхідних дій по складанню й підготовці агрегату до роботи в конкретних умовах. Виконати розрахунки по організації роботи конкретної машини по внесенню добрив. Визначити місця заправлення цієї машини або місця розташування буртів органічних добрив на поле для заправлення розкидача. Указати основні заходи щодо підготовки поля, визначити техніко-експлуатаційні показники роботи машинно-тракторного агрегату.

Організація рабочего місця: трактор, машина для внесення добрив, агрегатуєма із цим трактором.

Метою внесення добрив є внесення речовин, призначених для поліпшення харчування рослин і підвищення родючості ґрунту.

Добрива класифікуються: по походженню бувають органічні, тобто тваринного походження, мінерально-хімічні й сидеральні (зелені рослини, які заорюють у ґрунт); по стану ― тверді, напіврідкі й рідкі.

Відомими способами внесення добрив є:

– основний (суцільне внесення), коли добрива розкидачами розподіляють по поверхні поля, а потім зашпаровують у ґрунт плугами, культиваторами й т.п. При цьому вноситься повна доза органічних добрив і 2/3 мінеральних;

– припосевной, який здійснюється одночасно із сівбою й посадкою сільськогосподарських культур;

– підгодівля рослин у період їх росту поверхневим способом (позакоренева) або уздовж рядків (коренева підгодівля або локальне внесення).

У цей час використовуються наступні технологічні схеми внесення добрив:

прямоточна, тобто навантаження → транспортування → внесення. Використовується тоді, коли відстань перевезень від складу або ферми не перевищує 3-4 км; перевантажувальна, тобто навантаження → транспортування → перевантаження в поле в разбрасыватели → внесення. Її використовують, коли відстань перевезень більше 3-4 км; перевалочна, тобто навантаження → транспортування в поле → вивантаження в бурти або штабелі → навантаження в разбрасыватели → внесення;

двофазна, коли органічні добрива самоскидами вивозять у поле й укладають їх у купи. Потім добрива розкидають із куп роторними машинами типу РУНЕЙ 15А або РУНЕЙ 15Б.

Комплекси машин для внесення добрив наведено в таблицях 2.5 і

2.6 [1].

При внесенні твердих мінеральних добрив використовують машини: СТТ-10 для внесення мінеральних добрив і їх сумішей з нерівномірністю 15%, а також для транспортування мінеральних добрив, сипучих матеріалів і корнеклубнеплодов із самовивантаженням;

МТТ-4Ш – для поверхневого внесення основних і дробових доз твердих мінеральних добрив;

МТТ-4В – для поверхневого внесення основних доз твердих мінеральних добрив;

МСВД-0, 5 – для поверхневого внесення твердих мінеральних добрив у гранульованому й кристалічному виді на дрібноконтурних полях і в садах. Може використовуватися для готування й внесення сухих консервантів при заготовці силосної маси;

Л-116 – для поверхневого внесення твердих мінеральних добрив у гранульованому й кристалічному виді;

АВУ-0, 7 для поверхневого внесення твердих мінеральних добрив у гранульованому й кристалічному виді;

РДУ-1, 5 – для внесення в ґрунт сухих гранульованих і кристалічних добрив;

Подкормщик РШУ-12 – для внесення в ґрунт сухих гранульованих і кристалічних добрив;

Начіпне пристосування РУСЯВИЙ-0, 7А – для суцільного внесення твердих мінеральних добрив, подсева насінь трав і зернових культур;

Сівалка СУ-12 для суцільного внесення сипучих мінеральних добрив і підгодівлі просапних сільськогосподарських культур.

Технічна характеристика машин для внесення мінеральних добрив представлена в табл. 1.1.

Для поверхневого внесення основних доз рідких азотних добрив (КАС, ЖКУ) і позакореневої підгодівлі ними вегетирующих сільськогосподарських культур використовують машину АПЖ-12 (табл. 1.2).

Для транспортування й поверхневого внесення твердих органічних добрив, а також для перевезення кормів і інших сільськогосподарських вантажів з вивантаженням назад застосовують машини МТТ-4, ПРТ-7А, ПРТ-11

Технічна характеристика машин для внесення твердих органічних добрив представлена в табл. 1.3.

Для самозавантаження, транспортування, перемішування й суцільного поверхневого внесення рідких органічних добрив, а також для перевезення технічної води й інших неагресивних рідин застосовують машини МЖТ-11, МЖТ-6.

Для внесення рідких добрив, у тому числі органічних, шляхом розбризкування через спеціальні форсунки, а також для транспортування технічної води й інших рідин застосовують машину РЖТ-4М (ПЖТ-5).

Технічна характеристика машин для внесення рідких органічних добрив представлена в табл. 1.4.

