Загальна будова пострілів

Мал. 14. Загальний вид пострілу до гранатомета:

а - постріл (граната з пороховим зарядом); б - граната у польоті

Постріл до гранатомета (мал. 14) складається із протитанкової гранати та порохового заряду.

Протитанкова граната складається з наступних основних частин (мал. 15):

головної частини з вибуховою речовиною;

підривника;

реактивного двигуна;

стабілізатора (розміщується в пороховому заряді).

Мал. 15. Основні частини пострілу до гранатомету:

1 - пороховий заряд; 2 - реактивний двигун; 3 - донна частина підривника;

4 - головна частина; 5 - головна частина підривника

При пострілі із гранатомета від удару бойка по капсулю - запилювачу гранати запалюється пороховий заряд. Гази, які утворюються від згорання порохового заряду, надають гранаті обертального руху (за допомогою турбінки) і викидають її із каналу ствола із швидкістю при стрільбі пострілами: ПГ-7В - 120 м/с, ПГ-7ВМ - 140 м/с.

Після вильоту гранати із каналу ствола відкриваються крила стабілізатора, відбувається зведення підривника і на відстані, що забезпечує безпеку стріляючого запалюється пороховий заряд реактивного двигуна.

При горінні порохового заряду реактивного двигуна внаслідок стікання порохових газів через соплові отвори утворюється реактивна сила і швидкість польоту гранати збільшується, досягаючи в кінці повного згоряння заряду 300 м/с. Надалі граната летить по інерції.

За рахунок перерозподілу стартової (початкової) і маршової (від реактивного двигуна) швидкостей при стрільбі пострілом ПГ-7ВМ досягнуто покращання зовнішніх балістичних характеристик гранат.

При зустрічі гранати з перепоною (ціллю) п`єзоелемент підривника

стискується, в результаті чого виникає електричний струм під дією якого вибухає електродетонатор підривника, а потім вибуховий заряд гранати. При вибухові гранати утворюється кумулятивний (зосереджений, спрямований) струмінь, який пробиває броню (перепону), вражаючи живу силу, руйнує озброєння і обладнання, а також запалює пальне.

При пострілі гранатомет віддачі не має. Це забезпечується витіканням порохових газів назад через сопло і розтруб патрубка ствола. Утворена в наслідок цього реактивна сила, направлена вперед, врівноважує силу віддачі, а дія порохових газів на передні стінки та на розширення труби викликає деякий рух гранатомета вперед (викачування), яке сприймається стріляючим малопомітно.

3.2 Будова пострілів до гранатомета

Постріл ПГ-7В складається із протитанкової гранати і порохового заряду.

Мал. 16. Постріл ПГ-7В:

а - головна частина; б - реактивний двигун; в - пороховий заряд;

1 - ізоляційна втулка; 2- струмопровідний конус; 3 - обтекач; 4 - ізоляційне кільце; 5 - вирва; 6 - корпус; 7 - розривній заряд; 8 - втулка заряду; 9 - сопловій блок; 10 - герметизатор;

11 - фіксатор; 12 - шайба; 13 - труба; 14 - пороховий заряд реактивного двигуна; 15 - дно;

16 - цоколь; 17 - перо стабілізатора; 18 - ось пера стабілізатора; 19 - хрестовина стабілізатора; 20 - стрічковий нітрогліцеріновий порох; 21 - турбінка; 22 - пиж з пінопласту; 23 - трассер; 24 - гільза з паперу; 25 - виступ з різьбою; 26 - осьовий канал;

27 – капсуль-запалювач; 28 - радіальний канал; 29 - піросповільнювач; 30 - сопловий отвір;

31 - донна частина підривника; 32 - провідник; 33 - головна частина підривника

Постріл ПГ-7ВМ по будові, дії, укупорці, пофарбуванню і маркуванню аналогічний пострілу ПГ-7В. Основні особливості будови пострілу ПГ-7ВМ наступні:

підривник в обох пострілах уніфікований. Підривник пострілу ПГ-7ВМ відрізняється від підривника пострілу ПГ-7В лише складом, запресованим у втулку запобіжника, і тим, що його донна частина підтиснута кільцем з прокладкою.

пороховий заряд пострілу ПГ-7ВМ (ПГ-7ПМ) невзаємозамінний з пороховим зарядом пострілу ПГ-7В (ПГ-7Г), тому застосування у пострілі ПГ-7ВМ порохового заряду ПГ-7П або у пострілі ПГ-7В порохового заряду ПГ-7ПМ не допускається.

