Динаміка кількості прибуттів іноземних громадян до України

(перші 25 країн) з метою туризму у 2009–2013 рр. [8]

За обсягами в’їзного туристичного потоку до України країн-постачальників можна об’єднати у три групи:

1. До першої групи входять Росія (38, 5% усього туристичного потоку), Білорусь (14, 7%) та Польща (13, 3%). Отже, лише три країни забезпечують 66, 5% іноземних туристів України. До цієї групи віднесено країни, з яких щорічно фіксується від 700, 0 до 100, 0 тис. прибуттів.

2. До другої групи входять країни, що забезпечують щорічно від 50, 0 до 20, 0 тис. прибуттів кожна і питома вага потоку яких складає від 1, 0% до 5, 0%: Німеччина (5, 1%), США (3, 5%), Великобританія (2, 3%), Італія (2, 2%), Ізраїль (1, 9%). Туреччина (1, 8%) та Франція (1, 6%), а загалом на них припадає 18, 4% туристичного потоку.

3. Третя група об’єднує країни, з яких до України прибуває від 15, 0 до 5, 0 тис. осіб і питома вага яких не перевищує 1, 0%. До цієї групи входять економічно розвинені європейські країни (Австрія, Бельгія, Данія, Іспанія, Нідерланди, Норвегія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина, Угорщина, Чехія, Швеція, Швейцарія), Канада та країни – колишні радянські республіки, що характеризуються динамічними темпами розвитку (Казахстан, Азербайджан, Узбекистан).

4. Четверта група є найчисельнішою – понад 80 країн, з яких щорічно прибуває до України менш як 5, 0 тис. осіб (Аргентина, Бразилія, Японія, Китай, Хорватія, Словенія та ін.).

Щодо цілей в’їзду в Україну, то щорічно протягом п’яти років їх структура практично не змінювалася: найбільша частка осіб – 88, 8% – приїздить до України із приватною метою, 6, 1% – з метою туризму, 3, 6% – у службових, ділових, дипломатичних справах, 1, 0% – за культурним і спортивним обміном, релігійною та іншою метою, 0, 3% – заради навчання, 0, 1% – з метою імміграції (рис. 1).

Рис. 1. Структура в’їзного потоку до України з метою відвідування

(у середньому), 2009–2013 рр. [8]

Варто зазначити, що ті іноземні особи, які, прибуваючи в Україну, офіційно декларують іншу мету, теж певною мірою є туристами. Особливо це стосується прибуттів із діловою чи службовою метою (значна частина з них є діловими туристами), метою культурних і спортивних обмінів та релігійними цілями (до цієї категорії можна віднести осіб, що займаються спортивним, релігійним, культурним туризмом), а також із приватною метою.

Позитивною тенденцію є те, що до України приїздять громадяни країн, що найбільше подорожують, зокрема Німеччини, США, Великобританії, Італії, Франції. Щорічно до другої десятки за обсягом потоку входять такі країни, як Нідерланди, Угорщина, Канада, Австрія, Чехія. У першій десятці відсутні громадяни Молдови, Угорщини і Словаччини, що пояснюється тим, що їх відвідини України мають приватний прикордонний характер. Перспективними напрямами залучення туристів до України є ринки Китаю та Японії, які є країнами – лідерами постачальників туристів у світі.

Спостерігаються також значні диспропорції у розвитку в’їзного туризму на території країни. Наприклад, протягом 2013 р. 80% іноземних туристів відвідали п’ять регіонів України, а саме: м. Київ (39%), АР Крим (18%), Карпати (12%) та Одеську обл. (11%). Найменша кількість туристів приїхала в Житомирську (0, 001%), Луганську (0, 001%), Сумську (0, 05%), Тернопільську (0, 1%) та Кіровоградську (0, 1%) області.

