Харчова поведінки на її вплив на особистість

Проаналізувавши роботи дослідників, можна прийти до такої узагальненої думки про поняття харчової поведінки. Саме під харчовою поведінкою розуміють сукупність звичок, пов’язаних з прийомом їжі, наші смакові переваги, режим харчування, дієту, стереотип харчування в повсякденних умовах та у стресових ситуаціях. Харчова поведінка часто орієнтована на образ власного тіла і на діяльність, пов’язану з формуванням цього образу, та містить у собі, що звісно, залежить від емоційного стану, в якому перебуває людина, від емоційного забарвлення їжі та власного тілесного «Я»[1].

Вітчизняні вчені, такі як М.В Коркіна, Д.М. Ісаєв, М.О. Цивілько, В.Д. Менделєвич, В.К. Чайка, вивчили та встановили форми впливів за силою та тривалістю факторів, що сприяють розвитку порушень харчової поведінки. До них віднесли: конституціонально-біологічні, соціально-психологічні, мікросоціальні та психогенні. Проте роль цих факторів у різних їх сполученнях є різною.

Є.С. Креславський та В.І. Крилов вважали, що пусковим механізмом порушень харчової поведінки є саме психологічні фактори. Харчова поведінка може стабілізуватися за умови досягнення емоційної стабільності[1].

В. Тушен і Н. Флорін працювали над проблемою порушення харчової поведінки в області психотерапії і виділяли такі основні принципи її подолання: перебудова харчування; зміна відношення стосовно комплектації тіла; зміна функціонального зв’язку між щоденним перевантаженням і харчовою поведінкою.

Дослідження Кілен показало, що надмірне бажання змінити вагу та форму тіла є шлях до таких розладів харчування, як нервова анорексія та нервова булімія.[10]

Р. Бернс (1994) вказував на те, що саме форма та розмір тіла впливають на якісну своєрідність життя індивіда і на його психіку, так як вони слугують предметом як особистого оцінювання, так і оцінюванням з боку інших людей. З точки зору Р. Бернса, позитивна оцінка свого зовнішнього вигляду в свідомості людини, а також у судженнях оточуючих може істотно вплинути на позитивність «Я-концепції» в цілому. І навпаки, негативна оцінка тягне за собою істотне зниження загальної самооцінки особистості [23].

Відповідно до теорії А. Маслоу, потреби людини щодо біологічного виживання повинні бути задоволені на мінімальному рівні, перед тим, як стануть актуальними будь-які інші потреби більш високого рівня, такі, як потреба у визнанні, естетичні потреби тощо.[4]

Отже, харчова поведінка - сукупність певних звичок, пов’язаних з прийомом їжі, наші смакові переваги, режим харчування, дієта та інше[22].

Харчова поведінка насамперед залежить від таких факторів як особливості культури країни в якій проживає людина, від виховання яке дали батьки, від матеріальних можливостей, а також біологічних особливостей.

Якщо розглядати кожен фактор окремо, то можна зрозуміти, як саме він здійснює вплив на формування харчової поведінки. Фактор культури країни, в якій проживає людина, можна пояснити так, що в кожній країні є сформовані традиції прийому їжі, а саме поведінка під час цього процесу. В раціон кожної людини окремої країни входять різні продукти. Візьмемо для прикладу Україну, яка є сільськогосподарською країною. В ній люди споживатимуть в переважній кількості продукти тваринного, молочного походження, овочі, зокрема картоплю, проте, наприклад, у Китаї, у зв’язку з географічним положенням є можливість широко використовувати в раціоні продукти морського походження (риба, водорості тощо). Продукти широкого поширення займають перші місця в раціоні та є доступними для кожної країни по-своєму.

Щодо виховання, в сім'ї то від того як батьки пояснили дитині, що, як і якій кількості потрібно їсти, так цьому і формується харчова поведінка. Звідси можна зробити висновок, що харчова поведінка починає формуватися ще в дитинстві і важливо не пропустити такий момент у вихованні дитини. Звісно, визначаючим фактором є саме матеріальне становище сім'ї, індивіда. Спираючись саме на нього, людина і складає свій щоденний раціон[28].

Не менш важливим є біологічний фактор. До нього можна віднести саме те, як сприймає організм продукти харчування, чи можлива якась індивідуальна непереносимість продукту, тобто наявність алергії тощо[15].

Всі вищевказані фактори, які формують наші звички, з часом можуть змінюватися в позитивну або ж негативну сторону.

Харчова поведінка може порушуватися при незвичних організму станах - депресії, тривозі, тощо. Так, при депресії знижується апетит і людина харчується рідше, ніж звичайно, їй може бути все одно, що їсти. При відчутті тривоги часто відбувається заїдання цієї ж тривоги. Але ці порушення є тимчасовими і не здійснюють формуючого впливу на поведінку і проходять тоді, коли проходить проблема (тривога, депресія, тощо)[2].

На харчову поведінку впливaє має саме уявлення про красу, яке склалося в суспільстві. Змінам харчової поведінки найчастіше піддаються саме жінки, прагнучи відповідати суспільному стереотипу «90-60-90». Найбільшим розповсюджувачем стереотипів можна вважати засоби масової інформації (ЗМІ). Часто не задумуючись про наслідки, прагнути до стереотипу «90-60-90» жінки йдуть на безліч несвідомих кроків, що призводить до порушення харчової поведінки, і часто, вони можуть зупинитися вже в кабінеті лікаря та усвідомити проблему[28].

