III етап. Аналіз групової роботи

Питання до державного екзамену з дисципліни

«Технології вивчення освітньої галузі «Математика»

(спеціаліст - 2014, денна, заочна форма навчання)

· Розкрити сутність, структуру та критерії педагогічної технології.

· Дати загальну характеристику банку даних про педагогічно доцільні технології навчання на уроках математики (Л.Коваль)

· Розкрити особливості організації процесу навчання на уроках математики, побудованого за технологічними принципами.

· Характеристика алгоритму підготовки вчителя до моделювання уроку математики за технологічними принципами.

· Дати характеристику технології формування загальнонавчальних умінь і навичок молодших школярів на уроках математики.

· Розкрити особливості технології організації навчального співробітництва учнів і вчителя на уроках математики.

· Розкрити особливості застосування технології досягнення обов'язкових навчальних результатів під час вивчення математики.

· Розкрити особливості технології організації групової навчальної діяльності при вивченні теоретичного і практичного змісту початкової математичної освіти.

· Розкрити особливості організації навчального процесу на основі диференційованого підходу на всіх етапах засвоєння математичного змісту початкової освіти.

· Розкрити особливості та доцільність ігрових технологій на уроках математики (1-4 класи).

· Охарактеризувати засоби організації здоров´ язберігаючої технології на уроках математики у початковій школі.

· Охарактеризувати змістові лінії освітньої галузі «Математика» в контексті Державного стандарту початкової загальної освіти.

· Проаналізувати технологічні особливості побудови математичного курсу Г.Захарової та Е.Александрової в системі розвивального навчання.

· Дати характеристику технологічних засобів розвитку особистості учня в педагогічній системі «Росток» галузь «Математика».

· Навести приклади застосування технології укрупнення дидактичних одиниць (УДО) П.Ерднієва при вивченні математики.

· Проаналізувати особливості перспективно-випереджаючої технології навчання С.Лисенкової з використанням опорних схем при коментованому управлінні на уроках математики.

· Розкрити технологічні особливості курсу «Лексичні основи математики» Н.Васильченко як засобу забезпечення наступності між дошкільною та початковою ланками освіти.

· Проаналізувати особливості застосування інформаційно-комп’ютерних технологій навчання на уроках математики.

· Розкрити особливості організації і проведення уроків з математики за особистісно-орієнтованою технологією навчання.

· Розкрити особливості організації та проведення уроку математики в технології проблемного навчання.

· Визначити технологічні засоби реалізації методичної системи розв’язування сюжетних задач С.Скворцової.

· Розкрити особливості організації проектної діяльності учнів в початковому курсі математики.

· Розкрити особливості організації та проведення уроку математики за моделлю технології діяльнісного методу.

· Розкрити особливості використання інтерактивних технологій на уроках математики.

· Визначити та охарактеризувати предметні компетенції в структурі змісту початкової математичної освіти.

· Розкрити сутність, структуру та критерії педагогічної технології.

“ Педагогічна технологія ” – це компонент педагогічної майстерності, який являє собою науково-обґрунтований вибір операційної дії педагога на дитину в контексті взаємодії її зі світом з метою формування в неї відношення до цього світу, гармонійного поєднання свободи особистісного прояву і соціокультурної норми.

Процес становлення нової педагогічної технології охоплює такі етапи:

· виникнення суспільної потреби;

· фундаментальні дослідження в галузі психології

· прикладні психолого-педагогічні дослідження

· розроблення нових технологій

· відображення новостворених технологій у навчально-програмній та навчально-методичній документації.

Суттєвою ознакою педагогічної технології є гарантування кінцевого результату і проектування майбутнього навчального процесу.

Педагогічна технологія має такі головні ознаки:

· концептуальність (передбачає опору технології на конкретну наукову концепцію або систему уявлень);

· економічність (виражає якість, яка забезпечує резерв навчального часу, оптимізацію праці педагога і досягнення запланованих результатів у найстисліші строки);

· алгоритмізованість, проектованість, цілісність, керованість (передбачає легке відтворення конкретної технології будь-яким педагогом у будь-якому освітньому закладі).