За даними Всесвітньої організації з туризму, торік в Україні побували близько 23 мільйони іноземних туристів і витратили загалом 4, 8 мільярдів доларів. Але 23 мільйони – це загальна кількість іноземців, які перетнули державний кордон України торік. Не всі вони є туристами. Чимало іноземців прибувають до родичів, у бізнес-справах, для навчання, культурного і спортивного обміну, із релігійною метою, а також проїздять транзитом. Натомість за даними АЛТУ, серед усіх іноземців, які відвідали Україну торік, милуватися храмами та пам’ятниками приїздили близько 1, 5 мільйона людей. В організації прогнозують, що кількість “справжніх” закордонних туристів зростатиме на 20-30 відсотків щороку.

Минулого року вітчизняні та закордонні авіакомпанії збільшили кількість рейсів та розширили географію польотів в Україну. Завдяки цьому пасажиропотік через українські аеропорти збільшився у грудні на 15%, а за весь 2013 рік – до 15, 1 млн. людей, або на 7%.

Один турист, який відвідав Україну торік, витратив у середньому трохи більше 200 доларів, порахували у Всесвітній організації з туризму ООН.

Помірні ціни, розмаїття культурних принад і гостинність українців – ось що перш за все вабить подорожніх з-за кордону. За версією туристичного порталу Smarter Travel, Київ – одне з найдоступніших міст Європи. Загалом після Євро-2012 відвідати Україну рекомендували в шести впливових міжнародних рейтингах, серед яких Globe Spots, National Geographic, Trip Advisor та Lonely Planet. Львів – на другому місці в рейтингу найкращих міст для вікенду в Європі за версією Lonely Planet.

До країн (не «традиційних» країн СНД), громадяни яких найохочіше приїздять до України з туристичною метою, входить Німеччина. За підрахунками АЛТУ, торік Україну відвідало понад 286 тисяч німців. Підтвердженням європейського попиту на туристичний продукт України є. 15-денна мандрівка, що позиціонується як нішевий продукт і зазвичай організовується по три-чотири тури на рік для груп до двадцяти туристів. У 2012-му подорожі до України були повністю заброньовані. Але нині інтерес дещо менший. 15-денне турне по Україні обійдеться німецькому туристу щонайменше в 1795 євро. За ті самі гроші можна з підвищеним комфортом відпочити на Кубі чи у Таїланді. А в Греції чи Іспанії можна відпочити значно дешевше. Ціна подорожі в порівнянні і з європейськими, і з екзотичними маршрутами трохи зменшує попит.

Серед переваг туристичної України є те, що іноземцям не потрібна віза, а дорога в середньому з будь-якого міста Європи до Києва літаком займає близько двох із половиною годин. Більшість туристів, які їдуть до України, – це 50-70-річні, але трапляються і 35-річні. Найпривабливішими містами вважають Львів, Одесу, Київ і Ялту.

Ще одною особливістю іноземного туризму в Україні є те, що готелі бронюють без посередників. Зокрема, це пояснюється стрімким розвитком українського інтернету: бронювати кімнати можна на сайтах багатьох готелів, отримуючи негайне підтвердження. Крім того, українські готелі неохоче співпрацюють із турагенціями, адже вони не пропонують посередникам винагород чи цінових переваг, тому туристам вигідніше бронювати номери, звертаючись безпосередньо до готелів.

Тим часом в Україні на найвищому державному рівні вже означили нові цілі, яких держава хоче досягти в туристичній галузі. Нещодавно уряд затвердив концепцію розвитку туризму і курортів до 2022 року. Державне агентство з туризму і курортів має розробити цільову програму розвитку туризму, визначивши завдання, які стоять перед державою. Основний показник ефективності програми - збільшення в два рази в'їзного туристичного потоку. Передбачається, що кількість іноземних туристів, що відвідують Україну, до 2022 року досягне 50 мільйонів осіб на рік. Кількість робочих місць в українській індустрії туризму збільшиться в 2, 5 рази і ця цифра сягне 1 мільйон працюючих.

