Обладнання швейного виробництва

БЛОК 1

ЗАВДАННЯ

1. Історія розвитку та перспективи швейного машинобудування в Україні. Класифікація швейних машин. Підприємства та фірми-виробники швейного обладнання.

2. Типи передач і основні робочі деталі та механізми швейних машин.

3. Будова, властивості, призначення човникових стібків. Кваліфікація машинних голок.

4. Технічна характеристика універсальних швейних машин загального призначення, їх застосування.

5. Основні неполадки в роботі швейних машин та їх технічне обслуговування. Правила безпечної роботи на швейній машині.

6. Поняття, види, призначення волого-теплових робіт (ВТО) при виготовленні швейних виробів.

7. Одноголкові та двоголкові машини човникового стібка з розширеною функцією призначення.

8. Будова, властивості та призначення однониткових та двониткових ланцюгових стібків.

9. Призначення обметувальних та зшивно-обметувальних строчок. Технічна характеристика краєобметувальних машин.

10. Призначення обладнання підготовчого, експериментального та розкрійного цехів.

1. Історія розвитку та перспективи швейного машинобудування в Україні. Класифікація швейних машин. Підприємства та фірми-виробники швейного обладнання.

Історія виникнення і розвитку швейних машин. Перший невдалий проект швейної машини запропонував у кінці XV ст. Леонардо да Вінчі. Наступні спроби винайти швейну машину відносяться до другої половини XVIII ст. У1755 р. німець К. Вейзенталь отримав патент на швейну машину, що копіює утворення стібка вручну (машина однониткового ланцюгового стібка). У1790 р. англієць Т. Сент винайшов швейну машину для пошиття взуття. Машина була з ручним приводом, також вручну під голкою переміщувались і заготовки взуття. Більш досконалу машину однониткового ланцюгового стібка у 1828 р. створив француз Б. Тімоньє. Всі ці машини не отримали широкого практичного застосування. І тільки в 1834 р. американець У. Хант винайшов голку з вушком на гострому кінці і човниковий пристрій.

У 1844-1845 pp. американець Е. Хоу винайшов першу швейну машину човникового стібка, вона була дуже недосконалою.

В 1850-1851 pp. зусиллями американців А. Вільсона, І. Зінгера швейна машина практично була доведена до досконалості, голка рухалась вертикально, а тканина притискалась лапкою, розміщувалась на горизонтальній платформі. Переривчастий рух тканини спочатку здійснювався зубчастим колесом, потім -зубчастою рейкою.

В цей період американці Гробер і Бекер винайшли швейну машину двониткового ланцюгового стібка. В1858 р. їх співвітчизник Д. Джиббс вперше винайшов обертаючий петельник.

В Росії свого виробництва швейних машин не було, їх привозили з Америки і Німеччини. У м. Подольську в 1900 р. американська фірма " Зінгер" організувала майстерню, в якій машини складали з деталей, що привозились із-за кордону і випускали 600 тис. машин в рік.

Тільки після 1917 р. в Росії почали створювати заводи швейного обладнання. Шляхи вдосконалення швейного машинобудування беруть початок з 30-х р. і дотепер. На початковому етапі вітчизняні машинобудівні заводи випускали для швейної промисловості універсальні швейні машини, для пошиття різних видів виробів незалежно від товщини і властивостей тканини.

Для сучасного етапу швейної промисловості характерне створення автоматизованих машин, машин-напівавтоматів і агрегатів.

Класифікація швейних машин. Все основне й технологічне обладнання швейного виробництва поділяють на чотири групи:

- обладнання підготовчо-розкрійного виробництва;

- швейне технологічне обладнання;

- обладнання волого-теплової обробки напівфабрикатів і виробів;

- конвеєрні пристрої і механізми.

Розрізняють три типи класифікацій швейних машин: технологічну, конструкторську і заводську. За характером переплетення ниток у строчці швейне обладнання поділяють на машини човникового й ланцюгового стібка.

Технологічна класифікація швейних машин поділяється на такі групи:

- прямострочні машини човникового стібка;

- прямострочні машини однониткового ланцюгового стібка;

- прямострочні машини багатониткового ланцюгового стібка;

- машини для зиґзаґоподібної строчки човникового стібка;

- машини з обметувальними стібками;

- машини для потайного підшивного стібка;

- напівавтомати для пришивання фурнітури, операційних талонів;

- напівавтомати для збирання і обробки окремих деталей одягу;

- напівавтомати для виготовлення петель, виконання закріпок і коротких швів.

В основу конструкторської класифікації закладені особливості конструкції, які характеризують даний тип машини (призначення і продуктивність машини, частота обертання головного вала, типи і номери голок, завод-виготовлювач і т. ін.).

Відповідно заводській класифікації, всі машини діляться на класи та варіанти. Заводи-виготовлювачі встановлюють свій відповідний клас. Так, Подольський механічний завод (ПМЗ) присвоює кожному класу певний порядковий номер: 26, 27, 95. При виготовленні варіантів уже існуючих машин до номера добавляють цифру або літеру алфавіту: 51-А клас, 302-1 клас.

Іноземні фірми застосовують цифрові і рідше буквені позначки класифікації, так МО-816 кл. фірми " Джукі" (Японія) або 8332/3055 кл. об'єднання " Текстима" Німеччина. Позначення промислових іноземних швейних машин несе певну технічну інформацію, кожна фірма має свою індексацію і кодуван­ня.

Підприємства та фірми-виробники швейного обладнання. Найбільші заводи-виробники швейних машин країн СНД: Подільський механічний завод (ПМЗ) випускає машини і напівавтомати човникового і ланцюгового стібка, Оршанський завод машинобудування (ОЗЛМ) - машини човникового стібка, Полтавський завод швейних машин (ПЗШМ) - машини для зшивання хутра та вишивання, Ростовський механічний завод (РЛМЗ) - машини для виготовлення петель і ін.

В світі нараховується більш ніж 100 фірм, які випускають промислові та побутові швейні машини і різні супутні їм вироби та пристрої (голки, електроприводи, пристосування). Найкрупніших фірм швейного машинобудування нараховується 20-25: американські " Зінгер", німецькі, " Пфафф", " Дюркопп", " Протос", " Текстима"; японські " Джукі", " Сейко", " Тойота", " Бразер"; вейгерська" Паннонія"; швейцарська " Берліна".