· коригованість (можливість постійного оперативного зворотного зв'язку, послідовно орієнтованого на чітко визначені цілі).

· візуалізація (характерна для окремих технологій, передбачає використання аудіовізуальної та електронно-обчислювальної техніки

· координованість і поетапність дій, спрямованих на досягнення запланованого результату (послідовність і порядок виконання дій повинні базуватися на внутрішній логіці процесу);

· однозначність виконання передбачених процедур і операцій

Структуру технології навчання утворюють:

1. Концептуальна основа.

2. Змістова частина, яка охоплює:

- постановку, максимальне уточнення, формулювання цілей (загальних і конкретних) щодо досягнення результатів;

- зміст навчального матеріалу.

3. Процесуальна частина, до складу якої належать такі компоненти:

- організація навчального процесу відповідно до поставлених цілей;

- методи і форми навчальної діяльності учнів та діяльності викладачів;

- управління навчальним процесом (оцінювання поточних результатів, корекція навчання, спрямована на досягнення поставлених цілей);

- заключна оцінка результатів.

· Дати загальну характеристику банку даних про педагогічно доцільні технології навчання на уроках математики (Л.Коваль)

Центральною проблемою навчальних технологій є забезпечення досягнення цілей навчання шляхом розвитку особистостей: постановки й прийняття цілей, діагностики можливостей і рівня успіхів учнів, об’єктивного контролю за якістю засвоєння навчального матеріалу. Технологія дозволяє розглядати процес навчання в системі, що об’єднує особистісний і колективний пошук, ураховуючи всі взаємозв’язані фактори.

Суть навчальних технологій – у попередньому проектуванні процесу навчання з урахуванням дидактичних цілей і заданого рівня засвоєння.

Доцільні технології навчання на уроках математики:

1. Технологія організації навчального співробітництва. Вона передбачає навчання на основі активної взаємодії та партнерства вчителя й учнів.

2. Технологія формування загальнонавчальних умінь і навичок молодших школярів. Особлива роль приділяється формуванню в молодших школярів умінь самостійно здобувати знання, щоб успішно просуватися на всіх етапах навчальної діяльності. Загальнонавчальні вміння і навички формуються протягом усієї початкової школи і мають міжпредметний характер.

3. Технологія диференційованого навчання дозволяє створити умови для включення учнів у навчальну діяльність відповідно до його актуального рівня готовності і зони найближчого розвитку.

4. Технологія організації навчальної проектної діяльності. Вона зорієнтована на самостійну пошуково-творчу діяльність учнів, яка може бути як індивідуальною, так і груповою. Дитина вчиться не тільки здобувати знання, а й застосовувати їх на практиці.

5. Ігрова навчальна технологія. Характерною рисою цієї технології є побудова навчального процесу шляхом заохочення учня до навчання через участь у грі. Завдання вчителя полягає в організації такої діяльності та підпорядкуванні її мети й змісту конкретній навчальній меті.

6. Технологія досягнення обов'язкових навчальних результатів. Упровадження цієї технології забезпечує продуктивну організацію навчання молодших школярів для досягнення цілей Державного стандарту початкової школи освітньої галузі «Математика».

· Розкрити особливості організації процесу навчання на уроках математики, побудованого за технологічними принципами.

Урок, побудований за будь-якою навчальною технологією, має спиратися на базову модель.

Прогнозуючи дидактико-методичну модель уроку, вчитель має продумати зміст навчального матеріалу майбутнього уроку, який поділяється вчителем на дві частини: безпосередньо пов'язаний з темою уроку матеріал, і той котрий вводиться з метою посилення розумової активності учнів, виховного впливу на них.

Сутність досліджуваного матеріалу пізнається шляхом здійснення зв'язку його з відомими, уже вивченими в процесі інтеграції знаннями. Основними вимогами добору навчального матеріалу мають бути науковість, наступність, доступність, практична значущість, цікавість та сприяння формуванню в учнів початкової школи математичної компетентності.

У процесі такої діяльності вчитель звертається до методичних посібників, підручників, дидактичного матеріалу, альтернативних підручників, довідників, енциклопедій, тощо відповідно до етапів навчання.

