Поверни. (Піднявшись на стрімчак)

(Піднявшись на стрімчак)

Відчалили. Бог в допомогу, Телль відважний!.. Дивись, як човен танцює по хвилях.

Куоні

(На березі)

Ось за хвилею зник з очей А ось Майнув знову Про хоробрий, як він потужно Серед бурхливих хвиль прокладає шлях!

Зепп

Дивіться, скачуть кіннотники ландфохта!

Куоні

І справді вони! Ну, в пору Телль допоміг!

Загін рейтарів імперського намісника Ланденберга.

Перший рейтар

Ви сховали вбивцю. Де він? Живо!

Другий рейтар

Він десь тут. Чи не приховаєте його!

Куоні і Руоді

Кого вам, рейтар?

Перший рейтар

(Помітивши човник)

Чорт візьми, та ось він!

Поверни

(Угорі)

Чи не той в човнику, кого вам треба?.. Скачіть! Ви наздожене його.

Другий

Прокляття! Він вислизнув

Перший

(Пастуху і рибалці)

Але ви, Хто допомагав, поплатилися за це!.. Викрасти їх худобу! Спалити хатину дотла!

Скачуть геть.

Зепп

(Кидаючись за ними)

Мої ягнята!

Куоні

(Слідуючи за ним)

О, мої стада!

Поверни

Ось нелюди!

Руоді

(Ламаючи руки)

О, боже правосудний!.. Моя вітчизна, хто тебе врятує?

(Виходить за ними.)

Сцена друга

У Штайнене. Кантон Швіц.

Липа перед будинком Штауффахером у великий проїжджої дороги, біля моста, Вернер Штауффахер і Пфайфер з Люцерна входять, розмовляючи.

Пфайфер

Я повторюю, друже мій, Штауффахер: Неприсягати Австрії. [5] Тримайтеся Вільного імперського союзу. І вільність Швица нехай береже господь! (З почуттям тисне йому руку і хоче піти.)

Штауффахер

Залишіться ж. Ось-ось прийде господиня!.. Ви гість мій в Швіці, в Люцерні я ваш.

Пфайфер

Спасибі друг! Але мені додому пора До часу зносите ж терпляче Надменность ваших Фохт, жадібність їх. Бути може, після Альбрехта інший Чи не Габсбург обраний буде імператор, А з Австрією ви Габсбургів раби!

(Виходить).

Штауффахер в задумі сідає на лаву під липою. У цьому положені і його застає дружина його Гертруда. Вона зупиняється перед ним і якийсь час мовчки на нього дивиться.

Гертруда

Ти похмурий, друг? Ти ніби сам не свій. Я день за днем, мій Вернер, спостерігаю, Як борознить твій лоб німа скорбота І гризе серце таємна турбота. Відкрийся мені. Як вірна дружина, Я розділити твою печаль готова.

Штауффахер мовчки знизує їй руку.

Скажи мені, що на серці у тебе? Благословен твій труд, все процвітає, Сповнені комори, а рогату худобу І сильні, вгодовані коні Наведено благополучно з гір На довгий покійне зимовище Твій дім, дивись, як замок, він багатий; Він збудований з щоглового лісу, Гарний і міцний, всім на диво. Привітно виблискують вікна в ньому; Він строкатими гербами ізукрашен І написами мудрими, і все Дивуються їм, читаючи мимохідь.