Таблиця 1.1 – Технічна характеристика машин для внесення мінеральних добрив

Таблиця 1.2 –-Технічна характеристика АПЖ-12:

Агрегатируется із трактором класу Експлуатаційна продуктивність, га/год

Витрата палива, кг/га Робоча швидкість, км/год

Робоча ширина захвата, м Нерівномірність розподілу

добрив, %

Доза внесення, т Вантажопідйомність, т

Маса, кг

1, 4

9 – 11

0, 8 – 1, 0

до 12

60 – 390

1, 5

Таблиця 1.3-- Технічна характеристика машин для внесення твердих органічних добрив

Для внутрішнґрунтового внесення безпідстилкового гною й пташиного калу на задернованих ґрунтах і стерням застосовують змінне встаткування СОБ-2 до машини ПЖТ-5 (табл. 1.5).

Таблиця 1.4 – Технічна характеристика машин для внесення рідких органічних добрив

Для внутрішнґрунтового внесення безпідстилкового гною й пташиного калу на задернованих ґрунтах і стерням застосовують змінне встаткування СОБ-2 до машини ПЖТ-5 (табл. 1.5).

Таблиця 1.5 –- Технічна характеристика змінного встаткування СОБ-02

Ширина захвата, м

Глибина внесення добрив, див Вологість внесених добрив, %

Доза внесення добрив, т/га Маса, кг

Габаритні розміри машини з устаткуванням, мм:

довжина

ширина висота

1, 8

до 15

50 – 110

На прикладі розкидача ПРТ – 7А, представлена методика розробки заходів щодо організації його використання.

Підготовка агрегату до роботи. Разбрасыватель ПРТ-7А грегатируется із тракторами класу 1, 4 (наприклад, МТЗ – 80/82 або Беларус 800/820).

Підготовка трактора, наприклад МТЗ – 80/82, до роботи полягає в наступному. Перевірити комплектність трактора, технічний стан гальм, відсутність підтікання масла, провести необхідні регулювання вузлів і агрегатів. Тиск у шинах передніх коліс повинне бути 170 кпа, задніх – 120-130 кпа.

Вал відбору потужності встановити на незалежний привід (частота врощения ВОМ повинна бути рівна 540 хв-1). Машина ПРТ-7А з'єднується із трактором за допомогою гідрогака.

Довжину розкосів механізму навішення відрегулювати так, щоб у нижньому положенні відстань між причіпним гаком і поверхнею майданчика рівнялося 100-200 мм.

Для підготовки розкидача до роботи необхідно виконувати наступне. Перевіряють щільність прилягання шкребків транспортера до підлоги кузова. Допускається провисання нижніх галузей транспортера не більш 20…30 мм.

При необхідності натяг роблять переміщенням відомих валів натяжними болтами. Запобіжні муфти регулюють на передачу необхідного моменту затягуванням пружини (Мпр= 200 Нм) динамометричним ключем (як правило, граничний зазор між витками пружини повинен бути не менш 2 мм).

Установлюють мінімальну подачу транспортера зміною його швидкості руху. Регулювання швидкості транспортера здійснюється поворотом лімба регулятора, розташованого в передній частині розкидача із правої сторони. Для зменшення швидкості лімб повертають проти годинникової стрілки.

Установка швидкості переміщення транспортера залежно від необхідної норми внесення органічних добрив здійснюється при по-

мощі регулятора згідно табл. 1.6 при частоті обертання колінчатого вала двигуна 2200 хв-1 (36, 7 з-1).

Таблиця 1.6 –- Режим роботи агрегату при заданій нормі внесення

добрив

Примітка: * при включенні понижувального редуктора трактора.

Дані таблиці 1.6 є орієнтовними й дійсні при номінальній продуктивності гідравлічного насоса трактора (45-48 л/хв). При зміні параметрів гідросистем трактора й машини внаслідок їхнього зношування, зміни характеристик (в'язкості) робочої рідини, норми внесення необхідно встановлювати дослідним шляхом за часом розвантаження розкидача, наведеному в тій же таблиці.

Ручним прокручуванням карданного вала перевіряють легкість обертання робочих органів і механізмів. Перевіряють також тиск у шинах розкидача, яке повинне бути 200 кпа.

Для підготовки агрегату до роботи виконують наступне. Приєднують машину до трактора за допомогою гідрогака. Головний гальмовий циліндр вставляють у гніздо, а електропровід зі штепсельною вилкою – у розетку на задній стінці трактора. Приєднують гідропривід розкидача до гідросистеми трактора за допомогою розривних муфт. Приєднують карданний вал до ВОМ трактора. Звертають особлива увагу на те, щоб внутрішні качани карданних шарнірів вала були в одній площині, а мінімальне перекриття телескопічної частини карданної передачі – не менш 110-120 мм. Порушення цих умов може привести до поломок карданного вала, редуктора або ВОМ трактора.

Керування органами розкидача, крім стояночного гальма й регулювання швидкості транспортера, здійснюють із кабіни трактора.

Привід транспортера розкидача здійснюється від гідросистеми трактора, а привід інших робочих органів – від ВОМ трактора.

Підготовка поля включає розбивку його на загони, відбиття поворотних смуг, позначення місць укладання буртів.