Модель уроку за умови технологічного навчання складається з трьох етапів:

· Стимулювання та мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

· Робота з інформацією.

· Контрольно-оцінний етап.

Добір навчального матеріалу до моделі уроку проводиться у три етапи:

1. Визначення навчальних завдань для актуалізації відповідного життєвого досвіду учнів та набутих ними знань, умінь і навичок. Для цього потрібно з'ясувати, які набуті знання стануть складовою нових або основою для їх пояснення; які поняття необхідно уточнити; які прийоми при цьому використати.

2. Планування навчальних завдань для організації діяльності учнів щодо сприймання нового матеріалу (відкриття нового знання). Завдання для ознайомлення учнів з новим матеріалом визначаються відповідно до обраних методів. Найдоцільнішим прийомом на етапі сприймання нового матеріалу слід вважати евристичну бесіду, яка враховує такі аспекти:

— нові знання не подаються в готовому вигляді; учні опановують їх у процесі активної самостійної діяльності, спираючись на раніше здобуті знання і вміння;

— разом з новими знаннями учні набувають умінь їх застосовувати за різних умов, тобто опановують способи розумової та практичної діяльності;

— учням надається можливість проявити творчу самостійність;

— створюються і розв'язуються ситуації, аналогічні до життєвих;

— постановка в ході бесіди перед учнями пізнавального завдання має викликати дискусію, спонукати до роздумів, пошуків і висновків.

Отже, під час евристичної бесіди діти під керівництвом учителя проходять увесь шлях пошуку нового, включаючи його відкриття.

3. Визначення завдань з метою усвідомлення та засвоєння навчального матеріалу, їх доцільно добирати в такій послідовності:

— завдання репродуктивного характеру, які передбачають колективну пізнавальну діяльність з метою відтворення засвоєних знань;

— завдання з метою формування вмінь та навичок у знайомих та нових умовах;

— завдання творчого характеру, які передбачають формування нестандартного мислення молодших школярів.

· Характеристика алгоритму підготовки вчителя до моделювання уроку математики за технологічними принципами.

Досвід моделювання і проведення уроків у різних навчальних технологіях — справа не проста, але сьогодні — це вимога часу. Учитель має усвідомлювати, що в початковій школі на уроках використовуються різні стратегії учіння з метою сформувати здатність особистості, яка найбільш потрібна в третьому тисячолітті, учитися все життя, здатність до саморозвитку.

Алгоритм підготовки вчителя до моделювання уроку за технологічними принципами:

· Проаналізувати програму з певного предмета для конкретного класу. Вибрати і сформулювати тему уроку, модель якого ви будете розробляти. Вивчити зміст обраної теми за підручником для учнів початкової школи. Структурувати (поділіть на логічно закінчені частини) зміст шкільного підручника і визначити елементи знань (уявлення, поняття), уміння й навички, які необхідно сформувати у молодших школярів у процесі вивчення обраної теми.

· Сформулювати триєдину (навчальну, розвивальну й виховну) мету уроку і конкретизувати її за допомогою системи навчальних завдань, зрозумілих для молодших школярів. Навести перелік засобів мотивації навчальної діяльності учнів, які доцільно застосовувати на уроці під час вивчення теми.

· Добрати наочність до уроку з погляду раціональної організації своєї праці, а це означає, що доцільно зосереджувати увагу па багатофункціональному і багаторазовому використанні необхідного обладнання.

· Вибрати тип і визначити структуру уроку, а саме скільки доцільно обрати блоків та як наповнити кожен з них завданнями, які дозволяють враховувати поетапну організацію процесу навчання.

· Визначити, яким чином будете організовувати самооцінку діяльність учнів.

· Вибрати найбільш ефективні методи й прийоми навчання і виховання учнів на кожному етапі уроку з урахуванням їх рівня готовності до засвоєння навчального матеріалу. Обґрунтувати вибір методів і прийомів навчання й виховання.

· Описати поєднання фронтальної, групової та індивідуальної форм роботи молодших школярів та видів їх діяльності (усна чи письмова). Обґрунтувати використання цих форм і видів організації навчальної діяльності учнів.

