Закон грошового обігу.

Суть протягом певного часу для обігу необхідна конкретна об‘єктивно - обґрунтована маса купівельних і платіжних засобів.

Між потребами господарського обороту в грошах і їхній кількості в обігу існує стійкий зв'язок, порушення якого приводить до знецінення національної грошової одиниці, диспропорційному розвиткові господарства і розладові всієї системи сформованих відносин.

Розмір грошової маси, необхідної для обслуговування господарського обороту, залежить від цілого ряду факторів, причинно-наслідковий зв'язок між якими була встановлена К. Марксом, що сформулював закон грошового обігу: кількість грошей, необхідних для обігу, змінюється прямо пропорційно сумі цін товарів, у тому числі проданих у кредит, а також наступили платежам за винятком взаємних зобов'язань, і назад пропорційно швидкості обігу грошей. Цей закон грошового обігу може бути представлений наступною формулою:

M=(PQ-a+b-c)/V

де М — кількість грошей, необхідних для обігу;

PQ — сума цін реалізованих товарів і послуг;

a — сума цін товарів, проданих у кредит;

b — платежі, що наступили;

c — зобов'язання, що взаємно погашаються;

V— швидкість обороту однойменної грошової одиниці. Закон був сформульований стосовно до умов металевого стандарту. Його дія поширювалася і на обіг паперових грошей, але тільки розмінних на метал. В умовах металевого стандарту грошова маса стихійно пристосовувалася до обсягу товарообігу. З відходом від золотого стандарту автоматичний механізм пристосування перестав діяти. Це викликало необхідність виявлення нових факторів, що враховуються при визначенні кількості грошей, необхідних для обслуговування господарського обороту.

Оптимальний розмір грошової маси в обігу багато в чому залежить від інтенсивності використання грошей у платіжному обороті, або швидкості обігу грошей. Між величиною грошової маси і швидкістю обігу грошей існує назад пропорційна залежність. У зв'язку з цим за інших рівних умов зміна швидкості обігу грошей рівнозначно збільшенню або зменшенню кількості грошей, що знаходяться в обігу.

При оцінці швидкості обігу грошей враховується не тільки динаміка сукупного грошового обігу, але і рух наявного і безготівкового компонентів, узятих окремо. Це обумовлює необхідність розрахунку різних показників для визначення швидкості обігу наявних і безготівкових грошей. Швидкість обігу готівки відбиває наступним показником:

V=(T+S)*Q/M0

де V— швидкість обігу готівки;

Т — товарообіг;

S — послуги, надані на платній основі;

Q— кількість товарів і послуг;

М0— сума готівки в господарському обороті. Цей показник дозволяє простежити залежність між масою грошей у обігу й інтенсивністю їхньої витрати. Збільшення даного показника свідчить про обслуговування товарного обігу щодо меншою масою готівки.

Для виявлення ролі цінового фактора в зміні швидкості обігу готівки даний показник розраховується роздільно в поточних і в порівнянних цінах. Найбільше часто використовуваним показником, що визначає швидкість обігу грошей (V), є відношення ВВП до грошової маси, що виражається наступною формулою:

У=ВВП/М1

Даний агрегований показник також розраховується в поточних і постійних цінах і дозволяє оцінити взаємозв'язок грошових і матеріальних потоків у господарському обороті.