Вальтер Фюрст. Загинуло все! Фохт погубити вирішив Мене з усією сім'єю заодно.

(З болісним болем)

Загинуло все! Фохт погубити вирішив Мене з усією сім'єю заодно.

Штауффахер

(Теллю)

І треба ж було нелюда дражнити!

Телль

Хто стримається, мої зазнавши муки?

Штауффахер

Тепер кінець усього, кінець! Ми всі, Вас втративши, кайдани закуті!

Селяни

(Оточивши Телля)

Тепер кінець надії нашої, Телль!

Лёйтхольд

(Підійшовши до Теллю)

Телль, мені вас шкода. Іо борг мій послух.

Телль

Прощайте!

Вальтер Телль

(У сильному горе притискаючись до батька)

Мій батько! Батько! Батько!

Телль

(Вознеся руки до неба)

Там твій батько! Йому молись, дитя!

Штауффахер

Що ви дружині хочете передати?

Телль

(З гарячою ніжністю притискаючи сина до грудей)

Син неушкоджений. А мені господь допоможе.

(Залишає їх і йде під вартою.)

ДІЯ ЧЕТВЕРТА

Сцена перша

Східний берег Озера Чотирьох Кантонів.

Химерні круті скелі на заході, в глибині сцени. На озері хвилювання. Чути рев бурхливих хвиль. За часів блискавка і гримить грім.

Кунц з Герзау. Рибак і його син.

Кунц

Повірите ль, я сам усе це бачив. Я вам всю правду розповів, рибалка.

Рибак

В оковах Телль і в Кюснахт відвезений! За доблестям він перший, в нашому краї І вольності оплотом був би тут.

Кунц

Сам Геслер з ним відправився в дорогу. З Флюлена вони вже відплисти Готувалися, як я відчалив. Буря Вона, дивіться, он як розігралася Змусила мене сюди пристати І, мабуть, їх теж затримала.

Рибак

Сторожити, у фохта в лапах Телль! О, той його заховає так глибоко, Що світла сонця не видно йому! Фохт побоїться справедливої ​ ​ помсти, Адже чоловіка він вільного розгнівав!

Кунц

Як чутно, благородний Аттінгаузен, Старійшина кантону, вмирає.

Рибак

Надії нашої зламаний вірний якір! Адже тільки старий лицар без боязні Заступався за народні права!

Кунц

Гроза сильніше буяє. Прощайте! У селі я переночую нині. Мені про від'їзд годі й думати.

(Виходить).

Рибак

В оковах Телль, і при смерті барон! Нахабнійте ж, гордовиті тирани! Відкиньте сором! Язик у правди ньому, [21] А пильні очі засліплені, [22] І руки, що врятувати повинні, в оковах! [23]

Хлопчик

Град сиплеться, та великий! Швидше Давай в курінь сховаємося, батько.

Рибак

Бушуйте, вітри! Блискавки, виблискує! Гримить, хмари! Затоплюваних землю, Небесні потоки! Та зникне З лиця землі злочинний рід людський! Нехай тут панують вогонь, вода і вітер! Ведмідь і вовк досвідчений, повертайтеся Сюди, в пустелю, ваша знову країна! Не захочуть тут люди жити рабами!

Хлопчик

Всі злей безодня, а відверто І стогне і реве, як ніколи!

Рибак

Щоб стрілу пустити в дитя рідне Ні, до цього батьків не примушували! Ну, як природі тут не роз'яритися І не повстати?.. О, я не здивуюся, Коли зірвуться в озеро кручі, А крижані вежі і зубці, Чи не танули з перших днів творіння, Розтопиться і кинуться в долини; І гори зваляться з гуркотом, а води Підземні другим потопом ринуть, І всяка земна тварюка загине!

Чути дзвін.