· Описати засоби зворотного зв'язку з учнями, які дозволяють контролювати та своєчасно здійснювати корекцію знань, умінь і навичок молодших школярів.

· Продумати зміст і обсяг домашнього завдання з урахуванням можливої диференціації самостійної навчальної діяльності учнів.

· Визначити місце для проведення змістових підсумків після кожного блоку та загального в кінці уроку.

· На основі результатів виконання всіх попередніх завдань скласти обґрунтовану дидактико-методичну модель уроку, тим самим дати відповідь на питання «Чи вдалося вам поєднати різні навчальні технології?»

· Дати характеристику технології формування загальнонавчальних умінь і навичок молодших школярів на уроках математики.

Технологія надає особливу роль розвитку в молодших школярів умінь самостійно здобувати знання, щоб успішно просуватися на всіх етапах навчальної діяльності.

Структура навчальної діяльності, за якою може відбуватися технологізація процесу формування загальнонавчальних умінь і навичок:

1. Мотиваційний компонент уміння самостійно вчитися передбачає можливість викликати й закріпити в дитини позитивне ставлення до навчальної діяльності, допитливість, пізнавальний інтерес, особистісну значущість навчання.

2. Змістовий компонент включає вже засвоєні знання, вміння, навички, на яких ґрунтується вивчення нового, і нові знання та способи дії.

3. Процесуальний компонент — це різноманітні способи організації та здійснення уміння (уміння, дії, операції, пізнавальні процеси) на різних рівнях пізнавальної самостійності учня: репродуктивна, частково пошукова, творча.

Якщо в школяра не сформований хоча б один з цих компонентів, його навчання не буде повноцінним.

Належний рівень розвитку загальнонавчальних умінь і навичок забезпечує сформоване вміння самоконтролю. Формування в молодших школярів уміння самоконтролю може відбуватися в такій послідовності:

1. Розвиток початкових уявлень про самоконтроль.

2. Вироблення уміння контролювати результат своєї діяльності.

3. Розвиток уміння контролювати процес досягнення мети (поопераційний контроль).

4. Здатність різними способами виконувати самоконтроль, автоматичне застосування.

· Розкрити особливості технології організації навчального співробітництва учнів і вчителя на уроках математики.

У процесі організації навчального співробітництва стратегічна мета вчителя — це знаходження шляхів переведення дитини на позицію суб'єкта власної життєдіяльності, здатного до саморозвитку та самовдосконалення.

Прийоми організації навчального співробітництва:

· залучення учнів до визначення плану і мети уроку;

· усвідомлення і прийняття мети навчальної діяльності учнями;

· організація навчального діалогу,

· створення ситуацій вільного вибору навчального завдання;

· участь молодших школярів в оцінці уроку,

· врахування індивідуальних особливостей учнів.

Найбільш поширеною є взаємодія за такими лініями:

Учитель - учень (учні); учень - учень в парах чи в трійках; загальна групова взаємодія учнів у класі; учитель - учительський колектив.

Організація навчального співробітництва за кожною з ліній має відбуватися за умови постійної активної взаємодії всіх її учасників.

Організовуючи на уроці навчальне співробітництво не слід забувати про пошукові (евристичні) методи навчання, які поширені і методично розроблені, а саме: евристична бесіда, створення проблемних ситуацій з елементами дискусії, виконання дослідницьких завдань тощо. Центральне питання в цій моделі навчання — характер пізнавальної діяльності учнів. Мета вчителя — створити умови для самостійної пошукової активності, яка є похідною здійснення учнем специфічних розумових операцій: аналізу, синтезу, порівняння, комбінування, співставлення тощо.

Обов'язковими діями вчителя під час використання пошукових методів є:

· створення пошукової ситуації, ситуації невизначеності;

· стимулювання потреби учнів у розв'язанні пізнавальної проблеми;

· інтенсифікація пошукової активності учнів;

· управління пошуковою діяльністю учнів, процесом мислення.

· Розкрити особливості застосування технології досягнення обов'язкових навчальних результатів під час вивчення математики.