для підвищення надійності з’єднання порохового заряду ПГ-7ПМ з гранатою на виступ з різьбою дна реактивного двигуна одягнута пружинна шайба, яка при повністю нагвинченому пороховому заряді упирається в цоколь стабілізатора і розпрямлюється. Пороховий заряд слід нагвинчувати до упору так, щоб забезпечувалося цільне підтискання шайби; при цьому надмірних зусиль, які могли б визвати пошкодження картонної гільзи порохового заряду не прикладати. Постріли в яких порохові заряди нагвинчуються неповністю, до стрільби не допускаються.

змащення різьби виступу гранати пострілу ПГ-7ВМ не проводиться.

Головна частина гранати складається із корпусу, облягальника, струмопровідного конуса, ізоляційної втулки, ізоляційного кільця, втулки заряду, вирви, провідника і розривного заряду.

У втулку облягальника вгвинчується головна частина підривника, в донне очко вставляється донна частина підривника.

Підривник (п’єзоелектричний) служить для забезпечення розриву гранати при зустрічі її з ціллю (перепоною). Він складається із головної і донної частин. Головна частина підривника (мал. 17) має п’єзоелемент, який при ударі гранати о перепону виробляє електричний струм. Для захисту п’єзоелемента від випадкового удару в службовому використанні на корпус головної частини підривника одягнутий запобіжник ковпачок з чекою.

Донна частина підривника має електродетонатор, який при подачі на нього електричного струму від п’єзоелемента вибухає і викликає розрив головної частини гранати.

Електричний зв’язок обох частин підривника здійснюється через зовнішній і внутрішній ланцюги, які утворюються металевими частинами гранати. Зовнішній ланцюг: облягач - корпус; внутрішній ланцюг: струмопровідний конус – вирва – провідник.

В службовому користуванні підривник безпечний, оскільки двигунець, на якому розташований електродетонатор, зміщений в бік і електродетонатор відключений від ланцюга.

В донній частині підривника розташовується само знищувач, призначений для розриву гранати, якщо відмовить електрична частина підривника або якщо граната на протязі 4-6 с після вильоту із каналу ствола гранатомета не зустрінеться з перешкодою.

Реактивний двигун гранати служить для збільшення швидкості польоту гранати. Він складається із труби, соплового блоку, фіксатора з шайбою, упору, діафрагми і дна.

В трубі розташовуються порохові заряди, запалювач і піросповільнювач, який служить для запалювання порохового заряду реактивного двигуна.

Сопловий блок має шість закритих герметизаторами соплових отворів,

через які після пострілу виходять порохові гази із реактивного двигуна.

Мал. 17. Головна частина підривника:

а - загальний вигляд; б - вигляд у розрізі; 1 - чека; 2 - тасьма; 3 - ізолятор;

4 - корпус; 5 - запобіжний ковпачок; 6 - п’єзоелемент; 7 - мембрана

Фіксатор при зарядженні входить у виріз на дульній частині ствола

гранатомета і забезпечує розташування капсуля-запалювача гранати проти бойка. Шайба за рахунок пружних якостей утримує гранату в гранатометі, що дозволяє вести стрільбу під кутами схилення.

Дно має радіальний і осьовий канали, заповнені димним порохом. В радіальному каналі розташований капсуль-запалювач, а у осьовому – ковпачок, який захищає порох від вологи і висипання. Дно, крім цього, має виступ з різьбою для нагвинчування порохового заряду.

Для захисту капсуля-запалювача від випадкового наколу і різьби виступу від пошкодження при транспортуванні на дно нагвинчується запобіжник з прокладкою.

Пороховий заряд призначаєтьсядля надання гранаті початкової швидкості. Він конструктивно поєднаний із стабілізатором і складається із стрічкового нітрогліцерінового пороху і розташований в гільзі із набійного паперу. Ззаду стабілізатора встановлений пиж із пінопласту. Пороховий заряд розташовується у паперовому пеналі для оберігання його від вологи і механічних пошкоджень при зберіганні і транспортуванні.

Стабілізатор забезпечує стійкий політ гранати. Він розташований всередині порохового заряду і складається із хрестовини, чотирьох пір’їв (що вільно обертаються на осях), цоколя і турбінки.

Цоколь виконує роль обтюратора, перешкоджаючи прориву порохових газів до реактивного двигуна. Хрестовина має різьбу для нагвинчування порохового заряду на виступ дна реактивного двигуна.

Турбінка служить для придання гранати обертання. В гнізді турбінки розташований трассер.