Отже, харчова поведінка розуміється як ціннісне ставлення до споживання їжі, а також включає в себе установки, форми поведінки, звички та емоції відносно харчування, які є індивідуально сформовані у кожної людини[22].

Ціннісне ставлення до харчування, що включає в себе установки, форми поведінки відносно харчування та відображає тип харчової поведінки людини. Розглянемо класифікацію типів порушень харчової поведінки за голландським опитувальником, який дозволяє визначити, який тип харчової поведінки домінує. Розрізняють три основні типи порушень харчової поведінки:

Екстернальна харчова поведінка - це підвищена реакція не на внутрішні стимули до прийому їжі (відсутність їжі в шлунку), а на зовнішні стимули: вигляд їжі, люди, які їдять, накритий стіл тощо [15]. Людина, в якої наявне дане порушення харчової поведінки, приймає їжу за наявності зовнішніх подразників, незважаючи на наповнення шлунку. Йдучи по вулиці й побачивши рекламу популярного продукту, який зазвичай зображується привабливо та апетитно, в особи з наявними порушеннями виникне бажання спробувати його. Споживання продуктів харчування після частого впливу зовнішніх стимулів призводить до запізнення відчуття ситості, i як результат, відбувається механічне переповнення шлунку не завжди корисними продуктами.

Отже, екстернальна харчова поведінка характеризується прийомом їжі за наявності зовнішніх стимулів, які i викликають бажання їсти, що часто не підтверджується біологічною потребою.

Емоціогенна поведінка - заїдання проблем. Зустрічається емоціогенна поведінка близько в 60% людей, які страждають ожирінням[28].

Існують дві форми емоційної поведінки:

- компульсивна, яка має такі озкнаки: під час приступу людина їсть більше і швидше ніж звичайно; втрата самоконтролю за прийомом їжі; прийом їжі припиняється тільки через надлишкове переповнення шлунку; проявляється чітко окресленими в часі приступами переїдання, які тривають не більше двох годин; переїдання часто відбувається на самоті через сором перед оточуючими, а потім виникає сором і через переїдання[23].

- Синдром нічної їжі характеризується: зниженням апетиту вранці; підвищенням апетиту ввечері і вночі; порушенням сну.[28]

Наслідком порушення даної поведінки є те, що активність і працездатність після прийому їжі значно зменшується, що в свою чергу негативно впливає саме на професійну діяльність. [28]

Це означає те, що людина, яка в основному харчується в нічний час, звикла одразу після прийому їжі відпочивати та розслаблятися. Причини появи емоціогенної поведінки часто закладенні в сімейних стосунках, у вихованні, у відношенні до їжі, у способах вирішення ситуацій, які викликають емоційні переживання. Іноді для того, щоб заспокоїтися, людині достатньо перебувати деякий час в спокійному стані, а в іншої людини виходить заспокоїтися шляхом вживання продуктів харчування. Витіснити проблему шляхом наповненням шлунку[28].

Обмежувальна харчова поведінка часто є наслідком самолікуванням від ожиріння. Проявами такої поведінки є:

- надлишкове самообмеження в харчуванні;

- безсистемні суворі дієти.

Обмежувальна харчова поведінка може виникнути на тлі дієтотерапії. Крайній ступінь вираження обмежувальної поведінки - так звана «дієтична депресія». Профілактикою обмежувальної харчової поведінки може послужити поступове, а не різке виключення з раціону улюблених страв.[15]

Для того щоб позбавитися небажаних форм тіла, людина здатна на суворе ставлення до свого харчування, часом виключаючи з раціону корисні для організму продукти. Отже, кожне порушення своєрідне, оскільки викликане різними чинниками впливу на організм.

Розглядаючи порушеня харчової поведінки, не можна не згадати знайомі нам слова «анорексія» та «булімія».

Анорексія (нервова) - психічне захворювання, пов’язане з викривленим уявленням про свій зовнішній вигляд. Характеризується глибокими обмінними, гормональними та харчовими порушеннями.[20]

Причини нервової анорексії до цих пір залишаються до кінця не вивченими. Проте є велика кількість даних які вказують на те, що нервова анорексія обумовлюється взаємодією соціокультурних і біологічних факторів з психологічними механізмами та уразливістю особистості.

Зовнішні (тілесні) ознаки анорексії: суха синюшного відтінку шкіра; випадіння волосся, ламкість нігтів та зубів; знижена температура тіла[23].

Внутрішні ознаки анорексії (порушення роботи систем внутрішніх органів): запаморочення та втрата свідомості, проблеми ендокринної системи; порушення роботи сечостатевої системи (відсутність менструального циклу); порушення кровопостачання організму; брадикардія; авітаміноз[23].

Аноретики вийти з цього стану самостійно не можуть, вони потребують різнофахової допомоги. Допомога надається у формі взаємодії фармакологічних засобів та курсу психотерапевтичних сеансів.

Булімія (нервова) (в перекладі з грецької „bous limos” тваринний голод) - це захворювання психологічного характеру, яке характеризується постійним неконтрольованим відчуттям.[10] Причинами виникнення булімії є стресові ситуації, які неконтрольовано заїдаються[23].