В основу програми закладено наступні статистичні показники: збільшення надходжень до бюджету до 2023 року на 230% до 5 млрд. грн; до 2022 року очікується зростання кількості туристів, подорожуючих усередині країни на 10% щорічно; зростання кількості іноземних туристів, що в'їхали в Україну на 5% щорічно.

В 2013 році обсяг платежів від сфери туризму до бюджетів всіх рівнів збільшився порівняно з 2012 роком майже на 13% і перевищив 1, 59 млрд. грн. Зокрема, на 8, 6% виросли надходження від туристичного збору - 41, 7 млн. грн. З 2010 року в туристичній галузі України зростання платежів до бюджету склало більше 66% (в 2010 році платежі від сфери туризму в Україні складали 957 млн. грн).

Щоб приваблювати більше іноземців, потрібно розвивати туризм на державному рівні, створити національний туристичний продукт і просувати його на внутрішньому та міжнародному ринках, розбудовувати інфраструктуру, підвищувати рівень сервісу і захисту прав туристів.

У Києві регулярно проводяться міжнародні туристичні форуми та виставки. Важливими складовими майбутньої програми розвитку туризму є визначення туристичної спеціалізації регіонів та створення програм цілорічного відпочинку в Криму, в Карпатах та інших курортних зонах. Багато туристів прибувають в Україну на численні спортивні та культурно-мистецькі акції.

Для використання кращого європейського досвіду до розробки програми залучено провідних вітчизняних та зарубіжних фахівців сфери туризму. В серпні 2013 року Кабінет Міністрів України схвалив Концепцію державної цільової програми, яка є основою Державної цільової програми. Крім того, Держтуризмкурорт розробляє проект туристичного бренду, який відповідатиме сучасним вимогам і сприятиме просуванню у світі унікальному туристичному потенціалу нашої країни. Наразі відбувається громадське обговорення проекту бренду.

Важливим елементом просування України в світі є проведення спортивних заходів міжнародного рівня. Так, у серпні 2013 року Україна успішно провела юнацький Чемпіонат Європи з баскетболу 2013 (U-16), який за оцінкою ФІБА визнаний кращим за всю історію існування чемпіонату. В 2014 Україна отримала право провести загальноєвропейський чемпіонат з баскетболу серед національних команд для юнаків віком до 18 років.

Наступним важливим кроком стане проведення в 2015 році Чемпіонату Європи з баскетболу. Також Україна подала заявку на проведення Зимових Олімпійських ігор-2022.

В 2013 році ЮНЕСКО включив до списку Всесвітньої культурної спадщини дерев'яні церкви Карпатського регіону та Стародавнє місто Херсонес Таврійський. У грудні 2013 року Петриківському розпису надано статус Всесвітньої нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО [7].

Поряд із цим, на світовому ринку туристичних послуг Україна має низьку репутацію та малу довіру до неї з боку іноземних відвідувачів через відносно низьку конкурентоспро­можність вітчизняного туристичного продукту, що не дозволяє їй посісти гідне місце серед інших європейських країн. Тому для активного розвитку в’їзного туризму в Україні необхідно створити відповідну маркетингову стратегію його стимулювання, яка сприяла б збільшенню кількості іноземних відвідувачів, дозволила б краще використовувати наявний туристично-рекреаційний потенціал регіонів України та допомогла б створенню позитивного іміджу країни на світовому ринку туристичних послуг [2].

Іншим чинником, який негативно позначається на зростанні іноземного туризму в регіонах України, є недостатній рівень розвитку матеріально-технічної бази туризму та її невідповідність міжнародним стандартам.

Не менш важливим чинником, який стримує розвиток іноземного туризму в регіонах України, є недостатньо розвинена транспортна система, яка включає транзитні перевезення, організацію залізничного сполучення, розвиток автомагістралей, повітряного, морського та річкового транспорту. Транспортні шляхи України перебувають у незадовільному стані та не відповідають міжнародним ви­могам щодо швидкого, надійного, безпечного та комфортного перевезення [6].