Технологія досягнення учнями обов'язкових навчальних результатів в системі уроків математики визначає єдиний для всіх фіксований рівень оволодіння знаннями, уміннями і навичками, однак при цьому змінюються час, методи, форми та умови організації навчальної діяльності для кожного учня. Впровадження цієї технології забезпечує продуктивну організацію навчання молодших школярів з метою досягнення цілей Державного стандарту початкової школи освітньої галузі «Математика».

Ключовим поняттям цієї технології служить еталон (критерій) повного засвоєння, тобто заплановані результати навчання мають бути досягнуті всіма учнями. Такий еталон задається взаємопов'язаною системою цілей. Загальні цілі визначаються в Державному стандарті, а далі вже завдання вчителя — сформулювати мету до вивчення розділу, теми і, нарешті, уроку.

Рівні засвоєння знань: розпізнання (1-й), запам'ятовування (2-й), розуміння (3-й), уміння (4-й), перенесення знань (5-й), оцінка (6-й). Досягнення учнями ключових компетентностей передбачає засвоєння знань на всіх шести рівнях.

Реалізація технології досягнення обов'язкових навчальних результатів припускає:

· володіння загальними підходами до моделювання уроків математики;

· структурний аналіз навчального матеріалу, який входить до змістових ліній;

· діагностику готовності учнів до вивчення нового матеріалу;

· організацію процесу навчання;

· контроль та корекцію навчальних досягнень учнів.

· Розкрити особливості технології організації групової навчальної діяльності при вивченні теоретичного і практичного змісту початкової математичної освіти.

Групова навчальна діяльність - це модель організації навчання у малих групах учнів, об'єднаних спільною навчальною метою. Це повноцінна та активна форма організації навчання яка привчає до спілкування і співпраці з партнерами.

Розрізняють такі форми групової роботи:

· однорідна групова діяльність;

· диференційована групова діяльність;

· кооперативна групова діяльність;

· індивідуально-групова робота.

Перевагою групової роботи є те, що на уроці задіяні всі учні.

Правила спільної діяльності в групі.

1. Запитання до товариша потрібно формувати чітко і ясно.

2. На питання потрібно давати повну відповідь.

3. Оцінювати та вносити пропозиції, доповнювати висловлювання.

4. Аргументувати свою думку (доводити її).

5. Подумай сам та скажи іншим.

6. Якщо знаєш - доведи іншим.

7. В групі всі відповідають, висловлюють свою думку.

8. Хто не знає, того вчать.

Етапи організації та проведення групової роботи.

І етап. Планування групової роботи на уроці.

Склад груп і місце їх розташування.

Кількість дітей у групі може коливатися від 3 до 6.

· Найефективніше починати з роботи в парах. Так учень вчиться прислухатися до думки однокласника порівнювати власну думку з думкою іншого.

· Наступний етап - створення «трійок». Діти обирають відповідального, який вислуховує їхні думки, погоджує з власними і може відтворити думку групи перед класом.

· Робота в «четвірках» потребує злагоджених дій маленького колективу, де виникають протистояння, де кожен намагається довести правильність власної думки. Учитель має стежити, щоб учні вступали в діалог. Інакше сильний учень може вести монолог і таким чином не реалізується мета роботи в групах.

· Найскладнішою є робота в групах з шести осіб. Діти розподіляють ролі між собою. Визначається більше часу на обговорення питання, створюється «робочий шум». Учитель має стежити, щоб усі діти брали участь у роботі.

Прийоми формування пар змінного і постійного складу:

1. За симпатією (дитина поглядом обирає собі партнера).

2. За вказівкою вчителя (хлопчик – дівчинка).

3. За малюнками (знайди частину свого малюнка та утвори пару).

4. За бажанням дітей виконувати певний однаковий вид роботи.

5. За порядковим номером (частіше на уроці фізкультури).

6. Із сусідом по парті (під час читання тексту на уроці).

Групи бувають:

- гомогенні (учитель використовує прийом пересаджування)

- гетерогенні (сидять на своїх місцях).

Під час оцінювання роботи групи слід підкреслювати не стільки учнівські, скільки людські чесноти: терплячість, доброзичливість, товариськість, ввічливість, привітність тощо. Оцінювати можна лише спільну роботу групи, у жодному разі не даючи кожному з дітей, які працювали разом, різних оцінок!

