Різновиди пам'яті

Форми пам'яті дуже різноманітні. Це пояс­нюється тим, що пам'ять обслуговує всі види діяльності людини. Види пам'яті класифікують за декількома показниками:

1.Залежно від часу збереження матеріалу пам'ять поділяють на:

• миттєву;

• короткочасну;

• проміжну;

• тривалу.

2.За об'єктом запам'ятовування, переважною діяльністю:

• рухова;

• емоційна;

• образна;

• словесно-логічна.

3. Залежно від ступеня вольової регуляції пам'яті, від того, які процеси пам'яті включаються у структуру діяльності, як вони пов'язані з її цілями та засобами:

1. мимовільна;

2. довільна.

4.За усвідомленням змісту матеріалу пам'яті:

• смислова;

• механічна.

Можна сказати, види пам'яті розрізняють залежно від того, що запам'ятовується і наскільки довго пам'ятається.

Миттєва (сенсорна) пам'ять характеризується швидким запам'ятовуванням матеріалу, негай­ним його відтворенням і коротким терміном зберігання. Вона утримує інформацію про те, як сприймається світ на рівні рецепторів, про­тягом 0, 3—1, 0 с. Особливе значення має зоро­ва (іконічна) пам'ять, яка, затримуючи образи на період заплющування ока під час моргання, забезпечує злите сприйняття світу. За допомогою іконічної пам'яті людина може дістати значно більше інформації, ніж потім відтворити. Цей факт використовується у відомому феномені «25-го кадру», коли під час монтажу в кінострічку вклеюється кожен 25-й кадр з інформацією що поступово накопичується у підсвідомості.

Короткочасна пам'ять забезпечує оперативне збереження (протягом декількох хвилин) і переробку інформації, яка надходить від органів чуттів обмеженими порціями. У цей момент з'ясовується, чи достатньо важлива ця інформація для того, щоб передавати її на довгострокове зберігання. Перекладач точно зберігає в пам'яті фразу, яку перекладає. Коли він переходить до на ступної фрази, точне формулювання попередньої одразу забувається. Якби стара інформація зберігалась у пам'яті, увага не змогла б переключатися на сприйняття й утримання нової інформації.

Короткочасна пам'ять характеризується не тільки певною тривалістю збереження інформації, але також ємністю, тобто здатністю одночасно зберігати певну кількість різнорідних елементів інформації.

Короткочасна пам'ять пов'язана з актуальною свідомістю людини. З миттєвої пам'яті до неї потрапляє тільки та інформація, яка усвідомлюється, співвідноситься з актуальними інтересами і потребами людини, привертає увагу.

Розрізняють короткочасну й оперативну пам'ять, необхідну для запам'ятовування інфор­мації, виконання певних проміжних дій на шляху до досягнення певної мети. Учені встановили, що оперативна пам'ять діє близько 20 с. Термін збереження визначається завданням. У випадку, якщо інформація не вводиться повторно (не «прокручується» у пам'яті), вона після закінчення цього проміжку часу зникає, не залишаючи по­мітних слідів.

Наприклад, ми знайшли в списку абонентів якийсь телефонний номер, набрали його, а лінія виявилася зайнятою. Якщо при цьому подумки не повторимо номера, то за кілька хвилин його забудемо.

Проміжна пам'ять зберігає інформацію про­тягом кількох годин і відрізняється значно біль­шим обсягом.

Тривала пам'ять зберігає інформацію про­тягом усього життя і має необмежений обсяг; при цьому основним способом переведення інформації з короткочасної пам'яті в тривалу вважають повторення. У тривалій пам'яті відбувається накопичення знань, які зберігаються в переробленому вигляді.

Якщо короткочасну пам'ять можна порівня­ти зі стелажами у великій бібліотеці (книжки то знімають із них, то ставлять назад, залежно від поточних потреб), то тривала пам'ять більше схожа на архів (певні елементи, вибрані з корот­кочасної пам'яті, поділяються на безліч рубрик, а потім зберігаються більш-менш тривалий час).

Обсяг тривалої пам'яті в принципі без­межний і залежить від важливості інформації, що запам'ятовується, а також від способу її ко­дування, систематизації та відтворення.

