Затримання особи без ухвали слідчого судді

Затримання особи без ухвали слідчого судді є тимчасовим запобіжним заходом. Його сутність полягає у поміщенні затриманої особи до ізолятора тимчасового тримання. Цей тимчасовий запобіжний захід застосовується лише у тому разі, коли особа підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі.

Підстави для затримання особи за підозрою у вчиненні злочину передбачені ч. 1 ст. 208 КПК України.

Строк затримання особи без ухвали слідчого судді не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання. Затримана без ухвали слідчого судді особа не пізніше шістдесятигодин з моменту затримання повинна бути:

1) звільнена або

2) доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.

Особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Уповноважена службова особа зобов’язана доставити затриману особу до найближчого підрозділу органу досудового розслідування, в якому негайно реєструються дата, точний час (година і хвилини) доставлення затриманого та інші відомості, передбачені законодавством.

Про кожне затримання уповноважена службова особа одразу повідомляє за допомогою технічних засобів відповідальних осіб в підрозділі органу досудового розслідування. Повідомлення інших осіб про затримання здійснюється відповідно до вимог ст. 213 КПК України.

Перелік обов’язків осіб, відповідальних за перебування затриманих, передбачений ст. 212 КПК України.

1. Фактичне обмеження свободи особи, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

2. Негайне повідомлення затриманому зрозумілою для нього мовою про підстави затримання; злочин, у вчиненні якого він підозрюється; роз’яснення права мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, вимагати перевірки обґрунтованості затримання та роз’яснення інших процесуальних прав, передбачених КПК України.

3. Обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених ч. 7 ст. 223 і ст. 236 КПК України.

4. Надання можливості затриманій особі негайно повідомити про своє затримання та місце перебування близьких родичів, членів сім'ї чи інших осіб (за вибором).

5. Негайне повідомлення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, про затримання особи.

6. Негайне повідомлення батьків або усиновителів, опікунів, піклувальників, органу опіки та піклування про затримання неповнолітньої особи.

7. Негайне повідомлення розвідувального органу України про затримання його співробітника при виконанні ним службових обов'язків, у випадку затримання саме такого співробітника.

8. Повідомлення за допомогою технічних засобів відповідальних осіб в підрозділі органу досудового розслідування про затримання.

9. Доставлення затриманої особи до найближчого органу досудового розслідування, в якому негайно реєструються дата, точний час (година і хвилини) доставлення затриманого та інші відомості, передбачені законодавством.

10. Складання протоколу про затримання особи в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 208 КПК України Див. додаток № 78.

11. Негайне вручення копії протоколу затриманому під розпис.

12. Надіслання копії протоколу затримання прокуророві.

13. Перевірка службовою особою, відповідальною за перебування затриманих, дотримання вимог ст. 213 КПК України, а в разі неповідомлення про затримання – виконання передбачених вищезазначеною статтею КПК України дій самостійно.

14. Негайне повідомлення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, про неприбуття в установлений законодавством строк призначеного захисника.