Групова робота зазвичай потребує переставляння парт. Для роботи в парі зручно використовувати звичні ряди. Для роботи трійками, а тим більш четвірками, парти треба ставити так, щоб дітям, які працюють разом, зручно було дивитися один на одного.

II етап. Проведення групової роботи

Способом проведення групової роботи є міжгруповий діалог.

Порядок роботи:

1. Визначення завдання (сформульовано коротко, чітко й зрозуміло).

2. Утворення груп (2-3 хв. для об'єднання учнів у групи і їх розміщення).

3. Розподіл ролей у малих групах (Організатор: пропонує певний спосіб роботи, стежить за тим, щоб група не відхилялася від обговорення поставленого питання, стежить за тим, щоб працювали всі, а не хтось один, контроль за дотриманням часу та ін.)

4. Груповий діалог (висування ідей та способів рішення проблеми, вміння висловлювати свою думку, вміння слухати іншого, вміння ставити питання, фіксувати та моделювати приняте рішення).

5. Міжгруповий діалог- подання результатів обговорення (вчитель з'ясовує в дітей, чи готова група представити результат і чи кожен може доповісти. Таким чином педагог переконується в тому, що всі учні можуть розповісти про хід і результати роботи своєї групи).

6. Підбиття підсумків роботи (рефлексія ). (Підсумки варто підбивати у двох напрямах: як група організувала спільне обговорення і які змістовні висновки зробила.

III етап. Аналіз групової роботи

Визначити ефективність групової роботи, що відбулася на уроці, можна відповівши на такі запитання:

· Чи відбулося прийняття завдання кожною дитиною?

· Чи доцільним було проведення групової роботи з метою розв'язання визначеного завдання?

—Чи вдалося дітям швидко зібратися в групи й розподілитиобов'язки?

—Чи стежили організатори груп за тим, щоб були представлені думки всіх учнів, а не тільки «сильних»?

· Чи виникали в учнів проблеми з організацією роботи групи?

· Чи піклувалася група про те, щоб кожен її учасник міг озвучити результат спільної роботи?

· Розкрити особливості організації навчального процесу на основі диференційованого підходу на всіх етапах засвоєння математичного змісту початкової освіти.

Технологія диференційованого навчання передбачає таку його організацію, за якою одному учневі або групі вчитель пропонує в певній послідовності посильні завдання різної складності й тим самим створює сприятливі умови для розвитку й навчання кожного.

Щоб організувати диференційоване навчання на уроці, вчителю спочатку необхідно співвіднести складність теми, її структуру з рівнями готовності дітей до засвоєння навчального матеріалу.

З метою визначення рівня готовності слід проводити діагностування навчальних досягнень учнів. На уроках математики в початковій школі передбачаються такі види діагностики навчальних досягнень учнів, як вхідна, поточна, підсумкова. На основі діагностування робляться попередні прогнози, планується система навчально-виховної роботи щодо переводу учнів з одного рівня розвитку на інший, більш високий або навпаки. Результати діагностики рівня готовності учнів до засвоєння навчального матеріалу, які виявляються шляхом виконання учнями письмових (самостійних, контрольних) робіт, дають можливість учителю отримати інформацію для поділу школярів на типологічні групи.

Організація роботи кожної типологічної групи має враховувати кінцеву мету навчання — оволодіння навчальним матеріалом на обов'язковому рівні, який передбачений вимогами Державного стандарту.

Диференціювати навчальні завдання на уроках математики можна за змістом, формою, за джерелом виконання завдань та залежно від ступеня його складності. Ефективне використання диференційованих завдань на різних етапах уроку та під час організації домашньої роботи дозволяє навчати школярів з різними рівнями готовності до навчальної діяльності. Усі види диференційованих завдань мають використовуватись на різних етапах уроку математики та поєднуватися в системі уроків математики з метою створення найсприятливіших умов для розвитку самостійної діяльності молодших школярів.

Про використання таких завдань на різних етапах уроку докладно описано в методичному посібнику С. П. Логачевської «Диференціація у звичайному класі».

