Повторення тексту 3 рази).

Примітка. Гру можна продовжити, додавши будь-який текст(наприклад «Давайте присядем» або «Давайте все прыгнем», «Давайте все скажем, крикнем...» тощо).

Крім музичних ігор, значне місце в музично-ритмічному вихованні належить танцям. Як і інші форми рухів, вони сприяють музичному роз­витку дитини, тому що танець примушує дошкільників услухатися в му­зику, щоб краще зрозуміти її, розвиває чуття ритму.

У всіх видах танців рухи мають узгоджуватися з характером, засобами виразності та формою музичного твору, адже танець невіддільний від музики, яка не тільки організовує і регулює рухи, а й надає їм ви­разності та емоційності.

У танці дитина привчається виражати свої переживання, настрій. Танці складаються з простих народних та класичних танцювальних ру­хів, їх можна розподілити на кілька видів:

а) танці із зафіксованими рухами - за певною музикою закріплюється певна послідовність рухів. Його побудова залежить від структури музичного твору;

б) характерні танці - складаються з таких рухів, які рельєфно змальовують даний персонаж і властиві лише йому. Рухи та композиція цих танців та­кож відповідають музиці. Бажано, щоб рухи не включали надто склад­них елементів і не втомлювали дітей;

в) вільні танці - діти самостійно підбирають рухи і по-сво­єму чергують їх, виявляючи свої творчі здібності.

Підбираючи музику для ритмічних композицій, необхідно прагнути до різно-образних стилів і жанрів, тому важливо включати такі твори, як:

• дитячі пісні сучасних композиторів;

• народні мелодії.;

• естрадні мелодії;

• класичні твори.

Різноманітність музичних жанрів і стилів розвиває кругозір дітей, виховує в них інтерес до музичного мистецтва, виявляє індивідуальні переваги до музики, формує художній смак.

Одна з особливостей - це використання фонограми на заняттях. Доцільність аудіозапису диктується, з одного боку, завданням знайомства дітей з різноманітним звучанням музичних творів, що виконуються на різних музичних інструментах, а з іншого боку - практикою роботи без акомпаніатора і необхідністю здійснювати показ в процесі розучування рухів (див. додаток № 2).

В елементарному музикуванні дитина виступає не тільки слухачем або виконавцем музичних п’єс, але й творцем музики.

Елементарне музикування стає інструментом навчання, діяльністю самого вихованця. Таким чином, увага педагога направляється не на те, як вчити дитину, а на те, як вона вчиться.

Дитина насамперед освоює способи колективного музикування, коли знання одного миттєво стають досягненням усіх, що забезпечує взаємний обмін засобами музичного спілкування, потребує від кожного вихованця постійного контролю власних ді.

Гра в оркестрі «елементарних» музичних інструментів не вимагає особливої майстерності, але сприяє розвитку в дитині музикальності і почуття ритму. Під музикальністю розуміється сукупність здібностей, необхідних для успішної музичної діяльності, перш за все – це всі види музичного слуху: звуковисотний, метроритмічний, тембровий, ладогармонічний, динамічний, архетонічний, в майбутньому - почуття музичної форми.

Ще є нетрадиційні музичні інструменти

шумового оркестру: дощовиця, шуршики,

шейкери, бульки, чарівні мішечки та ін.

Таким чином, елементарне музикування у

гуртку «Мистецьке джерельце» може стати

першою сходинкою, яка допоможе вихованцям відкрити для себе світ музики, активізувати потребу в освоєнні гри на обраному музичному інструменті. Також, музикування ефективно впливає на розвиток дитини в інших видах музичної діяльності, зокрема у співі - діти починають виразно і чистіше співати, разом, з однаковою силою звучання, єдиною манерою виконання тощо (див. схема 3).

Схема 3