Серед інших важливих чинників, які стримують розвиток іноземного туризму в Україні, слід назвати такі, як: недостатній розвиток інформаційної інфраструктури туристичного бізнесу, що не дозволяє іноземним туристам отримати своєчасну, достовірну, корисну та різноманітну інформацію про туристично-рекреаційні можливості України, забронювати та зарезервувати туристичні послуги; недостатній рівень розвитку технічної інфраструктури туристичної галузі (системи водопостачання, збору сміття, поганий стан доріг, вулиць та тро­туарів, освітлення, недосконалі засоби комунікацій) та незадовільні темпи її реорганізації; невідповідність рівня сервісу міжнародним стандартам обслуговування, що зумовлено недостатнім рівнем професійної кваліфікації обслуговуючого персоналу особливо у великих оздоровчих закладах та у більшості дешевих готельних закладів; невиваженість державної туристичної політики у напряму розвитку інозем­ного туризму; відсутність належної підпримки держави у стимулюванні розвитку іноземного туризму у вітчизняних організаціях туристичного бізнесу та відсутність державної підтримки розвитку туристичного бізнесу в Україні загалом; відсутність розроблених туристичних маршрутів міжнародного значення на теритоії України; політична та економічна нестабільність в державі, низька екологічна безпека [7].

Усі вищеперелічені чинники перешкоджають розвитку іноземного туризму в Україні і обумовлюють низьку репутацію країни на світовому ринку туристичних послуг. Тому важливим і пріоритетним напрямом державної політики у сфері туризму має стати розвиток та популяризація туристичних регіонів України з метою стимулювання іноземного туризму. Для цього необхідно розробити комплексну загальнодержавну маркетингову стратегію розвитку іноземного туризму в регіонах України. Основними напрямами такої стратегії мають бути:

1. Дослідження рекреаційно-туристичного потенціалу регіонів України, визначення ряду найпривабливіших для іноземних відвідувачів туристично-рекреаційних пропозицій, за необхідністю проведення їх відновлення та створення відповідних умов для їхнього подальшого відвідування [4].

2. Створення сучасної матеріально-технічної інфраструктури туристичного бізнесу. Серед першочергових заходів державної туристичної політики в цьому напрямі мають бути: зменшення податкового навантаження; розробка ряду бізнес-проектів з будівництва та реконструкції існуючих туристичних об’єктів з метою залучення іноземних та вітчизняних інвестицій; спрощення процедури узгодження документів для будівництва нових та реконструкції діючих закладів готельної індустрії; розробка мережі цікавих туристичних маршрутів міжнародного значення на території нашої країни з урахуванням інтересів приїжджаючих гостей [2].

3. Поліпшення транспортної інфраструктури прикордонної зони, в зонах автомобільних шляхів та міжнародних транспортних коридорів, а також їх облаштування усіма необхідними об’єктами.

4. Розвиток інформаційної інфраструктури туристичного бізнесу, яка має включати: розробку національної системи бронювання та резервування туристичних послуг, збору та обробки статистичної інформації про виставкові заходи, рекламну діяльність, безпосередньо виставково-ярмаркову діяльність на міжнародному, регіональному та національному рівнях; створення й підтримку постійно діючого та постійно поновлюваного веб-сайта з туристичними пропозиціями регіонів України та, відповідно до цього, створення електронних інформаційних довідників з переліком існуючих туристичних фірм, асортиментом та вартістю туристичних послуг, що ними надаються, переліком туристичних маршрутів та їх транспортним забезпеченням [7].

5. Серед необхідних заходів щодо популяризації визначених рекреаційно-туристичних пропозицій регіонів України на світовому ринку слід виділити: проведення регулярних рекламних кампаній у ЗМІ з метою позиціювання туристично-рекреаційних можливостей регіонів України на зовнішньому ринку та представлення України у світовому туристично-рекламному просторі; відкриття туристичних представництв України за кордоном та забезпечення їх необхідною кількістю різноманітних інформаційно-рекламних матеріалів про туристично-рекреаційні можливості регіонів України [6].