Залежно від змісту матеріалу, що запам'я­товується, розрізняють декілька видів пам'яті:

Рухова пам'ять — запам'ятовування і відтво­рення людиною своїх рухів. Така необхідність виникає переважно у практичній діяльності: виробничій, спортивній, навчальній, ігровій. Велике значення цього виду пам'яті полягає в тому, що вона є основою для формування різних практичних і трудових навичок (ходіння, письма тощо). Рухова пам'ять дозволяє, напри­клад, піаністу грати в повній темряві, гімнасту подумки «відчувати» порядок рухів у комбінації. Рухова пам'ять розвивається раніше від інших видів пам'яті. У дитини вона проявляється вже в перший місяць життя.

Емоційна пам'ять зберігає переживання та по­чуття, пов'язані з подіями, які відбулися в ми­нулому. Пережиті і збережені в пам'яті почуття надходять у вигляді сигналів, що або спонука­ють до дій, або стримують дії, які викликали в минулому негативні переживання. Здатність співчувати іншій людині базується на емоційній пам'яті. Емоційна пам'ять — важлива умова ду­ховного розвитку. Якби людина забувала почуття радості і задоволення від здійснення благород­ного й морального вчинку, так само, як і докори сумління, що їх викликають нерозумні вчинки, то вона не була б мотивована робити добрі спра­ви й утримуватися від поганих.

Образна пам'ять зберігає зорові, слухові, нюхові, смакові, тактильні уявлення (обличчя людей, дзюрчання струмочка, свіжість повітря, аромат троянди, смак полуниці). Якщо зоро­ва і слухова пам'ять зазвичай добре розвинута і відіграє провідну роль у життєвій орієнтації всіх нормальних людей, то нюхову, смакову, тактильну пам'ять можна назвати професійними видами. Як і відповідні відчуття, ці види пам'яті особливо інтенсивно розвиваються у зв'язку зі специфічними умовами діяльності, досягаючи дуже високого рівня в умовах компенсації чи за­міщення видів пам'яті, яких бракує, наприклад, у сліпих, глухих.

Словесно-логічна пам'ять пов'язана з мислен­ням та мовленням і полягає в запам'ятовуванні слів та їхнього смислу. У словесно-логічній пам'яті головна роль належить другій сигнальній

системі. Словесно-логічна пам'ять — специфічна людська пам'ять, відмінна від рухової, емоційної та образної, які в простіших формах притаманні і тваринам. Спираючись на розвиток інших видів пам'яті, словесно-логічна стає провідною щодо них, і від її розвитку залежить становлення всіх інших видів пам'яті. Словесно-логічній пам'яті належить головна роль у засвоєнні знань.

Мимовільну й довільну пам'ять розрізня­ють залежно від ступеня вольової регуляції, від мети і способу запам'ятовування та відтворення. Якщо в процесі діяльності людина не ставить собі за мету запам'ятати інформацію, а все одно запам'ятовує, то йдеться про мимовільну пам'ять.

Про довільну пам'ять говорять, коли людина ставить собі за мету запам'ятати, відтворити, пригадати.

Мимовільна пам'ять передує довільній. Жит­тєвий досвід дитини спочатку будується на ми­мовільній пам'яті і набувається без спеціальних намірів та особливих зусиль запам'ятати. Але в усвідомленій, активній діяльності, при засво­єнні системи знань, умінь і навичок, довільна пам'ять посідає провідне місце.

За усвідомленням змісту матеріалу розрізня­ють смислову і механічну пам'ять. При механіч­ному запам'ятовуванні слова, предмети, події, рухи закарбовуються точно в такому ж порядку, в якому вони сприймалися, без будь-яких пере­творень. Механічне запам'ятовування спираєть­ся на просторову і часову близькість об'єктів запам'ятовування. Усвідомлене запам'ятовування ґрунтується на розумінні внутрішніх логічних зв'язків між частинами матеріалу. Воно спира­ється насамперед на узагальнені зв'язки другої сигнальної системи. Доведено, що усвідомлене запам'ятовування набагато продуктивніше від механічного. Механічне запам'ятовування не­економне, потребує багатьох повторень. Людина не завжди може пригадати те, що вона механічно завчила. Механічне запам'ятовування необхідне при заучуванні адрес, прізвищ, географічних назв, іноземних слів, дат, спеціальних термінів. Отже, механічне запам'ятовування засноване на простому повторенні інформації, усвідомле­не — на розумінні. Усвідомлене запам'ятовування потребує від людини значно більше часу і зусиль, проте воно ж і надійніше.