Реалізація технології диференційованого навчання передбачає наступне:

1) вираховування загальної готовності дітей до навчальної діяльності та до засвоєння конкретного матеріалу;

2) використання диференційованих завдань на різних етапах уроку та під час організації домашньої роботи;

3) запобігання труднощам, які можуть виникнути в дітей різної підготовки під час засвоєння нового навчального матеріалу;

4) здійснення перспективного аналізу навчальної теми: для чого плануються завдання, чому їх треба використати саме на певному етапі уроку, як продовжити цю роботу на наступних уроках.

Усе це, в свою чергу, означає, що впровадження диференційованого підходу створює сприятливі умови для повноцінного математичного розвитку й навчання кожного школяра.

· Розкрити особливості та доцільність ігрових технологій на уроках математики (1-4 класи).

Впровадження ігрової технології у практику початкової школи має важливе значення, оскільки через гру дитина засвоює найрізноманітніший пізнавальний зміст, вона дає змогу виходити за межі засвоєного, набувати нових знань, самоудосконалюватися, творити власну особистість. Використання ігрової діяльності з метою оптимізації навчання зумовили необхідність створення ігрової технології.

Ігрова навчальна технологія — це системний спосіб організації навчання, спрямований на оптимальну побудову навчально-виховного процесу та реалізацію його завдань. Він заснований на діяльнісному підході, що забезпечує школяреві позицію суб'єкта власного уміння, інтенсифікацію навчальне-пізнавальної діяльності, генералізацію знань і вмінь учнів з метою використання їх у нестандартних умовах. Ігрова навчальна технологія має пропонувати проект навчально-виховного процесу, що визначає структуру й зміст розвивальної діяльності самого учня і веде до стабільно високих успіхів у початковій освіті.

Технологічні підходи до організації ігрової діяльності.

Важливо обміркувати поетапний розподіл ігор та ігрових моментів в системі інших видів діяльності на уроці. Необхідно з'ясувати доцільність ігрової діяльності на різних типах уроків та в їх системі. Для здійснення ігрової діяльності на уроці вчитель має визначати форму її організації. У навчальному процесі ігрова діяльність може запроваджуватися таким чином:

— весь урок будується як сюжетно-рольова гра;

— структурний елемент уроку;

— багаторазове створення ігрових ситуацій під час уроку.

Плануючи організацію ігрової діяльності на уроці, учитель, насамперед, має визначити навчальну, розвивальну і виховну мету, кожна з яких спрямовується на розв'язання завдань, визначених програмними вимогами з математики.

Готуючись до організації ігрової діяльності на уроці, учитель має продумувати використання ігрового обладнання, яке зумовлюється специфікою навчального предмета. Наприклад, на уроках математики це можуть бути іграшки, геометричні фігури, предметні малюнки, образні моделі з паперу, картону, картки з математичною символікою. Матеріали, що використовуються в ігровій діяльності, мають, з одного боку, забезпечити її хід, а з іншого, відповідати етапу засвоєння навчального матеріалу.

Передумовою ефективності педагогічного керівництва ігровою діяльністю є врахування вчителем структурних складових дидактичної гри: дидактичне завдання, ігровий задум, ігровий початок, ігрові дії, правила дидактичної гри та підбиття підсумків гри.

Ігрова навчальна технологія — це системний, заснований на діяльнісному підході спосіб організації діяльності учнів початкової школи, який передбачає системність педагогічних впливів з метою оптимізації навчально-виховного процесу.

Ігрова форма занять створюється на уроках за допомогою ігрових прийомів і ситуацій, що виступають як засіб спонукання, стимулювання до навчальної діяльності.

Види ігор:

Усі ігри поділяються на дві великі групи: творчі ігри та ігри за готовими правилами.

До ігор з правилами належать:

- інтелектуальні

- дидактичні

- пізнавальні

- рухливі

- спортивні

- ігри-розваги

- предметні (математичні, хімічні і т.д.);

- музичні (ритмічні, хороводні, танцювальні);

- лікувальні, корекційні (психологічні ігри- вправи);

- жартівні (забави, розваги)

- комп 'ютерні ігри та ін.