Для підвищення ефективності та результативності така загальнодержавна програма розвитку іноземного туризму в регіонах України має доповнюватись стратегією розвитку кожного окремого туристичного регіону країни, де на місцевому рівні також має бути розроблено певні заходи як щодо стимулювання в’їзного туризму, так і щодо розвитку туристичної галузі загалом.

Реалізація стратегії стимулювання розвитку іноземного туризму в Україні є одним із оновних факторів активізації експорту туристичних послуг, що значно зміцнить позиції вітчизняних туристичних підприємств на зовнішньому ринку, дозволить використовувати краще наявний туристично-рекреаційний потенціал регіонів та країни загалом. Розвиток іноземного туризму посилить конкурентоспроможність вітчизняного туристичного продукту та, в кінцевому результатті, сприятиме формуванню позитивного іміджу країни на світовому ринку туристичних послуг.

Загальний висновок. У статті охарактеризовані основні показники іноземного туризму в Україні, а саме: туристські потоки (прибуття), доходи від іноземного туризму, існуюча пропозиція на українському ринку. З метою виявлення тенденцій була проаналізована динаміка цих показників туризму. Також розглянуті проблеми в сегменті іноземного туризму і запропоновані дії по їх подоланню.Можемо дійти висновку, щоурізноманітнення і розвиток пропозиції України можливі на напрямках культурно-пізнавального і екскурсійного, екологічного, спортивного, а також сільського туризму. Потребує маркетингових зусиль ринок курортно-лікувального туризму, підтримки та відновлення - ринок круїзного та спортивного туризму, розбудови - ринок гірськолижного туризму. Відносно сегментів споживчого ринку, то основні маркетингові зусилля повинні бути спрямовані на розвиток дитячого відпочинку та оздоровлення, сімейного відпочинку, відновлення та розбудову автотуризму (особливо це актуально стосовно статусу транзитної держави та створення трансєвропейських транспортних коридорів), релігійного туризму. Основним споживчим ринком залишається ринок масового попиту з превалюючою мотивацію «відпочинок+екскурсії».

На ринках нестандартного та елітарного попиту домінуючими можуть бути позиції спортивного та екологічного туризму. Завоювання позицій на країноцентричному регіональному субринку для України є першим і важливим кроком на шляху просування до європейського регіонального ринку. Саме посилення дії умов та чинників ринкового середовища, основане на підвищенні ефективності державної туристичної політики в поєднанні з можливостями приватного бізнесу і місцевої ініціативи є тим шляхом, який дозволить нашій країні закріпити наявні конкурентні переваги та набути додаткових переваг в конкурентно-партнерських туристичних відносинах.

Список використаних джерел:

1. Александрова А. Международный туризм: учеб. пособ. – М.: Аспект Пресс, 2002. – 464 с.

2. Бейдик О. О. Фактори формування туристичних регіонів і центрів в’їзного туризму України: зб. наук. статей / О. О. Бейдик, Н. О. Новосад // Проблеми міжнародного туризму. – К.: ППНВ, 2010. – С. 285–299.

3. Карташевская И. Ф. Туристские потоки как управляемая категория базисной модели рекреационной системы / И. Ф. Карташевская // Культура народов Причерноморья. – 2005. – № 63. – С. 53–57.

4. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг. – К.: Альтерпрес, 2003. – 436 с.

5. Шульгіна Л. М. Маркетинг підприємств туристичного бізнесу: монографія. – К.: Київ. нац. торг.- екон. ун-т, 2008. – 597 с.

6. Веб-сторінка Державної служби туризму і курортів. Режим доступу: https://www.tourism.gov.ua.

7. Веб-сторінка Державної служби статистики України. Режим доступу: www.ukrstat.org

Робота виконана під науковим керівництвом д.е.н., професора

МАЗАРАКІ АНАТОЛІЯ АНТОНОВИЧА