При прямоточній технології вибирають напрямок і спосіб руху агрегату. Можливі два способи. Перший спосіб – агрегат рухається до повного спорожнювання кузова, робить розворот і вертається під навантаження. Другий спосіб – агрегат рухається до спорожнювання кузова на половину, розвертається й по дорозі назад розкидає другу половину добрив. Відбивають поворотні смуги (якщо немає виїзду за межі поля) шириною E

= 12-18 м.

При груповій роботі агрегатів більші поля розбивають на загони, відповідні до змінного вироблення кожного агрегату (спосіб руху човниковий).

При перевалочній схемі розмічають місця укладання буртів, відбивають поворотні смуги й проводять внутрішні контрольні лінії.

Відстань між буртами в ряді або контрольними лініями вибирається таким, щоб на ньому повністю спорожнявся кузов розкидача:

l = 104 G

: (В

· h),

оcт p р

де lост – шлях між двома технологічними зупинками розкидача; Gp – вантажопідйомність розкидача, т; Bp – ширина захвата агрегату, м; h – норма внесення добрив, т/га.

Масу буртів (при роботі двох навантажувачів на поле) розраховують (мал. 1.1) по формулах

Gδ кр = а ⋅ Gp: 2 Вр– для крайніх буртів;

Gδ кр = а ⋅ Gp: Вр

для середніх буртів,

де а – відстань між рядами буртів на поле (ухвалюється рівним 70– 120 м).

При невеликих дозах внесення добрив (до 40 т/га) і роботі одного навантажувача на поле маса бурту (мал. 2.1) ухвалюється рівної (з обліком

а = 90–150 м).

Gδ = a ⋅ Gp: Вр.

Рис. 1.1. Схема розташування буртів органічних добрив у поле при роботі: а

– двох навантажувачів; б – одного навантажувача;

Lp − довжина гонів; Е − ширина поворотної

смуги;

В р− робоча ширина захвата;

l ост− шлях між двома технологічними ос-

тановками розкидача: a − відстань між рядами буртів на поле;

Е а

і –

В р 2 В р

ціле число; Lp

= l ост

Організація роботи розкидача в поле. Для організації роботи агрегату в поле виконують наступне:

1. Виводять агрегат на поворотну смугу. Установлюють необхідну дозу внесення добрив (табл. 1.6). Вибирають швидкісний режим. Рекомендовані швидкості руху для розкидача 2, 7-3, 3 м/с (10-12 км/ч).

2. Включають ВОМ і доводять траєкторію розподілу добрив до режиму, що встановився. Включають передачу трактора й починають рухатися по полю човником з петлевым поворотом у місцях розриву робочих ходів. Вертаються під навантаження або найкоротшим шляхом, або паралельно сторонам загону.

3. На перших проходах остаточно регулюють машину на дозу внесення. Дотримують установленого швидкісного режиму з маневруванням швидкостей. Повертають агрегат на контрольних лініях і поворотних смугах з виключеним ВОМ.

4. Поворотні смуги обробляють одночасно з основною ділянкою або окремими проходами залежно від розташування буртів.

Контроль і оцінка якості роботи. Якість внесення твердих органічних добрив контролюють по двом основним показникам: відхиленню фактичної дози від заданої й нерівномірності розподілу добрив по площі.

Відхилення фактичної дози внесення добрив від заданої визначають у стаціонарних умовах при настроюванні машини. Для цього згідно з керівництвом по експлуатації, за допомогою регулятора встановлюють розрахункову дозу добрив, найбільш близьку до заданої при швидкості руху агрегату 2, 8 м/с (10 км/ч).

Добрива завантажують у кузов машини й зважують. Потім установлюють агрегат у бурту або гноєсховища. Включають робочі органі, секундоміром визначають час повного розвантаження кузова й рулеткою вимірюють загальну ширину захвата машини. Робоча номінальна ширина захвата повинна становити 0, 7 від загальної.

Фактичну дозу внесення добрив (Дф, кг/ га) знаходять по форму-

ле:

Дф=

Gy

t p Bpф ϑ р

Gy

= 540,

t p Bpф 2.8

де Gy – маса добрив у кузові машини, кг; tp – час повного розвантаження кузова, з; Bрф – фактична ширина агрегату, м; ϑ р – швидкість руху агрегату, м/с.

Якщо фактична доза внесення добрив відрізняється від заданої не більше ніж на 10%, настроювання машини закінчують.

Маса добрив у кузові машини не повинна відрізнятися більш ніж на

10% від маси, при якій проводили перевірку в стаціонарних умовах.

Фактичну ширину захвата агрегату (Bрф) визначають по формулі:

Врф

= Lм − Вк,

де Lм – відстань між суміжними слідами від проходу коліс, див; Bк –

ширина колії, див (у ПРТ – 7А вона становить 180 див.).

Якість роботи може бути визначене в балах згідно таблиці

1.7.

Таблиця 1.7 –- Оцінка якості внесення органічних добрив

Не допускається внесення свіжого гною. Розрив у часі між розкиданням і закладенням не повинен бути більш 2 ч. При розриві в 6 годин ефективність гною знижується на 30%, а при 24 годиннику – 50%.